Брюнетка йшла з автобусної зупинки з валізою, рюкзаком та паперовим стаканчиком латте, напевно вже четвертим за сьогодні. Давно не секрет, що Агнеса Горбачук бісів кавоголік.
Футболка кольору хакі, того ж кольору кросівки, джинсові шорти, послаблений хвостик, з якого вибивались неслухняні пасма, сині очі і легка посмішка, в якій читалося полегшення, не дивлячись на втому та цілий день в автобусі. Вона сідає в перше-ліпше таксі, називає адресу і через якихось 20 хвилин опиняється перед домом бабусі. Як тільки машина зупиняється літня жінка, що чекала її на ґанку йде до хвіртки. Вона безмежно рада бачити онуку.
– Ганю, моя золота дитино, як же ти підросла – Власта обіймає її, цілує у щічки – Я рада що ти приїхала.
– Я теж – Говорить дівчина, обіймаючи бабусю у відповідь.
– Ну все, все, не стій тут, ходімо до хати.
Вони увійшли в дім. Агнеса залишила речі у вітальні і пішла за бабусею на кухню, не перестаючи говорити.
– А Олеся там як?
– Мама нормально, недавно отримала підвищення. – Агнеса сіла за стіл. – А так все по-старому: робота, папери, нудьга, брак вільного часу.
На столі їх вже чекали два горнятка, чайник якраз закипів і бабуся стала розливати кип’яток по чашкам.
– Мабуть втомлюється дуже. – Сказала Власта, беручи до рук цукорницю.
– Так. Другий раз просто у вітальні засинає. Батько вже у звичку взяв до спальні її переносити, як з роботи повертається.
– Гриць досі операційним директором робить у тій компанії?
– Ні, тепер він там топ-менеджер. З ранку до ночі на роботі пропадає.
– Воно й видно. І на Святвечір я вас чекала, і на Великдень. Та де там. Зовсім вже за стару забули. Ото лишився один щезник, що коли до міста заскоче порозважає та хоч нудьгу прожене за кухлик молока теплого з медом.
Агнеса підійшла до холодильника, витягла молоко та додала його до ароматного напою.
– Ну що ти, ба, не кажи так. Справ багато навалилося, та так що час не відпускав. До того ж я тепер тут, із тобою буду. А зі мною вже нудно не буде, хоч як намагайся засумувати.
– Ох, Ганю, ти моя найбільша радість – Жінка пішла в іншу кімнату і принесла звідти браслет, зроблений з коричневого шкіряного шнурка і дала його Агнесі. – Тримай. Це оберіг від усього нечистого. Останнім разом Василько щезником передав, що погане щось насувається. А через кілька тижнів і ти приїхала.
Розповідала жінка, витягаючи з духовки ароматний вишневий пиріг. Любов до нього у Агнеси була ще з дитинства та не проходила і до тепер.
– Хах, то он як ти дізналася про мій приїзд. – Жартома відповіла дівчина, одягаючи прикрасу.
На кожен із трьох шарів шкіряної нитки були нанизані невеликі камінці різної форми зелених відтінків. Камінці чергувалися з вузликами, а на місці стику обох сторін браслету були три бурштинові намистинки.
– Не за це він попереджав. За інший страх. А я ж тепер боюся, бодай тебе си не зачепило. Бо тей неспокій без нашої участі не обійшовся, не обійдеться і цей.
Агнеса поклала молоко назад у холодильник, підставила чашку ближче до себе і почала розмішувати цукор.
– Ну, коли твої міфічні друзі так спантеличені, то можемо провідати їх. – Вона поклала руки перед собою – Візьмемо з собою гостинців і може вони розкажуть нам більше про ці недобрі передбачення.
– Він несе тяжку ношу на своїх плечах. Розплачується за гріхи предків. Аби кожному за цієї історії розплату свою нести не довелося.
Власта дістала тарілку, відрізала чималенький шматок пирога і поставила перед онукою.
– Чесно кажучи я не зовсім тебе розумію. Кожен має нести відповідальність за свої дії. Хіба ні? – Розділяючи шматок на менші частини Агнес намагалася розібратися в словах бабусі, знаючи що дуже скоро кине цю дурну затію. Швидше ніж пережує наступний шматочок.
– Та, та, але ми не маємо відповідати за дії кожного.
– В цьому вже є якийсь сенс. – Нанизуючи пиріг на виделку дівчина облишає способи побудувати логічний ланцюжок.
– Отож не будемо про погане. Вже вирішила де облаштуєшся? В олесиній спальні чи нагорі?
– Напевно нагорі. Там більш просторо.
– Добре. Але тоді тобі доведеться дещо повозитися, вже давно я там не бувала. Більше од стриху.
– Не біда, заново облаштую. Завжди мені та мансарда подобалася.
Так, за розмовами вони смакували пиріг та будували плани на тиждень, адже попереду Агнесу чекало багатсько справ.