Збори. Мій єдиний прямий обов’язок в клані… Насправді це збори не усього клану, це швидше рада вузького правлячого складу, наслідників і деякий уповноважених осіб, що являються кровними членами клану.
Проходять збори у достатньо невеликій, для такого дійства, спеціальній кімнаті. Вона, насправді найчастіше виконує функцію круглого холу. Це серце маєтку. І усі коридори спливаються сюди.
Просторний хол із мрамору, просто не може залишити байдужим, витвір мистецтва, наче вишукана, в ручну виготовлена, дорогоцінна механічна музикальна шкатулка, що стоїть на почесному місці в спальні якоїсь вишуканої паняночки.
На час же зборів із стелі опускається багатогранний, круглий стіл. Якщо на це дивитись, а не прийти на все готове, то складається враження, що опускається центр стелі зі своїми різьбленими карнизами і витієватими, але симетричними гранями. Дивовижне видовище, і кошмар будь якої людини з клаустрофобією, ахах. Але насправді, видовище дійсно чудове, якщо не припускати думки, що зараз щось піде не так і ця мраморна глиба тебе роздавить. На масивних ланцюгах, підкорюючись не видимому механізму, стеля повільно опускається на землю, щоб перетворитися на стіл. Фонтан, що раніше був центром холу, перетворюється на не масивну і невидиму опору для столу. Та на цьому дія механізму не закінчується, скрежіт у стінах чути доти, доки ланцюги повністю не вріжуться у спеціально для них зроблені прорізі у підлозі та стінах, і затихнуть, аж до кінця зборів.
Зараз слуги швидко протруть стіл, розставлять стільці і можна починати. Я пришла якраз під завершення дійства, що вже стало ритуалом нашого клану.
Я знайшла своє місце поглядом і опустилася на стільчик. Поруч опустився глава клану, мій батько Ластан, а по праву сторону від нього - його молодший брат Рікус, радник, а далі наслідник, найстарший син Ратеус. По мою ліву руку сів мій середній брат, і наслідник радника Гілд. Інші місця зайняли всі ті ж лиця. Управляючий маєтком, начальник охорони, казначей, воєнний тактик, і представник клану у раді монарха, а також управляючий землями та глава нашої торгової палати. А також Айрат, хоч і наймолодший, та поки що все ще претендент на правляче місце, якщо котрийсь із моїх братів загине.
Почалось обговорення. Я як завжди мовчала. Так вже склалося, що своє місце за цим столом я отримала дуже рано, лише 12 мені було. От ніхто особливо на мене не сподівався, що взагалі можна чекати від дитини? Але родові столітні традиції порушувати ніхто не смів, тож місце Матері клану має бути заповненим. У нашому клані здавна народжувались переважно хлопчики. Інколи, для народження наслідниці доводилось народжувати ледь чи не по дюжині дітей. Не кожна жінка це витримувала, інколи в глави клану було по декілька дружин, аж поки із нещасних жінок нарешті не витискали дівчинку. Дорогоцінну перлинку. Мій старший брат уже почав свій репродуктивний шлях в надії роздобути наслідницю ще за власного правління. Троє моїх племінників ще під стіл ходять, а дружина брата уже вагітна, втім нещасною вона не виглядає, очевидно вважаючи, що призначення усього її життя бути тепловим інкубатором. Ця особливість мого клану і є ключем до моєї свободи. Я, на відміну від жінок свого народу, в 14 все ще сиділа за клановим столом, а не стояла на колінах біля монументів Наяди та Сигарди в надії, що мій чоловік буле достойним. Таке положення справ мене більш ніж влаштовує. Та я росла з розумінням, що з’являться інші жінки, а ділитися своєю свободою я не хотіла. Тож переймала від своєї попередниці всі можливі знання з ревністю, якій позаздрили б мої брати, якби знали про це. Моєю попередницею була моя бабуся. Цінна, мудра, всезнаюча і древня, як західне сонце. Саме таку репутацію вона здобула. Та ніхто не знав як, і мало хто здогадувався, думаючи, мабуть, що її «мудрість» результат досвіду абощо. Моя бабуся мала власну шпіонську сіть, що дбайливо обіймала все королівство. Чому мене і навчила, і встигла навіть передати справи та створити комфортні умови для мене. Наприклад мені у користування передали моє придане, надали свободу, небачених донині маштабів, показну пошану та довіру. Й інші приємні бонуси: доступ до кланової інформації, дозвіл на присутність при допитах і стратах, медичній передсудовій експертизі та багато - багато інших приємних і надзвичайно корисних плюсів. Я не гребувала навіть розтинами та в’язницями для черні, галерами, рабськими ямами та іншим брудом нашого суспільства. Навіть мій батько дивувався моїй холоднокровності в мої 12. Дивувався, приймав, поважав, шанував та категорично не розумів для чого юній діві тонути у цьому лайні, адже зручніше сидіти у чистеньких покоях і чекати наступниці й замінити покої на таку ж чистеньку подружню спальню. Я усміхнулася цим спогадам. Проте дуже швидко усі почали здогадуватись, що щось не так. Основна причина усьому те, що на відміну від своєї бабусі, яка стала Матір’ю клану в 32, я такої розкоші, як час - не мала. Мене з легкістю могли замінити на немовля і продати за вигідним шлюбним договором уже в 14. Тому гратися в конспірацію та «мудрість» я собі просто не могла дозволити. Мені потрібно було довести свою незамінність і діяти швидко. І я діяла.
Майже одразу кинуті мною на зборах, ніби невзначай фрази, хоч і вислухані з поважним виглядом, але успішно проігноровані верхівкою, стали вилазити боком, при чому через ребра, болюче і помітно. А ще за мить списувати все на інтуїцію та везіння вже не виходило. З’явилися питання.
Хто мені допомагає? Хто за мною стоїть? Звідки я знаю те чи інше? Та я не спішила розкривати карти, а ціла кипа листів, яка мені приходила невідомо від кого, багато моїм побратимам не казала. Тому що я на той момент уже кілька років як працювала над системою архівації даних. Навіть шифру не потрібно. Просто фраза «інформація підтвердилась, об’єкт істинна причина» багато не скаже, як і підробне та тимчасове ім’я адресанта. Та мені ця фраза скаже достатньо, адже я знаю хто цей самий адресат, що він розслідував, де мені взяти результати розслідування, за потреби, як його тепер звати і де він зараз, або ж від кого інформація була пепедана і через скількох осіб.
Звичайно ж вони пробували тиснути на мене, але варто мені перестати давати поради, як справи клану різко йшли під темний бісів хвіст. Тяжко приходилось без «мудрості» старої матері та «інтуїції» молодої.
Мене залишили в спокої і дозволили діяти і це була моя перша перемога. Зупинятися на ній, я звичайно ж, не стала.