Вінок

В той прекрасний осінній вечір Кай вирішив поєднати приємне з корисним: влаштувати пікнік на їхній особливій поляні та випробовувати на Ґреґу нові навички, отримані на курсах еротичних практик. І якщо з практиками все було більш менш зрозуміло — його зв’яжуться тими мотузками, що спокусливими мотками лежали на покривалі, та залюблять в усіх сенсах, то з пікніком… Кай вже годину як зник з загадковим виглядом, залишивши Ґреґа самого посеред лісу. Не те щоб останній дуже переймався через свою «недолю». Сумку з продуктами та деяким іншим начинням йому Кай залишив, магічний захист від усього на світі, починаючи комарами й закінчуючи маніяками поставив. А знаходилася ця поляна відносно недалеко від міста, при нагальній необхідності, можна було покликати Дарсі, вона б змогла дістатись до нього з групою підтримки та врятувала… Щоб не було так нудно, Ґреґ обривав вічноцвіт — дивовижні пурпурові квіти, що цвіли з кінця серпня мало не до грудня, та намагався з них щось виплітати. Колись він бачив, як пан Аристарх разом з малечею робив віночки — такі собі анубські прикраси з квітів. Поки що виходило не дуже вдало….

— Пробач, мій хороший, що я забарився, — протараторили в Ґреґа над вухом та поцілувались в щічку. Той, відклавши в сторону свою невдалу поробку, радісно озирнувся. В руках Кай тримав дивний пакунок. Через напівпрозорий матеріал можна було розгледіти дивні білі кружальця. Подекуди вони перекривалися незрозумілими символами родом неначе не з цього світу.

— Тепер моя черга годувати тебе неперевіреною прутнею! — урочисто заявив Кай на всю поляну. — В парі все має бути порівну…

— Що це? — Ґреґ навіть привстав від цікавості.

— А Накса його зна… Я позичив це у купки людських дітлахів з чергового світу типу «А». Вони смажили ці штуки на вогнищі в лісі, а потім жерли. Варто було мені вийти з кущів, як вони закричали та порозбігалися хто куди. От я і приходив непочатий пакунок. І не треба дивитись на мене з таким осудом.

— Навіщо ти взагалі перемістився у світ типу «А»? — просто спитав Ґреґ.

— Я ж сказав, щоб нагодувати тебе неперевіреною прутнетнею,
— зітхнув Кай. — Де таке шукати, як не у світах типу «А»? До того ж у них там все штучне, і в найгіршому випадку можна отримати позбавлений смаку продукт. Всього то!

Ґреґ його оптимізм що до цієї іншовимірної страви не поділяв. З іншого боку, після того казусу зі сметаною йому гріх скаржитись… А Кай тим часом вже взяв перший моток мотузок. Зв’язував він на диво швидко. Ґреґ і не зчувся, як опинився з зафіксованими за спиною руками та перетягнутою навхрест грудною клітиною. Почував він себе доволі вільно, задихатись чи прощатись з відмираючими кінцівками не хотілось. Принаймні поки… А тим часом Кай вже встиг розвести вогнище, і тепер збирався смажити відразу на двох шампурах іншовимірні кружальця. Ґреґ за звичкою теж хотів потягнутися до начиння, але де там! Чомусь цей безглуздий порив змусив кров прийти до обличчя. З іншого боку, що він міг знати про безглузді пориви? Он Кай так заніс шампури над вогнищем, що ті нещасні кружальця спалахнули.

— Може зачекаймо поки вогнище вигорить? — обережно запропонував Ґреґ.

— Може… — Кай з досадою відкинув в сторону шампури, на яких нічого вже не залишилось. Але довго сумувати через такі дрібниці він, здавалося, не вмів. Вже за мить його уважний погляд сковзнув на Ґреґа, а потім на вінок. — Можна, я удосконалю цю штучку?

І після першого ж кивка, Кай нахабно всівся Ґреґу поміж ніг та взявся дороблювати вінок з тих квітів, що ще залишились і цій частині поляни. Ґреґ, свою чергу, міг тільки милуватись спиною Кая та тяжко дихати. Йому стало так жарко, немов в кінці жовтня повернулася літня спека. А тут ще й Кай, як на зло, не міг всидіти на місці та постійно совався, змушуючи його горіти ще більше. Але скоро ця тортура була завершена, а віночок — закінчений. У нього доплели два додаткові ряди, чим зробили цю поробку пишнішою на вигляд. Кай нарешті зліз з нього та став поряд. Зі сторони це напевно виглядало кумедним.

— Ти найпрекрасніша істота в усій Світобудові…. — констатував Кай, кладучи на Ґреґову голову вінок та заправляючи неслухняні зелені пейси за вуха. На це Ґреґ тільки більше зашарівся. А Кай тим часом вже спустився своїми загребущими руками нижче, прямо до перетягнутих мотузкою грудей та стиснув їх. — Мій хороший, як ти себе зараз почуваєш? Може час розв’язати тебе?

— Н-ні, все добре… Я ще довго зможу пробути в цих мотузках.

— Навіть за умови, що ми покохаємось? — хтиво примружитися Кай, спускаючи руки нижче.

— Так. Але… — Ґреґ раптом згадав один маленький нюанс. — Просто, я сьогодні не готувався. Взагалі.

— Ну, для цієї проблеми я недавно вигадав рішення. Хочеш, покажу?

— Хочу, — Ґреґ усміхнувся, на цей раз трохи насторожено.

Кай міг вигадати все що завгодно, але цікавість була таки сильнішою. Тож він покірно ліг на бік та дозволив Каю спустити штани та білизну. Приємний холодок доторкнувся до його принад, контрастуючи з жаром у верхній половині тіла. А тим часом Кай, що всівся у нього за спиною, десь в районі лопаток, робив щось дуже дивне. Діставши з кишені баночку з лубрикантом, він взявся намащувати ним повітря. На диво, рідина залишалась висіти у просторі, окреслюючи щось цікавенької фалічної форми, невидимого для звичайного ока.

— Що це… — нарешті спитав Ґреґ, відійшовши від легкого шоку.

— Це магія, мій хороший! Згусток нейтральної енергії, що має увійти в тебе, розтягнути та заштовхати по далі всіляке лайно, — Кай виглядав дуже задоволеним. — А тепер, будь ласочка, перевернись на живіт та підготуйся хоча б морально.

Чисту руку він поклав йому на плече та легенько стиснув. Ґреґ закрив очі, віддаючись почуттям, що з’явилися після зміни положення. Чималі ґудзики камзола впивалися в тіло навіть через кілька слоїв тканини. В руках та плечах вже з’явився певний дискомфорт. Але найбільше Ґреґа хвилювало те, що відбувалось нижче спини. Відчувалася ця нейтральна енергія зовсім інакше від пальців, язика та статевого члена — гнучкіше та всеохопніше за все перераховане. Ще ніколи Ґреґ не почував себе настільки заповненим. Згусток нейтральної енергії ідеально підлаштувався під його нутрощі, і трохи розтягнувши вхід, пішов далі.

— Ах! — вдихнув він, коли зачепило одну особливо чуттєву точку. Енергія ринула далі, залишаючи неприємні відчуття не тільки по собі, але й перед собою…

— Думаю, цього досить… — сказав Кай, переміщаючись Ґреґу за спину. В ту ж мить рух нейтральної енергії зупинився і з’явилось постійне відчуття тяжкості десь внизу кишківника. — Тобі там як, нормально?

— Т-так, — відповів Ґреґ, здуваючи прилиплий до змоклого лоба листочок з вінка. Йому було добре, не те що нормально! А якби вони нарешті перейшли до головного дійства, було б взагалі чудово.

— Тоді постогни для мене ще більше. В тебе такий гарний голосочок… — вкрадливо проказав Кай, підіймаючи його за стегна до верху, тим самим змушуючи встати на коліна. Судячи з усього, Кай планував ще довго знущатись з Ґреґа. Розпочав свою програму він з пальців. Символічно порозтягувавши прохід, він відразу ж натис обома пальцями на особливо чуттєву точку. А після того, як Ґреґ забув як дихати, перейшов до неспішного колового масажу.

— Ахахах! — видихнув Ґреґ. Якщо це дійство продовжиться, він точно вибухне та забруднить покривало. Звісно, якщо він вже не… Але тут вже Кай навалився на нього всією своєю немаленькою вагою та нарешті увійшов на всю довжину.

В очах Ґреґа потемніло, дихання сперло. Через мить, що тягнулася неначе вічність, він тяжко вдихнув. На цей раз Кай відчувався набагато ширшим у діаметрі. Та твердішим…. Його мов притисла до землі тяжка груда каміння, пригнічуючи не тільки фізично, а й морально. Не те щоб йому не подобався подібний розклад. А коли Кай почав рухатися, його взагалі віднесло поза межі цієї реальності.

Отямився він від тремтіння в колінах та поколювання в занімілих руках, до яких починала повертатися чутливість з кожною знятою пов’язкою. На останок Кай цьомнув його в щоку перед тим, як остаточно вийти. Ґреґ з почуттям виконаного обов’язку звалився на бік та взявся оцінювати обставу. Покривалу кінець, його не до кінця спущеним штанам також. Кай валявся поруч з заплющеними очима, стиснувши Ґреґову руку, його лиса рогата маківка виблискувала в променях вечірнього світила, а безладний зовнішній вигляд мотивував таки привести себе в порядок. Цим Ґреґ і поспішив зайнятись.

— Ти все ще хочеш приготувати ті іншовимірні кружальця? — поцікавився він у Кая опісля.

— А ти так хочеш їх з’їсти? — розплющив той одне око. Поб