Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
День 1. Крейда.
Шікамару вважав, що більшого за Хідана ідіота існувати не може. За своє життя він зустрів не так багато людей, але вже знав: з усіх них Хідан найвидатніший йолоп. І він радо розповість, чому.
Вони були в одному потоці по філософії. Предмет був базовим, а відвідуваність цього семестру різко зросла, тому в лекційній було тіснувато. Шікамару сидів зверху в кутку — спав під пильним наглядом викладача. Хідан на перших рядах. І ще жодного разу його очі не затримувались на викладачеві довше, ніж на хвилину. Він постійно крутився: загравав до дівчат, загравав до хлопців; кидався папірцями, як п’ятикласник. Гриз ручку і навіть нігті.
Йому було двадцять, коли всім іншим по вісімнадцять чи дев’ятнадцять. Більше Шікамару не знав, лише додумував. Можливо, Хідан пізніше закінчив школу, або до останнього не хотів вступати. Можливо, він був сиротою — чи навпаки, і його батьки дуже ним опікувалися.
Шікамару взагалі мало що знав про людей. Але Хідан не був людиною, він був ідіотом. Тож Шікамару радо за ним спостерігав.
Хідан носив сережки з матюкливими написами й мав пірсинг брови. На спині в нього було тату у вигляді стрілки вниз: «Стороннім вхід заборонено» — Шікамару бачив, бо вони грали в одній універській команді з волейболу. Хідана знали всі, тому що на першому курсі він вилив сік на викладача з латини. Але ніхто не знав, чому. В нього була дурнувата звичка розмовляти на весь коридор і заступатися за слабких. Такий собі Робін Гуд. А ще Хідан носив рожеві лінзи, від яких мурашки бігали по тілу.
— Знову витріщаєшся?
Лице Іно з’явилося звідкись збоку. Намисто з магазину біжутерії дзвінко затріщало, коли вона лягла на стіл і поклала підборіддя на руки. Шікамару повторив за нею.
— Щось ти сьогодні зовсім сонливий.
— Я до півночі писав курсову.
— Боже, ще ж курсова…
Домашніх завдань в цьому семестрі дійсно було забагато. Шікамару глянув на Хідана, котрий щось шепотів сусіду на вухо. Він ніколи не робив домашніх завдань: конспекти Хідан уміло підробляв у фотошопі; реферати замовляв в Інтернеті, курсові теж. Найбільшою загадкою було те, за яких причин його все ще не виперли з університету. Та коли Хідана запитували на парах, причини одразу ж ставали ясними.
Викладач зупинився, коли побачив, що майже весь перший ряд його не слухав. Він — цей викладач — був людиною з каверзою. Міг поставити питання посеред лекції або змусити розписувати завдання з зірочками з методички. На оцінку і за одну пару. Він пояснював це тим, що після університету випускники повинні бути готові до всього. Але всі знали, що після університету в них не буде методичок і лекцій по філософії.
— Хідан, — викладач підійшов до першого ряду, — бачу, матеріал лекції тобі вже знайомий. Не хочеш і нас просвітити своїми знаннями?
Для Хідана це був виклик, а виклики він завжди приймав з ентузіазмом. Викладач показав Хідану шматочок крейди, що тримав в руках. Шікамару не бачив, але почув, як Хідан криво всміхнувся.
— Скажи-но мені: як ось цей шматок крейди впливає на світ? Побудуй ланцюжок — ця практика входить до теми сьогоднішньої лекції. Подивимось, на що ти спроможний.
Хідан взяв до рук крейду. В лекційній чомусь стало тихіше. Шікамару нагострив вуха.
— Ну…
— Може, без “ну”?
Хідан усміхнувся ще ширше.
— Вам же відома теорія комплексної взаємозалежності?
— Хідан, це політична доктрина. Ми зараз розглядаємо поняття соціології.
— Але ж відома? Ви викладач — розумна людина. Тож що, якщо я скажу, що ця крейда впливає на нас більше, ніж ми на неї?
Викладач примружив очі й схрестив руки на грудях.
— Все це я знаю.
— Знаєте? Я радий, що ви знаєте.
Зазвичай за подібними фразами слідував виступ циркового клоуна. І Шікамару не прогадав, тому що Хідан піднявся на довгому ослоні й розвернувся до вищих рядів. Тепер можна було побачити, наскільки самовпевнено він шкірився. Хідан підняв шматок крейди.
— Народ, а ви знаєте, як цей шматок крейди впливає на вас?
— Спустися на землю, бевзню! — вигукнув хтось з авдиторії.
Іскристим поглядом Хідан забігав по рядах в пошуках мовця. Його почали хапати за джинси, за тонкий джемпер, лише б він спустився з ослона. Та поки його ще не зняли, очима Хідан зачепився за Шікамару. Той підняв голову з парти й глянув у відповідь. Уважно й обережно. Несподівано Хідана різко потягнули вниз; крейда випала йому з рук і підлетіла ледь не до стелі. Шікамару схопив її й придивився: волога після спітнілих рук.
Шікамару вважав, що більшого за Хідана ідіота існувати не може. Але ідіот — це лише початок.