– О, нові карти? – Ештон покрутив в руках колоду. Розпакував, потусував на пробу. Взяв одну карту, зігнув, вона одразу випрямилась. На дотик наче папір, але по властивостям більше пластик нагадує. – Круто. З якого матеріалу? – Поцікавився Ештон.
– Не знаю. Я в Науковому Центрі замовив. Спеціально до поїздки. – Видав Рікон. Ештон весело хмикнув. Схоже, не один він Шазарію абюзить задля інтересів своїх близьких.
– А як грати будемо? Може тут є стіл? – Запитала Сірін, заглянувши під сидіння, і провівши рукою по підлозі. Малий оторопіло за нею спостерігав і офігівав. Ештон ледь стримався, аби не засміятись – він міг уявити, як це виглядає збоку.
– Ні, стола тут немає. – Запевнив Ештон. – Якось на сидінні розмістимось, мабуть. – І підсів до Рікона, на довге сидіння. Мерін теж сіла до нього. Так і вийшло, що між малим і Лагором був простір, а всі решта сиділи напроти, тому місце пограти знайшлось.
– Машини Зовнішнього Світу дуже непродумані. – Проконстатував Рікон.
– Ну, в капсулах ми точно не пограли б. – Іронічно хмикнув Ештон.
– Ну, амфібія такого типу, як ця машина. Незрівнянно просто. – Підняв брову Рікон, схрестивши руки на грудях. Відстоює свою думку. Ештону подобалось з ним сперечатись. Це у них нова розвага останнім часом. Але наразі не посперечаєшся.
– Резонно. – Вказав Ештон пальцем на Рікона і усміхнувся, погоджуючись.
– Може досить вже тусувати? – Спитала Сірін, втрачаючи терпіння.
– Нехай тусує. Мені подобається дивитись. – Видав Рікон. Ештон підняв одну брову і кутик рота, насмішливо. Малий з підозрою подвився на Рікона. Цікаво, що він там думає?
– Треба добре перетусувати перший раз, тому що стандартно всі карти складені по-порядку і якщо не перетусувати, то комусь можуть випасти карти “підряд”. – Пояснив Ешон. Сірін цикнула і закотила очі.
– Та ти так їх уже перетусував, що там і пари не буде. – Сказала вона.
– Ну, добре. – Сказав Ештон і почав роздавати. Тим часом, малий розглядав напружено Мерін. Щойно карти потрапили йому в руки він кинув на них швидкий погляд, склав і опустив, знову повертаючи погляд на Мерін. Аж нахмурився. Обличчя Мерін виглядало з-за веєру карт. Вона їх розглядала. Ештон поглянув на свої карти – супер. Він випустив, ніби випадково, кілька невдоволених хвиль. Сірін на нього швидко зиркнула. Мерін продовжувала сидіти за картами. І раптом зробила різкий випад в сторону хлопця, клацнула гострющими зубами і зашипіла в манері ларів. Чи правильніше говорити що лари шиплять в манері алубі? Якби там не було- малий знатно налякався, відсахнувся і відстрибнув від неї, втиснувшись в Лагора. Мерін клацнула зубами доволі далеко від нього, але реакція все одно була дуже яскрава, адже він був насторожений і напружений, як натягнута струна. Всі, окрім Лагора залилися сміхом. Лагор невдоволено відсунув від себе хлопця. Колода під його дупою розкидалась. Але всім було весело.
– Не хвилюйся, Мерін не кусається.- Втираючи сльози сказав Ештон. – Хоча… – Потер він шию в місці недавнього укусу.
– Не прибідняйся. Я була акуратною. – Фиркнула Мерін.
– Я не жаліюсь. – Широко усміхнувся Ештон. – Хочеш ще раз?
Вираз обличчя і загальний настрій Мерін моментально змінився з капосного і грайливого на хижий, холоднуватий, спраглий.
– Що хочеш взамін? – Запитала Мерін тихо і жадібно.
– Думаю, домовимось. – Хитро усміхнувся Ештон. Мерін задоволено і хижо усміхнулась. Малий похолов. Ештон кинув на нього погляд і хитро підморгнув. Хлопець смикнувся і здивовано подивився у відповідь.
Карти швидко привели в порядок. Поступово гра підійшла до завершення. Залишились лише Ештон і Сірін. Ештон з розмахом виграв. Сірін на нього розгублено поглянула.
– А чому ти тоді був незадоволений картами при такому розкладі? – Здивовано запитала вона. Ештон засміявся і простягнув руку до її голови. Сірін моментально підставила голову під руку і Ештон її погладив. Малий відреагував на це таким скепсисом, що аж смішно стало.
– Це називається “блефф”.
– Так не чесно! – Надулася Сірін. Малий уважно слідкував і сік все. Карти це взагалі хороший спосіб познайомитись. Та й шазарійці чомусь дуже позитивно реагують на цю гру. Це стало фішкою їхньої компанії. Ештон подумував, щоб урізноманітнити це діло. Познайомити їх з якимись настолками, наприклад. Може, монополія, там. Для розвідників взагалі корисно – хоч зрозуміють що таке гроші…
Так і грали. Прикольно було. Рікон передбачив карти для великої компанії – з двійками і джокерами. Набриднути не встигло. Їхати було не довго. Опісля Рікон дбайливо уклав карти в коробочку. Далі вони мали пересісти в інший транспорт.
Всі вийшли з машини і Ештон, не приховуючи захвату, побіг до трейлера. Шикарний просторний туристичний трейлер. Ештон готовий був на нього слини пускати. А головне, тепер він буде за кермом. Позмінно з Ріконом – він навчився водити, до речі. І дуже собою пишався, з цього приводу.
《Приглянь за малим ненав’язливо》- Сказав Ештон Рікону ментально.
《Гаразд》- Погодився він.
Лагор пішов розбиратися з водієм лімузину.
Сірін з розбігу вскочила на руки Рікону. Він її покрутив. Так вона на його руках і лишилась, обіймаючи ногами. Малий на це подивився, схиливши голову набік. Стояв якось осторонь. Потім перевів погляд на ліс. І якось тоскно відвернувся, в процесі поглянув прямо Ештону в очі, мовляв, я бачу, що ти за мною слідкуєш.
Мерін, не довго думаючи, пішла в ліс. Ештон розумів. Вирішив не заважати.
– Малі, ходіть з речами розбиратись! – Покликав Ештон всередину. Малий, Рікон і Сірін зайшли в трейлер. Ештон з полегшенням зняв з себе піджак.
– Нарешті. – Потягнувся він зі сторони в сторону.
– Цей піджак схожий за конструкцією на твоє щоденне пальто. – Скептично зауважив Рікон.
– Не рівняй грішне з праведним. – Заперечив Ештон. – Пальто мені Тейлор шив. По моїм міркам, та й узагалі у нього руки золоті. Скажи, Сірін?
– Ага. – Задоволено погодилась вона. Рікон насупився.
– Немає чого супитись. Я тобі з самого початку пропонував обшитись у нього. Хочеш – сходи він тобі пошиє, що скажеш. Впертюх. – Добродушно усміхнувся Ештон. – Так, малий, йди сюди. – Покликав Ештон. Малий наїжачувався кожен раз, як до нього звертались. Воно й не дивно. Але підійшов смирно. Хоч і з замиранням серця, як налякане зайча. Бідолаха. – На. – Простягнув Ештон йому заготовлену сумку, як і у кожного з них. – Тут для тебе речі приготували. На перший час вистачить, а на місці отримаєш взагаліі все, що потрібно. – Підбадьорливо пообіцяв Ештон. – Кілька днів з нами побудеш, а потім вже зустрінемось з людьми, що відвезуть тебе на постійну дислокацію, так би мовити. – Малий ковтнув. Ештон спеціально його не заспокоював і таке інше – пуста і марна трата зусиль. Він все одно не повірить. Не після того аукціону сраного. Поки сам не побачить, що все окей.
Опісля того, як всі відшукали свої сумки по трейлеру, почали в них копирсатися і переодягатися. Малий здивовано вирячився на Сірін, що на нього навіть уваги не звернула – зняла пуховик, а слідом і кофту. Рікон перевів на нього похмурий погляд. Малий зрозумів без слів і швидко відвернувся. Ештон усміхнувся одним кутиком. Він уже давно зрозумів, що якщо поруч є пара, дівчина-лар і пальцем не поворушить, аби відстояти свою честь – не її клопіт. Так само працює з вожаком, тільки в менш демонстративній формі і без … “романтичного” підтексту.
Потім прийшла Мерін з Лагором. І почали переодягатись вже вони. На цей раз не до сміху вже було Ештону. Але малий і сам відвернувся. Рікон і Сірін інтересу не проявляли. А Лагор… її зграя, взагалі-то. Але він теж не дивився. Лагор взагалі поводився відсторонено. Але… Ештон бачив, що йому не все одно. Зовсім ні… Просто… Такі у них стосунки з Мерін. Прохолодні. Його стільки років тримали на відстані. Він тепер знає своє місце, так би мовити. Ештон знав напевне, що йому було боляче. І є. Просто він сильний. Дуже сильний лар.
***
Подорож була прекрасна. Спокійна. Ештон вів машину от уже яку годину і ні в яку не віддавав кермо. Він психологічно відпочивав. Після того аукціону… Йому потрібна була ця перерва… Всі ж інші розбрелися по трейлеру. Лагор читав. Рікон і Сірін грали в карти, голосно гигочучи. Мерін сиділа і дивилася в вікно “на кухні”. А малий якийсь час сидів на своєму ліжку – за всім спостерігав. Але спостерігати було особливо ні за чим. І він заснув. Теж втомився.
У такій розслабленій атмосфері вони і подорожували ці три дні. Було добре. Було затишно. Сімейно. Так, як Ештон і не мріяв. А за вікном сипав пухнастий сніг.