Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Після промови Какаші на церемонії, всі, хто знаходились на даху резеденції спустились в кабінет Хокаґе. Радники доволі швидко попрощались із молодими людьми та пішли. Шизуне теж вирішила відправитись додому, щоб підготуватись до їхньої з Цунаде подорожі. Акайо разом із Моріко відправились до Дайме з листом про успішне призначення Хокаґе.
Тому в кабінеті лишились лише команда номер сім, Шикамару, Цунаде, Шишио та Юкіхьо.
- Які будуть розпорядження? – Подав голос Нара, дивлячись, на знімаючого з себе хаорі та головний убір, Какаші.
- Будемо працювати, – подав голос Шостий.
- Як це!? В такий день!? – Не витримав Наруто.
- А тобі аби байдикувати! – Сакурапихнула в бык найкращого друга.
- Але призначення на пост Хокаґе – це велика подія, яку треба відсвяткувати! – Невгамовувся Узумакі.
- Це правда, - підтримав його Сай.
- Невже і ти туди ж!?
- Спільне проводження часу із друзями під час визначних подій зміцнює дружні зв’язки із ними, - зауважив юний художник.
- З якої книги на цей раз ці слова? – У Харуно почалося сіпатись око.
- Це слова від щирого серця, – для більшого переконання хлопець притиснув руку до грудей.
- Згодна! – Цунаде підтримала Сая, голосно гепаючи рукою по столу, що аж стіни задрижали.
- Пані Цунаде… – тяжко зітхнула Юкіхьо, яка досі мовчала, споглядаючи веселу перепалку.
- Така подія дійсно буває раз у житті, – подав голос Шишио.
- Батьку!? – Підхопилась дівчина, здивовано поглядаючи на голову клана Сарутобі. Підтримки подібних ідей раніше за головою клана Сарутобі не помічалось.
- Вирішено! Сьогодні будемо святкувати! – Наруто підняв кулак до гори, – Вчитель Какаші пригощає!
- В Хокаґе не така велика зарплатня, як ти думаєш, Наруто… – Тяжко зітхнув Хатаке. Але трохи відпочити за ці всі місяці невпиної праці дійсно не завадило б.
- То коли вирушаємо? – Натхненно мовила Цунаде.
- Як закінчемо всю роботу на сьогодні, – як завжди монотонно мовив Шикамару, звертаючи увагу всіх присутніх на величезну кіпу документів.
- Але тут роботи до ранку! – Обурився Узумакі.
- Ми всі допоможемо, щоб було швидше, – Сакура ударила рука об руку.
- Тоді ми із пані Цунаде і паном Шишио посортуємо всі листи. А ти, Юкіхьо подаватимеш їх на підпис Какаші. Наруто, Сакура і Сай рознесете внутрішні документи у селищі, інші ж відправіть поштою, - Шикамару одразу придумав ефективний план.
- Так! – Всі жваво почали працювати. Какаші навіть не встиг ні заперечити, ні погодитись на дану авнтюру.
Шикамару зайнявся зовнішньою документацією, Цунаде внутрішньою, а Шишио відсортовував найбільш важливі листи окремо.
Юкіхьо швидко носила це все до Какаші на стіл, а підписане відсортовувала окремо, віддаючи Наруто, Саю та Сакурі.
Робота кипіла.
Набравши повні руки паперів трійця лишила кабінет і попрямувала виконувати свої завдання.
- Слухайте, в мене є ідея, – подав голос Наруто.
- Яка саме? – Рожевоволоса дівчина повернулась до свого друга.
- Пан Какаші багато зробив для нас і для селища. Давайте не просто зберемось десь, а зробимо йому сюрприз.
- Це хороша ідея! – Посміхнулась Харуно.
- Але Наруто, ми не можемо бути у багатьох місцях одночасно, – слушно зауважив Сай.
- Для цього існує техніка масового тіньово клонування, – світловолосий усміхнувся у весь рот, – а ще в нас є багато друзів!
- Це ти слушно сказав, – мовив Кіба. Хлопець з’явився ніби не звідки, за ним стояли і всі інші. Його сокомандники – Хіната та Шино, їхня колишня вчитель Куренай, вчитель Гай, разом із Лі та Тен-Тен, Іно та Чоджі, вчитель Ірука, капітан Ямато, пан Ебісу.
- Друзі, Ви неймовірні, – Наруто вкотре зрозумів, що в нього дійсно найкращі в світі друзі, – Що ж приступимо до місії «Сюрприз для Хокаґе»!
- Ми з хлопцями та вчителем Ірукою підготуємо місце для свята, поки Ви розноситеме листи, – посміхнувся Кіба.
- Я складу найкращий букет, – помахала рукою Іно.
- З мене тоді відбірний саке! – Гай підняв палець вверх, – Лі допоможе мені його принести.
- Це супер тренування з підняття великої ваги, – зрадів Зелений Звір Конохи, – сила юності мені допоможе в цьому!
- Тоді ми з дівчатами приготуємо їжу, – посміхнулась Куренай з Мірай на руках, яка тут же невдоволено захникала, а жінка втомлено посміхнулась – ну дівчата приготують під моїм керівництвом. Все ж таки я не можу затриматись на довго.
- Треба ще вибрати подарунок, – подав голос Шино, – це важливо.
- Ми цим займемось, як закінчемо із роботою, – мовила Сакура, – а в кінці дня Наруто приведе Какаші та всіх інших до місця зустрічі.
- Тоді не будемо гаяти часу, даттебайо!
Молоді шинобі швидко розбіглись.
- Наше селище в хороших руках, – усміхнувся Ірука, дивлячись на інших вчителів.
- Так, ти правий, – замислившись мовила Куренай, – ми вже за ними не встигаємо.
- Це все сила юності! – Гай, як завжди, ридав від щастя.
В цей самий час робота в кабінеті Хокаґе кипіла. Навіть неквапливий Нара не гальмував, швидко розбирався зі своїми обов’язками. А Какаші вже чимось нагадував привида, бо стільки підписів він і за все життя не ставив.
Через дві години пані Цунаде вирішила відлучитись на деякий час, разом із колишнім підлеглим – Шишио, щоб підготувати, поки є час документи Гвардії на розгляд Какаші. До того ж вони вже встигли все розсортувати.
Шикамару здраво розсудив, що потрібно зробити невеличку перерву і пішов заварити чай на тих, хто залишився. Юкіхьо, в свою чергу, побігла за останньою кіпою паперів, які лежали на сусідньому столі. Хатаке, зрадівши заминці підвівся, щоб трохи розім’ятись, випадково змахнувши один із листків на підлогу. Тут все і сталося. Жінка, не чекаючи такої підстави від свого беспосереднього керівника, стала на цей папірець і поїхала на ньому вперед. Все відбувалось як у сповільненній зйомці, в найкращих традиціях дешевої романтичної комедії. Юкіхьо, не дивлячись на багатий досвід шинобі, на повній швидкості влетіла прямо в обійми Какаші, який саме опускав руки після розминки. Можливо чоловік і міг би ухилитись від подібної атаки в бою, але тут сказався елемент несподіваності. Й дотого ж, якщо б він це зробив, то світловолоса точно перелетіла через стіл. Тому Шостому не лишалась нічого іншого, як спіймати підлеглу. Жінка врізалась лобом прямо йому в груди, чоловік же машинально обійняв її. На декілька секунд світ завмер. Недивлячись, що вони були вже далеко не підлітками ситуація була кумедною. Хатаке вмить почервонів і більше був схожим на томат, ніж на великого Каґе Країни Вогню. Навіть маска не могла скрити його повністтю червоне лице. Юкіхьо виглядала не краще за нього. Жінка машинально підняла голову з червоним від удару лобом. Їх погляди зустрілись. Його темні очі нагадували магніти, що затягували ліпше ніж шарінган у гензюцу. В її блакитних очах, немов вдзеркалі він на секунду побачив самого себе. Пройшла ще одна секунда до усвідомлення незручності всієї цієї ситуації. А потім ще одна секунда змінила попередню. Двері в кабінет скрипнули, послугувавши для Сарутобі сигналом до відступу. Хатаке не встиг і кліпнути, як світловолоса була вже в іншому кінці кабінету, зробивши вигляд, що збирає розкидані документи. Не знаючи що робити, чоловік зробив те саме.
Тому коли Шикамару повернувся, то застав доволі смішну картину. Какаші і Юкіхьо лазили на колінах, збираючи папери у різних кінцях кабінету. Ще й з таким виразом обличча, неначе це була місія рангу «S».
- Вас і на декілька хвилин лишити не можна, – хмикнув Нара, – ви що побились тут?
- Дуже смішно, – фиркнула Юкіхьо, підводячись і впираючи руки в боки, –краще ніж базікати, допоможи!
- Що з тебе взяти, - тяжко зітхнув Шикамару, ставлячи чай на стіл. Хлопець теж прийнявся допомогати.
Какаші все ще мовчав. На руках ще й досі відчувалось її тепло. Повністю віддаючись роботі він і забув як це, когось обіймати.
Як тільки всі папери були складені та підписані, а чай випитий, за дверима почувся гуркіт.
- Що це? – Сарутобі уважно поглянула на двері, в яких тут же з’явилося два веселих обличча. Наруто і Конохамару.
- Вчителю Какаші, - голосно, як завжди, мовив Узумакі, - ви вже все закінчили?
- Так, - спокійно кивнув Хатаке, підводячись.
- Сестричко! – Не менш голосно проволав молодший брат Юкіхьо. Та в свою чергу потріпала хлопчиська за волосся.
- О, привіть, малий.
- Я не малий! Я вже дорослий!
- Ого! Ти ніколи не говорив, що в тебе сестра є, - Наруто здивовано подивися на зовсім не схожу між собою парочку.
- Якось приводу не було, - знизав плечима юний Сарутобі.
- Круто, у вас така велика сім’я.
- Є таке…
- Ну що ж, раз всі все зробили, то можемо рушати, - Наруто махнув рукою, звучи всіх за собою.
- Конохамару, зайди, будь ласка, за пані Шизуне, - відгукнувся Нара.
- Добре, кивнув підліток і побіг.
- Я зайду за пані Цунаде та паном Шишио, - Шикамару вже встиг дізнатись про плани від друзів щодо сюрпризу, тому волів якумога швидше всіх зібрати, щоб встигнути на місце до приходу Шостого.
- Вчителю Какаші, Юкіхьо, ідемте за мною, - Наруто бодро пішов вперед. Шинобі не залишалось нічого іншого, як піти слідом.
Ніндзя неспішно йшли вуличками рідного селища: Наруто щось мугикав собі під ніс, завівши обидві руки за голову; Какаші йшов слідом, запхавши руки у штані; Юкіхьо замикала трійцю, завівши руки за спину та уставившись на потилицю Шостого.
- Дірку випалиш, - у Хатаке був чудовий настрій, тому він вирішив пошуткувати над своєю новою колегою.
- Я це, - дівчина відвела погляд, - як член Гвардії маю наглядати за вами.
- Он воно що, - Хатаке злегка притормозив, щоб зрівнятись із Сарутобі.
- Так, це дуже відповідальна робота! – З важливим виразом обличча дівчина почала енергійно кивати.
- Про що ви там шепочетесь? – Наруто злегка повернувся.
- Про роботу, - відмахнувся Какаші.
- Та забудьте про неї до завтрішнього дня, - хмикнув Узумакі.
- А куди ми йдемо? – Поцікавилась, жінка, коли вони вийшли із селища.
- Побачите, - розпливчасто мовив хлопець.
- Таємниці від Хокаге? – Сарутобі пирснула зі сміху.
- Це не таємниці, - образився Узамакі, - це дещо інше…
Трійця підійшла до невеличкої галявини, в очі вдарило яскраве сонячне світло, засліплючи.
- Сюрприз! – Почувся голосний радісний крик з усіх боків. Ціла купа шинобі предстала перед своїм новим правителем. Вони всі посміхались!
- Друзі, я й не знаю що сказати, - Хатаке було дуже приємно, хоча він не розумів чим все це заслужив. Він просто завжди працював заради селища і захищав всіх жителів, ризикуючи життям. Для нього це було так само звичайно, як дихати.
- Вітаємо Вас, вчителю! – Сакура простягнула гарний букет з квітами.
- Та це було зайве, - какаші прийняв, призент і почухав потилицю.
- Ти тепер Хокаге, мій вічний друже і супернику! Ми в тебе віримо! – Гай з блиском в очах дивився на старого друга.
- Дякуємо вам за все, - почулось з натовпу.
- Ось, це від всіх нас, - Наруто простягнув Какаші згорток.
Чоловік прийняв подарунок і розгорнув. Там лежала величезна фотографія з ними усіма у великій гарній рамці. Вони її зробили одного дня, коли відбудовували селище, щоб не забувати якою ціною дістався мир.
- Дякую, друзі…