«А от мені моя власна армія не завадила б», - думала я тоді.
Звісно три клани я б не потягнула, та й не потрібно мені, щоб за мною ходили, сяючи латами. А от непримітні тихі тіні, що втім від того менш могутніми не ставали, мені були доречними.
Та й у своїх силах я була впевнена - я впораюсь.
Я особисто поїхала у столицю на зустріч. Оминаючи свідків, чиї цікаві очі мені були не потрібні, не залишаючи слідів, у тіні(як і вимагала ситуація), я таємно направилась до клану Агату задовго до аукціонів та інших гарячих, необдуманих дій наляканих аристократів.
Мене тоді прийняли за всіма правилами і традиціями Світу. Глава, заступник, наслідники та Матір клану Агату вислухали мене і уклали зі мною договір.
Мені не довелося їх переконувати, обставини були на моєму боці, та й оцінили вони здібності нової господині. І не став їм на перешкоді це зробити мій вік, стать, положення чи походження.
Бойовому клану потрібен був захист покровителя, але й древня гордість їм не завадила схилити голови - їхній хазяїн невдовзі повинен був загинути і це невідворотно, а опісля наслідника їм доля не обіцяла. То ж вони схили голови, не порушуючи устоїв Світу, не наступаючи на древню гордість, а підкорюючись їй.
Тепер темний клинок знову мав господаря.
В той раз я востаннє торкнулася до приданного мені золота. Опісля я стала незалежною.