Ванвей… Оце то наложник, оце то істерична сучка… Розбалуване, капризне. Нездале і нерозумне, але пискляве і крикливе… Вмів Ванвей тільки дві речі. Пеститись до хазяйки і дринькати музику. Все. І, не те щоб його голова була пуста, але нехай Дана посивіє, якщо ця тварюка виродить якісь розумні зерна з голови. Ну, поїхали. Дана його мила, мазала, готувала, одягала і слухала безкінечні придирки, як вона його не так миє, як не там тре, яка у нього ніжна шкіра, і неправильними маслами вона зіпсує її колір… І краще б він уже заткнувся, бо вже неможливо слухати цей поніс словесний. Та ще й вивертається, підскакує, крутиться, біснується…
І от-от усе має закінчитись, вже й одягла. А воно стоїть і супиться в зеркало.
- Ну, що тобі не так?
- Я на цитрі граю сьогодні…
- І що?
- Давно не грав.
- Боїшся, що не справишся чи що?
- Я не справлюсь? - взвигнув Ванвей, - усі інструменти мене люблять! Я не справлюсь? Та я… Та я. - геть роз’єрепенився. Дана скривилась, відхиляючись вбік від цього вереску.
- Ясно- ясно! Молодець, справишся! Проблема то в чому?
- В сукні!
- І що не так тобі?
- Тут всі кольори!
- Так ти ж любиш ходити, як папуга. - здивувалася Дана. А наложник аж побагровів з злості.
- Та що ти розумієш! Це кольори музики! Це переливи мелодій! Музика це не лише звуки! Це тіло, це кольори, голос, рухи!
- Ясно-ясно. То що з сукнею тобі не так?
- Цитра не грає всіма кольорами, як же тобі не ясно?
- То що тобі кольори якісь з спідниці повисмикувати?
- Не треба нічого висмикувати, - обурився Ванвей, переходячи уже на поросячий визг. - мала бути нова сукня! Лілова з рожевим! Мені шили до цитри спеціально!
- Ааа то так би і сказав, ато розверещався, як дівиця, яку в бані застукали.
- Ах ти ж! Та як ти… Та я!
- Та що ти задихаєшся? Тут сиди, зараз тобі сукню твою для цитри принесу. Одягнемо тебе, як лялечку і підеш собі цитру свою леліяти. Чого ти нервуєш, а?
Наложник насупився уже ледь не плачучи. Ще трохи і істерика буде.
- Ну-ну. Зараз буде тобі сукня.
Дана побігла блискавицею на другий поверх. Перетрусила все, але бісову сукню вирила. Треба буде слугам сказати тут поскладати, їй ніколи.
Метнулася назад. А непосидющий капосник сидів на підлозі і мутузив взуття.
- Що тобі взуття теж не вгодило?
- Муляє мені, підігнулось щось!
- О, біси Сигарди, та скільки ж можна! Ану, йди сюди все тобі зроблю, тільки мовчи, заради Наяди!
- Та як у тебе язик повертається згадувати їх в одному реченні?
- Вони сестри, дурило, їм не звикати бути разом.
Наложник насупився, але вже мовчки кипів.
Переодягла, взуття поправила, все йому зробила. Стоїть супиться.
- На цей раз що?
- Та нічого! Хоч би удачі побажала!
- Удачі тобі, нехай цитра слухається. Ну, все біжи, готуйся грати.
Просяяла звірюга, нарешті. Полетіло. Дрин за ним плаче, а не хазяйські ласки!
- Дівулі! Ви де? Купальню приберіть я зараз ще одного наложника мити буду!
Дана швидко завершила передвечірні приготування і потопала до швачок. Тепер його черга. Ато вчора навіть не вмився. Треба йому зібрати скриньку з добром. Хай хлюпається перед сном.
Підходить Дана до майстерні, а там… тиша. О, сім синів Наяди, хоч би гладко все було! Добре, що охоронцю звеліла приглядіти за наложником, щоб біди всякої не трапилось! Дана метнулась в майстерню, а там… картина, достойна монаршої тераси!
Стоїть наложник, щось на столі ручкою черкає. А дівулі його обступили і дивляться, що ж це він там виродить. Дана теж хотіла глянути. Тихенько стала підходити, та наложник застиг, плавно, але швидко поклав ручку, відійшов від столу на кілька кроків і закам’янів, трохи голову схиливши, а обличчя і очі пусті… Почув? Дана ж тихо ходить… Ну, точно звіря. Здається вона почала розуміти штуку. Ховається так, горобчик. Як тільки йому щось не так, хоп і статуя така, що дивиться внікуди. Ну, добре, що там вчудили? Та забачивши Дану дівчата з лементом і захватом кинулись до неї:
- Він нам нові наряди придумав, дивись Дана!
- Ми пробували випитати, як його звати, та він сказав, що хазяйка йому ще імені не дала. А що ж він без імені?
- Ми тканини перебрали, якщо трохи докупити, можна багато нового пробувати!
Наложник гледів на Дану обережно і насторожено, скоса.
- Ану ґвалт припинили! Попрацювали і молодці, тканини докупимо. А ім’я буде пізніше. Все! Тихо! З мене лементу на сьогодні досить!
Притихли. Дана вихопила папір у Тан і роздивилася, що там накалякав наложник. Ова! А це не каракулі. Рука поставлена, лінії чіткі… Дана то знає толк, сама з кров’ю вчилася писати, читати, рахувати, малювати… Що за біс? Наложників такому не вчать! Треба поговорити з хазяйкою… Ой, треба… тільки коли? Бідолаха з кабінету не вилазить…. А розмова не до столу… Ну, це потім.
- Добре придумав, ти тут ідеї дівчатам накинь, що свіженьке може. А там і тобі що зшиють. Все пішли.
Дана вийшла в двері, а наложник її наздогнав. Зайшли в купальню.
- Ну, роздягайся. Покупаю тебе.
- Мене кличуть?
- А? Ні, я так покупаю, раз ти вчора некупаний спав, щоб не дувся.
Наложник здивовано вилупився на Дану. Але роздягнувся швидко і застиг, дивлячись, як Дана підкатує собі сукню. Вже і мочалку схопила, щоб мити.
- Я можу сам. - тихо сказав він і обережно так підійшов, ніби крадучись, повільно простягнув руку і плавно так з руки забрав. А потім отак от само, крадькома пішов в воду.
- А, точно. - тільки і змогла сказати Дана. І чи то контраст з Ванвеєм зіграв, чи то що, але так приємно було зараз оце бути тут з ним. Нормальний хлопець, ніби. Не дурний, видно, що не безрукий, вродливий - страх, але… ну, бувають такі наложники? Такі щоб горщок не кривлячись виносили, такі щоб самі знали, який їм одяг пошити, щоб самі себе обслужити могли? Щоб нерви не псували, і ім’я від хазяйки ждали? Залюбувалась мимо волі, здале хлоп’я… Шкода його. Чого жаліє? Самій не ясно. Зашуганий він… Заляканий.
Тим часом наложник поклав мочалку на табурет і розмотав тонку просту шнурівку з-за наруча. І хутко перев’язав волосся собі у ґулю, як минулого разу. А тоді косо зиркнув на Дану. Так он як він викрутився тоді? Дана похолола… А немає там у нього ще чогось? І він же з хазяйкою спав… Але не зробив же нічого, так?
Та наложник вже мився. А Дана збирала йому скриньку. Збирала і думала, що наступного разу обов’язково перевірить ті наручі.