Ештон пішов в свої покої, залишивши Мерін зі своїми справами. Подумав трішки і пішов в душ. Ну, що тут думати ще? Потрібно чекати вечора. Але думки лізли і лізли в голову. Ештон був спокійний за свій кінцевий вибір, але не на жарт переживав за самого Рікона і договір. Він хотів зробити все якомога правильніше. Він розкладав по поличках всі поради Мерін. Зосереджено міркував. І старався втовкмачити собі в голову ключові пункти.
Коли його нарешті забрали до Храму, Ештону трохи полегшало. Там йому видали чисті бриджи, як у всіх.
- Зараз ми проведемо обряд. - Як завжди без вступу сказав лар. - Рікон сам все зробить. Він присягне. А Вам потрібно тільки скріпити договір в кінці поцілунком.
Ештон просто кивнув і нічого не відповів. Як все просто у них. Побачимо.
***
Нарешті він побачив Рікона. Обряд проводився в Храмі Місяця. На першому поверсі, прямо посередині залу, який він першим тут і побачив. Зверху, як і минулого разу, лилося світло. Босими ногами відчувалась вода. На балконах зібралося чимало ларів. Мабуть всі. На найближчому балконі Ештон поглядом вихопив Ванессу.
Посередині залу було коло. Навколо нього розташовувались жердини, а на них були чаші з вогнем, вони замикали біополя всередині, й не впускали ззовні. Ізольовували їх. А вогонь повинен послужити додатковою енергією для договору.
Всередині кола стояв Рікон. Ештон зайшов у коло і поглянув йому в очі.
- Не передумав? - Рікон здивовано на нього подивився і вслід з’явився іронічний оскал.
- Ви про це питаєте зараз?
- Потім буде вже пізно питати. - Хмикнув Ештон. Рікон закотив очі з виразом обличчя «О, Боже», хоча яка фраза прозвучала в його голові та ще загадка. А потім якось привітно і м’яко усміхнувся.
- Не передумав.
- Готовий зі мною заключити договір? - Уточнив Ештон.
- Тут є ще хтось? - Саркастично усміхнувся Рікон, очевидно сприймаючи це все як напів жарт, напів тупість співбесідника. Можливо якусь прелюдію, розрядку перед важливим дійством. Але Ештон посерйознішав на обличчі, чіпко і невідривно дивився Рікону в очі. І той посерйознішав вслід.
- Так, я готовий з Вами заключити договір.
- Я теж згоден заключити договір з тобою. - Закріпив результат Ештон. Тепер договір буде за взаємною згодою. Що далі? Уточнення договору.
- Ми заключаємо Клятву Вірності. Що це для тебе означає? - Рікон дивився на нього з нерозумінням. Але докумекав, нарешті, що потрібно відповідати. Давай малий, подумай добре.
- Для мене це означає, що я стану Вашою зброєю, щитом. Захищатиму Вас від будь яких загроз. І виконуватиму накази. Я розумію, що навряд чи ми будемо колись воювати. Ми живемо в надто мирній країні. Але, я сподіваюсь, що знадоблюсь Вам на роботі. І що з моєю допомогою Ви зможете досягати своїх цілей маленьких чи великих. - От тобі й модифікація. Ештон запам’ятав його слова. Він звернувся до сприйняття й побачив, що у їхньому колі було ув’язнено вже чимало хвиль. Ештон зрадів, що поки все працює. Він зосередився.
- Я з цього моменту дозволяю тобі використовувати свою душу, як стабілізатор. Дбатиму про тебе і акуратно користуватимусь тим, що ти ввіряєш мені зараз у руки. З цих пір де б я не жив, у моєму домі завжди знайдеться для тебе місце, як і в моєму житті. - Ештон дав власну клятву. А тепер черга Рікона. Він дивився на Ештона круглими очима і не був впевнений що йому робити. Було видно, що він не очікував подібного, він розраховував на звичайний обряд.
- Твоя клятва, Рікон. - Підказав Ештон.
- Так. - Рікон зібрався з духом і після паузи, чітко вимовляючи кожне слово, повільно склав присягу. - Я віддаю своє тіло і душу, своє серце і розум у руки хазяїну. Відтепер мої руки - це зброя, моє тіло - це щит, що мені не належать. Я віддам життя, я прийму смерть, аби мій володар жив. Відтепер я лише інструмент в його руках. І його цілі - мої. - Він мовчки поглянув на Ештона. Мовляв, так і що тепер, клятву я сказав. Ештону не сподобалась клятва. Але він не збирався так просто це приймати. Він жестом і мімікою показав: «Давай далі. Не зупиняйся». Рікон покосився на нього, стиснув губи. Задумався. Тоді поглянув Ештону в очі. Перевів погляд з одного ока в інше, спробував дослухатись до себе. Ось і справжня присяга. Від серця.
- Я буду вірним. Не зраджу, не покину. - Рікон зробив паузу, стиснув губи. - Я… житиму заради Ваших цілей. І заради Вас. - Тоді кивнув. - І помру, якщо треба. Здається, це не таке вже погане життя буде.
Ештон усміхнувся кутиком рота. Приємно, що в тебе трішки вірять. Окей, тепер поцілунок. Ну, бля. Головне контакт зі слиною, бути готовим і спробувати зробити все правильно. Окей. Ештон знову перемкнувся на сприйняття. В колі була ціла рухома павутинка з біохвиль. Додати ще щось? Так. Давай. Що важливо? В разі чого, не хотілось би тягти на той світ за собою Рікона. «Контракт можна розірвати за взаємною згодою сторін». Може ще щось? «Договір дає можливість ментального зв’язку». У них з Мерін теж є таке, хоч вони і не практикують. Біохвиль і розмов вистачає. Але штука може бути практичною. Окей. Досить. Готовий? Здається.
Ештон облизав губи, щоб мокріше було (хрін його знає), підійшов до Рікона, взяв його за плече, нахилився і просто втис нижню губу між його губ. І тоді обряд прийшов в дію. Храм почав формувати ємкість договору. Ештон дозволив, все одно він цього не зробив би, але постарався впихнути енергію Рікона в каркас договору. Її було мало. Ештон трішки стис плече. Може дійде? Малий відреагував і взяв його за передпліччя, і, справді, енергії Рікона з’явилося більше. Ештон зібрав її всю до останку власними потоками і впихнув у каркас, він майже сформувався і Ештон підхопив павутинку і почав акуратно вкладати її в каркас. Павутинка всмоктувалась туди наче сама собою. І одразу договір став запечатуватися, тягнучи з Ештона енергію, він спробувв забрати свою енергію і якомога швидше впихував енергію Рікона, яка була. Вона витікала надто повільно, а Храм запечатував договір надто швидко. От і все. Договір готовий. Ештон зробив все, що зміг.
Він відсторонився і поглянув Рікону в очі. Малий шоковано дивився на нього. Їх освітлювало лише світло, що лилося згори. Вогнища погасли.
Якусь мить було тихо. А опісля все закрутилося. Лари швидко забрали Рікона спати. Поки ніч, місяць йому допоможе набратися хоч якихось сил перед трьома днями пекла. А Ештона з Ванессою безцеремонно впихнули в кімнату одягатися, а потім виставили з Храму.
***
Ештон встав дуже рано. Він завчасно переніс всі тренування на пізніший час. П’ятьом не вийшло і вони потренуються самі зранку. Ештон вважав, що їм це піде на користь. Тож він швидко зібрався, і у такому ж швидкому темпі почимчикував у Храм.
Він зайшов всередину і наткнувся на вже знайомого малопривітного лара.
- Рікон ще не готовий. Він прийде за три дні. Йдіть додому.
- І не подумаю. - Відрізав Ештон. - Проведіть мене до нього.
- У нього йде адаптація. Він погано почувається. Він прийде одразу після стабілізації. - Нахмурився лар.
- Саме тому я тут. Зі мною йому буде легше. - Теж насупився Ештон і відступати навіть не думав. Лар хмурився. Подумав трішки. Розвернувся і пішов до сходів. Не стрибає сьогодні по балконам? Ештон послідував за ним.
- Його кімната. - Вказав лар на двері і вистрибнув з балкону. Ештон підійшов і постукав. Ніхто не відповідав. Він почекав трішки. І акуратно привідкрив двері. На підлозі, залитій водою, боком лежав напівголий Рікон. Він або спав, або був без свідомості. Поруч на колінах сиділа Сірін (та дівчина - шатенка, що сварилася з Ріконом в перший день знайомства). Ештон перемкнувся на сприйняття. Рікону було кепсько. Енергія не виділялася, біохвилі були слабкі. Ештон вже не церемонився. Швидко зайшов в кімнату і опустився на коліно перед хлопцем. Так. Так. Думаємо логічно. Якого хріна він на підлозі? Мабуть лари так борються з неполадками в своєму енергетичному здоров’ї. От тільки Рікону зараз погано з інших причин. Договір тягне всю енергію. А він звик до її надлишку… От йому і паршиво страшно. Ештон підхопив його на руки і поклав на ліжко, перевернув на живіт. Сів поруч. Сірін встала в позу, що всім своїм виглядом показувала, що вона готова битися. От тільки… Ештон був зв’язаний з Ріконом і вона безсило стояла і мовчки дивилася.
Ештон дістав з кишені масло, вилив на долоню, розмазав і притулив до лопаток, розтер трохи і завмер, зосередившись на енергії.
Отже, так як в ванній. Ештон імітував ритм Храму і хвилями вводив в нього енергію. Тільки на цей раз збільшив дозу. Тоді він старався навпаки якомога менше вводити енергії - в нього вона була в надлишку. А зараз її не вистачає.
Буквально за дві хвилини лар отямився. Озирнувся і вперся об погляд Ештона. Він пробував зміркувати, що відбувається. Тоді перевів погляд на Сірін і перемінився в лиці. Знову поглянув на Ештона.
- Я зараз зосереджений на енергії. Тому дуже погано розрізняю твої погляди і міміку. Кажи прямо. - Повідомив Ештон.
- Можна, щоб Сірін лишилась? - Ештон підняв брови.
- Як хочеш. Не зовсім розумію, чому ти в мене питаєш. І постарайся заспокоїтись, біохвилі збиваєш з ритму.
- Гаразд. - Рікон видихнув і постарався заспокоїтись. - Що Ви робите? - Поцікавився він.
- Те що і минулого разу. Тільки тепер стараюсь влити в тебе побільше енергії. Так Повелителька робила під час моєї адаптації. Ну, приблизно так. В мене, якщо чесно, був кращий стан. Це через те, що я під час формування договору влив достатньо енергії. А ти от менше. Я старався збільшити кількість твоєї енергії в договорі. Зробив, що зміг. Якби ти, звісно, з якоюсь більшою самовіддачею заключав договір, то зараз було б легше. Принаймі, я так все розумію.
Послідувала пауза.
- Дякую Вам.
- Прошу, але не розумію за що.
- Та за все. І за те, що дозволили познайомитись перед договором, і за договір, і що допомагаєте…
- Та будь ласка. Я просто роблю те, що робили для мене. Думаю, так правильно. - сказав Ештон. А після паузи додав: - Дивись, я не впевнений, але думаю, зараз в тебе дуже мало енергії. Тому її треба берегти. Лежи в теплі, пий чаї гарячі. Ось масло залишу. - Простягнув він Сірін. Вона його схопила. Ештон знову зосередився на хвилях. - Але Сірін не допоможе. У неї енергія надто хаотична. А от дорослі лари змогли б. Потрібно вливати свою енергію в твоє тіло. Масло я використовую, як провідник. Але, ти, Рікон, дивись сам. Якщо енергії й дійсно в надлишку, тоді роби що зазвичай. Що Ви там робите? На підлозі сидите?
- Як мені дізнатись мало енергії чи багато?
- Якщо морозить, трусить, немає сил, тіло ломить - тоді мало. А якщо багато - то це ти мені розкажи, як воно.
- Ніби гориш заживо.
- Ну, ось. Переплутати неможливо.
- Ясно. - Сказав Рікон.
Ештон сидів і мовчки вливав енергію. Рікон задрімав.
Ештону пора йти.
- Я прийду ще ввечері. - Сказав він Сірін. - Подбаєш про нього поки мене не буде?
- Так. - Вона кивнула. - Я постараюсь когось вмовити поділитись з ним енергією.
Ештон здивувався, що ще й вмовляти доведеться. Але коментувати не став.
- До вечора. - Не чекаючи відповіді, Ештон вийшов.
***
Ештон займався тренуванням й гуртком, а опісля одразу попрямував в Храм.
Його ніхто не зустрів, він і не чекав. Сам пройшов в кімнату Рікона. Постукав. Ніхто не відчиняв. Він вирішив все ж трохи почекати… Двері насторожено відчинила Сірін.
- У Вас що прийнято самим в двері заходити? - Запитав Ештон.
- У Вас же з ним договір. - Видала вона. Ештон зв’язку не побачив.
- І що? Можна зайти? - Сірін одразу відійшла, пропускаючи його.
- Тепер все що належить Рікону, належить і Вам. - Ештон скривився.
- Я краще стукатиму. Привіт. Ти як? - Вже звертаючись до Рікона.
- У мене й справді мало енергії. - Показав ніс з-під ковдр Рікон. Енергії в нього знову не було, але біохвилі були сильніші аніж вранці.
- Ну, в тебе, наче, кращий стан.
- З яким часом Ви порівнюєте? - Почулись саркастичні нотки.
- З ранком, коли ти без свідомості на підлозі лежав. - Ештон вже намазував на долоні масло. Опісля ковзнув під ковдру, поклав долоню на спину Рікону, звичним рухом розтер. І почав вводити енергію, вже по пам’яті, особливо не напружуючись. А за мить окутав ще енергетичною хмаркою його тіло. Рікон полегшено видихнув і стянув ковдру з голови. Й поглянув на Ештона дослідницьким поглядом.
- Що?
- Ви змінили договір, так? - Спитав Рікон.
- Так. - Ештон кивнув.
- І що це тепер? - Ештон перевів здивований погляд на Рікона.
- Ти ж був там. - Рікон почервонів і хвилі збились.
- Ясно-ясно, не переживай, розкажу. Давай. Заспокоюйся.- Рікон глянув на нього. Все ще метаючись в своїх почуттях.
- Вибачте.
- Все окей. Отже. Якби я послідував інструкціям ларів з храму. То що б вийшло? Одностронній договір не зрозуміло про що. Ну, тобто так, ти озвучив би свою клятву. Але там дуже загальні фрази, кожен може вкласти у них щось своє. І… Ну, щось капець радикальні, не думаєш? Взагалі не дуже розумію для чого доводити цей договір до таких крайнощів. Звісно, енергетичний контракт не іграшки… Але все ж… - Міркував Ештон.
- А хто захотів би просто так підставляти душу для стабілізації? Ще й істоті іншого виду? - Сказав беземоційно Рікон.- Потрібно запропонувати щось рівнозначне. А що може бути в молодого лара, який навіть з Храму вийти толком не може? - Рікон стенув плечима.
- Ясно. Ну, словом, у договорі є три основні пункти, які дозволяють зробити його безпечним, надійним, стійким, і більш менш гармонійним. Перший - згода двох сторін, друге обумовлення взаємодії, і третє - заключення договору на енергетичному рівні. Я пройшовся по всім пунктам, стараючись не пропустити порад, що мені давали. А чого в обряді не було - доповнив. От і все. Договір лишився той самий - Клятва Вірності. Тільки ми його зробили більш точним, аби без непрозумінь і двохстороннім, це дуже важливо, як не глянь. Але, якщо чесно, договір це лише формальність. Стосунки формуватимуться з часом і працею.
Рікон уважно слухав.
- Це все Вам розповіла і навчила Повелителька? - Запитав він.
- Здебільшого. До чогось сам додумався. Плюс медитації. - Поділився Ештон. Він дивувався тому, як тихо поводиться Сірін. Якби не її вибухова енергія, можна було б подумати, що її і зовсім тут немає.
- Медитації? - Рікон трохи здивувався. - І як же Ви це робите?
- Навчу пізніше, якщо зможу. - Усміхнувся Ештон. Рікон на нього дивився уважно. Ештон зосереджувався паралельно на енергії. І раптом йому стрельнула цікава думка в голову.
- Моя енергія для тебе холодна? - Запитав він.
- Тобто холодна? - Не зрозумів хлопець.
- Ну, от я пам’ятаю яка твоя енергія. Якщо твоя енергія для мене гаряча, то моя для тебе холодна?
- Пф… Ні. Твоя енергія тепла. Приємна, навіть ніжна, я б сказав. - Усміхнувся задоволено малий. Ештон загигикав і підняв брови.
- Радий, що тобі подобається. - Широко усміхнувся він.
- Тааак. Не в порівнянні з енергією Храму. Просто блаженство. І ти ще так біоритм вирівнюєш, навіть серце рівномірно б’ється. Одразу спати хочеться. - Потягнувся Рікон під долонею, як кіт. А тоді раптом завмер. І осікся. - Тобто… Ви. Вибачте.
- Та розслабся. Давай на ти. - Усміхнувся на один бік Ештон. - Все життя викатимеш? Розкажи мені за Храм краще.
- За Храм? Що розказати? - Рікон виглядав спантеличеним.
- Так. Він живий? Його хвилі точно належать живій істоті. У мене в голові не вкладається. - Рікон заусміхався.
- Тут тисячоліттями жили всі лари до заключення договору. Спочатку Храм працював як стабілізатор. Поглинав енергію тих, хто тут жив, вирівнював її в певний ритм і виділяв. Але з часом в Храмі з’являлися нові енергетичні механізми. Наприклад зала для обрядів. Накопичувач і спрямовувач світил, захист й інші. Та й кожен лар разом з енергією залишав в Храмі часточку себе - емоції, пам’ять. Так Храм став… Скажімо хранилищем духу раси ларів. Тобто він не є живою істотою, не має волі чи свідомості, але певний енергетичний відбиток нашого виду в ньому є.
Ештон кивнув.
- Це багато пояснює.- Він замовк, осмислюючи все.
Поки Ештон мовчав, Рікон заснув. Але йому явно потрібна була ще підживка. І Ештон вирішив посидіти ще. Мерін з ним взагалі ночувала. Ні, ночувати він не буде. По перше, до Мерін потрібно зайти. Він обіцяв розповісти, як все пройшло. Та й не обумовлювали, залишатиметься він чи ні. Та й взагалі це дикувато. Так що посидить ще трохи просто. Ештон обернувся до Сірін. Вона смикнулась під його поглядом. Ештон не розумів її реакції, і, взагалі, її ставлення до нього. Сказати б щось. Цікаво, в яких вони стосунках, але запитувати Ештон не ризикнув. Не хоче щоб це питання розцінили, як допит або що.
- Хочеш і твій біоритм вирівняю? - От. Хороша ідея. З жінками підкуп взагалі гарно працює. Сірін округлила очі і нервово глянула на Рікона.
- Ем…
- Давай, йди сюди. Спробуєш. Рікону подобається. - Привітно усміхнувся Ештон. Сірін завагалась, але підійла і сіла прямо в калюжу біля ніг Ештона. Його друга рука й так була в маслі, тож він поклав їй руку десь між лопатками і шиєю, вище топа і в тому ж ритмі, що й Рікону став вирівнювати ритм. Перевів зір у режим сприйняття.
Ритм Сірін одразу відізвався і підлаштувався під той ритм, що задав Ештон. А енергія стала відходити хвилями, а не вибухами, але все ж не рівномірно. Сірін вже знайомо з полегшенням зітхнула.
- З тобою значно легше.- Виказав Ештон очевидний факт.
- Взагалі дивовижно, що Ви з ним справляєтесь. По перше, він дуже сильний, його енергія взагалі як вулкан. А по друге, у нього надто виражена воля, як для лара. Він не пластичний, погано підлаштовується під когось. - Розповіла Сірін.
- Хм. Може це на краще, що саме він зі мною заключив договір. - Сказав Ештон.
- Чому? Самі ж сказали, що зі мною легше. З будь-ким було б легше. - обернулася трошки Сірін.
- Саме тому. Навряд я б взагалі уклав би договір з кимось, хто не має чіткого я і своїх власних поглядів, бачення. З іншого боку, якщо всі так би дивились - з ким їм легше, так і добре, з ким би тоді лишився Рікон? Хтось і йому потрібен, правильно? Та й звик я, що в моєму житті все не просто. Просто це і взагалі не означає - правильно. - Сірін дивилась на нього. Потім кивнула.
- Рікон… Він сильний. Дуже. Він багато витримає. Але… Я б хотіла, аби йому менше довелось горя пережити. Мабуть я забагато хочу… Але він заслуговує.
- Зроблю все від мене залежне. - Сказав Ештон тихо. - Жаліти не буду. Він і не захоче. Нехай працює, вчиться, живе. Але я постараюсь… Ну… Щоб йому все підходило. Щоб він комфортно почувався.
- Дякую. - Кивнула Сірін. Ештон дуже хотів запитати щось про неї, про них. Але щось йому не давало. Краще він уже в Рікона спитає…
***
Нарешті він потрапив до Мерін. Вона вечеряла.
- Привіт. Вибач, я пізно. - Сказав Ештон. Мерін обернулась до нього, усміхнулась.
- Привіт, сідай.
Ештон сів поруч, вони вечеряли. Він розповів все. Мерін залишилась задоволена його успіхами.
- Отже договір стабілізовується, лар його не відторгає? - Підвела підсумки Мерін. Ештон плеснув себе по лобі.
- Я не бачив договору. - Ештон зітхнув, усвідомлюючи свою тупість. - Але ніби в нього не такий паршивий стан. - З надією поглянув на кохану Ештон. Мерін усміхнулась.
- Швидше за все, все добре. Але ти все ж поглянь на договір завтра.
- Як мені дізнатись, чи з договором все в порядку? - все сітуючи на свою безвідповідальність, запитав він.
- Якщо договір відзивається на твій поклик, чи запит, то все гаразд.
Ештон не залишився з Мерін. Пішов додому і заснув практично одразу. Довгий був день. Дуже довгий.