– Ех, Жане Жане, – Конні співчутливо дивився на друга. Саша просто їла принесений Кірштейном бутерброд. Вони всі зараз у нього вдома.
– Жане, ну не може це вічно бути, зроби перший крок, – жуючи сказала Саша.
– Я не можу! Це може бути невзаємно, і взагалі він постійно тусується з Єгером, що я собі думав…
– Коли любов то люди зазвичай не думають, – спершись підборіддям на руку сказав Конні.
– Ага, тепер я думаю чи ви з Сашею закохані цілодобово чи просто дурники
– Ей ей ей, ми намагаємось тобі допомогти, а ти вередуєш. На себе б збоку поглянув, – трохи ображено відповів Конні.
– Знаєш, тобі б також не завадило спостерігати за Арміном, він здається зовсім не проти спілкування з тобою, а ще він інколи червоніє при розмовах з тобою, – підмітила Саша.
– Але я нервую, що якщо все піде шкереберть? Я не хочу його образити, – похнюпився Жан.
– Жане, тобі доведеться підійти до нього розповісти йому все і поцілувати.
– Так-так, Саша права, поцілувати це основне.
– Та ну вас, – Жан махнув в їх сторону рукою.
– І бажано не затягувати, бо красунчика можуть вкрасти, – Конні й Саша зареготали, – а, нам уже йти пора, ех.
– Без вас буде нудно. Або ні, – усміхнувся Жан.
– Ще й як нудно буде, добре, пока, – друзі вийшли з дому Жана і почали переговорюватися.
– Знаєш, Конні, Ерен і Мікаса вже повинні були щось помітити, – задумалась Саша.
– Угу, те як він пиляє простір і повітря своїм поглядом важко не помітити, – реготнув Конні, – було б непогано з ними поговорити, як ти думаєш, яка у них була б реакція на це.
– Ерен захотів би прибити Жана, він його на дух не переносить, а що до Мікаси я не впевнена, вона загадкова.
– Угу. Стій, а то не вони часом? – Конні спитав у подруги.
– Хто?
– Мікаса й Ерен, оно, невже не бачиш? – хлопець вказав рукою вперед де стояли дві знайомі фігурки. Вони швидко підбігли до них.
– Приві-іт, – Конні й Саша по дурному усміхались їм.
– Привіт? – відповіли спантеличені Мікаса й Ерен.
– Знаєте, у нас до вас є дуже важлива розмова, – Конні крадькома озирнувся по сторонах, а Саша закивала головою, – і це стосується Арміна і Жана.
Жилки на лобі Ерена запульсували, про те Мікаса виглядала досить спокійно.
– У нас теж є дрібка питань з цього приводу – сухо відповіла вона.
– То… Ви, мабуть уже помітили, – якось невпевнено почав Конні.
– Так, – відповів Ерен. Після цього всі ненадовго замовкли.
– Ну, я думаю що із них вийшла б непогана пара, тобто ми з Конні думаємо, – забелькотіла Саша.
– Я теж не проти, – Мікаса вигляділа більш спокійною.
– О! Це добре, а як що до тебе, Ерене? – Конні стурбовано глянув на хлопця напроти. Єгер нахмурився.
– Не знаю, якщо Армін його любить, то нехай, але я не довіряю конячій морді, – Ерен скривився під поглядом Мікаси, – не те що я проти, просто…
– Не виправдовуйся. Ти просто ненавидиш Жана, – сказала Мікаса. Єгер опустив очі.
– Знаєте, ми просто не можемо спостерігати за його недо-фліртом, і хочемо їх звести, – сказала Саша.
– Я теж над цим задумувалась, – відповіла інша дівчина, – але Армін не такий розкутий, не розповів всього навіть нам, хоча по ньому все видно.
– То як ми можем їх звести? Закрити їх десь разом? Піти гуляти й знову ж таки залишити їх вдвох? – задумавсь Конні.
– Ми не повинні робити все за них, ми повинні всього лиш підштовхнути їх, – відповіла Мікаса.
– Точно! Штовхнути їх один на одного, – хитро посміхнулась Саша.
– Ні ні ні, буде все як в тих в мильних операх що їх навіть бабці дивитись не хочуть, – Конні замахав руками, – треба щось оригінальне.
– А на мою думку ви не зважаєте, так? – Ерен у звичній манері запротестував.
– Ти ж сказав що не проти, – схиливши голову набік сказав Конні.
– Ерене, ти або не заважаєш, або допомагаєш, – Мікаса примружила очі.
– На моїх очах вирішується подальше життя мого друга, як мені бути осторонь? Добре, я буду помагати, але я все ще не довіряю, – Ерен опустив руки.
– От і добре, але ми зрозуміли як ти недолюблюєш Жана, можеш не повторювати це постійно, – зареготали Конні й Саша.
– Єдиною пристойною ідеєю яку ми зараз маємо це погуляти всім разом, ніхто нічого кращого не придумав? – втомлено спитав Ерен. У відповідь всі похитали головою,– ну і часу у нас небагато щоб краще щось вигадати, давайте завтра тоді? Не хочу затягувати. Всі вільні? –
– У нас нічого не заплановано, Жан теж не казав нічого, як що до вас? – Саша поглянула на Мікасу.
– Нічого, – коротко відповіла вона, – треба визначити час і місце збору.
– Давайте після обіду, я виспатись хочу, – запропонував Конні.
– Ну, на чотири давайте, на цьому самому місці? – всі заугукали погоджуючись з Ереном.
– Добре, зберемось всі разом, що далі? Зазвичай наші прогулянки це АТБ або Фора, лавка ну і кафешка якась, – задумалась Саша.
– Алкоголь? – несміливо запропонував Конні.
– Нє, давайте обійдемось, краще без нього, – Ерен виглядав ніби з плаката про те, що алкоголь шкодить. Він пафосно витягнув руку долонею до глядача кажучи «НІ».
– Добре, давайте без нього, головне їх притягти, а далі хай самі розбираються, не повинні ж ми животи надривати, можу запропонувати пікнік, непогана ідея як-не-як, – сказав Конні.
– А й справді, можна розіслати велике покривало у парку, – сказала Мікаса.
– Добре, буде пікнік, з нас покривало, їжа навпіл, можна ще якусь прутню притягти, щоб не нудно було, але головне їжа, – замріяно посміхнулась Саша.
– Що ж, розходимось тоді? Бо ми уже повинні йти, – спитав Ерен.
– Та і нам пора, – почухала потилицю Саша.
Більше вони не сказали ні слова і пішли кожен у свою сторону. Саша і Конні додому, а Мікаса й Ерен до Арміна, сьогодні вони збирались до нього ночувати. До будинку друга їм залишилось небагато.
– О, ось ви де, я вийшов вас зустріти, ви трохи спізнились, – до них підійшов трохи стурбований Армін.
– Ми зустріли декого, завтра йдемо гуляти, і тобі б теж бажано піти з нами, – відповів Ерен.
– Е? А з ким ми хоч йдемо?
– З Сашею, Конні…
– І Жан там також буде, – перебила Ерена Мікаса.
– А. Ну, добре, на скільки? – лице Арміна трохи прирум’янились.
– На чотири дня, ми збираємось отам е… Отам де магазин хлібний, ну ти зрозумів короче – намагався пояснити Ерен.
– Ага, ходімо в дім, я чаю вам заварю.
Вони втрьох зайшли в будинок Арміна. Взагалі Будинок Єгерів знаходився недалеко від будинку Арлерта, всього лише через три інші будинки. Вони вже давно мали звичку ночувати в когось з них, добре знаючи що батьки проти не будуть, бо живуть вони недалеко.
Армін поставив на стіл три чашки. У нього було декілька видів чаю. Були в нього звичайні розсипні, а також і в пакетиках, і в пакетиках-пірамідках. Коли електричний чайник клацнув, він залив заварку в чашках наполовину – щоб потім можна було додати холодної води.
– Мені нарешті прийшла монополія, вранці забрав з пошти спробуємо зіграти? – спитав Армін.
– Монополія, хотіла в неї пограти, – Мікаса відпила трохи чаю з чашки.
– Я грав у монополію онлайн на телефоні, то така лажа, може з настільною буде краще, – сказав Ерен.
Друзі допили чай і пішли в кімнату Арміна.
– Ось, тільки це не звичайна, а монополія України, не думаю що вона сильно буде відрізнятись від звичайної, – Армін протягнув ще не розпаковану коробку друзям. Вони всі разом її відкрили, обережно розклали поле і взялись читати інструкцію.
– Угу, спочатку треба визначити хто буде банкіром, але нас тільки троє тому цей хтось також і грати буде, – прочитавши інструкцію сказав Ерен який явно не хотів бути банкіром.
– Я буду – відповіла Мікаса, взяла інструкцію й почала розкладати кожному гроші. Армін на цей момент роздивлявся карточки з назвами міст і акціями. Мікаса швидко впоралась з обов’язками банкіра
– Тепер треба визначити хто буде ходити першим, Давайте за годинниковою стрілкою, спочатку Мікаса, потім Ерен, потім я, – запропонував Армін, гравці погодились.
Мікаса одразу змогла купити місто, Ерен з першого ж разу потрапив до в’язниці й через це дуже бісився, Армін також купив місто. Через те, що грали вперше вирішили що Ерен пропускати ходу не буде, а просто виплатиться. На жаль йому не щастило в цій грі. Коли в інших вже було по три міста то він зміг купити тільки одну компанію і потрапити в казино. Азарт взяв верх і він поставив двадцять тисяч, які, звісно, успішно програв. Найуспішніше грала Мікаса, за три кола вона жодного разу не потрапила до в’язниці, часто викидала однакові числа доводячи цим до відчаю Ерена який повільно наближався до банкрутства. Гру закінчили через те, що всі вже втомились. Ерен як і очікувалось програв. У Мікаси було найбільше активів, хоча в Арміна було найбільше грошей.
– Уууу я банкрот, ця гра не любить мене, – вдавано занив Ерен.
– Ха, нічого, може колись пощастить, не засмучуйся, – заспокоїв друга Армін, – давайте поїмо, у мене ще залишились ті чебуреки які у мікрохвильовці приготувати можна.
– Давай, вони смачні, – Мікаса встала з підлоги та попрямувала за блондином до кухні, за ними встав й Ерен. На кухні всі троє спостерігали як всередині мікрохвильовки крутиться їх їжа. Також було вирішено знову заварити чаю.
– Знаєш, Арміне, ми б хотіли в тебе дещо спитати, – невпевнено почав Ерен.
– Ну, питайте, а про що ви хочете спитати?
– Тобі подобається Жан? – Мікаса не стала затягувати й прямо спитала те, що хотіла спитати. Армін почервонів, він був шокований але все ж вирішив відповісти.
– Угу.
– Ну, це було видно, але ми не проти, тому не треба тримати все в собі й тому подібне, якщо тебе щось непокоїть можеш сміливо казати нам, – Ерен зніяковіло намагався підтримати Арміна.
– Так, Арміне, ми ж друзі, можеш нічого від нас не приховувати, – спокійно відповіла Мікаса.
Спантеличений Армін встав з-за столу, те саме зробили у Мікаса з Ереном. Хлопець просто підійшов і обійняв їх.
– Дякую що підтримуєте мене, я просто не знав як мені поводитись, – Армін зупинився і сильніше притиснувся до друзів. Ввесь вечір вони провели в хорошій атмосфері й навіть подивились декілька серій ”Атаки Титанів».