Anku
Оріджинали
12+
Джен
Драбл
Запитуйте дозволу
Немає схованих позначок
нд, 10/09/2022 - 19:47
пт, 05/26/2023 - 19:35
38 хвилин, 37 секунд
2
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

Збірка поезій про пітьму у світі та в серцях людей

1

Скажіть, будь ласка, чому ви враз
Забули дітей, що топляться в річках, тікаючи від вас?
Стрибнути з кручі для них найбільший вияв честі,
Їх бо завжди на зло гладили проти шерсті.
Одна дитина вгадує погоду на рівні інтуїції,
Інша – будує всеохопні коаліції,

2

«Хто ти є, чому ти досі жива?» –
Себе я спитала
Дивлюсь в люстерко й не впізнаю себе я,
Що таке сталось?

Забуті очі, убиті мрії
Вугіллям лежать у моїй душі.
Темна ніч і хворі надії
Живуть чомусь у мені.

4

Буває важко зрозуміти колір
Тисячі ненависних очей.
Буває, що занадто тисне комір
В меланхолії зоряних ночей.

Ідуть пустими вулицями люди,
А ми самі, як і були.
Хоча й особи ходять всюди,
Ми геть одні у просторах імли.

5

Умерла би, та я не хочу
Чути думки, поки униз лечу,
Бо, навіть як із хмарочоса скочу,
Іще хвилину точно проживу.

Умерла би. Цей світ бентежний,
Пітьма затягує в свої краї.
Тут важко вижити, і навіть незалежні
Ховають в душах тягощі свої.

6

Я погляну тобі в очі
І побачу небуття,
До автобуса заскочу
І порину в забуття.

Дощ іде, стікають краплі
По холодному вікні,
А у небі дирижаблі
Все ввижаються мені.

7

Можливо, завтра я помру.
І так живу на спогадах Вольтрону.
Я не витримую життєву гру
І смерті ілюзійну заборону.

Колись шукала в шафі лезо,
Та не знайшла. На краще це?
Навіщо жити під давлінням пресу?
Слізьми вмивати стомлене лице?

8

Сходить сонце з сяйвом
Рожевим поміж хмар,
Ніхто не буде зайвий,
Як уночі ліхтар.

Там, на руїнах замку,
В рожевих небесах,
Тонула жінка в обладунку
В рум’янці і очах.

9

Вона у світлі місяця стояла,
Від її рук помер черговий ґвалтівник.
Вона лиш одну ціль у житті мала –
Щоб кожен такий злодій зник.

У неї були принципи і кігті
І зуби, що гостріші за ножі,
Очі горіли, наче віхті,
Вона ходила завжди по межі.

    Вподобайка
    4
    Ставлення автора до критики

    Відгуки

    кохані

    прекрасно. дякую за вашу роботу, чекатиму нових віршів ще:) мені подобається, як ви пишете, бо в голові одразу виникає картинка з написаного. 

    «Люди змушують їм брехати –
    Вони хочуть чути, що в мені щось живе,
    Та тільки неважко мені відгадати,
    Хто кого переживе.»
    💔💔 взагалі в саме серце.