Частина друга

Ранок у Тоні розпочався абсолютно жахливо.

 Його розбудив дзвінок від Пеппер, яка наполегливо цікавилася, де його геніальний зад прогулює чергову нараду. На пояснення ситуації пішло 30 хвилин, адже мозок після різкого пробудження зовсім відмовлявся працювати. Наступним питанням у голові було, як дістатися до ванни чи кухні без чужої допомоги, адже гукати Наташу чи Пітера в таку ранню годину було не дуже пристойно з його боку. Можна, звичайно, було покликати Локі… Але ні, це вже занадто. Тому він вирішив, що його син вже точно не проти допомогти йому в переміщенні.

Радісний Дубина вже незабаром стояв біля ліжка і видавав звуки наповнені турботою. Коли косо криво з водними процедурами було покінчено, Тоні їхав у клешні робота і думав про те, як скоріше прибрати ефект заклинання, адже втопитися кілька разів у раковині, це вже занадто навіть для нього.

На кухні було, як правило, для цього часу, тихо. За столом сидів тільки Локі, попиваючи ароматний зелений чай.

— Доброго ранку, маля.— на прекрасному обличчі розквітла легка посмішка.

— І тобі, велетню.— також весело озвався Старк.

Дубина обережно посадив його на стіл і поїхав кататися поверхами. Не відводячи погляду від бога, чоловік пройшов по столу ближче до нього.

 Рукою він торкнувся чужого зап’ястя, яке було дуже великим, але ніжним на дотик.

— Це набагато дивніше, ніж я очікував.— він продовжував гладити кінцівку і аналізувати відчуття.

Локі в свою чергу підняв іншу руку, в якій до цього лежала тепла чашка, і мізинцем торкнувся пухкої щоки. Від такої дії Старк завмер і перевів свій погляд на палець, який все ще натискав на обличчя.

— Ти як плюшевий,— підсумував Лафейсон і трохи випив із чашки.

Така заява була досить обурлива, але акцентувати на ній увагу не хотілося.

— Ти вже знайшов, як мене повернути у звичну форму?

 — Так, але може ще трохи побудеш малятком? Піту, наче, сподобалося.

Згадка дитини була зайвою, адже вчора він усвідомивши ситуацію, готовий був розірватися на частини або отримати інфаркт. Невідомо, що з цього було б гірше.

Коли геній вийшов зі своїх думок, голодний шлунок нагадав про себе поколюванням.

Локі зробивши пару пасів рукою начаклував перед Тоні зменшену версію його чашки, наповнену кавою, і маленьку піцу. Той доторкнувшись і переконавшись, що все це не пластикове почав їсти, тоді як Лафейсон почав пояснювати як повернути назад його тіло.

Все виявилося досить легко та прозаїчно з його слів. Маленька пентаграма, пару картенів і тіло на місці, тільки потім потрібно буде обом виспатися як слід.

Наприкінці пояснень деяких моментів на кухню заповз Пітер сонно потираючи очі. Перебуваючи в якомусь трансі він набрав собі кави і сівши на підлогу почав сьорбати цілющий напій.

— Встань, інакше застудишся.— водночас зреагували дорослі.

— Добре, татки,— відповів підліток і не спиймаючи досі реальність пересів на стілець. У їхній своєрідній родині Месників, з появою в ній Піта всі гострі кути пом’якшилися, і вже було не дивно почути від маленького героя звернення «дядько», «тітка» чи «тато», як він іноді звертався до наставника і бога, адже вони дбали про Пітер лише трохи менше ніж тітка Мей. Але іноді звернення, як і в цей момент, збивало з пантелику. Або павукова сила, або якась уява дитини, змушували сприймати двох конкретних дорослих як пару. І ці дорослі все частіше починали думати про свої стосунки занурюючись у глибини свідомості та знаходячи там легку симпатію.

Дитина поступово прокидалася і змогла привітатися тільки після закінчення чашки під акомпонемент несамовитого позіхання. Почувши закляття і його пояснення він засяяв і порівняв це з фанатськими роботами про Хлопчика, який вижив.

— Ви надто багато часу приділяєте цій франшизі,— бурчав Локі під ніс.

— Сказав той, хто на Геловін косплеїв Северуса Снейпа.

— Мінус десять балів Грифіндору за образу зовнішнього вигляду викладача.

- А відпрацювання не призначите? - навіть у такому вигляді Тоні намагався залишитися крутим і незалежним, а також блищав двозначними натяками.

— Через дві години в моєму кабінеті, і постарайтеся привести себе в належний вигляд, Поттер. — Локі востаннє сьорбнув чай ​​і розчинився.

— Ось…

— Містере Старку, вам чимось допомогти?

Відмовившись від пропозиції, він закінчив сніданок і попросив занести його до майстерні. Там він трохи розслабився занурившись у процес роботи.

В його нинішньому становищі знайшлося досить багато плюсів, тепер маленькі деталі були досить великими і можна було без окулярів побачити свою помилку, тому він майже всі дві години провів у трансі, вивчаючи останні заготівки для костюма, які, на його думку, можна було вдосконалити. Він навіть не помітив, як у його «святій обителі» з’явилася ще одна людина.

— Ти змусив мене чекати.

-Відпусти!

— Ти не хочеш повертатися в нормальність? — повсякденно поцікавився Локі.

— А ти не хочеш обговорити обмовки Павучка?

— Дітям у цьому віці потрібні батьки,— зітхнув бог, і сів на стілець біля столу зі Старком.— Іспити, хвилювання, перехідний вік…

-Є таке.

-І як тобі? Беручи до уваги його чуття і нашу спільну «любов» до спілкування. - Тоні зобразив лапки і наполовину зник у рукавичці.

— Ти нарешті помітив іскру між нами?

— Це важко заперечити. Що робитимемо? — пролунав приглушений писк.

-Все добре?

—Так.—голова Тоні показалася з рукавички, а волосся на ній було в ще більшому безладді.

 —Пропоную спробувати…— прошепотіли чоловіки одночасно і витріщилися один на одного.

-Можна, можливо.— озвався Тоні.— Тільки мене зараз цілувати буде незручно.

—Зараз зробимо зручно,— на губах Локі затанцювали посмішка.

 Вони перенеслися в кімнату, де й привели ритуал, а потім був і сон і зручний поцілунок.