У темряві пролунав гучний скрегіт металевих дверей. До кімнати тихо зайшов Дадзай. Він кинув оком на ледь освітлену кімнату, точніше, підвал. Переконавшись, що полонений на місці і його охороняють, він розвернувся і вийшов , не зачиняючи дверей. Через кілька хвилин почувся скрегіт, ніби від коліс старого металевого крісла.
Дадзай не поспішаючи віз медичний столик і щось тихо собі насвистував. Юнак поставив його посеред підвального приміщення, справа від себе. На верхній полиці столика було кілька інструменти призначених для оперативного втручання, деякі з них, були герметично запаковані: пилка Джиглі, набір скальпелів, хірургічних голок, лігатура та багато інших основних хірургічних інструментів. На нижній - лежали інструменти більш господарського призначення: молоток, дриль, плоскогубці, паяльна лампа та тоненькі дрібні цвяшки.
Не припиняючи мелодійне посвистування, Дадзай підійшов до полоненого і різко зняв мішок з його голови. Полонений сидів на металевому стільці, до якого був прикутий кайданами, примружившись від світла, насмішкувато промовив:
-В Портовій Мафії закінчилися людські ресурси? Невже такий глист, як ти, сподівається витягнути з мене якусь додаткову інформацію? Я не боюся ні катувань, ні смерті. Тому ви дарма мене взяли.
-Не переймайся, я був підмайстром боса , тому завжди досягав бажаного, коли катував полонених.- байдуже відповів Дадзай, розвертаючись до столика. -Отож, мені потрібна інформація про місцезнаходження вашого запасного сховища та імена всіх хто стоїть на чолі вашого картелю.
-Я ліпше виберу смерть, це ж очевидно.-насмішкувато промовив чоловік.
-О, не страшно, ти так чи інакше помреш, ти ж це розумієш, здібність свою ти також не використаєш, оскільки на мене вона не діє. Але від того, чи ти будеш слухняним і розповіси мені все чи ні, залежить тривалість та сила больових відчуттів під час катувань. Тому запитую знову: місцезнаходження вашого запасного сховища? -У відповідь була тиша.
Дадзай навіть бровою не повів. Він розвернувся, вийшов за двері і через кілька секунд повернувся з чоловіком, одягненим у дорогий чорний костюм , у нагрудній кишені якого висіли чорні окуляри від сонця. Це був один із найманців, що входили до складу Чорних ящірок-елітного бойового загону.
Дадзай підійшов до найманця, поплескавши по плечу, від чого найманець аж здригнувся, і наказав:
-Записуй імена, та всю інформацію, яку буде казати цей виродок.
-Місцезнаходження сховища?-Дадзай взяв автономний паяльник і увімкнув його, чекаючи на відповідь.
-Та смокчи ти прутня, покидьку малий, так чи інакше помру, мені немає сенсу тобі щось казати.
Паяльник швидко нагрівся до достатньої температури. Осаму однією рукою взяв полоненого за волосся, фіксуючи голову , а іншою- приклав робочу частину інструменту до щоки полоненого.
Чоловік скрикнув від пекучого болю, сльози котилися з очей, шкіра починала диміти і виділяти неприємний запах смаженого. Полонений кричав, все його тіло набуло форми дуги, м’язи напружилися і єдине, що його стримувало- кайдани та прикріплений до підлоги металевий стілець. Дадзай припинив дію паяльника і спокійно запитав чоловіка: Де розташовується ваш штаб? -У відповідь було лише гучне нерівномірне дихання. Він знову приклав розпечений паяльник. Шкіра зашкварчала і чоловік почав волати від пекельного болю так сильно, що його голос почав зриватися. Крик та сморід від згорілої шкіри заповнили увесь підвал. Юнак так довго тиснув розпечений паяльником на шкіру щоки полоненого, що вона почала розлазитися і клаптями падати додолу. Дадзай вимкнув паяльник, поклавши його на нижню полицю.
-Я можу так довго розважатися, тому тобі краще починати говорити.
Хрипло та переривчасто дихаючи, чоловік прошепотів :
-Мені немає різниці: чи вб’єш мене ти чи мене вб’ють пізніше, ті, хто наймав!-відчайдушно викрикнув полонений.
-Але так тобі доведеться вдвічі більше страждати. Значить ти вибрав біль.- знизивши плечима мовив юний мафіозі, таким буденним тоном, ніби розповідав про свої плани на завтра чи про похід в магазин .
Дадзай взяв до рук три довгих цвяха по десять сантиметрів, кожен помістивши між пальцями, підійшов до чоловіка. Витягнувши один із цвяхів, він вбив його молотком у кисть лівої руки полоненого. Роздався характерний хрускіт, а крик болю, що відлунював від стін, був настільки гучним, що обом мафіозі заклало вуха.
Юнак знову витягнув цвях, але цього разу прицілився в іншу кисть.
-Стій стій стій!- закричав чоловік,- я скажу, у нас є три головних штаби , що розташовуються в Йокогамі, інші два, це філії- в Токіо. Ми працюємо під іменем іноземної фармацевтичної компанії «Каспер Фармас’ютікал». Займаємося виготовленням як ліків, так і наркотиків. Запасне сховище знаходиться в нетрях Йокогами, воно якраз межує з територією якоїсь групи безпритульних дітей, що вважають себе організацією.
-Вівці, значить… Імена, хто стоїть на чолі.-спокійно сказав Дадзай.
-Там хтось із верхівки. Вони володіють ще кількома філіями , з тією ж назвою.
-Добре, тоді хто найняв тебе?
-Я не знаю! Це були анонімні дзвінки , з фальшивого номеру, той, хто передавав інформацію та усі вказівки, мав чоловічий голос і назвав себе Роботодавцем. Плату надсилали конвертами, мушу зізнатися, платили мені щедро.
-Навіщо вам картелі, що належать мафії?
-Я не був в курсі ,що це власність Портової Мафії. Я просто найманець, якому віддали наказ і заплатили.
-Неможливо бути «просто» найманцем, якщо ти так вважаєш, значить ти повний ідіот. Тобі слід було б дізнатися на чию територію зазіхаєш. Імена всіх хто брав участь у постачанні наркотиків у місто. І навіть не смій казати що не знаєш.
-Я не знаю їхніх імен. Ми працювали анонімно. У всіх були лише прізвиська.-Голос чоловіка тремтів, коли він називав імена тих, хто з ним працював, але він розумів, що за розкриття інформації такого типу, гірше ніж зараз, вже не буде.
-Це лише пішаки, хто вам віддавав накази?
-Я не знаю, мені невідомі їхні імена.
Дадзай знову взяв до рук молоток та цвях, фіксуючи його під нігтьове ложе, одним ударом ввігнав двох-сантиметровий цвях під ніготь. Чоловік завив від болю. Ніготь розколовся, посинів, з нього текла кров і на його місці утворилося ціле криваве місиво.
-Я не знаю! Я в біса не знаю!
-Дуже шкода. З такого сміття, як ти, немає більше ніякої користі. - сухо промовив Дадзай. Він дістав з-за пазухи Глок-18 і зробив три точні вистріли в груди, один за одним.
Але як тільки Дадзай вистрілив втретє, він побачив, що прикутий до стільця був понівечений труп найманця мафії, і в ту ж мить, пролунало ще два вистріли, однак, стріляв не Дадзай.
Дві кулі пройшли наскрізь, зачепивши черевну аорту, кров великою кількістю почала покидати тіло. Дадзай зробив ще два постріли, одним із яких потрапив есперу в гомілку, але після цього юнаку залишилося лише спостерігати за тим, як Коцюбинський тікає. Дадзай, зібравшись з силами, зробив дзвінок.
-Полонений втік, надішліть двох людей у підвал катувальні.
Через кілька секунд, він втратив свідомість.