Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Чоловік сидів та задумливо тер підборіддя.
— Боже, чи мені в кавуську щось підсилапали, чи про цю Кахо-чан нічого написати…Бо нічого немає
Задумливо мовив чоловік та скуйовдив волосся на власній голові.
***
Вака спокійно займалась прибиранням, доглядала за квітами по дому.
Дівчина покружляла в просторній кімнаті, уявляючи себе героїнею казки.
⟪Мені здається Ватарі-сан став добрішим з появи Кахо-чан…З ними так мило…Починаю вірити в кохання…⟫ — подумала Вака, увійшовши до кімнати. Дівчина різко завмерла.
В кімнаті була незнайомка з яскраво-червоними очима, які немов палали та трохи скуйовдженим довгим рожевим волоссям.
— Хто ви?… — не встигла договорити Вака, як відчула дуже різкий біль в грудях.
Рука незнайомки без складнощів занурила руку в грудну клітину. Вака відчула лише різкий біль, як червона рідина почала витікати з рота та грудей.
***
Сібіла зітхнула. Закривши двері зсередини, знищила ключ, немов його й не було.
Вона обережно поклала Ваку а поряд її серце із запискою, написану не охайним почерком.
⟪Господиня, ми дістанемось до Вашого серця⟫
Сібіла перелізла через вікно, паривши поруч клацнув пальцями. щоб навіть вікна залишались закритими.
⟪Сподіваюсь Цубомі-сама почує своїх лицарів⟫, — подумала Сібіла та розчинилась в повітрі.
***
Гінка нахмурила брови. Вака вже кілька годин ні нащо не відповідала.
⟪Не схоже на неї. Вона не тікає від роботи ніколи⟫, — подумала жінка та почала стучатись до кімнати, яка була відведена під дівчину.
Не почувши жодної відповіді, стороннього звуку, Гінка зітхнула та дістала запасний ключ.
Відчинивши двері Гінка завмерла, холодок пройшовся по спині, Вона не очікувала побачити скривавлену молоду покоївку, поряд якої лежали серце та листочок з написами.
Гінка постаралась дихати ртом, аби не втратити свідомість та дістати кнопковий телефон, з якого і набрала номер.
— Пан Санджьоґахара, вибачте. що турбую… — почала Гінка, ледь стримуючи тремтіння в голосі.
— Що сталось? — спокійно питає Ватарі.
— Ваку вбили… — тихо відповіла Гінка та знову перевела погляд на відчинену кімнату.
— Викликайте поліцію, я, як звільнюсь — під’їду, — відповів Ватарі. Здалось, його голос трохи здригнувся.
***
⟪Я повинен повернутись додому раніше чим Кахо… Для її амнезії — це буде ще травматичніше⟫, — подумав Ватарі та поправив окуляри. Він вперше помітив тремтіння в руках.
За першої нагоди, приїхавши додому, він піднявся до своєї великої багато кімнатної квартири, стримано вітався з поліцією.
— Цубаме ще не приходила? — питає Ватарі в Гінки.
Жінка підняла одну брів.
— Ні, вона ще не прихода після сніданку…
Ватарі задумливо потер підборіддя.
— Тоді давай до того що відбулось і прийдеться…Треба зробити все, щоб і сліду не лишилось… — стримано відповів Ватарі та подивився в сторону померлої.
⟪З появи Пані Цубаме відбувається щось дивне⟫ — подумав чоловік.
***
Кахо трохи нахмурила брови, коли оглядала дівчину з пишним персиком волоссям. зібраним в косу.
— Ватарі-сан, а куди ділась Вака-чан? — питає вона, нахиливши голові вліво.
— Я же тиждень тому казав, по особистим причинам Кіріса-сан не може більше працювати і звільнилась за згодою двох сторін, — холодно відповів Ватарі.
— Не могла вона так це зробити…Хтось бреше — задумливо каже Кахо.
Нова покоївка розгублено, дещо налякано дивилась на них.
— Каната-чан, почувся комфортно, Накаяма-сан всьому Вас навчить, — Кахо знизала плечима та посміхнулась.
⟪Цубаме щось підозрює…До яких висновків дійшла ця дівчина?⟫ — Ватарі пильно дивився на Кахо.
⟪Невже Ваку-чан вбили…Бо нащо тоді їм так це приховувати? — Кахо відвела погляд до вікна, розглядаючи блакитне небо. — Сподіваюсь вона щаслива разом із сестрою…⟫