Працювати поліцейським — це непроста справа, проте віра в справедливість та виправлення людей надихала Юкіто ще з дитинства.
Проте майже за два роки, нервувати змушував кожен плановий звіт перед керівниками.
Він ніс документи до свого столику, та зупинився, коли знову чув, як людей знову поділяли на сяючих та несяючих.
— Знову справу з несяючи закрили, — прозвучав голос одного з колег.
Юкіто повільно опускався на свій стілець.
⟪Навіщо це ділення? Я це розумію етнічне, національне… Це створює людьске різноманіття, але не… утиски… це жахливо⟫, — подумав та не піднімав голову.
— Ну, не забувай, для більшості: ⟪Не сяючий — не людина⟫, — промовив інший колега
⟪Абсолютно жахливо⟫, — подумав Юкіто.
У цьому світі вищу позицію в суспільстві завжди займають ті, чия енергія світла ближче до сонця й їх завжди кличуть — сяючими, а ось протилежність так й називають — несяючими. Останніх завжди вважають проклятими та нижчими.
Юкіто подивився на годинник. Кожен раз коли наставав форс-мажор або настає восьма ранку, полудень та сьома вечора — треба навідатись до хлопаків з условною судимістю.
По дорозі, чоловік скупився та ніс пакет з їжею в добавок до того, що видиляють їм як ⟪обіди⟫.
⟪Цікаво…Нобу-кун, Ренджіро-кун та Самуру-кун не вгодили в якусь неприємність? Сьогодні наче було тихо…Сподіваюсь, це не витівки Нобу-куна⟫, — розмірковував Юкіто та озирався.
Але він боявся що вони вчергове накличуть ⟪Лихо⟫.
Що на жаль й сталось, якби йому не хотілось…
***
Від усього темного й навіть поганих думок, що ⟪Лихо⟫ наробило, поки Юкіто був не в собі, повернуло сяйво.
Хошімія Хікарі — невисока дівчинка, яка виглядала молодше свого віку, яка завжди яскраво посміхалась. Її сяйво було феноменальне, як й невимушена поведінка.
Серце Юкіто авмерало щоразу, як він її бачив. Проте цього разу, відчув на собі холодний та пильний погляд.