У Четвертій існувало негласне правило - Лорд ненавидить усіх. Що дуже ображало самого Лорда, адже він ненавидів не всіх, а лише тих, хто бере його речі без дозволу, витирається його рушником, залишає свої шкарпетки на його ліжку, узагалі хоч якось торкається його постільної білизни, його одягу і його волосся. Але особливо Лорд ненавидів Чорного. І не тільки тому, що існувало друге негласне правило - усі ненавидять Чорного. А все тому, що цей гівнюк був занадто правильним для цього місця, занадто цілим і занадто… красивим. Він був Апполоном, що спустився до простих смертних, підкачаний, але не надто, з рельєфом м’язів під футболкою, мужніми рисами обличч. Він був недосяжним ідеалом. Але найбільше дратувало Лорда те, що сам Чорний краси в собі абсолютно не помічав. І тоді в голову Лорда засіла маніакальна думка: тепер він хоче володіти цією красою.
Час, коли в Четвертій не було нікого, наставав приблизно раз в ніколи, і Лорд, що засів із цигаркою на підвіконні, необережно розслабився. Але щастя тривало до третьої затяжки, доки вічно спокійний Чорний не влетів у кімнату, грюкнувши дверима так, що задзеленчало вікно. Він лаявся під ніс, поки йшов до свого ліжка і, здається, зовсім не помічав нікого і нічого навколо.
Різка запала тиша змусила Лорда злізти з підвіконня і підкотити до ліжка Чорного. Той безтурботно спав. Це ввело Лорда в ступор, будь-хто інший у такому стані розвалив би півкімнати, або для пристойності хоча б побив посуд, але… спати? Це було навіть смішно. Лорд уважно вдивлявся в обличчя Чорного, він здавався таким беззахисним уві сні, що мимоволі спало на думку: задушити б його зараз, або трахнути.
Лорд занурився у свої суперечливі думки настільки, що навіть не помітив, як Чорний втупився на нього одним оком. Загрозливо так втупився, а потім схопився на ноги.
- Ти чому так дивишся на мене, маніяк клятий? - заорав він.
Лорд спалився. Потрібно було терміново щось придумувати.
- Це ти, сволото, впустив мій рушник у парашу? - запитав він перше, що спало на думку.
- ЩООО? Який, до біса, рушник, ти зовсім маківкою ляснувся?
- Не бреши, ти тільки й робиш, що псуєш життя усім в цій кімнаті. Так не подобається бути білою вороною?
Хрясь! Кулак Чорного поцілив просто в підборіддя, здається, Лорд намацав болючу тему. Не довго думаючи, Лорд «викинув» себе прямо на Чорного, цілячись чи то в живіт, чи то в сонячне сплетіння. Бажання вбити цього ідіота переважило. Вони обидва повалилися на підлогу і мутузили один одного до крові з носа.
Навіть із набитою мордою Чорний здавався мужнім. “На відміну від мене, - думав Лорд, нависаючи над обличчям Чорного, - на кого я зараз схожий, на побиту стару відьму?”
Лорд сплюнув кудись убік, і відкинувся на спину, краєм ока встигнувши помітити горбик, що недвозначно випирає, в районі ширінки Чорного. Але і Чорний не збирався лежати поруч вічно, він піднявся і попрямував до виходу. Раптово навіть для нього самого у Лорда вирвалося:
- Трахни мене.
У тиші, що напружено повисла в повітрі, ключ у замку повернувся двічі.
Чорний дістав із тумбочки презервативи й змазку (колись урочисто презентовану їм Птахами, «власна розробка», «користується великим попитом», «для дрочки те, що треба»), поки Лорд нервово боровся зі штанами на ліжку. Коли Чорний зняв футболку, Лорд зіщулився і наче став меншим, він зневажав власне тіло, тим паче тепер, коли його потрібно було показати Апполону.
- Я залишуся в сорочці, - сказав він.
Чорний байдуже знизав плечима і закинув одну з ніг Лорда собі на плече, підтримуючи рукою. Другу руку занурив у баночку з жижею. Змазка приємно холодила шкіру навколо ануса і Лорд остаточно розслабився в руках Чорного. Його пальці ковзали повільно, розтягуючи анальне кільце так уміло, ніби це не перший його секс із чоловіком. Запитувати про це Лорду навіть не хотілося, він впивався відчуттям близькості з особистим божеством, і його член уже болів від відсутності пестощів. Лорд не витримав і став повільно ковзати по ньому рукою. Чорний це помітив.
- Не поспішай, - сказав він, припиняючи розминку.
Його пальці, все ще у змазці, акуратно прибрали руку Лорда й обхопили голівку, ковзнули вниз, потім назад, поступово збільшуючи темп. І коли Лорд уже готовий був кінчити, пальці зімкнулися на основі члена, не даючи виходу спермі. Лорд протестувально застогнав.
- Я ж казав, не поспішай, - усміхнувся Чорний.
Оргазм усе одно наздогнав його, яскравий і сильний, не до прикладу, коли Лорд мастурбував сам із собою. Чорний повернувся до розтяжки ануса. Пальці в ньому ковзали абсолютно вільно, Лорд стискав у кулаках покривало і переривчасто дихав. Чорний вирішив, що достатньо мануальних пестощів, і, закинувши на плече другу лордову ногу, увійшов одразу на всю довжину. Він не давав звикнути, не обтяжував себе поступовим нарощенням темпу. Він рухався жорстко, ніби вбиваючись, виміщав злість, яку не встиг вимістити під час бійки. Лорд відчував біль упереміш із насолодою, і суміш цих почуттів, піднімала його член, як Віа-гра. Цього разу Лорд твердо вирішив сам довести справу до кінця й обхопив ствол рукою. Чорний кінчив першим. Він опустив ноги Лорда, а після сплів пальці на члені з його пальцями, і, хвилин за десять, Лорд отримав другий оргазм, заляпавши сім’ям і Чорного, і постіль, і сорочку.
З коридору почувся шум. Намагаючись якнайшвидше, вони прибрали всі докази, які хоч трохи нагадували про те, що тут нещодавно відбувалося. І в той момент, коли Лорд міняв останню наволочку, у зачинені двері щось бухнуло, немов хтось із розбігу налетів на них. Потім вдруге, на третій раз Чорний встиг відчинити так, що Табакі, який взяв розгін, ледь не збив його з ніг. За ним увійшли Македонський і Сфінкс.
- Ви чого зачинилися?,- запитав останній.
- Трахалися,- байдуже відповів Лорд.
Табакі сміявся так, ніби почув найкращий жарт у своєму житті. Воістину, якщо хочеш збрехати, скажи правду, але таким тоном, щоб тобі ніхто не повірив.