Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Зранку особняк був наповнений незвичною тишею. Але цього разу — це була тиша концентрації. Стратегічна. Гаррі сидів поруч із Томом за довгим столом у залі наради. Карта магічного світу сяяла на столі — над нею оберталися проекції з іменами, розслідуваннями, слідами магії.
— Ми знаємо, що Орден гниє зсередини, — говорив Том, звертаючись до своїх найближчих. — Але тепер нам потрібні докази, які не спростує навіть Магічна Рада.
— Ми їх маємо, — холодно й упевнено сказала Белатриса. — Але нам потрібно ще одне підтвердження. І саме Гаррі — наш ключ.
Гаррі зустрів її погляд спокійно. Колишній страх перед нею зник. Тепер вона була союзником.
— У мене є листи, — сказав він. — Коли я ще вчився у Гоґвортсі, Дамблдор іноді передавав мені завдання, які мали здаватися «навчальними». Та насправді — це були шпигунські вилазки. Вони могли б служити доказом.
— Ми можемо використати легіліментів, — запропонував Люціус. — Якщо хтось із Ордену зараз серед сірих зон — ми витягнемо з їхньої свідомості те, що потрібно.
Том обернувся до Гаррі:
— Але це означає, що ти маєш стати пасткою. Вони захочуть тебе знову завербувати або принаймні дестабілізувати. Ти зможеш витримати?
Гаррі кивнув. У ньому вже не було хлопця, який тремтів від погляду Дамблдора. Він був чоловіком, який побачив правду — і більше не відводив погляду.
Через кілька днів місія розпочалась.
Пожирачі влаштували «випадкову» втрату одного з магічних артефактів, і Гаррі мав бути тим, хто натрапить на нього — в забороненій зоні поблизу старого притулку Ордену.
Все було продумано до деталей.
І саме там його «випадково» перехопив старий знайомий — Кінґслі Шеклболт. Погляд його був гострим, майже болючим.
— Гаррі. Що ти робиш? Ти ж знаєш, хто ти. Що ти — світло.
— Світло, яке спалює правду? — холодно відповів Гаррі. — Ти знаєш, що Дамблдор виконував експерименти над омегами. Що він підписував накази на знищення «нестабільних магічно елементів». Я був одним із них.
— Це брехня! — Шеклболт стиснув паличку. — Тебе спотворили.
Але саме в цей момент з-за дерев вийшла Белатриса з магічною кулею — вона мовчки зафіксувала слова Кінґслі, його злість, його спробу змусити Гаррі мовчати.
І цього було достатньо.
У маєтку, коли все закінчилось, Гаррі передав кулю Томові.
— Це ще не кінець, — прошепотів він. — Але ми вже почали роздягати їхню ілюзію.
Том усміхнувся. Вперше — по-справжньому м’яко.
— Ти не просто мій. Ти — той, хто змінює війну.