Наступного вечора, перед вечерею Мілді звернувся до мене знову.
- Хазяйка.
- Так? - повернулясь я до нього напівобертом. Він мав достатньо рішучий вигляд, спокійний. Ніби все вже вирішено і залишилось лише зробити.
- Чому Ви мене не берете? - ось зараз це звучить як основне питання. Я розвернулась до нього всім корпусом, не зводячи очей. І хитро усміхнулась. Та не встигла я відповісти:
- Я роблю щось не так? - це ж треба бути таким наївним? Милий, теплий махаончик.
- Чому ж, не в тому річ. - Сказала я і плавно, повільно, обережно почала до нього підходити. Між нами було два кроки. Я підійшла впритул і торкнулась пальцями його торса через одяг. На ньому було те саме вбрання з коричневого трикотажу, що доводить мене до збудженого психозу. Я повільно продовжувала наступати в сторону ліжка. - Ти робиш все просто прекрасно.
Махаон вже нічого не казав. Просто замовк і заклякло на мене дивився. Ммм…. Незадоволено я протягнула подумки. Потрібно це виправляти. - А ти сам хотів би? - Мілді кивнув, все ще здавлено мовчав. Ми були уже біля ліжка, він, підкорюючись мені, моїй волі сів на ліжко. Потім так же, ловлячи мій рух на кінчиках пальців сів до узголів’я. А я осідлала його зверху. Він затамував подих. Руки лежали на ліжку вздовж тіла. Він сидів абсолютно розслаблено, паралізовано. Я нахилилась до його щоки, торкнулася обличчям, наблизилась до його вуха і сказала тихо, прошепотіла:
- Ти боїшся. - а тоді відсторонилася, так щоб бути до нього злегка схиленою, бути біля його обличчя на інтимній близькості. Але не впритул. Він зловив мій погляд, і, нарешті, до нього дійшов зміст сказаного. І моя ніжна посмішка. І добрий погляд, що не давив, не наказував. Він здивовано видихнув, і оціпеніння спало.
- Я не… Я вже не боюсь. - усміхнувся він несміливо. Я уважно дивилась в його обличчя, але не побачила те, що б мене зупинило.
- Як тобі подобається? - знову я торкнулась до нього через одяг. Мені хотілось би сковзнути під нього. Торкнутися до його соска з пірсингом. Приласкати, викликати жгуче бажання. Але я так боялася поспішити, злякати потяг Мелді, що тільки-тільки виглянув з-за скорлупи.
- Я… не знаю. - Скрушно, присоромлено, розгублено відповів Мілді. І відвернувся. В ньому ніби було дві людини. Раб і вожак. Мілді і Мелді. І якщо зазвичай ним керує раб, і час від часу з’являється вожак. То зараз він ніби мерехтить. Він ніби на межі. В одну мить з’являється одна його сторона, в іншу інша. І скажеш щось не так, спробуєш не правильний підхід до нього в будь який із моментів, і він закриється. Й іншого шансу заволодіти його душею може не буде зовсім. Я повинна бути терпеливою, уважною, я вмію вичікувати. Я відчуваю цей стан… Він піднімається в моїй душі, такий як на допиті, ніби я вичікую, а потім роблю рішучий захват. І опонент в моїх руках. Мій. Але зараз в моїх руках не опонент, не жертва. В моїх руках тендітний і сильний Махаон. І я… я хочу… не володіти ним насправді, хочу отримати його, це так. Але я хочу… більшого. І я отримаю. Моя гра почалась давно, і зараз важливий крок. Моя душа готова.
- М? Тобі подобається з-заду? - я подивилась з-під лоба, з чистим поглядом, що потребує інформації, без приправ у вигляді сорому чи етикету.
- Це не бажання. Це швидше потреба, звичка. Я надто рано почав. - сказав Мелді неочікувано твердо, впевнено, він знав про що казав.
- Ми можемо покликати наложника. - запропонувала я.
- Ні. Не треба… - Мілді відвернув погляд вбік.
- Чому ні? - я можу його зрозуміти, чому ні. Але треба почути, що він скаже. Мені важливо зрозуміти хід його думок.
- Ну… Я не зовсім розумію хто з нас вищий по статусу. - В статусі діло? Не можу не визнати мене зачепило, кольнуло. Мілді продовжив. - Я не хочу знову… - образа одразу відступила. Я його розумію. Лягати знову під іншого чоловіка вищого по статусу… Він тільки з під такого виліз, як би огидно це не звучало… - Окрім того, якщо я потім опинюсь в гаремі, я не хотів би, щоб люди з якими я житиму потім… Ось так знайомитись…
- Ти вищий по статусу. І ти не житимеш в гаремі. - Прозвучало надто сухо і надто різко. Я ледь стрималась, аби не встати і не піти.
- А ще… - Мелді (чи то Мілді зараз?) - Мабуть, я надто довго був рабом. - він знову подивився мені в очі. Цей погляд. Відкрита душа. Він мені сам віддається. Прямо зараз. Не потрібно вичікувати, не потрібно хапати. Потрібно лише піти на зустріч. - Бути з Вами мені здається таким природнім… Саме з Вами… - голос повільно затихає. Перепливаючись у тихий інтимний, на межі із шепотом. - Я думаю, не були б Ви моєю хазяйкою, я б все одно хотів. Мабуть. - Я зрозуміла, що означає його «мабуть». Він чітко розуміє, що хоче мене, але не може відокремити з мого образу роль хазяйки.
Я уважно подивилась на нього. Зробила паузу. Тоді випрямилась. Сіла йому на ноги. Забрала від нього руки.
- Давай. - махаон не зрозумів. Дивився на мене, вловлюючи підказки. - Ти хочеш мене. Так ось вона - я. Бери.
Махаон дивиться в мої очі.
- Я не знаю як… - Дивиться він на мене, пояснюючи. Вже не соромлячись.
- Просто роби, що хочеш. - м’яко, без посмішки сказала я йому. Не зводячи погляду.
Завмер. Махаон відірвав погляд від моїх очей. І перевів їх в район мого живота. Завмер. Простягнув руки до моєї талії, і обійняв за попререк лише руками. Він просто дивився.
- Мені роздягнутись? - запропонувала я.
- Ні. - він просто відмовився. Просто дивився. Я зрозуміла. Він дослухається до своїх бажань. Чи не вперше? Чи не вперше він намагається зрозуміти, чого хоче сам? Мої вуста самі прикрились. Я дивлюсь на нього. Спостерігаю. Очікую дій. Не поспішаю. Я розслабляюсь в його руках. Я відчула як моє дихання вирівнялось.
Махаон переводить погляд на мої груди, під сукнею, закрите декольте, прикриту шию. Дивиться в очі. Він дивиться з бажанням, але не з жадібністю. Він мене бажає, але не жгуче. Не так, як зазвичай хочуть чоловіки, до іскор перед очима. Його погляд не затуманений. Я його розумію. Я теж хочу його так само. Моє бажання повільно розливається теплом десь в районі грудей, десь глибоко, десь глибше аніж серце, мабуть там знаходиться душа? Махаон дивиться мені в очі ще якусь мить. А потім повільно продовжує блукати поглядом по моєму схованому тілу. Одну руку переводить з мого попереку до моєї руки, від плеча до долоні, майже повністю прикритої рукавом. Бере мої пальці в свої. Спочатку за кінчики, потім всі повністю. Підносить їх до губ, нахиляється і цілує. Коротко, без інтимного змісту, так, ніби це єдине, що можна було зробити. Інших варіантів просто не існує. Це тепло… Воно вже не в грудях. Здається, що його й зовсім немає, я зі страхом прислухалась, але ні воно є - воно всюди. Воно в мені, в тілі, в душі, у свідомості, воно в повітрі, в кімнаті, воно між нами, і воно в ньому… Я зігнула свої пальці, теж обхопивши його. Ми вперше тримаємось за руки. Він відпустив мою руку, і пальці повільно випливають. Він переводить плавний погляд на моє бедро, що нижче його другої руки. Його рука опускається до моєї ноги. Занурюється під сукню і торкається до голої ніжки. До щиколотки. Не ніжно і не трепетно, не грубо і не нав’язливо, не жадібно. Вона просто там. Рука сковзнула вище, його пальці на моєму бедрі. Але це не інтимний доторк, він є і має бути там. Його рука повільно ковзає вище і натикається на мої тонкі панталончики. Не зупиняється, здається, навіть не помічає перепону на своєму шляху - ковзає під них. Його долоня пливе по моєму бедрі і опиняється на моїй гладкій пружній сідниці, я відчуваю, яка вона під його рукою. Махаон плавно, невагомо, дбайливо підхоплює мене, тримаючи однією рукою за сідницю, а іншою під лопатками, і так же кладе на ліжко, ніби на хмаринку.
Він нависає надімною лише мить. Наші погляди не зустрілися. Махаон сковзнув під мою сукню, під численну білизну і сорочку.
І припав ротом до шкіри на моєму боці, втягнув її в рот, посмоктуючим рухом і відпустив. Сковзнув вище, все ще так само тримаючи мою сідницю під панталонами. Він лизнув моє ребро повільним , теплим, вологим рухом. Припав губами до мого сонячного сплетіння.
Махаон виринув з-під одягу, і навис наді мною. Зазирнувши в очі. Я відмітила, що це відчулося без переходу, так швидко і плавно, ніби між моїм оголеним животом і обличчям - сантиметр, ніби немає численних перепон з одягу.
Махаон дивився без ніякого змісту. Тільки заради погляду. Я занурила руку в його волосся і Махаон поцілував мене. Природньо, відчуття таке, ніби це правильно. Все на своїх місцях. Так, ніби цей поцілунок рідний. Його язик був теплим, і було таке враження, що він уже знає кожен міліметр моїх уст. Плавні рухи язика, губ, відчуття його зубів, його піднебіння, ах… його подиху. Він плавно вислизнув з мене, нахилився до мого вуха і прошепотів:
- Можна… По імені?
- Можна. - відповіла я в усмішку…
- Аніррра… - Ах!… прозвучало на видосі і продовжило рух на моїй шиї.
Він торкнувся мого волосся і підняв мене в сидяче положення. Ніби я й зовсім невагома. Який же він сильний. Схоже, він навіть не помітив, що моє тіло має якусь вагу, він стояв над моїми ногами на колінах і дивився на моє волосся. Він підняв руки і одним плавним рухом зібрав моє волосся в хвіст на потилиці. Він дивиться на мене. На моє обличчя, як я виглядаю так. Я знаю, що він робить. Жінки в племенах махаонів носять такі зачіски. Махаон приймає мене. Його серце б’ється. З кожним ударом Махаон вбирає мене. Робить це по-своєму. З допомогою інстинктів, які вже прокинулись, проте не вступили ще в силу.
Тепер відпустив, одна рука опинилась на лопатках. А його губи і язик на відкритій діляночці шиї. Він опустився зі мною назад на ліжко. І видихнув. Він підсунувся трішки вище і сів надімною.
- Можна я вкушу? - він чіпко дивиться в очі, очікує відповіді.
- Так. - Махаон тягнеться до застібок. Розстібає ґудзики, дивлячись в очі. Дихає чирез рот. Дивиться чіпко. Опускається до оголеного плеча і швидко цілує в місце де шия переходить в плече, просто торкнувся губами. Зупинився. Я відчуваю його дихання на шкірі.
- Боляче не буде. - тихо сказав Меліодас.
Я готова прийняти біль. Так має бути. Так відчувається. Так же природньо, як очікуєш побачити воду, відчувши вологу прохолоду. Чи сонце на обрії сходу.
Я відчула зуби на шкірі. Його гарячий рот. Губи, язик. Ха!!… Моє єство відізвалося. Все тіло одночасно, я втислася в Меліодаса. Його зуби натисли сильніше. Такі гострі, як бритви. Ще трошки і вони проникнуть в шкіру, так легко, наче … Немає перешкод… Аах!… Його рука на моєму предпліччі тримає міцно, обережно, а інша… на моєму обличчі, ніжно торкається, невагомо.
Але Мелідас не завершив укус він плавно і донеможливості повільно відступив, останніми з моєї шкіри ковзнули губи і я відмерла, розчаровано застогнала і подалася всім тілом вслід за жаданим. Руки стислися на його спині під одягом. І коли тільки вони там опинились? Відчуття було жахливе, ніби щось, що мало б бути видерли з свого природою даровоного місця і замість благодаті утворилася болюча пустка. Але Меліодас негайно повернувся і став зализувати, інакше я це не назву, місце укусу, якого не сталося, відчуття повноти емоцій повернулося, захлеснуло, окутало, Меліодас цілує мою шию. А опісля піднімає на мене своє обличчя. Він виглядає щасливим, широко мені усміхається, його очі сяють необ’ємним щастям.
Я спантеличена. Я явно чогось не розумію. Я повільно виринаю з цього незрозумілого стану. Не можу зконцентоуватися. Але Меліодас мені і не дає такого шансу. Він уже не усміхається, але все ще сяючи щастям, опускається лобом до мого. Завмирає так на мить. Торкається носом мого носа. Зісковзує. Торкається щокою моєї щоки. Легеньким потиранням спускається нище, ховає очі на згині плеча і шиї. І завмирає так. Так тепло. Затишно. Безпечно. Тихо. Близько. Спокійно… Це мабуть називається блаженство.
Та Меліодас плавно зісковзує з моєї шиї і перевертає мене на живіт. Моя талія і, частково, тазові кісточки опиняються у нього на передпліччі. Він утримує мій таз трішки припіднятим. Іншою рукою він піднімає всі мої спідниці, панталончики ніби самі зісковзують. Він лягає зверху і злегка притискає мене грудьми. Я не відчуваю його ваги, лише присутність.
Іншою рукою він збирає моє волосся одним рухом і повертає голову набік, так за волосся і утримуючи, мій ніс опиняється у його ямці на згині руки. Моє серце заполошно б’ється. Мені чомусь стало страшно. Мої руки, зігнуті у ліктях напружено лежать поруч, я стисла покривало.
Меліодас вдихнув мій запах за вухом на волоссі. Потерся об мою щоку носом і щокою. І я розчинилась в цих відчуттях. Меліодас наблизився до мене ще ближче і низько утробно протяжно заричав прямо біля мого вушка і у мене всередині розповзлися мурашки. Він ричав, а моє нутро тремтіло, ніби вторуючи йому.
- Аніррра … - десь сковзнуло у це жевріюче ричання. І моє нутро відізвалося. Моє лоно затремтіло, все моє тіло відкликнулося на цей поклик. А я не була в змозі навіть ворухнутися, навіть сказати щось. Я просто заскавуліла жалібно, благальго. Невзмозі більше чекати. Невзмозі зробити ще хоч щось.
І Меліодас ввійшов в мене. Ах! Його плавні рухи. Ха… Його грація, яку я відчуваю всім тілом. Хааах… Ха! Ах… Його сила… Ахха… Він в мені. І я почуваюсь такою маленькою і такою тендітною, ніжною у його обіймах. Він всюди навколо мене. Його руки, його тіло, його обличчя, його ноги притискають мене, він в мені. Трепет в мені перетворився в тремтіння, гаряче лоно розливається жаром у відповідь на кожен його рух. А потім Меліодас ввійов в мене глибоко і завмер так на мить. Я тремчу, моє серце б’ється, дихання Меліодаса жаром вторує мені, і єдине, чого я хочу це сказати його ім’я. Видихнути, простогнати його ім’я. Я стиснула губи і зуби. І від цієї болісної знемоги зробити це найприродніше у мене бризнули сльози. Меліодас припідняв обличчя і знову почав рухатись в мені, він злизує сльози, прикусує моє вушко. Чи то видихає, чи то стогне і знову повторює це. Входить глибоко в мене і завмирає. І вся я знову тремчу. Пальці, губи, нутро. Я всхлипую. І Меліодас відкликаючись, знову рухається. Він цілує мене в обличчя, ніжить, треться, прикусує мочку вуха, цілує кутик ока, висок, волосся. Притуляється носом і ротом до мого волосся глибоко вдихає і видихає. Меліодас виходить з мене. Міцно стискає мої ноги своїми. І протискається між моїми ніжками і лоном. І рухається так. Він треться об мій клітор і мене обпаляє жаром. Він продовжує так рухатись якийсь час, тручись об мене. Я відчуваю, як його сперма льється на мій живіт і його руку. Меліодас завмирає. Він повільно відпускає моє волосся. Повільно виймає свою руку з-під мене. Він торкається пальцями цієї руки до своєї сперми на моєму животику і потирає круговими рухами. Я не відчуваю його дихання. Він весь ніби завмер. Застиг. Я відчуваю потилицею, як він судорожно видихає. Дихає збито ротом. Він опускається нище. Прикусує мою сідницю, цілує. Проводить язиком по моєму хребті вверх, спускається поцілунками. Цілує сідничку, ніжку. Тоді протяжно лиже лоно і… Ох! Попку! Ах! Тоді кусає мене ніжно за сідничку і невагомо, ніжно панталончики повертаються на своє законне місце. Меліодас опускає всі мої спідниці. Я припіднимаюсь на все ще тремтячих руках, сідаю.
Меліодас сидить боком, підігнувши ноги, спираючись на руку, одягнений і взутий. Дивиться на мене… Просто дивиться. Тоді прикриває на мить очі, вже в русі, і лягає мені на ноги половиною тіла і щокою. Я погладила його.
Як? Як так?
Не знаю як. Але це був найкращий секс у моєму житті. Ось так. Одягненою. В руках у цього молодого вождя.
Я відкинулась на ліжко і розкинула руки в сторони. Нехай вечеря йде до біса. Я спати.