Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
— Докторе, що ви про це думаєте?
Ганнібал поглянув на знайомий кабінет Джека, замість звичного спокою він відчув напруження.
Це відбувалося знову. Він знову сидить тут.
— Докторе? — повторив Джек.
Схоже, агонія затягнулася. Цікаво, скільки часу пройшло в реальності? Хвилина? Дві? Він читав про випадки, коли людині, що була в межовому стані, здавалося, що пройшли тижні.
— Докторе, з вами все гаразд?
Джек нахилився в його сторону і подивився своїми уважними очима.
— Не думаю, що варто поспішати.
— І ви ж туди.
Джек ледь не стукнув текою по столу від розчарування.
— Агенте Кроуфорде, ви можете запросити експертизу в будь-якого кваліфікованого психіатра на Східному узбережжі і я вам гарантую, що ви не почуєте нічого іншого.
Джек повернувся до Вілла Ґрема.
— Мені важливо перевірити чи не помилився ти, Вілле: ні про Імітатора, ні про Гоббса. Окрім ваших висновків і мовчання Ебігейл, у нас немає нічого. Можливо, ваші думки про них були хибні.
— Агенте Кроуфорде, стуліть пельку.
Ганнібал тепер виглядав так, ніби хотів засунути згадану теку йому в рота.
— Тоді на цьому все.
Біля кабінету Ганнібал впіймав зацікавлені погляди Алани та Вілла.
— Ніколи не бачила тебе таким. – здавалося, вона аж трохи почервоніла, коли говорила це.
Він проігнорував і повернувся з найщирішою усмішкою до Вілла.
— Чоловік має грубіти, щоб допомогти тим, хто потребує.
— Ви ж розумієте: рано чи пізно Джек отримає те, що хоче. — відповів, хай і не так явно, але зацікавлений такою зміною поведінки Ганнібала Вілл.
— Тоді ми зробимо все, щоб це не відбулося. Ми маємо допомогти нашій Ебігейл.
Сни готують нас до життя на яву. Одне - бачити сни, зовсім інше розуміти їх природу.
Коли Вілл повернувся в академію, до Ганнібала підскочила Алана і сіла на сидіння поруч. Часу обдумувати що в біса відбувається не було.
— Ганнібале, чому ти не сказав раніше?
Її очі сяяли, а щоки почервоніли.
— Про що ти?
— Про Вілла…бути.
— Це трохи грубо.
— Мені здалося, сьогодні день, коли дозволено трохи більше грубості, ніж зазвичай.
Ганнібал посміхнувся в її сторону, можливо, мати її як союзника і в цій справі теж мало сенс. Вілл все ще був зацікавлений у романі з нею очевидно більше, ніж з ним.
— Хай я і не його офіційний терапевт, і наші розмови сфокусовані навколо роботи та загальних інтересів, все ж, мої почуття, що так несподівано почали зароджуватися, не здаються мені доречними.
— Що ви плануєте робити?
— Нічого. Я краще будую стіни, ніж стосунки.
— Вілл теж, ви завжди можете прорубати віконця на зустріч один одному.
— І ми ігноруємо ще один аспект, важливий.
— Він настільки нестійкий, що мені здається, флюїдність його особистості стосується і його сексуальності.
— Ви проводили його аналіз.
— Соромно зізнатися, але я користувалась його інтересом до себе, щоб задовольнити свою професійну цікавість.
Вона дійсно його учениця.
— І що б мені ти порадила? Сумніваюсь, що побачення доречні.
Вона знову засміялася.
— Нізащо б не повірила, якби мені хтось зранку сказав, що ми сидітимемо на парковці ФБР і говоритимемо про тебе та Вілла.
— У мене дуже давно не було чогось, що б назвали романом, тим паче з чоловіками, і особливо з американцями.
— Американські чоловіки не у вашому смаку?
— Вони занадто грубі.
Це було смішно - їх розмова. Я ніколи не був таким.
У вухах зашуміло так, ніби повз нього їхав старий вантажний потяг. Спочатку він почув металевий лязкіт та відчув, як на нього влетів шматок м’яса, що секунду назад був рукою Алани, а далі - хруст власної щелепи та вологу на обличчі.
***
— Докторе, що ви про це думаєте?