Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Ранок, холодний вітер неприємно лоскотав обличчя, але дівчина успішно ігнорувала це. Замість цього вона тихо сіла на дерев’яний стільчик на кухні. Глянувши у вікно, де тільки-но починало світати, вона припустила, що була десь четверта або п’ята ранку. На маленькій кухні окрім неї знаходився ще хлопець, близько її віку вочевидь, вставши раніше за неї, і, здається, робив чай.
В квартирі панувала тиша. Ніяких душевних розмов, які зазвичай були присутніми подібних ранків.
Через декілька хвилин перед Шинобу була поставлена кружка з чаєм. Переводячи погляд з вікна на напій дівчина обережно взяла його в руки, після чого трохи випила з нього. Він був гарячим, скоріш за все тільки зробленим, але це не заважало їй відчути його смак. М’ята. Нічого нового, але це все одно залишало невелику купу приємних емоцій, зібраних разом і зв’язаних теплотою. Шинобу перевела погляд з чаю на хлопця, який зробив його їй та продовжував займатися всякими справами, роблячи щось, чим вона не дуже цікавилася. Та людина, з якою вона побудувала власну рутину. Легка усмішка прикрасила її обличчя. Вона дивилась на нього хвилину, а, можливо, і десять. Легенько похитавши головою дівчина повернулася до свого чаю, який вже встиг охолонути, але це не було важливо, адже важливішим було лише декілька речей.
Смак м’яти і людина, яка поруч.
Я люблю це.