Це селище невелике, тому можна припустити, що усі жителі знайомі одне з одним. Вздовж вулиці було розташовано невелику крамницю, біля якої знаходився чоловік, намагаючийся впихнути продукти у невеличкий рожевий поліетиленовий пакетик. Дивлячись на те, як звідти випадають почергово один товар за іншим і як зосереджений на цьому занятті незнайомець Смокер зрозумів, що краще запитати менш заклопотану людину.
Пройшовши вздовж вулиці він натрапив на іншого більш молодого чоловіка, років 35. Підійшовши кремезний широкоплечий чоловік, фібри сексуальності якого було відчутно за сотні метрів, почав розмову: „Перепрошую, не підкажете, де живе…“
- Ой, вибачте, я тут не так давно, - перебив незнайомець, нервуючись.- Краще підійдіть в той паб, - промовив він, вказуючи на невеличкий заклад з назвою „Партіс бар“,- там працює дівчина на ім’я Макіно, вона зі всіма в цьому селищі знайома.
Чоловік швидко полишив Смокера на самоті.
Паб був збудований з дереву, що незвично для столиці, але є нормою для віддалених селищ.
Підходячи, Смокер звернув увагу на дітей, що грали неподалік в м’яч, вони виглядали щасливими та безтурботними, пинаючи цю резинову кулю.
Всередині було до десятка столів та барна стійка, за якою, стоячи протирала бокали з-під пива молода вродлива жінка, волосся якої відливало темно-зеленим кольором. Першим на що чоловік звернув увагу було яскрава хустка в білу квітку, що покривала голову барменши, вона була одягнена у світло-блакитну сорочку в смужку та довгу бордову юбку.
- Добрий день, я б хотів чогось поїсти, що можете порекомендувати? - промовив Смокер, відсовуючи стілець однією рукою та сідаючи.
- Вітаю, сьогоднішня страва дня - смажена картопля зі свининою, - промовила дівчина ніжно посміхаючись. - Будете щось пити?
- Так, кухль пива, будьте ласкаві, - відповів чоловік, дістаючи сигару й підпалюючи її.
Зробивши декілька затяжок та дочекавшись пива, він струсив попіл й продовжив розмову: «Я шукаю Керлі Дадан, ви з нею знайомі?»
- Знайома, але для чого вона вам? - було помітно, що Макіно напружилась, готовлячись захищати свою знайому. - І ким ви будете?
Чоловік не говорячи ні слова зробив нову затяжку, дістаючи паралельно з кишені куртки посвідчення поліцейського: „То де вона проживає?“ - з нажимом промовляє слідчий, уважно стежачи за реакцією дівчини.
- Скажіть мені для чого вона вам? - хвилюючись, але все одно наполегливо вдивляючись у вічі
Смокера питає Макіно. - Вона не зробила нічого настільки незаконного, щоб кримінальний відділ нею зацікавився.
- Справа яку я розслідую не стосується її на пряму, Керлі Дадан потрібна для надання інформації стосовно знаходження свідка. А інше вам знати не дозволено.
- Вона живе на горі, що розташована на північ від селища, приблизно в сорока хвилинах звідси.
Її будинок там єдиний, якщо йти по стежці відразу на нього вийдете, - було помітно, що дівчина значно розслабитися, а під кінець навіть почала слабко посміхатися.
- Дякую за надану інформацію, - промовив Смокер викуривши половину сигари. - Що там з моєю їжею, як довго мені ще чекати? - запитав він через декілька хвилин очікування.