Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пісня для розділу: <Yellow - coldplay> Приємного читання💜
Ранкові промені сонця їдко продирались крізь кожну щілинку, змушуючи отямитись від довгих обіймів морфію.
- І що будеш робити?
Спогади важким тягарем нахлинули на хлопця, який навіть повноцінно прокинутись ще не встиг.
- Чонгук не можна все так просто залишати… Ти повинен сказати йому. - Чімін ніяк не міг полишити цієї ситуації і все так само не давав Гукові уникнути відповіді на своє питання.
Це абсурд, казати комусь що любиш, якщо тільки вчора зустрів його, правда ж? Авжеж, так буде правильно, він не повинен поспішати. Вони навіть друзями стати не встигли, так про яке кохання річ? Чонгук тільки вчора дізнався, що у нього є симпатія до Те. Це якесь божевілля! Але зневажати це тупо. Чімін правий, і Чонгук це знає, але просто ще не час.
Вчорашня розмова все ніяк не йшла з голови. Чонгук вирішив відволіктись і піти в ванну ополоснути лице холодною водою. На годиннику пів сьома. Варто б вже піти збиратись на пари. Гук пішов на кухню перекусити. Як тільки він вийшов з вании, з кухні вже відчувався приємний запах їжі. Там стояв Джин, який готував сніданок.
- Хьон, ти чого так рано встав? - Чон сів за стіл і сонно спостерігав за клопотанням старшого за плитою.
- Тобі ж на пару треба йти, от я і вирішив приготувати сніданок завчасно, щоб ти хоч щось поїсти встиг. У мене все вже майже готово, йди поки приведи себе в порядок.
Джин виглядав по справжньому затишно. Від вчорашньої зачіски нічого не залишилось, а білу сорочку замінила звичайна футболка вільного крою.
Чонгук, послухавши старшого, пішов збиратись. Гук не хотів якось наряджатись, але все ж таки хотів виглядати презентабельно поряд з Техьоном. Він зазвичай ніколи не думав про свій зовнішній вигляд і одягав перше, що попадеться під руку. Але тоді, не зараз. Його світ потрохи починається змінюватись. В кінцевому результаті Чон вибрав чорну футболку, широкі сині джинси, а поверх бліду зелено-синю сорочку в червону клітинку. Зі взуття - чорні високі черевики, а з прикрас - довгий срібний ланцюжок з підвіскою у вигляді якоря, срібні сережки-цвяшки та чорний плетений браслет. Одягнувшись, Чонгук пішов на кухню поснідати разом з Джином і, як виявилося, ще й з Юнгі, так як він, схоже, прокинувся від аромату їжі.
- Доброго ранку, Юнгі хьон. - Чонгук сів біля нього, в очікуванні поки Джин розкладе все по тарілках.
- Як для кого…
- О, точно, ви ж із Чіміном пішли кудись, тому не бачили цієї ганьби. - сміючись пригадав минулу ніч Джин, ставлячи тарілки перед Гуком і Юнгі, та накладаючи їжі хлопцям і собі.
- От і добре, що їх там не було, а ти, Джине, тримай язик за зубами. - здавалось, Юнгі був не в настрої. Чи то від похмілля, чи від вчорашніх подій.
Все просто, дехто (Юнгі) побився об заклад з Хосоком на те, хто зможе випити більше текіли за одну хвилину. Переміг Хосок, але чи було це того варто? Тепер кожен з них страждає від жахливого похмілля (хоча поки що тільки Мін, доки Хобі не прокинувся).
- А що сталося? - Чонгук, звісно, цього не знав, але хотів бути в курсі.
- Ти цього ніколи не дізнаєшся! Ніколи! - буркнув Юнгі, повернувшись до трапези пухким омлетом.
- Вибач, Гуккі, але якщо я тобі розкажу, то дехто мене вб’є… - було ясно, кого Джин мав на увазі, він зі співчуттям подивився на молодшого і теж почав їсти свою порцію.
Чонгук забив на це, знаючи, що йому однаково про це розповість його брат, який не вміє тримати язика за зубами. Він швидко впорався зі сніданком і подякувавши Джину, пішов на пари.
🌌
На щастя не зустрівши по дорозі Чіміна, з яким Гук поки що не хотів розмовляти, хлопець ввійшов до університету. Перша пара сьогодні - основи живопису, потім - практика. Чонгук любив практику не тільки за те, що він міг взяти до рук пензля, а не ручку, а й за вчителя Кіма, не Юджина а Намджуна. У Чона з ним доволі схожі інтереси й погляди, тому у них стосунки не як учень/вчитель, а скоріше більш дружні. Намджун красиво малює, Гук часто запитував його, чому він не став художником, на що отримував відповідь, що той просто хотів вчити. Але Чонгук все ж таки думає, що справа зовсім не у цьому, бо вже не перший раз бачить, як старшого це все втомлює, що аж дивитись боляче. Незважаючи на це, Джуну справді подобалося вчити саме Чонгука, можливо через те, що той не сприймав його як сміття, або слугу, як інші учні, а ти навіть нічого відповісти не можеш, бо звільнять.
Підійшовши до дверей, Чонгук відразу зайшов до аудиторії. Та є одне «але» - він забув, що з ним дехто буде поряд. Техьон вже сидів біля Гукового мольберта, і лише побачивши того, привітно помахав йому рукою. Чонгук, в свою чергу, діяв як на автоматі - помахав у відповідь і сів за своє робоче місце, навіть не звернувши уваги на Намджуна, як робив це зазвичай. Людей було не так багато - більшість прогулюють, а тих, що прийшли, скоріше за все змусили батьки.
- Привіт Гуккі! Ти чого як засватаний, не виспався? - Намджун, не помічаючи зніяковілості малого, підійшов, ніби нічого не трапилось.
- А… Так. Привіт!
- Ти нарешті знайшов собі пару?- Джун прямо спитав, не маючи на увазі нічого дивного.
- Що? Яку ще пару? Ні-ні, ми не… - Гук запанікував, не зрозумівши до чого тут це питання, невже Чімін бовкнув лишнього? Коли тільки встиг?
Краєм ока Чон побачив розчервонілого Техьона і вмить теж запашів.
- Хіба? Ви ж разом сидите, чому б вам не бути партнерами? - у Джуна є одна проблема - він погано підбирає слова, хоча в парі із його прямолінійністю, вони створюють одне велике комбо.
- Ааа, ти про це… - здавалось, ще більше почервонівши, промимрив Гук. - Тоді так! - продовжив він голосніше.
Техьон, як здалось Чону, теж запашів ще більше.
- Супер, ми якраз сьогодні малюємо портрети. - посміхнувся викладач і відійшов до робочого стола. - Що ж, я не бачу сенсу чекати ще, тому розділіться усі на пари художник/модель і починайте працювати. - Намджун дав всім завдання, а сам пішов заповнювати документацію.
- Ти, не проти побути моделлю? - Чонгук був в шоці від самого себе, він не очікував такої сміливості.
- Ні, авжеж. - Те повернувся в бік Чона і чекав його вказівок.
Насправді ж Чонгук навіть не знав, як підступитися до полотна, бо хотів якнайкраще передати красу Техьона, водночас боячись зіпсувати роботу і образити хлопця.
- Техьон, можеш трохи повернутись вбік, так, щоб я бачив твій профіль?
Те мовчки послухався і сів, так як йому сказали, мило посміхнувшись хлопцеві.
Чонгук почав із ескізу. Він часто щось стирав, перемальовував і знову стирав. Кінцевий результат йому зовсім не подобався, але побачивши, як Те вже не знаходить собі місця від нудьги, вирішив зупинитись на цьому варіанті, взявшись розфарбовувати своє творіння. Він намагався робити мазки акуратними, не поспішаючи, вимальовуючи кожен закуток Техьонового обличчя. І от, коли справа дійшла до очей, він завагався.
- Техьон? - невпевнено почав художник.
- Так? - зніяковівши, Те повернув голову і ніби застиг.
- Ти б не міг пересісти трохи ближче? Хочу добре розгледіти твої очі.
Останнім часом Чонгук ставав аж занадто прямолінійним, як Намджун. Побачивши запашіле лице Техьона, він вмить зрозумів це.
- А… ні-ні, ти не подумай, я просто хочу, щоб картина була точною, ну типу того… - уже запалавши разом з Те, пробурмотів Чон.
- Добре… - було чути, що голос Техьона трохи схвильований, Чонгук ж тільки захоплювався цим.
Те підсів ближче, настільки, що їх розділяв лише мольберт. Чонгук почав перемальовувати очі Те, а той боявся навіть поворухнутись. І ось. Знову те відчуття, ніби вони єдині у цьому світі і нічого вже не хвилює, крім них обох. Гуку здається, що він здатний до цього звикнути. А от що Техьон… що він думає на рахунок Чона, і чи взагалі думає? Чому той так червоніє, коли Чонгук поряд? Чи це безглуздя думати, шо почуття Гука взаємні? Чонгук не знав, все, що він точно розумів - це те, що не зможе відмовитись від цих очей в майбутньому. Якого вони кольору? Їх неможливо описати, в них так багато кольорів… Блакитний, сірий, зелений, жовтий, чорний… Вони неначе диво.
- Це твій справжній колір, чи це лінзи?
- Ні, не лінзи. - Те сказав так, неначе в нього були звичайні карі очі і нічого надприродного в цьому не було.
- Ти серйозно?
- Так.
- Але як? Ти ж кореєць по національності? Як тоді таке може бути? - Чонгук був шокований.
- Лікарі розводять руками, у моїх батьків карі очі, а у мене ні. - Техьон почувався трохи скутим від такої доволі відвертої теми, за його спиною часто говорили, що він не рідний своїм батькам, або незаконно народжений.
- Вони дуже красиві… - Чонгук сам не знав навіщо це сказав, можливо, хотів підбадьорити, а можливо - сказати правду.
- Д-дякую… - знову засоромившись, пробурмотів Те.
🌌
- Я закінчив. - відійшовши від полотна, весь забруднений, промовив Чон.
- Можна глянути? - Те, не дочекавшись відповіді, вже стояв біля Чонгука, навпроти свого портрета.
- А, ну, я не думаю, що вона добре мені вдалась…
- Ти жартуєш? Я в житті не бачив нічого красивішого! - перебивши, затараторив Техьон.
- Справді? - Чонгук не був впевнений, йому здавалось, що впорався він дуже погано.
- Авжеж, ти дуже талановитий! - Техьон захоплено дивився на полотно, наче на своє відображення, ледь не плескаючи в долоні від радості.
- Ну… Якщо це ти кажеш, то вірю. - Чонгук вмить почервонів від своїх слів, коли пролунав сигнал, що сповіщає про кінець пари.
- Не хочеш перекусити? - сказав Те, вже тягнучи Чонгука до виходу.
- Окей, я не проти.
Вийшовши з будівлі, вони попрямували в кафе біла корпусу. Те замовив полуничний молочний коктейль та карамельний чізкейк, а Чонгук - філіжанку кави.
- Як ти можеш пити цю гидоту? Воно ж гірке! - Техьон, сьорбаючи солодкий коктейль, щоразу кривився, коли бачив, як Чонгук п’є свою ароматну каву.
- Не знаю, мені подобається. - Чонгук конкретно заглядався на одногрупника, він спостерігав за кожним його рухом, всі його дії здавались такими милими.
Техьон, смакуючи десертом, з напханим ротом, розповідав якісь нісенітниці, які тільки приходили йому в голову, а Чон просто слухав і насолоджувався приємною компанією.
- Хто тут у нас? Невже синочок Кіма зв’язався з якимось селюком? - гидко скривившись, промовив Чангюн, і підійшов до їхнього столика.
Ще пам’ятаєте ситуацію з партами? Так от, це друге вільне місце, яке Те спрямовано й успішно проігнорував, а Ім Чангюна це не на жарт зачепило.
- Невже ти нарешті поповнив свій словниковий запас? - Чонгук, навіть не дивлячись в сторону того, просто далі пив американо, але те, як Техьон напружився, злило хлопця.
- Я бачу тобі до вподоби бідняки, краще б ти перетнувся на нашу сторону, поки не пізно. - проігнорувавши Чонгука, прошепотів Чан на вухо Техьону, але так, щоб і Гуку було чути.
- Ні, дякую за пропозицію, але не маю бажання. Гукі пішли. - здавалось, доброзичливо усміхнувся Те й потягнув хлопця за собою.
- Ви прямо як парочка, невже з тих? - опісля цієї фрази Чангюн і його компанія гучно засміялися, а Техьон, проігнорувавши це, далі тягнув Чонгука до виходу.
Вийшовши з кафе вони попрямували вздовж алеї, гуляли вони мовчки, ніхто не наважився почати розмову.
- Пробач… Це все через мене. - Те стиха промимрив, ще більше опустивши голову вниз.
- Не верзи дурниць! - потріпавши Техьонове волосся, заперечив Чонгук.
Вони так і йшли, мовчки, аж поки не дійшли до корпусу. А говорити було й нічого, просто не хотілось. Вони насолоджувалися цією тишею й не хотіли її руйнувати. Поганий осад зник, наче його й не було, а на душі залишилась тільки приємна легкість.