Вранці Ештон почувався дивно. Було таке враження, що йому не вистачає головного болю. Ніби то й не болить, але… Щось десь на периферії блимає.
Він встав, довів себе до ладу, одягнувся. Поглянув на руку. Хм. Мабуть краще одягнути щось з довгим рукавом. А з людського одягу на довгий рукав він знайшов тільки кардиган. Не одягати ж його на тренування. Але почувається він розбито. Може ну його нахрін сьогодні? Проведе просто тренування, хай хлопці побігають, а він сьогодні дасть собі фору. Один день. Сил немає…
Він одягнувся, як випало - футболка, кардиган, бріджи(хоч вони й були схожі на офісний одяг), і макасини (тепер макасини - його все…) Пішов у ванну оцінив себе в зеркало. Це нікуди не годиться. Він як начальник виглядає, а не офіцер. Пішло в дупу. Піде так, але візьме з собою змінний одяг.
Так і зробив. Взяв просто в руки переодягачку(треба придумати собі якусь спортивну сумку, чи що) й пішов.
Чомусь хлопці прийшли раніше. Стояли галділи.
- Привіт. Зараз переодягнусь і прийду, можете починати пробіжку.- Сказав їм Ештон.
- Доброго дня, Наставник. А Ви з нами не тренуєтесь сьогодні?
- З завтрашнього дня. - повідомив Ештон і пішов переодягатись.
Вони мали щось типу роздягальні. Він сів на лаву і сперся лобом об долоні. Щось зовсім сил немає. Посидів так хвильку. Все ж переодягнувся. Хотів уже йти, але щось його підтрушувало. Взяв все таки кардиган. Хоч і виглядає, як клоун, але фіг з ним…
Хлопці вже закінчували пробіжку. Ештон стояв і слідкував за ними.
Потім робили розминку. Справлялись самі. Окей, молодці. Ештон стояв і кутався в кардиган.
- Це правда? - Як нізвідки виникла Ванесса. Ештон покосився на хлопців. Вони займались.
- Правда. - Кивнув Ештон. Ванесса вже намірилась кланятись, але Ештон вчасно її впіймав за плечі.
- Не зараз. - І вказав очима на хлопців. Ванесса розуміюче покивала.
- Можна подивитись? - Спитала вона. Ештон завагався, але задер рукав. Ванесса вже знайомо потягнулася пальцями до татуювання. А потім схаменулася, відсахнула руку й поглянула на Ештона.
- Можна. - Ванесса торкнулась, вже знайомо побігли хвильки. Вона округлила очі і раптом вскрикнула:
- Як ти почуваєшся?! - І вимогливо насупилась на Ештона. Ааа так от в чому справа. Ештон обсмикнув рукав і закутався в кардиган.
- Ніби застудився. Підтрушує і слабкість. Це через договір? - Ванесса на нього недовірливо подивилась.
- Так. Він тягне з тебе енергію. Зараз йде процес стабілізації. Тобі б відлежатися три дні. Ти справді почуваєшся нормально? Звичайний договір може довести до напівсмерті… А договір такої сили… І ти тільки слабкість відчуваєш? Точно все добре? Чому ти взагалі сюди прийшов? - Обурювалась Ванесса.
- А куди мені було йти, у мене ж робота. - Вказав Ештон долонею на хлопців.
- Вони не тупі. Самі справляться три дні. А у тебе лікарняний. Все пішли. Я відведу тебе додому. - Насупилась вона, явно налаштувавшись стояти за своє рішення до смерті. Ештон зітхнув.
- Гей, Барабани! - Ештон так називав найстаршого сімнадцятирічного хлопця(він же був найбільшим бунтарем, і явним лідером.) - За старшого. Я на лікарняний. За три дні прийду
- З Вами все добре? - Підбіг барабанщик.
- Та нормально все. - Махнув рукою Ештон.
***
- Чому ти їм не скажеш? Це велика честь. - Спитала Ванесса по дорозі додому.
- Ні, те з ким я зустрічаюсь, це моя особиста справа. І я не хочу, щоб мені через це кланялись, а надто мої учні. Я нічого особливого не зробив. А якщо я з ними й поділюсь, то не в контексті «я Фаворит Покровительки, носіть мене на руках», а швидше «я почав зустрічатись, порадійте за мене».- Ванесса дивилась на нього і не розуміла. Взагалі. Ештон усміхнувся їй.
- На твоєму місці будь хто інший зрадів би такому статусу.
- Можливо тому вони не на моєму місці? - Усміхнувся мяко Ештон.
- … - Ванесса оніміло на нього подивилась. А тоді задумалась. - Можливо ти правий.
Біля його кімнати чекав Акіл і ще три Служителя. «О, Боже…» - подумав Ештон.
- О, Ви знайшли Шановного Фаворита! - Акіл був переполошений.
- Шановний Фаворит був на роботі.- Акіл ошаліло подивився на Ештона.
- З Вами все гаразд? - Він був явно вибитий з колії.
- У Шановного Фаворита слабкість.- Відповіда Ванесса. Акіл недовірливо насупився.
- Дозвольте про Вас потурбуватись.- Поклонився Акіл, а за ним вслід інші три служителя і Ванесса. Ештон хотів щоб йому все нормально пояснили без зайвої метушні і не хотів впускати в свою кімнату гурт людей, аби вони над ним незрозуміло чому метушилися. Як би то сформулювати, щоб не поставити нікого в незручне положення…
- Я почуваюсь добре. Думаю двох людей, аби зі всім розібратись буде достатньо. Чи можу я Вас Старший Служитель Гарему і Вас Служителько Гарему мені допомогти? - Запитав Ештон і не чекаючи відповіді зайшов в кімнату, залишивши двері відкритими. За хвильку вони зайшли трохи спантеличені. - А тепер розказуйте що до чого. - Сказав Ештон, одночасно зриваючи з ліжка ковдру. Опісля закутався в неї по шию, роззувся без рук і всівся на ліжку з ногами, зарившись у кумедний затишний клубок. Здається трусити його стало більше.
- Кхим- кхим. - Прокашлявся Акіл у кулак. І надавши собі поважного вигляду почав: - Шановний Фаворит, Ваш стан…
- Ештон. - Перебив Ештон. - Давайте нормально без показухи і зрозуміло… - Втомлено зітхнув він. - Всі свої.
Ванесса і Акіл переглянулися між собою здивовано. І Ванесса подала голос.
- Можна сісти?
- Так, звичайно сідайте. Вибачте. - Сказав Ештон. Зовсім вилетіло з голови… Ванесса сіла прямо на підлогу біля нього і почала говорити. А Акіл сів на ліжко.
- Ну, я тобі все вже в двох словах розказала. У тебе новий договір, якому потрібен час стабілізіції. Для цього йому потрібна енергія. І зараз він черпає енергію з тебе. Все, що можна це економити енергію. Відлежатися, по суті. Пити гарячі напої. Не їсти важкої їжі…
- Окрім того договір справжній, а не синтетичний, тому не вдасться згладити симптоми. - Додав Акіл.
- Синтетичний? - Уточнив Ештон.
- Так. - Акіл підняв власний рукав і продемонстрував своє тату. Дві паралельні різної довжини лінії, що зверху оточені незамкнутим кільцем. Всі лінії тонесенькі, майже не вагомі, срібні і мерехтливі. - Це особлива технологія створена на основі напрацювань Повелительки. Щедрість Повелительки не має меж і вона дозволила дослідити її методи маніпуляції біополем. Але останній договір, як ми уже вчора уточнили, був наявний для дослідження 5 000 років тому. Весь цей час ми удосконалювали ці технології і змогли в певних моментах змінити властивості таких договорів. Наприклад згладити симптоми при адаптації. Зменшити кількість поглинутої енергії й інше. Хоча, довелося пожертвувати іншими характеристиками. Наприклад, силою договору. Хоча, вони й близько не стояли з справжнім договором від самаго початку. Тим більше з договором Повелительки. На скільки я знаю, навіть інші алубі не могли створювати договори такої сили. Й створювали лише договір на приналежність. А от Повелителька удосконалила цей напрямок ментальних вмінь…- Здається Акіл був готовий читати цілу лекцію.
- Для чого цей договір взагалі? - Вирішив втрутитись Ештон.
- О… Вони мають незліченну кількість функцій. - Сказав авторитетно Акіл.
- Наприклад?
- От мій договір надає мені сьоме відчуття - тобто замінює органи чуття, яких немає у людей і дозволяє мені відчувати біохвилі інших людей, і в результаті я навчився частково маніпулювати цими хвилями. Хоча мої вміння нікчемні, якщо порівнювати з алубі. Акумулює мою власну енергію й раціонально переспрямовує її по тілу, що дозволяє зекономити ресурс, тобто сповільнює старіння тіла. Й останній ефект - це особливий зв’язок з Системою. Я, фактично її частина. - Ештон дав собі слово не впадати в прострацію і не дивуватись. Це все потім. Потрібно вникнути.
- А у тебе теж є договір? - Запитав Ештон у Ванесси.
- Ні. - Засміялася вона. - По перше, це велика честь. І надається договір, як нагорода за особливі заслуги. Або ж видається, як інструмент, якщо це потрібно для роботи, або ж видається особливо цінним людям. Науковцям, наприклад. А ще, не кожен здатен пережити адаптацію. Якщо ментальні сили від природи не достатньо сильні, людина може впасти в кому, або ж навіть померти тихою смертю. А ти ось на роботу пішов… - Додала притишено Ванесса.
- А мій договір що може? - Запитав Ештон.
- А ти не знаєш? - здивувалася вона.
- Ну… - Він що це має якось відчувати, чи що?
- Коли ви заключали договір, що ви вкалали у це? - Підказала Ванесса.
- Істинний договір працює інакше. - втрутився Акіл. - Повелителька могла не сказати, що вклала у сітку.- Чи сказала?
- Ну… Ми обговорили на яких умовах будемо зустрічатися… Скільки, наприклад. Свободу дій… - Ештон скривився. Він зрозумів, що це якась нісенітниця, і взагалі мова про інше.
- І… Скільки? - Запитав акуратно Акіл.
- Вона може кликати мене чотири рази на місяць, а я можу приходити коли заманеться. Але можу забути про всі обмеження. І можу жити повним життям. - Постарався Ештон пригадати якомога точніше.
- Так і сказала? - Тихо запитала Ванесса.
- Ну, приблизно. Можливо не дослівно, але суть така. - Задумався Ештон.
- Ну, якщо я правильно розумію, тобі надали доступ до Шазарії. - Сказала Ванесса.
- Інколи волю Повелительки важко осягнути. - Сказав Акіл.
- Короче, потрібно запитати у неї. - Підсумував Ештон.
- Думаю, це буде найрозумніше. - Кивнув він.
Всі замовкли.
- Дозволь, я скажу служителям приготувати тобі купальню, чай на травах. І масажист обітре тебе маслами? І можна ще енергетичну підживку зробити. - Скориставшись паузою затараторив Акіл.
- Вони що все ще тут? - Напівздивувався, напівобурився Ештон.
- Так, звичайно. За дверима.
- Блін. - з прикрістю підсумував Ештон. - Що таке енергетична підживка?
- Інші люди поділяться з тобою енергією.
- Як? - Підозріло прижмурився Ештон. В голову полізли спогади про оргію.
- Є різні способи. - Акуратно мовив Акіл. - Є спеціальні договори, що дозволяють вливати свою енергію іншим…
- Тобто постояти поруч, - уточнив Ештон. - І це їх в кому не відправить?
- Ні, в кому не відправить. - Засміявся Служитель. - Ну… Легше було б мати фізичний контакт.
- Який контакт?
- Поцілунок. - Сказала Ванесса швидко, очевидно втомившись від танців навколо бубна.
- Обійдусь. Мені і так нормально.
- Я взагалі не розумію, як ти ходиш!- Обурився Акіл.
- Давай все, що можна без контактів різних. На це не згоден. Я ж маю право вибору? - Ештон ще не відійшов від вчорашнього. Не треба йому пригод. Крім того, очевидно, в Шазарії йому не влаштовуватимуть сцен ревності, але це не значить, що для Ештона це нормально. Він ніколи не зраджував і не збирається. В нього є власні принципи і змінювати їх він не буде.
- Гаразд. Нехай буде хоч так. - Погодився Акіл. Було видно, що він не згоден. Але порушувати чужу свободу він просто так не може, адже це суперечить вже його принципам. Окрім того, Ештон і справді притомний, і ніби навіть стабільний. Ештон підозрював, що Акіл перевірив його своїм договором, перед тим як погодитись. Акіл просто так на поводу у капризів не пішов би.
Він вийшов за двері.
- Не думала, що ти так близько спілкуєшся з Старшим Служителем Гарему. - Сказала пошепки Ванесса.
- А те, що я зустрічаюсь з Повелителькою тебе вже не дивує.- Засміявся Ештон. Ванесса теж засміялась, жарт їй сподобався, хоч вона і почервоніла трохи.
- Ти взагалі дивний. Дружиш з купкою дітей, рядовою Служителькою Гарему і Старшим Служителем. А от Служителів, що мали б тобі тепер служити до себе не підпускаєш.
- До речі, на рахунок цього. Це що тепер за мною слідкуватимуть? Я зможу далі працювати? - Будь ласка, нехай нічого не змінюється… Будь ласка.
- Ну… Я не знаю. Знаю, що у тебе повинна бути свита. Мінімум з чотирнадцяти служителів.
- Скількох? Нащо стільки? Для чого вони мені?- Ештон абсолютно не хотів ніяку свиту.
- Тобі одночасно повинні служити двоє Служителів. В Шазарії робочий тиждень триває 25 годин для однієї людини. Тобто логічно, що служителі матимуть зміни, аби служити тобі.
- Кошмар. - підвів Ештон підсумки.
- Чому ти так не хочеш, щоб тобі служили? - Ванесса щиро намагалася вникнути. - Ти ж нормально сприйняв те, що я тобі допомагала? Це майже те саме. Тобі підберуть найкращих Служителів. Ти будеш задоволеним. А якщо ні, зможеш вибрати тих, хто служитиме тобі. Для кожного Шазарійця це велика честь. Тобі ніхто не відмовить.
Ештон переварював. А потім йому прийшла на думку одна ідея…
- Я можу обрати будь-кого? - Уточнив він.
- Думаю так. Головне, щоб обраний дав на це згоду.
- І для цього мені потрібно поговорити з ним? - Запитав Ештон.
- Так, звичайно. - Здивувалася Ванесса.
- А я можу вибрати солдат, якими я командував?
- Так, звісно. - Усміхнулася дівчина, нарешті зрозумівши у чому хитрість. Ештон посміхнувся. Ось і можливість допомогти, якщо їм це потрібно.
***
- Добре, далі я сам. - Спробував протестувати Ештон, коли Ванесса і Акіл хотіли його буквально роздягти, аби засунути в купальню.
- Ні в якому випадку. - Трішки вже встигла вивчити Ештона дівчина. Вона уже зрозуміла, що з ним не лише можна поводитись настирливіше, а інколи навіть потрібно. - Якщо ти втратиш свідомість і втопишся, вся Шазарія втратить шанс на розквіт. Я піду з тобою.
- Переодягнутися я можу сам? - Здався Ештон.
- Так звісно. - Сказала дівчина. І завмерла поруч.
- Наодинці. - Вкрадливо пояснив Ештон. - Взагалі то для нас показувати тіло - річ інтимна.
- Ну, я ж знаю твоє ім’я. - Спробувала вникнути Ванесса. Ештон здивувався з розкладу.
- Окей, для мене ми достатньо близькі, аби ти мене безпокарано била, їла з моєї тарілки. І навіть спала в моїй кімнаті. Але бачити моє тіло може тільки моя дівчина. Тобто жінка з якою я знаходжусь в романтичних стосунках.
- Але ж ти переодягаєшся з своїми учнями? - Здивувалася Ванесса.
- Вони чоловіки! - Вже втрачав терпіння Ештон.
- То значить я можу лишитись? - встряв Акіл. Ештон безсило зітхнув.
- Якщо не договір, то ви мене доб’єте. - Ештон безсило дивився на них. - Окей. Ви йдете зі мною в купальню? То що Ви теж маєте переодягтись? То добре, переодягнемось разом з тобою, так? - На це обоє Служителів округлили очі.
- Ти хочеш розділити з нами купання? - Притишено уточнив Акіл. Ештон безсило потер долонею лице, розуміючи що це ще один виток тонкощів шазарійських стосунків.
- А в чому проблема?
- Це для нас велика честь! - Обоє одночасно поклонилися. А тоді затараторили навперебій:
- Я залюбки розділю з тобою купання.
- Ми з шаною приймаємо твою пропозицію.
- Стоп-стоп. - Замахав Ештон руками. - Поясніть но що за цим стоїть.
Служителі переглянулися.
- Під час купаня люди обмінюються енергією. Зазвичай купання розділяють лише найближчі люди. Подружжя, кровні родичі. Чи… учні з учителем. Чи… Ну… - Ванесса пробувала підшукати ще приклади.
- Названі брати. Це як… Обіцянка, обряд, тільки без договору. - Спробував приєднатись до пояснень Акіл. - Я залюбки розділю з тобою життя. Ти достойний. І це не через те, що ти став Фаворитом. - Рішуче додав Акіл. - А ще це чудовий спосіб підживити тебе енергією без фізичного контакту.
- Так. Я теж… Я раніше не зустрічала таких… Яскравих людей. Я з радістю крокуватиму поруч, якщо ти дозволиш.
Ештон… А що Ештон? Що, блять, Ештон? Так… Це не піздец. Це щось зовсім інше. Окей. Окей, і що робити? Відмовити вже якось не гарно… А якщо він погодиться. То що? Ну, якщо він їх покине, то ж це по відношенню до них - безчесно? Тобто такі клятви не порушують так просто. Ким він буде після цього? А якщо він залишиться в Шазарії назавжди? Якщо прийме її разом з новими людьми, і з звичаями, і з Мерін… Тоді він зрадить батьківщину? І хлопців?
Але ж… Що йому дала батькивщина? Війну? Він не мав сім’ї. Його виховував дідусь, який помер ще до його повноліття… Щоб уникнути інтернату, Ештон пішов в воєнне училище. І що потім? Його кинули на амбразуру, забувши про всі попередні досягнення, заради наживи… Без достатньої розвідки… А чи хоче Ештон взагалі повернутися? Тут у нього є те, що вдома не світить. Неймовірна дівчина, прекрасні друзі, учні. Для чого? Принципи? Так Ештон ніколи не був затятим патріотом. Він завжди думав лише за свій взвод, що замінював йому сім’ю. А про хлопців він подбає і тут. Тепер так точно.
- Так. Для мене теж честю буде розділити відведений мені час з вами. Ви чудові люди. - Сказав Ештон, виважуючи кожне слово. І вклонився їм. Акіл і Ванесса засоромились. Це виглядало так… приємно.
В купальні сиділи мовчки. В білих халатах. Ештону полегшало.
- Акіл. - Сказав раптом Служитель. І усміхнувся Ванессі. - Думаю у нас достатньо спільного, аби стати ближчими: Ештон, а тепер ще й спільна енергія. - Підсміявся він.
- Ванесса. - Весело підтримала дівчина. - Для мене це честь.
- Для мене теж. - Погодився Акіл.
***
Після всіх процедур Ештону полегшало і він повернувся у кімнату. На всі вмовляння залишити з ним свору служителів хлопець категорично відмовлявся. Тому Акіл залишив з Ештоном Ванессу. Було вирішено, що якщо щось буде потрібно, вона повідомить через повідомлення в Системі, а сама спостерігатиме за ним. Він пробував відкараскатись від дівчини, але вона його взяла на слабо натуральним чином, підключивши дівчачі штучки. «Ти що не хочеш розділити зі мною компанію?», «Я тобі набридла вже?» І де тільки набралася? Але Ештон нічого з цим зробити не зміг… І здався.
Ванессі принесли крісло, вона сиділа поруч і тихенько читала. Взагалі Ештона не чіпаючи. І він розслабився. А коли його знову почало підтрушувати, замовила йому чай, і їжу, що відповідала раціону. А також йому принесли щось типу зігріваючої ковдри.
Одним словом, Ештон визнав, що Ванесса йому зараз потрібна. Тому що він, як теля.