Тим часом Дана бігала, намагаючись встигнути зробити всі, покладені на неї обов’язки за один день. День зборів уже давно для неї став пеклом. Ще й сьогодні щастя у вигляді новоспеченого наложника привалило на її плечі. А отже все треба завершити ще до зборів, адже далі треба буде зайнятися рабом, поки хазяйка буде на зборах, бо після цього наложник має бути в покоях, розважати хазяйку. Чи не наложник? Дана так і не зрозуміла, як хазяйка його собі уявляє, але член цього раба в хазяйці опиниться, і це точно. А якщо член буде у хазяйці, то вона, Дана, цей же член має вимити і привести до ідеального стану, ну не тільки член, звісно… Але, як вона уже встигла переконатися, всі наложники мислять дуже скупо, однаково. Що чоловіки, що жінки. Рідко коли знайдеться хоч хтось здатен зв’язати два речення на тему, що не стосується тілесних утіх. Це, до речі, пояснює, чому знать, незважаючи на величезні гареми, все одно користується борделями. Повії вільні, часто розумні… Часто талановиті і темпераментні…
А це все означає що? Що Дана мусить нового наложника, помити, одягнути, з ложечки нагодувати, пледиком накрити, перед носом масло для інтимного змазування поставити, і сказати чекати хазяйку. А потім ще його мити і спатки вкласти. Куди, до речі? Наложники хазяйки в родовому маєтку ще не з’являлися… Ну, може в гардеробі йому постелити? Він доволі просторний, знаходиться в покоях хазяйки, одразу за шафою в кутку, за робочою зоною… За членом далеко бігти не треба буде… Знову цей член! Ой… Дана навіть сварити себе не хотіла. Член є член. Що правду про наложників таїти?
Дана все встигла, хоча була вимотана, як ситий біс Сигарди.
Та не встигла бідолаха й сісти, як почувся скрежіт в стінах. От чудово! З сарказмом висварилася Дана про себе. Тепер бігти до наложника.
На величезний подив Дани наложник вже поїв, і коли Дана зайшла в кімнату, встав, всім виглядом, показуючи, що готовий йти. Голий, до речі. Хоч би срамоту прикрив! Та про що це вона? Це ж наложник.
- Ну пішли. Раз ти вже поїв. - Дана швидко зібрала всі тарілки, витерла стіл і пішла швидким кроком з кімнати, тягнучи цілу тацю посуду. Різко зупинилася. Вона не чула кроків, цей тупий член хоч іде за нею, чи треба за руку вести? Добре, хоч додумалася попросити дозвіл на доторки. Вона обернулася, але наложник був тут. Просто він босий, тому не чути кроків. І голий. Він запитально поглянув на Дану. Погляд надто вже осмислений. Розумний такий, як у породистого пса… Ну, добре, йде і на цьому дякую. Дана знову потопала по коридору. «Спершу заведу його в купальні, залишу там, занесу посуд, тоді помию.» - думала Дана. Намагаючись організувати час.
- Чекай тут. - сказала Дана наложнику. - я прийду, помию тебе. Все треба встигнути. - Відповіді не послідувало, мабуть все ж таки тупий. Може взяти з собою? Втопиться ще… А потім з Дани шкіру до кісток спустять…. Ну, якось же він дожив до цього дня? Не втопиться…
Але повернувшись, Дана побачила картину, достойну художника монаршого двора - наложник був уже в купальні, по пояс, з зав’язаним в масивну ґулю волоссям, і мився. Невже не безрукий?
Насправді з цим наложником було легко. Він робив все, що не скажеш, легко все розумів, хоч і мовчав. Може він німий?..
- Добре пішли в гардеробну, одягну тебе.
Це гардеробна для рабів. Наприклад, якщо котрийсь із вельмож хоче трахнути кухарку. Не у фартусі ж її вести. Тут і переодягали.
- Можна я приміряю? - раптом заговорив раб. Дана аж підскочила і взялася за серце.
- Та міряй, що хочеш, не лякай тільки так! - може знайде щось? Час зекономить. От буде щастя, вдома швачки його вже обшиють. Мати хоч 2-3 наряди щоб дотягнути. Навряд хазяйка з ним часто забавлятиметься. Все одно він треба голий. Аж тут Дана обернулася і побачила картину, достойну монаршої вітальні. Раб одягнув на себе бутафорський костюм охорони. Стояв і дивився в зеркало. Дана розізлилася і хотіла вже його сварити, але якийсь погляд був такий сумний… Тугою переповнений…
- Знімай! Не трави собі душу. - раб інстинктивно обернувся, поглянувши на Дану, а потім знову глянув в зеркало і почав стягувати костюм, акуратно повісив, де взяв, а Дана пробувала підібрати йому одяг.
Та нічого не підходило. Він у всьому виглядав, як клоун. Ойойой… Дана була у розпачі що ж робити?
- Може ти собі щось бачиш? - але раб окинув поглядом кімнату, і заперечно похитав головою. Айайайай….