-Могла б і більш святково вдягтися.- промовила Кроулі, критично оглядаючи кохану з-під темних окулярів.
Азирафаїл розправляє на колінах улюблену темно-синю сукню понуривши голову. Вона ж увесь день готувалася- накручувала волосся, робила макіяж… А Кроулі, здається, все одно не подобається.
Вони були у Кроулі вдома, сиділи у великій, сучасній вітальні, зараз освітленій самими лише свічками. Це була ніч 31 грудня, Новий рік.
Кроулі, відкрила пляшку якогось дорогого, аж занадто дорогого шампанського.
-Та не дуйся ти. Жартую я. Виглядаєш як і завжди, чарівно, янголятку.- усміхнулася жінка, розливаючи алкоголь по келихах.
Зазвичай вони таке не святкували. Це людське свято. Але цього року Кроулі сама запросила її до себе. «А що? Це весело.»- сказала демонеса, усміхаючись. І ось вони тут, сидять за невеличким круглим столиком із келихами шампанського. Азирафаїл ледве чує, що каже кохана, бо думки її геть про інше. Яка ж вона красива. Спокуслива. Сексуальна. Довге руде волосся, повні, пухкі губи, ідеальна біла шкіра. Сьогодні на ній замість звичайного ділового костюму було довге чорне плаття з низьким вирізом.
-Вип’ємо?- чує вона голос Кроулі, коли та підштовхує до неї келих.
-А… Так…- бурмоче Азирафаїл, ледь помітно червоніючи від своїх думок.
Вона не помічає, як через деякий час, мабуть вже трохи сп’яніла тягнеться через столик до Кроулі. Ледь чутно торкається червоних губ демонеси, і забуває геть про все, відчувши, як та відповідає на поцілунок.
Азирафаїл не помічає, як поцілунок переріс у щось значно більше, як вони опинилися у спальні і як руки Кроулі потягнулися до застібки на сукні. Жінка легенько штовхає її у бік ліжка і продовжує цілувати у щоку, в шию… І остання думка, яка приходить до Азирафаїл, що мабуть, Кроулі це все спланувала. А ще, що Новий рік варто святкувати частіше.