Ще й двох місяців не пройшло відколи Айрат позбувся однієї нареченої, як йому підсовують іншу…
Гррр… Знову мусить гребстися з цим лайном. Якби ж це були єдині його проблеми… Батько скоро вийде з віку… Почнеться ТА САМА боротьба за владу в клані… І він сам сісти за стіл ради не бажає, але… Його молодші брати якраз достатньо амбіційні для цього. От і виходить, що він стоїть між ними і наслідниками… Перешкода така собі. А битися, захищаючи своє життя, і нікого не вбити при цьому - тяжче врази…
Ще й… Аніри вдома дуже не вистачає. Його улюбленої занози - сестри. Жахливої зануди. Розумної і хитрющої. Свободолюбивої і сильної. Як же йому не вистачає вихора, що крутиться навколо неї. Життя і барв, що з’являються з її появою. Айрат любить Аніру. Вона - його віддушина в цьому затхлому світі. Навіть, коли мама ще була жива, Айрат більше любив Аніру.
Мабуть тому Айрат не витримав і поїхав в Ньюеж Ду.
А щоб в дорозі сумно не було, прихопив з собою веселеньку наложницю.
Вона була чудовим доповненням до подорожі. І Айрат добре провів час. Можливо він частково розуміє сестру. Але все життя він би так не катався…
А от і скеляста місцина його улюбленої сестри. Холодна, вітряна і неприглядна. І Айрат довгий час не міг збагнути, чому сестра не побудує собі маєток десь подалі від урвища, вглибині земель. Так щоб і до родового маєтку їхати було ближче, і цих протягів не було. Але… З часом зрозумів. Каньйон, з буйством природи. Ріки, гирла яких розташувались в урвищах, що поросли заростями жасмину (і приховують селища її бойового клану), далечінь, що відлякує непроханих і не надто важливих гостей, і маєток - неприглядний ззовні, але теплий, просторий і затишний всередині. Все це місце - ніби зеркало Аніри.
Тому він і приїхав. У сестри не так багато на нього часу. Але тут він відчуватиме її навіть крізь стіни. І … все ж вона знайде для нього годинку - другу.
- Пане, радий вітати Вас в Ньюеж Ду. - з поклоном привітав Мостра. Як завжди ніби виполіруваний, як старовинний срібний сервіз. Аніра вміє знаходити слуг.
- Доброго дня, Мостра. Як сестра? - Мостра прихильно ставився до Айрата. Й інколи казав щось важливе.
- Хазяйка у повному здоров’ї і почувається добре. Вона може Вас зараз прийняти. - Усміхнувся кутиками губ Мостра. Значить справді все гаразд з Анірою. От і прекрасно.
- Проведи, будь ласка.
А от в спальні… Краса!
Сидить наложник за столом. Да не просто хто небуть! А той самий, якого він же і подарував! І пише. Наложник пише. При цьому всьому одягнений він в абсолютно блядський наряд, як і мало б бути, і виглядає, як дорога іграшка для сексу. А за столом сидить з виглядом радника клану, не менше. Поруч стоїть сестра і читає книгу.
Щойно Айрат зайшов, наложник встав поклонився і продовжив своє заняття.
- Здрастуй, брат, якими вітрами? - Аніра і справді в хорошому гуморі. Наложник, мабуть, цьому сприяє.
- Привіт, сестра. В гості приїхав, заодно хочу попросити допомоги.
- Допомоги і без подарунка? - підняла очі Аніра, одночасно піднімаючи брову. - Мабуть щось не надто важливе?
Айрат усміхнувся і підняв на рівень обличчя чорний конверт, покрутивши його демонстративно.
- Ага, запит. А приїхав ти сюди, а не почекав в родовому маєтку томууу що… ? - Прижмурилась Аніра.
- Тому що справа про мою нову наречену. Вона з Півночі Світу. - Аніра дивиться на Айрата скоса.
- Це звичайно малоприємно, але не пояснює поспіху. - схилилася Аніра над книгою знову. І вже звертаючись, до наложника: - Ось! Дивись, я ж казала!
Наложник підвів очі на книгу і пробігся по рядкам:
- Так, знаю. Я бачив іншу версію подій з якогось авторського літопису. Думаю, це літопис очевидця. - сказав наложник і знову уткнувся в свою писанину. Зараз він нагадував не наложнака з ручкою, а писаря в блядському наряді. Аніра нахмурилась, піднесла руку до губ і зосередилась на книзі. Перечитала все ще раз, а тоді звернулася знову до наложника:
- А не пам’ятаєш хто автор?
Наложник заперечно і скрушно похитав головою:
- Але я пам’ятаю, як виглядає сувій і де лежить. - І як Айрат умудрився його вибрати такого? Цікаво, а Аніра одразу зрозуміла, що це за екземпляр чи для неї це теж приємний сюрприз?
- Зізнайся, тобі просто там щось потрібно. - усміхнулась Аніра.
- Ні, моя б воля, я б ніколи не повернувся до тих стін. Але, якщо Вам цікаво щось там, то мої спогади не така уже вагома проблема. - Тоді поклав ручку, ще раз пробігся по аркушу й віддав його Анірі. Вона переглянула документ (чи що воно там), нахмурившись. Кивнула і віддала наложнику. Він взяв і почав упаковувати все у конверт.
Тоді Аніра знову перевела погляд на Айрата.
- Я скучив, сестра.
- Не міг почекати три дні на мене вдома? - здається на цей раз Аніра повірила. Лише здивовано підняла брови.
- Там не так весело. Поділишся наложником?
- Спочатку даруєш, а потім просиш шматочок? Це як називається?
- Як?
- Хамство, мабуть, не впевнена. - сказала Аніра з виглядом, ніби обговорює важливе кланове питання.
- Давай поміняємось. - я вказав долонею на наложницю, що мене супроводжувала. Аніра перевела погляд на наложницю, з таким виразом обличчя, ніби дивиться на гусінь, хоча може і ні… Погляд повний презирства і нерозуміння. Опісля вона перевела погляд на мене:
- Змушена відмовитись.
Цікаво, вона помічає наскільки всі мої наложниці схожі на неї? Зовнішньо - звичайно, жодна із цих пустоголових ляльок і поруч не стояла… «Аніра, ти поставила надто високу планку» - думав Айрат. Завдяки тобі, я хочу любити достойну.
Але, саме тому, його пропозиція і не спрацювала.
Тим часом наложник продовжував готувати лист до відправки.
Зайшла Дана. Всюдисуща служниця сестри. Якщо у занудності Аніру хтось і може перевершити, то це ця служниця. Видно довідалась, що Айрат прибув, і прилетіла проконтролювати все.
- О, Дана. Здрастуй.
- Здрастуйте, пане. - вклонилась служниця. - Постелити Вам у гостьовій спальні? Можливо бажаєте прийняти ванну з дороги?
- Ні, не турбуйся. Нічого особливого. Але я скористаюсь гостьовою спальнею. Думаю, відправлюсь додому вже з сестрою. А поки я гулятиму маєтком, поселиш мою наложницю в гарем?
- Твоїй наложниці в моєму гаремі робити нічого. Посели її в гостьовій спальні поруч з братом, Дана.
- Слухаюсь, хазяйка. - тут же відізвалась Дана.
- Не будь злюкою, сестра. Може чогось навчиться у твоїх наложників? - піддівати сестру окремий вид задоволення. Але, Аніра розуміє гру. І ведеться на провокації, просто підігруючи Айрату. Він знав це і гру любив. А вона знала, що він любить.
- Я дуже жадібна ще з дитинства, так що вчи своїх наложниць сам. - Айрат засміявся подумки, та і вголос теж. Він добре пам’ятав, які прочуханки влаштовувала йому сестра вдитинстві, якщо він без дозволу брав її іграшки. Зараз же вона доросла. І масштаб прочуханки збільшився. Тому Айрат навіть якби і серйозно забажав щось від сестри, обов’язково спитав би дозволу.
Нарешті всі вийшли. Дана повела селити наложницю. А наложник сестри доробив свій лист, і вклонившись теж пішов.
- Сестра, а може все ж розважимось? Давай як вдитинстві - парі? - ось тут Аніра може і погодитись. До того ж вона любить, як її вмовляють. Як приділяють їй увагу. Навіть те, що Айрат хоче її наложника, Анірі імпонує. Тож…
- Парі? - зацікавилась Аніра. Ура, погодиться!
- Так, якщо наложник погодиться зі мною повеселитись, то я отримаю своє. А якщо ні - то ні. А ти виграєш у будь якому випадку. Бо я тобі все розкажу, - підмигнув Айрат. Плітки як такі Аніра не любила. Її приваблювала інформація. А потім вона так всім навколо руки викручує, при бажанні, що… Та Айрата вона теж любить. І серйозно не ображає. Пропозицію Аніра швидко обдумала:
- Гаразд, але без хитрощів. І не змушувати. - Аніра виглядала задоволеною. Після такого погляду Айрат не схитрив би, навіть якби і планував спочатку. За грою стоїть щось більше - він нізащо не підведе сестру.
- Я сама чесність. - Айрат швидко вклонився сестрі, віддаючи дань Матері клану, і швико вилетів в двері, наздоганяючи наложника.
Айрат хотів окликнути наложника, але він почув чиєсь приближення і зупинився сам. Очікуюче дивлячись на Айрата:
- Аніра дозволила мені скористатися твоєю компанією. - наложник явно не повірив і вже намірівався повернутися у покої хазяйки, щоб уточнити наказ.
- Просто складеш мені компанію, розважиш. - Наложник з сумнівом і підозрілістю дивився на Айрата. Він точно наложник Аніри.
- Звичайно, пане. Але в мене багато справ і розпорядок дня, котрого мені слід дотримуватись. - в поклоні все повідомив наложник.
- Гаразд, я не заважатиму. - Айрат посміявся подумки. Це що виходить, він супроводжуватиме наложника? Наложник покосився на нього, але особливого вибору не було тож…:
- Нам сюди, - вказав він жестом.
За недовгим переходом наложник мовчав. Потім зайшов у швейну майстерню, як по всьому видно. Швачки одразу защебетали:
- О, привіт! Мілді, перевір нові наряди! І твоє все вже готове… - але побачивши Айрата всі моментально стихли, і якось незадоволено на нього поглядували.
- Так, давайте поміряю спочатку, потім покажете ескізи.
Айрат присів десь поруч і спершу спостерігав. А коли діло дійшло до ескізів, хотів стати поблище, зробивши вигляд що йому цікаво, і покласти руку наложнику на талію. Але не вийшло, якраз в той момент наложник відвернувся, щоб взяти інший олівець. А за другої спроби торкнутися, в нього щось впало і наложник нагнувся, щоб підняти. Айрат вже зрозумів, що це не випадковості. І для певності спробував втретє - все вірно, наложник в руки просто не дається. При тому робить вигляд, що і зовсім не бачить уваги до себе. Айрат подивився на служниць, вони посилено робили вигляд, що нічого не помічають. Стало образливо, але трохи смішно.
- Щось є для Дани? - спитав вкінці наложник.
- Так. Ось це для тебе все вже впакували. А це Дана розбереться що до чого. - якось зам’ялись швачки.
- Угу, бувайте. - усміхнувся наложник служницям.
- Бувай! - поклонились вони, коли Айрат і наложник виходили. Чомусь у Айрата закралось відчуття, що поклонились не йому.
Далі вони направились в купальню.
Наложник підійшов до лави. Склав туди пакунки. І почав роздягатись. Он як? Значить при свідках навіть торкнутись не дається, а наодинці можна і повеселитись? Айрат зрадів - він був не проти повеселитись. Навіть зробив крок, щоб підійти, але в наступну мить наложник простягнув руку до чогось на лаві. Це виявилась якась одежина. Він одягнув шаровари і потягнувся зі сторони в сторону. Зараз він стояв до Айрата спиною і в образі від наложника залишились лише спогади. Він нагадував воїна, що щойно приїхав з поля бою. А потім почав… відтискатись, робити вправи для різних частин тіла, для пресу і для спини… Айрат спостерігав за цим всім на лаві за столом, підперши голову рукою. Нічого йому не світить. Цей наложник з ним переспить хіба що, якщо його й справді змусять. Айрат усміхнувся - Аніра виграла парі, вона буле задоволена.
Потім наложник роздягнувся і заліз в ванну. І став швидко купатись, мити волосся, а потім мазатись маслами, вивертаючись вужем. Ну і гнучкість у нього! А хіба наложників не миють? Якби не заготовлений одяг тут для нього, Айрат би подумав, що цей наложник просто видовище йому влаштував. В паху занило. Він був не на жарт привабливий! Але нехай його біси заживо з’їдять, якщо він порушить умову з Анірою.
Потім наложник підійшов до лави.
В цей момент зайшла Дана.
Вона несла піднос з їжею.
- Ти чого голий при посторонніх? - Дана слів не вибирала. І такт у неї був дуже вибірковий по відношенню до ситуацій.
- Пан Айрат був тим, хто подарував мене хазяйці. Він не лише бачив мене, а й торкався до мого тіла з голови до п’ят. Що уже комедію ламати? - Дана незадоволено фиркнула і поставила підніс на стіл.
- Пане Айрат, Вам теж принести обід чи відобідаєте зі своєю наложницею? - Айрат розміявся. Дані палець в рот не клади! Ти диви, як хлопця хазяйки захищає від посягань.
- Так, відобідаю у вітальні. Дякую, Дана. - сказав Айрат. Дана вклонилась йому і рушила до наложника. Він уже одягнувся і розчесував своє довжелезне волосся.
- Давай допоможу.
- Так, дякую. - наложник сів на пуф перед зеркалом. І склав руки на грудях. Дана в’язала йому зачіску. Різні хвостики, да косички. Дві товстіших коси звісила по бокам. І тільки піля всього заплела все у ґулю.
- Подобається? - запитала служниця, заглядаючи у зеркало через плече наложника.
- Так, Дана, дуже гарно, дякую. - відповів наложник. Тут Дана вскрикнула незадоволено, що Айрат від несподіванки підскочив:
- Та що тобі не так?
Наложник ніби відмер в цей момент зітхнув і, вказуючи долонею на дзеркало, сказав:
- Чому я виглядаю як панна на балу? - Айрат, знаючи темперамент служниці, думав, що наложнику просто влетить. Але Дана швидким помахом розпустила ґулю і волосся вільно впало.
- А що ти пропонуєш? - запитала вона. Наложник задумався на мить:
- Може просто ґулю без усього зайвого? - запропонував наложник. Служниця нахмурилась:
- Давай залишимо косички і всі додатки і зберемо просто волосся у хвіст? - Дана зібрала все волосся разом з хвостиками і косичками ззаду у недуже високий тугий хвіст, затиснувши рукою. Наложник повернув голову трохи набік і скосив очі на зеркало, щоб роздивитись. І одобрив:
- Так, так мені подобається, дякую Дана. - Дана задоволено зав’язала волосся.
- Я тоді піду? - Запитала вона.
- Зажди, дівчата тобі пакунок передали. Це, мабуть, Сілверу. Там бісеру більше ніж тканини, судячи з ваги.
- А, дякую, що забрав. Вечерю тобі принести?
- Та ні, сам поїм. Дякую. - відмахнувся наложник.
- Тільки не забуть.
- Добре, дякую. - усміхнувся якось винувато.
- Добре, я пішла.
І вже Айрату:
- До вечері, пане Айрат. - вклонилась і вийшла. Наложник підійшов:
- Дозволите розміститися за столом? - Айрат навіть забув, де знаходиться і з ким. Якась така розслаблена атмосфера навколо…
- А, так, звичайно. - Якось сонно відізвався Айрат.
- З Вами все гаразд? Може я Дану покличу? - Несподівано затурбувався наложник.
- Все гаразд. - Усміхнувся Айрат. - Стомився з дороги просто. Наложник уважно подивися на нього, а тоді почав їсти, вже не дивлячись. Їв він апетитно і швидко. А потім встав з-за столу:
- Прошу пробачення, але далі мені потрібно йти в гарем, якщо дозволите. - Айрат усміхнувся. Його явно відшили.
- Бувай, дякую за компанію.
Наложник вклонився і вийшов.
Цікавий наложник. Такого як … а як його звати? Ну, так. Навіть імені не спитав. Айрат ніколи раніше не задумувався, як живуть наложники поза спальнею. Але він був певен, що не так… Ну, що ж. Це ж Аніра. Айрат був впевненим, що цьому хлопцю пощастило. В якійсь мірі він навіть заздрив наложнику. Самому Айрату така, як Аніра навряд трапиться… Може спитати поради в неї? Душа Айрата противилась нав’язаному шлюбу. Наложниць при тому ніхто не відміняє… Але ж де йому знайти таку, як цей хлопець?.. Але ж він сам вибирав цього наложника!
Може… Айрат повинен спробувати наступного разу шукати таку наложницю, яка б сподобалась Анірі? А не схожу на неї. А що… ідея.