Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Хоч Кахо й не до кінця розуміла що саме від неї хочуть, але робила що їй кажуть.
— Осанка у юної леді непогана, — задумливо, але залишаючись суворою, каже Гінка.
— Пані Кахо дуже круто. Можливо вона була з багатої родини, — щиро жваво каже Вака та хлопає в долоні.
⟪Родина?… з якої я родини?⟫ — Кахо задумливо відвела погляд до стіни з картиною лісового пейзажу.
⟪Можливо ця дівчина забула лише ім’я і певні факти про себе, але її тіло та м’язи пам’ятають більше⟫, — розмірковувала Гінка, коли спостерігала за Кахо.
***
Дівчина озирнулась і втомлено зіхтнула.
⟪Зараз Вака підбере мені сукню на вечір. Я просто переміряю з десяток суконь, поки старша покоївка не скаже, що все добре⟫
Кахо встала з крісла і підійшла до великого дзеркала. Відображення показувало лише зухвало усміхнену жінку в чорній сукні. Вона тягнула руки вперед, немов бажала дотягнутись лише за дівчини.
Кахо моргнула — все розвіялось. У відображенні бачила лише себе здивовано і розгублену. Скроні гостро заболіли.
— Готуєшся к вечору? — почувся холодний голос Ватарі.
Кахо лише кивнула та відвела погляд.
***
Кахо тримала келих шампанського і тільки інколи робила невеликі ковтки. Дівчина уникала зайвих розмов і відкривала рот, коли на це натякав Ватарі.
— Кашівагі Акіо — мій партнер по бізнесу, а це його дружина Кашівагі Катрін, — спокійно каже Ватарі, навіть ввічливо посміхнувся.
Дівчина кивнула на знак знайомства.
— Вау. яка вона гарна! — Катрін не приховувала захоплення дівчиною, яка поряд з Ватарі.
— Ледь не забув представити, Цубаме Кахо — моя наречена, — стримано мовив Санджьоґахара.
Акіо кашлянув в кулак та підняв брови.
⟪Виходить Ватарі дійсно не та людина, яка спонтанно почне романтику чи щось подібне⟫, — розмірковувала Кахо та роздивлялася їх. Акіо був високим чоловіком, в сторогому костюмі, але так і не зав’язаною краваткою, а коротке скуйовджене волосся за кольором нагадувало Кахо кору якогось дерева. Проте назву, так і не згадала. Катрін же була в яскравій-червоній сукні, а бордове довге волосся падало на плечі та нагадувало хвилі.
— Ав, яка гарна прикраса, як мило, Кахо-чан прямо лялечка, — захоплено і з щирою посмішкою мовила Катрін і наблизилась до Цубаме.
⟪Невже вона настільки хоче побачити підвіс з ланцюжком, який обрали без почуттів? Почуттів? Що таке почуття?⟫ — Кахо розгублено дивилась на жваву Катрін.
— Люба, ти робиш нареченій Санджьоґахари-сана трохи ніяково, — збентежено мовив Акіо.
— Червоне золото, гарні узори, але доріжка з фіанітіві… — Катрін уважно аналізувала прикрасу. — Ватарі-сан, дуже дешево, як для нареченої
Катрін нахмурила брови.
⟪Йому не вірять?⟫
— Моя наречена обирала не по ціні, а серцем, — стримано мовив Ватарі, стримуючись від шумного зітхання.
⟪Що? Я нічого не обирала⟫, — Кахо підняла здивований погляд на Ватарі.
— Добре звучить, — дружелюбно сказав Акіо.
— Викрутився, — пробубнил Катрін і надула губи. — Поки не побачу підвіски з діамантом, вірити в Ваші почуття, Ватарі-сан, не стану
— Так. так. виправлюсь. — Ватарі засміявся.
⟪Ти ледь себе змусив…Це відчутно…⟫, — зітхнула Кахо.
— Ну, все, я вкраду у тебе цю красуню, — жваво сказала Катрін та вхопила Цубаме за руку.
Ватарі лише полегшено зітхнув.
***
Кахо далі слухала безліч історій та думок Катрін. Озирнувшись в натовпі побачила посинівше тіло, у якого відвалилась щелепа.
Кахо коротко вскрикнула та виронила келих, як помітила безліч метеликів замість бродячого невідомого мерця.
В найближчому відображенні гладкої поверхні побачила синю поранену руку, яка тягнулась до неї.
— Кахо-чан? Кахо-чан!? — спантеличено крикнула Катрін, схопивши дівчину за плечі.
До них підійшов Ватарі.
— Я думаю, моя наречена просто втомилась, — Ватарі натягнувстурбовану посмішку та схопив Кахо за руку, коли направився к виходу. — Це був чудовий вечір, вибачте. що покидаю так рано
***
В дорозі Ватарі мовчав і зосереджено дивився у вікно. Лише один раз перевів погляд на Кахо.
— Що трапилось тоді? — сухо задав питання.
— Просто голова закружилась… Я злякалась через келих… — тихо відповіла Кахо та опустила голову.
Ватарі втомлено зітхнув.
⟪Не казати же йому, що я бачила в дійсності. Сумніваюсь, що цей чоловік порів би… Я і сама не вірю в те що бачила⟫, — розмірковує дівчина та переводить погляд до іншого вікна в машині.