Янголе Мій

Дін подивився на Каса в дзеркало заднього виду, не звертаючи уваги на теревені Сема про серійних вбивць, чи про стале сільське господарство, чи що там ще може бути в голові цього малого ботана. Кас, як завжди, не розмовляв, але здавався… метушливим. Так сказав би Дін, якщо б поряд з ним був неспокійний малюк, а не вижатий ангел довбаного Господа.

 

– Чуваче, що з тобою? – в решті решт спитав Дін, після того як Кас хруснув шиєю втретє за десять хвилин.

Кас підклав руки під стегна, з видимим зусиллям змусивши себе заспокоїтись.

 

– Все гаразд, – сказав він, розвертаючись до вікна.

 

Дін підняв брів, – Ти не перестаєш смикатися відтоді, як ми сіли в машину. Все добре?

 

– Так, добре – наполягав Кас. Він знов здвигнув плечима, – Я просто… звикаю до своєї благодаті

.

Сем розвернувся на своєму місці, очевидно бажаючи розпитати Каса про механіку втрати й повернення благодаті янгола або щось таке, але Дін зупинив його промовистим поглядом.

 

– Слухай, ми скоро повернемось у бункер. Посидь спокійно пару годин, а потім зможеш розім’яти крила і таке інше.

 

Очі Каса кинулись до відображення у дзеркалі, але він нічого не сказав, і Дін вирішив залишити як є.

 

Пройшов майже тиждень, перш ніж Дін знов заговорив про це. Кас продовжував поводити себе безперечно дивно, зникаючи з бункера на декілька годин без жодних пояснень, але дійсно зцілявся, тому він не торкався цієї теми. Очі янгола втратили вираз похмурої покірності долі, і Дін навіть побіжно бачив посмішки Каса – зазвичай, коли знаходив Діна на кухні з гамбургерами.

 

Кас почав приймати душ, що вже було досить дивно; Дін не бачив його в ванній з того часу, як він повернувся весь у бруді з Чистилища. Але одного дня Дін знайшов чорне перо, яке застрягло у зливному отворі душа – маленьке й брудне, але цілком матеріальне – і пішов поговорити з янголом.

 

– Касе? – покликав він, стукаючи в двері кімнати, яку Кас називав своєю. Почулося схвальне бурчання і Дін висунув голову під кутом.

 

Кас сидів напівголий, пальто та сорочка були обережно складені збоку. Дін насилу ковтнув. Він відкрив рота, щоб пожартувати стосовно порівняльної наготи Каса, але згадав, що саме він казав йому почуватись як вдома й приховав свої слова кашлем.

 

– Є причина з якої ти злиняв в души, приятель?

 

Кас розгублено моргав, доки його погляд не впав на перо в руках Діна, і він почервонів.

 

– Мені дуже шкода, Діне, – сказав він, підтягнувши коліна до себе, як дитина, – Я не хотів…

 

– Гей, агов, ти не повинен вибачатись, – перервав його Дін, – Я просто… – він замовк, побачивши невеличку купку пір’я на тумбочці. Він насупився, увійшов усередину й зачинив двері.

 

– Касе, що відбувається? Я маю на увазі, здається, що ти стаєш сильнішим, але я відчуваю, що ось це, – він коротко махнув пером у руці, перед тим як обережно покласти його, – не дуже добрий знак. Розповідай.

 

– Я… Нічого незвичайного, все нормально.

 

Дін із сумнівом підняв брів, кинувши багатозначний погляд на тумбочку, і Кас зітхнув.

 

– Правда, Дін. Моє тіло та благодать стають сильнішими з кожним днем. Це… – він стушувався, але Дін просто сів поряд з ним на ліжко. – Це мої крила, – в решті решт випалив Кас, втупившись на свої руки.

 

Дін моргнув. – Твої крила? Але… ти ж їх повернув, так? Уся магія повернулась й готова до бою?

Кас трішки посміхнувся, але не підіймав очей:

 

– Так, я їх повернув. Але вони були сильно пошкоджені, коли Метатрон вирвав мою благодать, –щелепа Діна помітно стиснулася, але він нічого не сказав. – Чесно кажучи, я злякався, коли подумав, що їх неможливо відновити. Але якщо й так, незважаючи на всю шкоду, повернути їх повністю.. – він повів плечима, і Дін на автоматі згадав той день, в сараї, коли величезні чорні крила займали більшу частину простора. Він рішуче проігнорував мурашки, які поповзли по шкірі від спогаду. – Можливо, це… дитячість, але я виявив, що не хочу тримати свої крила нарозхрист, як зазвичай роблять янголи, – зізнався Кас, – Але якщо тримати їх близько до мого сосуду, процес загоєння сповільнюється, робить мене фізично сприйнятливим до дискомфорту порваних й тільки відновлених крил.

 

Кас намагався казати максимально нейтральним голосом, але Дін вловив легке тремтіння, що пробігло по його тілу і проковтнув клубок у горлі.

 

– Касе, – сказав Дін, навіть не намагаючись сховати роздратування в голосі, – Чому… чому ті не сказав нам? Чому не сказав мені?

 

– Тому що ти нічого не зможеш зробити, – відрізав Кас й знов зітхнув, – Вони загоюються, Діне, –продовжив він більш м’якішим тоном. – Так, це неприємно, але єдине, що ті зможеш зробити це…

 

Він різко закрив рота, але Дін недовірливо подивився на нього.

 

– Єдине, що я можу зробити це що, Кас? – спитав він низьким та небезпечним голосом.

 

Кас похитав головою, а потім сумно йому усміхнувся. – Нічого страшного, Дін. Будь ласка, повір мені. Я повністю зцілюсь протягом місяця, можливо, двох, Ти не…

 

– Місяці? – луною відгукнувся Дін, його голос здригнувся. – Кас, друже… повір мені, я радію, що тобі краще, але… Я схвильований до жаху. Якщо є щось, що я можу зробити, чимось допомогти, але ти мені не кажеш як це зробити, скажи.

 

– Це… це важко.

 

– Що тут важкого?

 

Кас знов подивися вниз, колупаючи ніготь. – Я не хочу, щоб ти почував себе ніяково.

 

– Кас.

 

Кас видихнув: – Коли янгольські крила пошкоджені, – він казав це, дивлячись на свої ноги, – процес лікування можна пришвидшити… доглядом, мабуть, найточніше слово для цього. Видалення зламаного пір’я, щоб нове мало змогу нормально рости. Інакше, воно опаде, як ти бачиш, - він показав рукою на тумбочку з перами.

 

– Тобто… Саме цьому я не можу допомогти? Тому що не можу їх бачити чи торкнутися?

 

– Так, – дуже швидко сказав Кас, і Дін фиркнув.

 

– Ти залишився препоганим брехуном, Касе. Розповідай.

 

Декілька митей Кас не відповідав, Дін вже майже вирішив попуститись, коли він заговорив знову.

 

– Ні. Якщо я покажу їх повністю, ти зможеш побачити їх, торкатися. Це просто… це дуже… інтимний акт – тихо сказав він. – Зазвичай це роблять тільки наші найближчі родичі. Або… або коханці, – закінчив він ледь чутно.

 

Діну знадобився час, щоб це обміркувати. – У Янголів є… коханці? – Кас тихо фиркнув, – Ти ж не зустрічався з Балтазаром, так?

 

Дін здригнувся, але відклав це питання на майбутнє. – Добре, але… чуваче. Ти витягнув мене з Пекла. Я провів рік у Чистилищі, розшукуючи твою дупу. Думаю, ми можемо сказати, що ми, ну… близькі, – він запнувся на цьому слові, а коли очі Каса, нарешті, кинулись до нього, розширившись від здивування, він почервонів, але не відвів погляд. – Та і взагалі, – продовжував він, намагаючись придати голосу впевненості, – скільки людей грають в ангельського перукаря?

 

Кас прикусив губу. – Але Дін, - звучав він до дива сором’язливо, – гхм, мої крила… вони вже не такі як раніше. Вони… потворні.

 

Дін вилупився на нього и, перед тим, як встиг подумати, поклав руку на обличчя янгола.

 

– Касе, я не вважаю, що хоч щось у тобі може бути потворним, навіть якщо ти спробуєш, – сказав він низьким та чесним голосом, – У будь якому випадку це не конкурс краси. Давай-но ти оперишся, і ми подумаємо про іншу, більш важливу проблему.

 

Кас вагався, невпевненість була очевидною в його безодніх очах. Нарешті, він відштовхнув руку Діна від свого обличчя і відсунувся на ліжку.

 

Дін здригнувся і тільки відкрив рота, щоб вибачитись, як повітря замерехтіло і раптово два крила заполонили кімнату, зачіпаючи стелю і волочучись по підлозі.

 

– Господи, Касе! – викрикнув Дін, серце шалено заколотилось в грудях. – Ти не можеш просто… Господи Ісусе!

 

Кас подивився на нього широко розкритими переляканими очима і склав крила. – Я не… Я не думав… Я можу їх прибрати…

 

 – Вау, - сказав Дін, все ще переривчасто дихаючи. Він простягнув руку і спіймав Каса за зап’ястя. – Ні, чуваче, це було не… просто… попереджай.

 

Кас почервонів, скуйовджуючи крила над плечима, і частина шоку Діна розтанула від незрозумілої фамільярності цього жесту.

 

– Ну добре, – він відпустив руку Каса й відкинувся назад, щоб розгледіти крила. – Ти можеш, типу… розкрити їх? Щоб я міг все побачити?

 

Він не був до кінця певен, на який рівень пошкоджень очікувати, тому приготувався до можливої крові, злиплого пір’я, яке падає з оголеної кістки.

 

Замість цього крила Каса сильно та яскраво спалахнули, кінчики торкались кутів кімнати, Дін втупився на них із неприхованою шанобливістю. Звісно, він бачив їх раніше, в тіні, в силуетах, але це й близько не стояло з крилами прямо перед ним, твердими та рухомими, так близько, що він міг…

 

Дін кашлянув. – Кгм, не ображайся, Касе, але я не впевнений стосовно твого розуміння слова «потворний», – слабко сказав він, продовжуючи спостерігати за тим, як тускле світло лампи грає на чорнильному пір’ї.

 

– Але вони… вони скалічені, Діне, я відчуваю це, вони повинні виглядати…

 

– Стривай, - перервав його Дін. – Ти.. ти навіть їх не бачив?

 

–Мені це не потрібно, – гнівно сказав Кас. – Я відчуваю кожну молекулу.

 

Дін закотив очі. – Припини соватись й дай мені подивитись, – він протягнув руку, але завагався. – Якщо… ну, типу.. можна?

 

Кас прикусив губу, потім кивнув, заспокоюючи крила. Рука Діна невпевнено зависла на мить, перед тим як він, нарешті, обережно провів пальцем по перах.

 

Кас зашипів, Дін миттєво завмер. – Це боляче? – спитав він, прибравши руку. – Мушу визнати, я не дуже добре розбираюся в погладжуванні пір’я.

 

– Ні, – прошепотів Кас. – Вони чуттєві, але це… не боляче.

 

– Гаразд, – сказав Дін. – Просто… Дай знати, якщо я щось не так зроблю.

 

Кас кивнув, і Дін знов протягнув руку, злегка розтягуючи крило. Придивившись, він зміг побачити сліди пошкоджень, які описував Кас. Пір’я були зогнуті та скручені, деякі очевидно зламані, а десь було щось схоже на білу кістку. Але самі крила виглядали сильними та гладенькими, а сліди нового зростання пір’я допомагали сховати голі ділянки.

 

Дін провів пальцями по кінчиках, викликаючи у Каса тремтіння, два маленьких пера впали на підлогу.

 

– Кас, – тихо сказав Дін, все ще торкаючись пальцями крил, – Чуваче, я бачу, де вони трохи пошкоджені… – Кас напружився, але Дін тільки глибше занурив пальці, доки Кас знову не розслабився, – це не виглядає, ніби це зручно, але… Боже, Касе, ти… вони неймовірні.

 

– Не знущайся з мене, – пробурмотів Кас, але схилився його за дотиком, і Дін посміхнувся.

 

– Я думаю, що зможу прибрати більшість з цього, – сказав він, трішки смикаючи пера. – Але, можливо, буде легше, якщо… якщо ти не проти, не міг би, е, лягти?

 

Кас посунувся вперед, поки не опинився на животі, поклавши голову на руки, а його крила елегантно ковзнули по ліжку на підлогу. Дін сів поряд із ним. Він поклав руку на поясницю Каса, відчуваючи прохолоду шкіри на своїй долоні.

 

– Скажи мені що робити.

 

– Гм… – Кас розпрямив праве крило. – Забери все, що не на місці… все що зламано… Якщо можеш.

 

Дін провів рукою по крилу Каса, поки не знайшов перо, яке стирчить під гострим кутом.

 

– Ось так? – спитав він, обережно потягнувши за нього. Кас втягнув повітря ротом.

 

– Так.

 

Дін коливався, обмацуючи низ крила, доки не схопився за підставу пера. Він зробив паузу, а потім вирвав його з корінням.

 

Кас скрикнув, і Дін інстинктивно провів рукою по його спині. – Кас?

 

Він глибоко видихнув, трішки повів плечима. – Я… мені боляче, але… зараз краще.

 

– Хочеш продовжити?

 

– Будь ласка.

 

Дін схопив подушку, підклав її під голову Каса, а потім повернувся до крил. Незважаючи на їхню загальну непридатність, зламаного пера було не так багато, тому Дін почав з нього, витягуючи з максимальною обережністю.

 

Витягнувши останнє і поклавши його на тумбочку поряд з іншими, він нахилився вперед. Кас лежав обличчям у подушку, очі були замкнуті, на щоках горів рум’янець.

 

– Все нормально, янгол? – пробурмотів Дін, і очі Каса розчинились. Він спробував сісти.

 

– Т-так. Дякую, Діне, так… набагато краще. Я певен, що зможу…

 

Дін перервав його, поклавши руку йому на спину. – Гей, приятелю. Це було найгірше, та, але в тебе все ще купа непотрібного лайна, це все не дуже добре, – він провів пальцями по крилу Каса, спостерігавши як пера ковзають назад на місце, наче рідина. Кас зі стогоном відкинувся на ліжко.

 

 – Касе?

 

– Будь ласка… Будь ласка, не зупиняйся, – рум’янець на його щоках посилився, але він ширше розправив крила, з очевидним натяком. Дін важко ковтнув, борючись з бажанням прибрати руки з шовковистого пір’я на розпатлане темне волосся.

 

Друзі, нагадав він сам собі. Допомагаю другу. Він не звертав уваги на те, як м’язи спини того самого друга здригалися під його дотиками, і взагалі не звертав уваги на хрипкі звуки, які він зітхав у подушку.

 

Дін ніяково переступив з ноги на ногу, намагаючись добратися до іншого крила Каса.

 

– Допоможеш? – сказав він, смикаючи за перо, але Кас тільки гмикнув, його крила тремтіли від задоволення.

 

Дін завагався, потім забрався на ліжко, поки не опинився зверху на стегнах Каса, впираючись колінами в його талію.

 

Кас нарешті відкрив одне око й здивовано обернувся через плече.

 

– Дін?

 

 – Сему ні слова, – хрипко сказав він. А потім, глибоко зітхнувши, зарився руками в пера близько лопаток.

 

Кас застогнав в подушку, його пальці стиснули простирадло. Дін відкрив рот, щоб віджартуватись й злізти, але замість цього нахилився, доки його обличчя не доторкнулось до шовковистої чорноти.

 

Кас вигнувся під ним, його крила помітно тремтіли.

 

– Дін, ти не… ти…

 

Безпорадність в голосі Каса, нарешті, розвіяла останні сумніви Діна, і він повернув обличчя, зробивши крихітний поцілуй у білу пляму відсутнього пір’я.

 

– Ти такий гарний, – сказав він чесно, низьким голосом, – Я маю на увазі, – він повільно провів рукою по правому боку Каса, викликаючи трепет, – ці, так, вони настільки… настільки дивовижні, чуваче. В прямому сенсі. Але ти… ти навіть на знаєш…

 

– Будь ласка, не зупиняйся, – прошепотів Кас.

 

Дін ковтнув. – Ага. Так, гаразд, – він продовжив погладжувати крила, сподіваючись, що Кас був занадто щасливим, щоб помітити ерекцію, яка штовхала блискавку Діна.

 

В решті решт крила Каса лягли йому на спину, тьмяне світло лампи грало тінню на чорнильному пері, яке вже було пригладжено. Але Дін не міг дотягнутись до чутливої нижньої частини, і Кас, здається, не дуже налаштований йому в цьому допомагати.

 

– Касе, – він обережно потягнув за кінчик крила. – Касе. Не допоможеш? Ти можеш розтягнути це?

 

Праве крило Каса на мить розправилось, ледве не скинувши Діна з його сідала, але майже одразу розтягнулось на ліжку, своїм виглядом запрошуючи на продовження, і Дін закотив очі.

 

–  Касе, друже, я буду розтирати тобі крило весь день, якщо це допоможе, але дай мені підібратися до передніх, –  він нерішуче прикусив губу. – Не можеш ти, типу, перевернутись?

 

Він піднявся, щоб зістрибнути, але навіть не встиг поворухнутись, як Кас перекинувся з вражаючою легкістю, враховуючи величезні крила, на які він тепер може подивитись. Дін здригнувся від несподіванки, не встиг він отямитись, як впав на коліна, знов осідлавши Каса, й відчув під тонкими брюками твердість, яку не можна з чимось сплутати.

 

Дін застиг із широко розкритими очима, але Кас чи не помітив цього зіткнення, чи йому було байдуже. Чесно кажучи, Дін згадав, як його янгол попереджав про інтимність процесу, можливо, для нього збудження було абсолютно нормальною реакцією. Він обережно відсунувся, рішивши не користуватися своєю перевагою над Касом, який, очевидно, був під кайфом від дотиків до його крил.

 

Знов нахилившись, Дін почав обережно розчісувати розпатлане перо, намагаючись і абсолютно безуспішно ігноруючи низькі, хрипкі звуки, які Кас видавав із кожним дотиком. Його очі все ще були заплющені, і Дін з неймовірною насолодою дивився на зображення чистої, нічим не стримуваної радості, яка чомусь була більш янгольською, аніж величезні чорні крила.

 

Зачаровано дивлячись на обличчя Каса, від ледь помітив, як одне крило відірвалось від ліжка, аж доки кінчики перів не впали йому на спину. Він здригнувся від несподіваності. Навіть крізь футболку дотик відчувався, як струм крізь кров.

 

– Кас? – прошепотів він, не прибираючи рук.

 

Він просто промуркотів, піднявши інше крило, теж притискаючи його до плеча Діна. Кас поворухнув стегнами, вигинаючи спину, і Дін придушив зітхання.

 

– К-кас, – сказав він більш твердо, намагаючись зробити голос рівним.

 

Кас просто пробурмотів щось незрозуміле, скоріш за все енохіанською, а потім змахнув крилами, доки вони не оточили Діна повністю, завернувши його у прохолодний шовковистий кокон, який пахнув свіжістю з домішкою диму.

 

Дін глибоко вдихнув, збираючи залишки самовладання. Він обережно поклав руки на плечі Каса, легенько встрянувши його.

 

 – Касе.

 

Очі Каса повільно відкрилися, він моргнув, дивлячись на Діна, зіниці майже поглинули неземну синяву. Його погляд спустився на губи Діна, затримуючись там, коли той судорожно ковтнув, все ще розсіяне погладжуючи його по спині.

 

Раптово його очі розширилися, і він спробував сісти, відсмикуючи крила від Діна, ніби вражений цим.

 

– Діне, – сказав він ще більш хрипким голосом, ніж зазвичай, – Діне, я… мені так шкода… ось чому ми не повинні…

 

– Спокійніше, янголе мій, – перервав його Дін, вся ніжність вирвалась у нього без жодних роздумів, – Якщо хочеш… ну, знаєш… продовжуй, повір мені, я не скаржуся. Ти просто був ніби не при тямі, і я ніколи собі не пробачу, якщо скористаюсь цим, поки ти, знаєш, під ангельським кайфом або щось типу того.

 

Кас витріщився на нього, потім протягнув руку, щоб ніжно обхватити його підборіддя.

 

 – Дін, дотики до моїх крил були б огидними, неможливими… від когось, кого я не розглядаю як… близьку людину. Навіть на того, кого я вважаю своєю родиною, наприклад як Сема, я б не реагував як на того, кого б я не… не бажав, – слабкий рум’янець спалахнув на його щоках. Дін недовірливо подивився на нього зверху вниз, а Кас зупинив свій погляд десь поза лівим плечем Діна, –  Я думав, що зможу контролювати реакцію свого тіла, але… Пробач, Діне, я не хотів ставити тебе в незручну ситуацію.

 

– Тобто ти хочеш сказати, – нарешті невпевнено сказав Дін, – Ти… ти хочеш мене?

 

– Я думав, що це очевидно, – пробурчав Кас, все ще рішуче не дивлячись Діну в очі.

 

 – І справа не тільки в… ну, в янгольський ендорфінах чи в чомусь ще?

 

Кас закотив очі, з рештою зустрівшись поглядом із Діном, і напруга внизу живота трішки послабшала від цього настільки знайомого жесту.

 

– Будь ласка, не треба змушувати мене розписувати все в подробицях, – роздратовано сказав Кас. – Я ціную твою допомогу з моїми крилами, але я знаю, що мені не треба чекати відповіді на мої… мої почуття… тому, якщо б ти міг…

 

Він проковтнув залишок своїх слів, коли Дін нахилився, притискаючись до Каса, щоб залишити на його губах майже непомітний дотик своїх.

 

Кас завмер під ним, і Дін миттєво відсторонився, широко розплющуючи налякані очі.

 

– Кас? Це було… Я думав… Пробач, я не знав…

 

– Зроби це ще раз, будь ласка, – прошепотів Кас.

 

Дін підкорився, міцніше притискаючись до його губ, і з горла Каса вирвався тихий, високий звук. Хиткий дотик пір’я знов повернувся до спини Діна, і він здригнувся.

 

– Кас, скажи мені, якщо хочеш зупинитись, – хрипко сказав Дін, – Тому що, маю попередити, я ледь-ледь і зійду з розуму.

 

– Будь ласка, не треба, – голос Каса знов став низьким і запамороченим, але його очі були широко розплющені, виразні. – Будь ласка, не зупиняйся.

 

Декілька кінчиків перів ковзнули під низ футболки Діна, погладжуючи голу шкіру. Пару секунд він дивився на нього зверху вниз, на неприкриту вразливість, змішану з бажанням в його очах, і, нарешті, його рішучість розчинилась у повітрі. Дін обвив рукою шию Каса і міцно його поцілував, упиваючись тихим стогоном, який він видихнув йому в губи, пір’я стиснулись на його спині.

 

Кас підняв руку, щоб погладити свою людину по волоссю, і Дін почав копатись у плутанині кінцівок та крил, поки не зміг знов погрузитись у безлад пір’я, відкинувши всякий натяк на лікування та догляд. Кас вигнув спину, з криком відкинувши голову назад, і Дін скористався можливістю розцілувати горло та ключиці янгола.

 

– Дін, – простогнав Кас, все ще не відкриваючи очей, і він нарешті дозволив собі опуститися на коліна Каса. Кас був таким же твердим, як і він сам, від третя у Діна по спині пробігли іскри, не зважаючи на шари тканини.

 

Пера висковзнули з-під футболки Діна, і він ледве стримався, щоб не заскиглити від втрати відчуттів, але потім Кас незграбно потягнув його, тряхнувши крилами над його головою.

 

Він нахилився, щоб знов поцілувати, але Кас зупинив його, ніжно поклавши руку на грудь. Він  подивився вниз з запитанням, тяжко дихаючи.

 

– Я просто хочу подивитись на тебе, – пробурмотів Кас, погладжуючи рукою торс Діна.

 

Дін слабко усміхнувся. – Подобається те, що ти бачиш?

 

– Так, – тихо відповів він. Кас провів великим пальцем по соску Діна. Його пера вимальовували нескінченні візерунки на шкірі Діна, і ця суміш емоцій змусила його погляд зблякнути та загорітись.

 

– Боже, Касе, – видихнув він, – Взагалі-то це я тут з досвідом, а ти – червоніючий незайманий.

 

Кас просто вилупився на нього, а потім Дін зрозумів, що вже лежить на спині з янголом на колінах. Величезні чорні крила, як водограй, лилися по боках ліжка.

 

– Ти нечисто сило… – слабко сказав Дін, дивлячись широкими очима.

 

– Можливо, я червоніючий незайманий, як ти говориш, але я старий, як океан, – нагадав він Діну, погладжуючи його м’язи. – Я не розумію твоїх людських заборон, – його очі блиснули в тьмяному світлі лампи й на мить Дін задумався, що, чорт забирай, грає, закохуючись у янгола Божого.

 

Але потім Кас нахилився, щоб поцілувати його знов, смак губ вже був відомий Діну, він потягнувся, щоб зжати руки на крилах, притягуючи Каса ближче.

 

Він здригнувся, змахуючи крилами, і схопив Діна за ноги, закинувши їх собі за спину.

 

 – Чорт, – простогнав Дін, коли Кас притиснувся до нього, його член болюче застряг у товстій джинсовій тканині. – Можливо, нам варто… зняти штани?

 

– Угу, – погодився Кас, не роблячи зовсім нічого, щоб допомогти, тому Дін протиснув руку між ними, щоб відчути ґудзик брюк Каса. Але він навіть не встиг розстібнути змійку, як по його венам пробігло поколювання, знайоме, але таке чуже, а потім оголений член Каса потерся об його власний, твердий як камінь, оксамитно гладенький.

 

– Ти тільки що… – Дін подавився сміхом. – Гарне використання… янгольської благодаті, чуваче…

 

– Ти занадто багато розмовляєш, – пробурмотів Кас, із силою стиснув зуби, і Дін судорожно зітхнув. Його рука все ще була зажата між їх пахами, і вин рухав нею, доки не зміг обгорнути навколо їх членів, насолоджуючись переривчастими стогонами, які виривались.

 

Кас трішки подався, і Дін спробував поцілувати його, але він штовхнув його назад на ліжко сильною рукою. Ангел витягнув одне крило вперед, доки не зміг провести їм по груді Діна, міцно потираючи його соски. Інше крило він протягнув між ними, додаючи електричні, легкі дотики до руки Діна.

 

 – О, Господи, – Дін зжав сильніше, передеякулят розмазувався по його долоні. – Це повинно коштувати, як найменш, декілька рівнів Пекла…

 

– Насолода це не гріх, – Кас виразно похитав стегнами. – Я б знав.

 

– Ти янгол, – задихаючись, погодився Дін. – О Боже… Касе, я вже близько…

 

Кас просто подивися на нього широкими наляканими очима. Він ще сильніше притиснув крило між ніг Діна, погладжуючи його яйця і вниз по проміжності. В цей момент, коли шовковисті пера доторкнулись до його отвору, Дін вигнувся, однією рукою стискаючи стегно Каса, а іншою працюючи над їхніми членами.

 

– Чорт, Касе, – прохрипів він, прискорюючись. – Чорт… їбать… Кас…

 

– Пізніше, – погодився Кас, не відриваючи погляду. – Дін… Діне… Блять…

 

Якимось чином, ненормативної лексики, яка лилася з вуст янгола, як мед, було достатньо, щоб підштовхнути Діна к краю, здригнувшись над рукою.

 

Кас видав здавлений стогін, опустивши голову. Його крила люто сіпнулися, ковзнувши по мішанині між ніш Діна, а потім він з криком кінчив, капаючи на свої ж пера.

 

– Господи, – Дін слабко потягнувся, щоб залишити смужки поцілунків на вилиці Каса. – Господи.

 

– Сподіваюсь, що не він, – відповів Кас, все ще притискаючись до груди.

 

Дін тихо фиркнув, штовхнув Каса трохи подалі, поки вони не лягли поруч.

 

– Отже.

 

– Отже, – пробурмотів Кас у відповідь, але знов обгорнув спину Діна в крила. Він скорчив гримасу при вигляді розмазаних по спині перів, але притягнув Каса ближче, ткнувшись обличчям у шию янголу.

 

– Тобто ти, – сказав Дін, погладжуючи липкими пальцями уся пір’я, до яких зміг дотягнутись, –Ти, ну… типу. Мене. Правда?

 

Кас закотив очі, і Дін посміхнувся йому в плече.

 

– Завжди, Діне, – він розправив крила, доки вони не обліпили тіло Діна з голови до ніг. – Завжди.