Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Пройшло близько двох місяців, у Натаніеля був ледве не ломка, йому негайно було треба вийти на поле, відчути вагу ключки, і як мінімум пробігтися. Але після того, як він спробував втекти з лікарні на пробіжку його піймали, та після почали слідкувати у два рази ретельніше. Хлопець по сотні разів передивлявся документи на переведення до Лисів, всі можливі ігри ексі та прокручував розмову з Ваймаком. Господи кожен раз коли він згадував що йому двічі запропонували грати за Лисів, під різними особистостями, на вустах у ту ж мить з’являлася посмішка, легка та кепкувата. Що ж, зовсім скоро, а якщо бути точнішим, то сьогодні, його повинні виписати, та Натаніелю дуже цікаво подивитися зблизька що собою представляють Лиси, тому що схоже сама доля тицяє їх йому під ніс.
Поглянувши на годинник він почав ледве не секунди відраховувати, коли йому можна буде вже звалити звідси. Рівно о 12:30 рудоволосого нарешті випустили, він з насолодою покидав ці стіни, і нарешті опинившись на вулиці хлопець вирішив підтюпцем пробігтись. Через декілька хвилин тіло почало боліти. Лікар звісно ж казав що йому потрібно ще що найменш місяць відпочинку, але хіба Натаніель його слухав? Звісно ні, йому безперечно посрати на це, занадто довго він не займався. Пробігши так пів години він нарешті зупинився. Ваймак начебто говорив подзвонити коли випишуть, але щось пішло не так, адже хлопець вирішив що дістанеться сам, але спершу йому потрібно забрати свою сумку, а якщо бути точнішим, то гроші та теку. Занадто довге розлучення з речами тиснуло важким тягарем. Цей тягар не спадав з того часу, як йому довелося залишити речі в Мілпорті. Коли Ріко спробував його схопити рудий дав драпака, як все своє життя, але розуміючи що шансів втекти у нього немає, він заховав речі сподіваючись повернутися туди якомога скоріше, але все пішло напере косяк, адже хлопець тепер не знав чи залишились на місці його речі, чи якийсь безхатько знайшов його речі, адже там не мало коштів, та тека…..Від розуміння того що він без нічого ставало дурно. Голова закружляла, не зрозуміло, від цього самого розуміння, або від того що він вирішив порушити вказівки лікаря та навантажив себе, хоч і простим бігом. Він впав, та впав дуже невдало, на проїжджу частину, почувся вереск шин. Натаніель накрив голову руками міркуючи що йому або знов прийдеться повертатись у лікарю, або ж він здохне однією з найтупіших смертей після восьми років втікання. Але боли не було, хоча машина майже наїхала на нього, та тільки диво, ну або дуже гарна реакція водія, врятувала хлопця. — Лайно…Гей! Хлопче, ти живий? Хто ж так на дорогу вискакує…- з автівки вийшов смаглявий хлопець, з волоссям темніше шкіри, він присів навпочіпки біля рудоволосого дивлячись на нього за панікою, але не вагаючись доторкнутись. — Я у порядку…- приймаючи сидячі положення відповів Натаніель потираючи голову, якої досить добре вдарився, хоча добре що вона залишилася ціла. Водій став читати тому якусь лекцію щодо цього “Я у порядку”, але рудий його не дуже та й слухав, адже усю його увагу захопив Міньярд, котрий вийшов з машини, до речі, з тої яка його майже не вбила, мабуть, це був Ендрю і він безперечно був під дією пігулок, адже посміхався, у всі тридцять два зуби, хоча можливо його ще бавив цей інцидент. — Нікі зроби послугу, завалися - й смаглявий хлопець, по всій видимості Нікі, замовк, а блондин наблизитися роздивляючись стихійне лихо. — А я то думав куди ти подівся, схоже прохання тренера не була почута, що ж сивина його йде, а ще сивини не заважатиме. - Очі Нікі у ту ж мить округлилися, та уп’ялися у рудого, адже до нього тільки зараз дійшло кого він ледве не переїхав, та тільки що хлопець набрав повітря у легені, щоб висловити все що у нього на думці, як його перервав кузен — В автівку, негайно, нам ще потрібно доїхати вчасно - Нікі трохи повагавшись все ж таки сів за кермо, а Натаніель, котрий вже піднявся, не збирався лізти в авто. Міньярд своєю чергою, спостерігав за ним, але тут у другого Міньярда луснуло терпіння, адже той висунув голову з вікна та роздратовано зашипів — Лярво, сіли бляха, я уже заманався сидіти у цій клятій автівці з самого ранку! - Натаніель трохи повагавшись усе ж таки сів в авто, а слідом за ним Ендрю. Опинившись затисненим з двох боків близнюками, блакитноокий відчув тривогу, яку намагався придушити. Автівка рушила. Натаніель почав дивитися тупо попереду себе, поки один з Міньярдів продовжував його розглядати немов шукати якусь відповідь. Помітивши на передньому сидінні Кевіна Веснінський спробував запхати тривогу якомога глибше, тим паче схоже Дея самого трясло, до того ж від нього смерділо алкоголем, він безперечно пив з самого ранку. Їхали вони у тиші, тільки радіо грало, та Нікі рідко намагався завести розмову, але його спроби не увінчалися успіхом. Під’їжджали до Лесиної Вежі вони коли сонце вже давно сіло, а годинник показував близько 10 годин вечора. Що ж, це його притулок на рік, цілий рік…ну або поки не з’являться люди батька, але краще до цього часу йому забрати свою дорогоцінну сумку.
***
Натаніель вже знаходився в Лесиній Вежі, біля дверей у свою кімнату, зробивши кілька глибоких подихів хлопець відкрив двері, сподіваючись що сусіди вже сплять, але молитви не були почуті, адже він почув телевізор, а після побачив двох хлопців, один русоволосий, схоже то був Сет Ґордон, а другий, схожий по опису з Нікі, але вище того. Його ім’я рудий не міг пригадати. Обидва подивилися на нього напевно чекаючи привітання, але коли його не було Ґордон просто зневажливо скривив губи, пробурчавши щось невдоволено про манери, а другий з легкою усмішкою представився — Привіт, я Меттью, можеш мене звати просто Метт - блакитноокий лише кивнув, та повернувся, щоб піти в кімнату — Еммм ласкаво прошу…чи що - промовив Метт все ж таки трохи дивуючись холодності хлопця. Натаніель вже рушив з місця, як Сет вирішив подати голос — Пихатий вилупок, корона голову не тисне? Ах точно, забув, що всі Ворони повні йолупки - Нат спинився, а після кинув просте — Ага - пішов геть звідти, залишив Ґордона шокованого, та навіть розлюченого такою скупою реакцією.
***
Вранці Натаніель все також був небагатослівний, лише іноді кивав на вітання нових співкомандників і коротко відповідав, від чого Сет явно був роздратований, адже на провокації той не реагував. Рудоволосому більше було цікаво опинитися на полі, щоб нарешті відчути вагу ключки зі спорядженням, але разом з цим його паралельно гризло те, що його речі продовжують бути далеко від нього, тому на черговій з ранкових пробіжок, яка не дуже пішла йому на користь, хлопець вирішив що відправитися за ними після тренування.
***
До стадіону він прийшов сам, одразу після пробіжки, Ваймаку безперечно не сподобалось що новий гравець навантажує себе коли ще не повністю оговтався, але промовчав. Монстри приїхали майже одразу після його приходу, Кевін намагався не зіштовхуватись з Веснівські навіть поглядом, що хоч трохи тішило самого хлопця. Коли ж всі нарешті зібралися Ваймак вирішив нормально представити Натаніеля, бо схоже той не збирався ніяк контактувати з командою. — І так засранці, це наш новий гравець, як звати вже знаєте, та також якщо я взнаю про якісь суперечки, то обіцяю що будете бігати в мене марафон. - погрожував всім тренер, на що Ендрю відповів — Не хвилюйтесь, тренере, не взнаєте - Девід на це лише похмуро поглянув на нього, а після погнав всім переодягатися.
У роздягальні Сет знов спробував полаятись з новеньким, на цей раз причепився до того що рудий перевдягається в кабінках, але отримав у відповідь лише ігнорування, хоча всередині Натаніель вже хотів вмазати цьому виродку.
Виходячи на поле Натаніель відчував як йому становиться краще, хоча під час розминки його тіло волало про відпочинок, та хлопець на це начхав. Цілком все проходило спокійно, окрім тиші яка схоже на всіх тиснула, та багато поглядів які Натаніеля почали дратувати. В кінцевий рахунок Сет вирішив влаштувати концерт. — Ти, виродок, дивись куди лізеш! - прошипів Ґордон штовхаючи новенького. Вони зіштовхнулися під час тренувальної гри, при чому Натаніель просто захищав ворота, що він мав робити, але схоже Сет вирішив що то не так. — Може ти спробуєш напружити мізки, та зрозумієш що я просто виконував свою роботу? Ах, точно, забув, в тебе їх немає, бо якби були ти б не був таким тупим виродком. - У відповідь на це, нападник в’їхав Натаніелю кулаком в обличчя. Хлопець відсахнувся, та бічним зором побачивши рух у воротах, а через секунду в’їхав ключкою по ребрах нападника, не дуже сильно, але так щоб залишився синець. Перш ніж все стало набагато гірше їх один від одного відтягли, та ніхто не зміг відтягнути Міньярда від Сета, який з’явився одразу після удару Ната. — Гей! А ну заспокоїлися! - суворо промовила, Ден, але не наважилась підійти ближче до Ендрю, який тримав ніж біля горлянки Сета та щось шипів йому. Натанель своєю чергою витирав кров з обличчя, губа була розбита. Поки всі з лячністю дивилися на всю цю картину, блакитноокий був зацікавлений діями голкіпера. В кінцевий рахунок Ендрю відійшов від нападника, залишивши невеликий поріз на щоці, як попередження.
Тренування на цьому закінчилося. В роздягальні всі поводили себе тихо, косо дивлячись на призвідників того гармидеру. Натаніель знову всіх ігнорував, а Сет у його сторону лише тихо шипів прокляття. Але рудий давно про нього вже забув, його думки займало те що зробив Миньярд. Навіщо він це зробив? Через ту домовленість? Навряд чи, тоді яка йому з цього користь? Але поки що ці запитання він залишить на потім.