На сьогодні вислів «русофобія» є доволі поширеним, і вживається він (в залежності від інфополя, в якому ви перебуваєте) в різних забарвленнях; чи то позитивному, чи то негативному. Нашою задачею на сьогодні є розібратися, що таке русофобія, чи потрібна вона для повноцінного функціонування незалежної України та як вона вплине на нашу державу і світ.
Для початку: що таке русофобія взагалі? Якщо вірити старій, добрій Вікіпедії, то русофобія (рософобія, мізоросія, москвожерство, росіянофобія тощо) це - ірраціональний російський аргумент, що позначає частину неоімперського дискурсу свідомості росіян. В двох словах, русофобія - вигадка, яку росіяни придумали для виправдання, аби спокійно гівнити на чужій території далі. Кінець.
Якщо ж серйозно, то русофобія є мітом та маніпуляцією. Нагадую, вона в їхньому тлумаченні є дискримінацією та різновидом ксенофобії (різкого несприйняття чужої культури). Ця схема повинна була спрацювати приблизно так: росіяни нападають на суверенну державу, вбивають її жителів, до того століттями знищуючи народ та культуру цієї країни. Коли люди, які живуть на території цієї держави, починають зневажати росію, адже вона буквально зруйнувала їм життя, то вмикається ниття про те, що це - дискримінація. Але є різниця між, наприклад, расовою дискримінацією та русофобією. Дискримінація - це коли у тебе темний колір шкіри, ти сидиш, нікого не чіпаєш, а до тебе підходять і кажуть, що ти пиздота, яка не заслуговує жити і взагалі йди нахуй. А от русофобія, якою вона є зараз - це коли ти нападаєш на іншу, в декілька разів слабшу і меншу країну, яка особисто тобі нічим не заважає, принижуєш її культуру, називаючи «сільською», вважаєш окрему націю вигадкою і тобі кажуть, що ти пиздота, яка не заслуговує жити і взагалі йди нахуй. Тож русофобія - це безглузда вигадка, можна сказати, жарт, який вийшов з-під контролю. Але використовуватимемо це слово для опису зневажливого ставлення до російських платників податків, військових та влади, або взагалі будь-кого, хто проживав на росії з 1991-го року. В такому випадку вони сплачували податки (бо точно здійснювали будь-які грошові транзанції), які підуть якщо не на війну, то просто підтримають економіку росії - цього цілком достатньо. Саме з 1991-го року, бо вже тоді росія напала на Ічкерію, тобто йдеться про фінансування не лише смертей українців, а й інших народів. Іноді можна зустріти аргумент «то про інші народи, нас це не стосується», хоча це те саме, що спокійно годувати вбивцю, бо вбив він не вас.
Якщо про російських лібералів, то , можливо, вони й хочуть миру. Але хотіти можна будь-чого, думати можна про будь-що, постики в Інстаграмі можна писати на будь-яку тему. Має значення лише те, що ви робите. Що роблять російські ліберали? Ображаються і гівнять буквально з будь-якого приводу. У війні в них винні Україна (спровокувала, спідницю закоротку одягла), кількамільйонна армія путінів, бобри… Та будь-хто, окрім російських платників податків - тобто їх самих. Судячи з цього, їм незнайома ані колективна відповідальність, ані взагалі будь-яка. Байдуже на те, що вони говорять в інтернеті, коли це не приносить жодної матеріальної користі. Якщо Залужний навчиться дихати маткою, війну ми швидше не виграємо. Це навіть не моральна підтримка, вони просто сидять на сраці рівно і нічого не роблять. Якби російські ліберали дійсно хотіли допомогти, то влаштували б на росії громадянську війну або як мінімум державний переворот. А так це просто сурикати в зоопарку - сидять на дивані і шукають в собі жіночу енергію - користі від них нуль. А от шкоди дійсно багато.
Якщо взяти хоча б п’ять років проживання на росії, то щоб виплатити всю компенсацію Україні, нєкоглай повинен 10 років продавати картоплю на базарі і віддавати всі зароблені гроші на ЗСУ. А от якщо взяти моргенштерна, який прожив там усе життя, то він повинен стати особистим рабом Сергія Стерненка, продавши при цьому всі свої хати, повій і машини, а на виручку купити Білорусь і переписати її на Буданова. Потім ми з Білорусі зробимо базарчик з бульбою, де і буде торгувати нєкоглай. Все сходиться.
Важливо пам’ятати, що це стосується лише матеріального відшкодування. Якщо взяти духовність, то тут узагалі все погано. Геноцид українців тягнеться ще з часів ліквідації козацтва, коли росіяни вирішили, що привласнити чужу культуру та історію буде цілком притомним рішенням. Ну, для них, звичайно ж, притомним - імперія, взагалі-то, так і розвивається. Але вони це робили протягом XVIII сторіччя, XIX, XX і продовжують робити в XXI. Їхні предки поширювали міт про відстале українське село, стирали кордони, і тим самим українську ідентичність, спотворювали нашу культуру - якщо підсумувати це все, то морально росіяни винні нам 144 мільйони смертей - виколовши очі підлітку чи втопившись у болоті або вигрібній ямі - неважливо. Не всі, щоправда, сприймають духовність, проте матеріальної шкоди вже достатньо, аби зрозуміти, що так звана русофобія - це захисний механізм. Росіяни століттями знищували українців (і не тільки) як націю, та продовжують це робити зараз. «Прості» росіяни - себто ті, які буцімто не підтримують війну, насправді фінансують ті ж шахіди, адже наївно думати, що росія не обходить санкції та не купує нову зброю. Що ж виходить у результаті? Русня - гній (с). Вони здебільшого виправдовують вторгнення тим, що ми нацисти, фашисти, притісняємо російськомовних… Але чи може бути те, що ми робимо на своїй території, зі своїми людьми, причиною війни? Це звичайнісінька маніпуляція, яка перекладає відповідальність на жертву. Чому росія «наводить лад» в інших країнах без їхньої згоди, коли в челябінській області росіяни крадуть громадські дерев’яні туалети, щоб топити ними піч - загадка. Але якщо припустити, що на так званій росії все добре, то питання залишається відкритим - з чого вони взяли, що мають право вирішувати чиюсь долю лише тому, що їм не подобається наш державний устрій?