Буквально за кілька хвилин прийшли решта.
– Можна? – Зазирнула в кімнату Сірін.
– Так, звісно. – Кивнув Ештон. І Сірін зайшла. А за нею і Рікон.
– Я тобі кашу приніс. – Простягнув він Ештону тарілку з ложкою. Ештон відчув себе капризною дівчинкою, стало соромно. Вслід зайшли Лагор і Кір. Ештон скривися і взяв кашу, ніби кислого об’ївся.
– Вибачте, за це… І дякую. – Кивнув він Рікону.
– Та все гаразд. – Усміхнувся Рікон. – Карти? – Запитав він. Ештон усміхнувся.
– Я буду. – Кивнув він, поїдаючи швидко свою кашу, щоб звільнити руки.
– Давайте так, хто не буде? – Запитала Сірін. Всі мовчать. – Значить роздавай на всіх. – Усміхнулась Сірін.
– Я? – Здивувався Рікон.
– А хто ж? У Ештона руки зайняті.- Ніби прописну істину озвучила Сірін. Особливо ефект зіграв через хіджаб. Їй що сподобалось його носити?
– Гаразд. – Засвітився гордістю Рікон. Як діти. Ештон усміхнувся.
– Ти краще розкажи які в тебе плани. – Раптом продовжила попередню розмову Мерін, копіюючи інтонації Ештона.
– В мене? – Здивувався він.
– Ти хочеш його собі. – Раптом огорошила Мерін, кивнувши на Кіра. Ештон підняв брови.
– В якому розумінні?
– Він тобі подобається. – Усміхнувся Рікон і склав руки під грудьми.
– Визнай, ти хочеш його в зграю. – Раптом озвалася Сірін.
– А відколи це ви вирішуєте чого я хочу? – Прижмурив очі Ештон.
– Тобто… – Вкрадливо нахилилася Мерін до нього з усмішкою, – коли він прийде проситися до тебе, ти йому відмовиш?
Ештон хотів був прирікатися далі, але… Не відмовить. Не йому. Ештон раптом це зрозумів і не знайшов, що сказати.
– А у нього запитати не забули?- Кивнув він на малого і раптом побачив його вираз обличчя. Спокійний. Він дивився Ештону в очі відкрито.
Мерін хмикнула.
– Так ніхто ж не проти. Нехай обирає. Але… Щось мені підказує, що він вибере тебе, а не мене. – Хіхікнула Мерін. Ештон перевів на неї погляд. І у нього з’явилася чітке відчуття, що він чогось не розуміє.
– Він не зможе жити в Елізіумі. – Заперечив Ештон очевидне. Мерін фиркнула.
– Можна подумати, твої піддані не живуть на моїй території, а деякі мої – на твоїй. До цього моменту це не було проблемою. – Усміхнулась вона. Ештон стис губи. Тоді перевів погляд на Сірін і Рікона.
– Як Ви зрозуміли? – Запитав Ештон.
– Що ти хочеш його? – Запитав Рікон.
– Формулюй якось ясніше. Звучить дивно. – Скривився Ештон. Рікон не розуміюче на нього подивився.
– Все, як ти нас вчив. – Заявила Сірін. – Тебе видають жести.
Ештон здивовано підняв брови. І всі з задоволеним і хитрим виглядом переглянулися. Малий ще кілька митей дивився на нього. Потім просто взяв у руки подані карти, ніби й не було дивної розмови. Ештон перевів погляд на Лагора. Той дивився на все з таким виразом обличчя… Що Ештон такого і не бачив ніколи ні у кого… Ештон не міг зрозуміти його почуттів – біохвилі були не звичайні.
І тут всі продовжили розмовляти на зовсім відсторонені теми. І Лагор опустив погляд в свої карти. У Ештона чомусь серце стислося.
***
Спускаючись в цей підвал… Ештон закрився. Недобре передчуття заповнило все нутро. Ештон насторожився. Це база однієї з терористичних організацій, що зараз тут процвітають. Не багаточисельна. Огидна. Ештон мав з чим порівняти. Так от – це відбірні виродки. Тварі. Мафія теж різна буває. Ештон багато чого зустрічав на війні. Часом люди групуються, щоб вижити. І мародерство теж зустрічається, що Ештон засуджував. Але… Ось такі падальники… Немає їм виправдання…
Вони поїхали групою з дев’яти чоловік. Вони, Лісар з розвідником і науковець. Але вниз таким натовпом не пішли. Спустився Ештон з Мерін, Рікон – навідріз відмовився лишатись згори, науковець і розвідник з Лісаром.
Коли вони спустилися і Ештон побачив цих жінок… Вони сиділи на матрасах, з’єднаних між собою, в кутку стояло відро… Була якась шафа… І щось типу імпровізованої кухні. Коли він це все побачив… Всередині все… перемішалося.
Коли всі спустилися вниз жінки скучкувались і попритискались, одна до одної, блимаючи на новоприбулих очима. З ними спустились три шакали з банди. Щойно вони гаркнули на жінок, ті слухняно розсілися по матрасах. Ештон не міг вловити що найбільше йому не подобається з усього… І тоді дійшло – вони з непокритими головами. Для мусульманської жінки… Ці тварі хочуть їх зламати. Всіляко пригнічують їх волю, змішують з багном. І це розуміння випалило з Ештона всі почуття. Він відчув шум у вухах. Його наче у вакуум кинуло. Залишилось лише стійке бажання прикінчити всіх навколо, хто це витворив… Ох, же тварі… Але Ештон не поворухнувся. Просто стояв. Поруч за його плечем стояла Мерін і спостерігала за всім. За іншим плечем стояв Рікон. Він почувався нормально. Науковець брав аналізи в жінок і обстежував сканерами.
Ештон вловив біохвилі одного з шакалів. Високий мужик з огидним поглядом і чорною густою бородою. І Ештону було б на нього пофіг, якби не його емоції – він бажав. Ешон прослідкував за його поглядом – він дивився на Мерін. Ештон не знає, як він втримався… Але його моментально захлеснув такий гнів… І справа зовсім не в ревності… Цей огидний, ниций… Він не хотів Мерін тому що вона прекрасна, велична, розумна… Він хотів її, тому що вона була в паранжі, тому що стояла достойно, тому що її було б весело зламати. Ештон готовий був проблюватися, а одразу після цього замочити покидька. На місці. І в голові нав’язливо крутилися картинки, як він встромляє Ліам йому в маківку. Чорт. Давно він так не бажав чиєїсь смерті. І не просто смерті. А смерті своїми руками. Тварь. Те, як вони перемовлялися між собою… Перехіхікувались, доповнюючи образ шакалів, поглядаючи на Мерін… Випалював в Ештоні все людське. Ештон вміє ненавидіти. Він знає це напевне. Він вміє жаліти ворога, вміє щадити. Має емпатію… Але Ешон вміє ненавидіти. І навіть згадувати нічого не потрібно. Він чітко відчуває це зараз. Тільки один рух, тварь. Тільки один… І Ештон його прикінчить. Це так легко. Виставити бар’єр, де буде тільки він і ці троє. І перемочити їх там. Одного за одним. Ножем. Він відчуватиме, як Ліам впивається у їхню плоть, як п’є їхню кров. Ештон торкнувся рукоятки пальцями.
– Хранитель, у нас делема. – Звернувся Лісар. Ештона ніби висмикнули з медитації. Він кліпнув. Отямився. Поглянув на тих шакалів – вони оцінююче дивилися на Ештона. Помітили? Окей. На краще. Дякую, Лісар. Ештон тихо видихнув, синхронізуючись з реальністю.
– Слухаю. – Сказав він трохи дивним голосом. Рікон на нього моментально поглянув.
– Нам підходять дві з цих жінок. Дуже хороші показники. Але одна з них вагітна. – Розповів Розвідник. Остання фраза громом пронеслася у Ешона в голові.
– Який тиждень? – Запитав Ештон і кашлянув. В горлі пересохло.
– Вагіності? – перепитав Розвідник. Він не очікував такого питання. Підізвав Науковця.
– Який тиждень вагітності тієї дівчини? – Запитав він.
– Тринадцятий, але можуть бути не точності. Вона неповноцінно харчується, може бути незначна затримка розвитку плода. Але це не повинно вплинути на загальний перебіг вагітності, якщо про неї подбати. У плода прослідковуються дуже потужні біохвилі від зачатків мозку. Він може народитися здоровим. Думаю, можна ризикнути. – Пояснив свою точку зору Науковець. У Ештона швидше забилося серце. Мерін поглянула на нього. І в її біохвилях з’явився інтерес.- Це звичайно ризик, але якщо матір має такі хороші показники, дуже імовірно, що і дитина народиться з високими показниками.
– У Шазарії дозволені аборти? – Запитав Ештон. Всі з сумнівом переглянулися.
– У Шазарії надто надійна контрацепція, аби з’являлися небажані вагітності, а медичні аборти майже не трапляються через профілактичний генетичний відбір. Це швидше виняткові випадки. – Завагався Розвідник.
– Що це аборт? – Запитав Рікон. Ештон на нього поглянув.
– Коли плід спеціально вбивають, поки жінка вагітна. – Пояснив Ештон. Він відчув, як його серце холоне. Рікон шоковано поглянув на Ештона. – Отже. Аборти дозволені чи ні?
Всі на нього дивилися. Не розуміючи нічого. Їм на голову не налазило, що можна вбити здоровий плід. Мерін озвалася, зрозумівши, очевидно, що без її втручання не розберуться:
– Технології Шазарії дозволяють зробти аборт без ризиків для здоров’я жінки. І хоч технологія не поширена через не актуальність, зробити це можна. І подібних заборон в Шазарії немає. – Сказала вона.
– Тоді витягуйте її звідси. – Сказав Ештон. – І нехай сама вирішує чи хоче вона народжувати цю дитину.
На нього дивилися круглими очима. Ештон стис губи. Він не хотів пояснювати.
– Інших теж витягайте. – Сказав Ештон.
– Вони не підходть по показникам. – Здивувався науковець.
– Просто витягніть їх звідси. Можете залишити їх в тому ж притулку, де ми були вчора. – Сказав Ештон.
– Але тут… кращі умови. – Не розуміюче нахмурився Рікон.
– Ні. Тут не краще. – Ештон зблід. Він чітко відчув, як кров відхлинула від обличчя.
– Чому? – Не здавався Рікон. От же розуміє він більше за пересічних Шазарійців. Мав би здогадатися.
– Їх ґвалують, Рікон!- Тихо викрикнув Ештон. Рікон на кілька секунд підвис, згадуючи слово, мабуть. Тоді перевів погляд на жінок. Тоді поглянув Ештону в очі. І там плескалося жахливе розуміння. Доїхало таки.
– Це не вихід. – Тихо усміхнулася Мерін. Вона була задоволена. Таке було враження, що вона досягла того, за чим сюди приїхала. – Якщо ми купимо цих жінок, їм на заміну прийдуть інші. Цим ти тільки збільшиш попит на товар. – Ештон розумів про що вона говорить. І стис губи. – Якщо ти хочеш допомогти, ти повинен діяти інакше. – Ештон розумів. І без пояснень. Потрібно навести лад в Сирії, якщо він хоче допомогти. Але як розірватися? Він і так вгору немає коли поглянути, а він лише проблемами ларів займається. Ну, іще там по трошки дрібницями… Він не зможе розірватися ще й на Сирію. Ештон мовчки стис губи. Мерін усміхнулася. Взяла його за руку, Ештон і не помітив як сильно стискає кулаки, склавши руки під грудьми.
– Не намагайся змінити ситуацію докорінно. – Лагідно сказала вона. – Це не твоя війна. Просто допоможи саме тут, локально, якщо так хочеш. Сприймай це як розвагу.
– Як? – Ештон стис губи. Мерін знову усміхнулася.
– Вбий всю групу. – Стенула плечима Мерін, легко зронивши слова. Зробила легку паузу, ніби завершила думку. – Або дій інакше. – Усміхнулась вона. – Але так, щоб ситуація не повторилась.
Всі мовчки дивилися на своїх правителів. Ештон глибше натягнув на себе кепку, яку чомусь одягнув сьогодні.
– Витягайте цих двох.- Тихо сказав він. Всі кивнули. Він це так не залишить.
До них підійшов шакал. Той самий, бородатий. Очевидно, вирішив, що вони задовго говорять. Ештон не мав бажання на нього дивитись. Схрестив руки під грудьми, знову стиснувши кулаки.
– Ну, що дорогі гості? Як вам дівчата? – Запитав він.
– Нам підійдуть дві. – Сказав Розвідник. – Ось ця і ця. – Вказав він на відібраних жінок.
– Добре за них буде півтори тисячі.- Сказав шакал. Півтори тисячі доларів??? Ештон сильніше стис кулаки.
– Чому? Домовлялися на двісті доларів за дівчину. – Виказав незадоволення Розвідник. Ештона замутило.
– Може бути і взагалі безплатно. – Шакал заусміхався і простягнув свою граблю до Мерін. Не торкався. Тільки ніби щупальце потягнув – на пробу. – Віддам двох за цю. – Ештон навіть подумати не встиг. Схопив його за руку і вивернув так, що кості захрустіли. І тепер, не прикритий кепкою погляд Ештона показував шакалу всю глибину ненависті Ештона.
– Хіба ти не знаєш, – Тихо сказав Ештон йому в лице. – Що казав Алах з цього приводу? Вона моя дружина.
Лісар негайно підскочив і поклав руку на Ештонову. Підскочили два інших бойовика вже з автоматами наготові. Рікон теж вийшов, наготувавшись до бою. Ештон видихнув через ніздрі. Відпустив руку. Шакал подивився на нього насмішкувато, зверхньо. Думає, тварь, що у вигіднішій позиції.
– Вибач, брат. Зазвичай у такі місця,- Вказав він на жінок, – Дружин не тягнуть. – Ще й засуджувати буде? Ну, тварь… Але, чомусь відступив. – Дві тисячі за двох. – Припечатав він.
– Гаразд. – Погодився Розвідник.
Ешон затулив собою Мерін. Чхати, що вона найсильніша істота з усіх відомих Ештону. Він не дозволить на неї слину пускати цим тварям. Мерін була задоволена. Вона своє отримала. Мабуть, їй було б веселіше, якби Ештон вирішив тут перемочити всіх. Ще й з радістю допомогла б. Але і те що є, її влаштувало. Ештона трусило з злості. І він чесно намагався заспокоїтись.
Тим часом Науковець і Розвідник схопили дівчат і пішли на вихід. Лісар пішов за ними. Тоді на сходи пішла Мерін, за нею Ештон, Рікон теж рушив і в цей момент роздався приглушений глушником вистріл. Ешон відчув, як запекло в грудях, а тоді нестерпно заболіло. Щось полоскотало в грудях і Ештон рефлекорно закашляв. З рота бризнула кров. Ось про такі моменти Ештон і згадує, коли думає про кров у роті, а не про поцілунки з коханою, падаючи на коліна подумав Ештон. Ще в падінні Ештон виставив бар’єр, що захистив його і тих, хто на сходах, від куль. Хороший Рікон подарунок зробив. Кулі відскакували, як соняшникове насіння від стіни.
– Ештон! – Кинувся до нього Рікон. І підхопив, аби він кубарем не звалився по сходах. Ештон підняв очі і наткнувся на погляд шакала. Ештон заключив його голову в бар’єр і розрізав, наче картоплину. Голова, нарізана на рівні кубики, впала на землю. Два інших стріляли ще кілька секунд по інерції. Заверещали жінки. Ешон негайно виставив бар’єр, захищаючи жінок. В грудях нестерпно боліло. Було тяжко дихати. Рікон міцно тримав його, не даючи впасти. А двоє інших зрозуміли, що нічого не вдіють і нажахано дивилися Ештону в очі. Тоді один підняв автомат вгору демонструючи іншу долоню. Мерін підійшла до Ештона і стала підтримувати з іншого боку. Наблизився Лісар і Розвідник. Науковець і дівчата втислися одне в одного на сходах вище. Бойовик повільно поклав автомат на землю. Інший послідував прикладу.
– Розберіться тут з усім. – Звеліла Мерін Розвіднику і Лісару. Вони кивнули.
Мерін і Рікон вивели Ештона під руки. Науковець схопив дівчат за руки і поволік за собою. Вони не пручалися – пішли швидко, куди ведуть.
З-зовні бар’єр тримала Сірін. Кір і Лагор стояли на поготові битися. Мерін виставила бар’єр. Такий – що все навколо завібрувало, а кулі застрягали в енергії, не долітаючи до самого бар’єру і згорали десь находу. Ештон сковзнув у сприйняття – її бар’єр досконалий. Енергетичні хвилі у ньому наче сплетені у різних напрямках, а між собою заповнені густою енергією, від основного бар’єру відходять спалахи енергії різної довжини і потужності, руйнуючи будь-яку енергетичну загрозу ще на підході. Ештон відчув шалене захоплення своєю коханою. І це була думка з якою він відключився.