Повернутись до головної сторінки фанфіку: Те, що нас зв'язує

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

У Неджі на чолі – символ птаха в клітці.

Він жахливо болів, коли його, мов тварину, тягали за «повідка» – вказували його місце. Чоло роздирало, пекло нестерпним вогнем, і Неджі не міг обіцяти, що більше не буде, що ніколи такого не вчинить – у нього слова-обіцянки плутались перед очима, розмивались у сльозах і губились разом з ними десь за коміром. Сльози затікали у вуха, і свій крик ставало переносити трохи легше. Неджі щиро ненавидів старшу гілку, ненавидів Хінату і усю її сім’ю за те, що вони зробили з ним — його батьком і його, Неджі, єством. Бо він перетворився на тварину з клеймом, яку били і привчали до порядку і тиші, до любові і поваги. Але коли з людини зробити тварину – вибити з нього усе добре і забрати геть – любові нізвідки взятись. Птах у клітці бився грудьми об залізні прути, роздирав собі тіло й шкіру, і пір’я летіло навсібіч.

У Неджі на чолі – символ птаха в клітці.
Він ховав його під пов’язкою, скільки себе знав. Всередині почуття злості і несправедливості вляглося, стало тліти на фоні слів і думок – не палати. Ніби звик, але коли вдома пов’язку знімав – очі тримав опущеними, проходячи повз дзеркала. Не дивився. Він не сказав би, що боїться чи ненавидить – але не дивився ніколи, і відображення свого уникав.

А Лі і Тен Тен – дивились. Коли вперше на тренуванні його пов’язка впала, всередині наче сніговою бурею пронеслось і все засипало колючими сніжинками. Він подивився на них і побачив, що в поглядах їхніх – нічого. Ні здивування, ні ненависного жалю, ні огиди навіть. Вони не бачили птаха в клітці, не губили Неджі в тіні старшої гілки клану, вони бачили знак на чолі – і його самого. З проблемами, майстерністю, дещо дратівливою скутістю і впевненістю у власній правоті щодо долі. Вони продовжували говорити, ніби нічого не сталось, поки він знову ховав своє клеймо. А учитель Гай поклав руку на його плече і стиснув.

– Ну що, юний Неджі, готовий продовжити тренування?

У нього широка усмішка і очі добрі. У Неджі, здається, вуста стиснулись у вузеньку лінію, і він зміг тільки кивнути. Сам не знав чому – та слів вимовити не міг.

У Неджі на чолі – символ птаха в клітці. Навіть після битви з Наруто, навіть після слів, написаних батьковою рукою, він пам’ятав про цього птаха – той став більше нагадуванням про те, що мусить сам чинити свій вибір. Наруто звав його генієм, і він хотів дотримуватися цього, але окрім поглядів на життя і долю, змінився сам Неджі. Він став…

–… спокійнішим. Ти дуже змінився, – казала Тен Тен, сидячи на дерев’яних дошках, що передували виходу в сад. Він сидів поряд з нею, а біля їхніх долонь у глиняних чашках вирував гарячий чай.
– Це погано? – на обличчі була тільки м’яка лінія усмішки. Тен Тен нечасто бачила його усмішку, тільки Лі міг її викликати часом. Тому зараз, дивлячись на неї в сонячних променях, ледь схованих у листі, вона не відповідала – боялась сполохати.
– Я перестав ненавидіти. Хоча, – він несвідомо торкається холодного металу пов’язки, – не думаю, що я змінився дуже сильно.
Тен Тен розуміла про що він, але згодною таки не була. Неджі при першому знайомстві з командою і Неджі з чаєм, що задивився на небо після тренування – це були різні люди, хай з одним клеймом на шкірі.
– Ще й як змінився, геній Конохи, ти тепер добренький.
– На наступному тренуванні поговоримо.
– Ну ні-і, – вона заканючила й дивилась, як Неджі і далі всміхався, спостерігаючи за хмарами. У Тен Тен – м’який погляд, волосся виблискувало у сонячних зайчиках. Він краєм ока бачив, як пальцями вона звично перебирала сюрікени і кунаї – їй так ставало спокійніше. Метал мав би холодно виблискувати, але в її руках сяяв тепло. Йому подобалось дивитись, як її руки змінювали речі навколо. Інколи здавалось, що він змінився тоді, коли вона вперше подала йому руку після падіння, тоді ще учитель Гай трохи перестарався. Вона торкнулась його, і метал його пов’язки, здається, на секунду відблиснув сонцем. Неджі дивився на неї краєм ока. Було добре.

Повітря в саду було теплим і приємним, невагомий легіт торкався обличчя і волосся лоскотало шкіру. В цьому саду він тренувався з Хінатою, в цьому саду опановував техніки, і в цьому саду він в ті дні поглядом шукав батька. В цьому саду він сидів з Тен Тен і пив вже остиглий чай. Скоро має підійти Лі, що затримався для розмови з учителем. Він знову буде захоплений силою їхньої юності та мотивацією вчителя і викличе їх на додаткове тренування – напевно захоче ще один двобій. Неджі ніколи не відмовляв йому у бою, тож чай хотілося б встигнути допити…

У Неджі на чолі – символ птаха в клітці.
На війні його перестало хвилювати те, видно його, чи ні. Коли під час битви з Десятихвостим його пов’язка падає – в голові нема думок про це. Він думає тільки про захист Наруто, про те, щоб разом з Хіяші та Хінатою вберегти його від жорстоких атак. Не боляче було від ударів, не відчувалось гудіння кінчиків пальців, не відчувалось, що вся шкіра була вкрита сиротами через постійне використання Восьми триграм. В голові нема думок про птаха, нема думок про клітку чи відлуння ненависті: він думає тільки про те, що сам обрав свою долю, про те, що це його обов’язок. Неджі знав, що впорається. Наруто вважав його генієм, врешті-решт.

У Неджі на чолі – символ птаха в клітці. І коли цей символ зникав зі шкіри, Неджі, здавалось, чув тихенький дзенькіт металу, що падав, розбивався об землю, розірвану вибухами. Це падали ті кайдани долі, в які Неджі вірив в дитинстві. Ті кайдани були маленькими, якраз на підліткові ноги, руки, шию – Неджі давно з них виріс. Але коли вони падали й розбивались, його вічне нагадування про можливість вибору, Неджі розумів, що свій вибір він нарешті зробив. І тому не міг собі відмовити у маленькому дитячому святкуванні перемоги – навіть посміхатись було майже не боляче. Він вже навіть не відчував болю – того стало так багато, що перетворився він на відчуття спокою. Хай Неджі промовляв слова – у голові було тихо, жодного слова він не чув. Болючий спокій накривав його м’якими хвилями, і в роті, здається, відчувався присмак морської солі. Він вже не помічав, як ця морська сіль кривавими струмками збиралась в кутиках посмішки.

У Неджі на чолі був символ птаха в клітці.

«У твоїх очах був цілий світ,
У твоїх очах тепер пустота.
У твоїх очах була неба синь,
а тепер лише моря печаль»
Вільний - sudno

    Ставлення автора до критики: Обережне