Я прокидаюсь в 6 годин ранку від метушні. Дивлюся Таня спить, стоять Мальо, Естер і Аня. На годиннику 6 ранку. Я запитала»Ви на пляж», вони ржуть, та ні ми тільки вернулись просто. Я лягла далі спати.
Останній день турне… Я спустилася на сніданок, було дуже мало людей, багато хто ще спав. Я поснідала, Луна так і не спускалася. Нам сказали зібрати усі речі та спустити їх вниз, і наверх вже не можна буде підніматися. Я ще востаннє пішла в душ.
Я запитала Илюїз про вчорашню ніч. Вона розповіла як було класно, вони грали в ігри, говорили, танцювали. Я послухала, образилася на себе, що не лишилася. Луна лежала в своєму гамаку. Я тоді тусувалась з Илюїз, і ми разом до неї підійшли. Виявилося, Луна теж майже до останнього була, пішла в 5 утра спати.
Ми пішли в місто, Илюїз захотіла змінити сукню яку вчора придбала, бо з нею було щось не так. Звичайно ми запросили Луну, але вона сказала, дякую за запрошення, але я жах як хочу спати. Ми знову пішли з віолончелістками, ще взяли Ноимі. Я купила традиційного вина, та нуги. Дівчата взяли собі ще якісь національні десерти.
Ми повернулися якраз на обід. Я прогадала з столиком, сиділа з людьми якими я недуже спілкуюсь. Після обіду Корентін встав і пішов ліг в гамак Луни. Вона коли закінчила обідати підійшла взяти бутилку, що там лишилася. Корентін сказав, що він може звільнити місце, якщо вона хоче. Але Луна сказала щоб сидів, і пішла в інший незручний гамак(доброта левел 100).
Люна лягла в гамак де можна тільки сидіти, але не можна спати, і вона так солодесенько спала. Я сиділа незнала чим зайнятися. Мене запросили на пляж, я думала, думала, попитала хто іде. Але вирішила лишитися, так як я нехочу їхати солоною, бо у нас потім не буде доступу до душу.
Я посиділа з Естер і Мальо, ще послухала як німці спілкуються( Маїти і ще якийсь мужик). Естер взяла якийсь скетчбук що лежав на столі, погортала його. Там були дуже гарні малюнки. Потім підійшов Франсуа(кларнет) , він виявився власником. Естер похвалила його роботи , вони справді шикарні. Там ще була намальована Луна в гамаку, реально дуже красиво.
Я підійшла до компашки де грали в якусь гру, сіла біля Тані. Вона запитала, о ти що не пішла? Виявляється деякі пішли в місто по морозиво. Я дочекалась коли вони закінчать, і я пішла по морозиво з Танею. Вона мені розповіла, що вони тусувалися до 6 ранку. Зупинилися тоді, коли Габріель (віолончель) пішла спати, через деякий час, дівчата з її кімнати теж пішли, але не змогли зайти в кімнату, бо ключ один. Стукали, стукали, гукали — тиша. Позвали дівчину, що працює в будинку. Вона взяла запасні ключі, та відкрила кімнату. Габріель лежала на ліжку, на грудях були ключі, і вона ледве дихала(алкоголь). Найцікавіше, що зранку в групу оркестру прийшло сповіщення, що вона пішла на пляж, буде ввечорі.
Взагалі я дуже жаліла, і досі жалію, що не лишилась. Тепер зрозуміло, чому коли ми йшли в магазин, дівчата глянули в траву де була якась дівчина, і запитали чи це не Габріель. Ми наздогнали Мальо, Естер та Анну. Ще декілька людей ( Лія, Манон та Марілю) пішли їсти морозиво, і вони написали де вони знаходяться. Ми туди прибігли, замовили морозива. Я взяла якийсь десерт, там окрім морозива був сироп та вершки.
Ми не дуже довго посиділи, і повернулися назад, так як духовики мали ще грати традиційну альзаську музику на вулицях(вони репетирували поки був вільний час у струнників).
Я вирішила нікуди не йти, взяла скрипку, і пішла в тінь займатися. Я перепитала хто лишається. Майже усі вирішили піти, лише Мальо, Естер та Маїти в таборі. Я трохи пограла концерт. Склала скрипку, і чекала на всіх. Мальо та Маїти пішли проводжати Естер на потяг. Але я лишилася не сама. Одна персона лишилась солоденько спати в гамаку. Я походила туди сюди, до мене підійшов якийсь дядько, і почав просити подзвонити шефу, і повідомити, що лишились якісь речі. Я кажу, що не буду, бо вони зараз виступають. Цей дядько завів мене в будинок показати речі, але виявилось він помилився, і сказав, що все добре. Я повернулась, знову нема чим зайнятися. Я вже навіть пофотографувала Луну. Потім думаю, вот Илюїз її будила, чому я неможу. Я підійшла, дивлюсь і незнаю що робити. Я її погукала, вона не встає. До речі дивно що вона лишилася, бо флейти беруть участь. Ще походила поколу. Погукала і постукала по колінку, вона прокинулася(досі хз нафіга я її розбудила). Я запропонувала зіграти в карти( це не жарт нажаль). Я пояснила, що усі пішли, я займалася, думала, що Мальо та Маїти лишилися. Ще намолола їй якийсь крінж. Вона написала в групу чи закінчили уже всі грати, і сказала, що трохи поговорить з своєю копін, а потім можем погуляти. Якщо я хочу, можу піти в її гамак. Я сіла страдати на лавочку і побачила як Мальо та Маїти повертаються. Вони прийшли, поздаровкались, приперли багато їжі. Я попросила, щоб вони приглянули за моєю скрипкою та пішла прогулятися.
Я сходила в магазин, щось нічого не хотілося. Коли повернулася, то всі вже прийшли з концерту. Усі поклали речі та пішли за піцою. Для кожного видавалася своя. Я відтягувала до останнього, щоб почекати коли сяде Луна, і опинитися біля неї, але вона сіла за стіл, де не було місць. Я була в непоганій компанії з Илюїз. Через стіл в мене був гарний обзор на Луну. Я дивилась на неї, іноді вона на мене, і ми зустрічалися поглядами. Я незмогла доїсти піцу, якась вона була несмачна. За моїм столом були лише дівчата, і вони відмовилися. Я пішла до сусіднього стола, де сиділа Луна, і там вже знайшлись бажаючі. Після вечері, ми чекали на відправку автобусу. Луна не їде з нами, вона переночує у родичів, а потім поїде на блаблакар.
Усі вже поїли, і я підійшла до столика де була Луна. Люди там грали в якусь гру картами Тарот, але не Таро. Я трохи подивилась, відмовилась грати з ними бо незнаю як. Боковим зором я побачила як Луна пішла за речима. Я одразу за нею, мені вже всеодно було на всіх. Вона пішла брати свої речі, я почекала поки вона збереться, і міцно її обняла » до вересня». Вона відповіла, що приїде не на початку вересня. Вона ще запитала мене за документи, я подякувала, що допомогла заповняти. Вона сказала, що ще не їде, лише винесе речі. Я взяла трохи її речей і допомогла їй. Ми повернулися до всіх, і нас вже почали гукати виносити речі. Всі почали прощатися з Люною, я ще раз її обняла, вона сказала, «якщо хочеш, я тобі пришлю повідомлення коли приїду». Звичайно я погодилась. Вона пообіймалась ще з деякими, але не так як зі мною. Луна підійшла до Корентіна, і він її прокрутив, як з фрагмента танцю, я знов пожаліла що лягла спати. Так дивлюся,і ніби ножем в спину, коли це побачила.
Я пішла відносити речі до автобуса, і побачила як Луна зустрілась зі своїми родичами. Я йду, і ледь тримаюсь щоб не ревіти, розумію, що зараз повернуся, і знову буду сидіти з братом, знову рутина, та проблеми… До нас знову прибігла Луна, ще з кимось попрощалась, і я її ще обійняла. Коли я клала скрипку, вона проїзджала і махала.
Ми сіли в автобус, і я почала ревіти , зі мною перший раз таке, що я реву ізза того, що їду звідкись. Це побачила Лорен і до мене підійшли і почали мене обіймати, а я ще більше ревіти почала. «Нічого ми скоро зустрінимся, в наступному році ще поїдеш в турне» .
Я сіла коло Мальо, він запитав мене, «тобі сподобалося турне, ти знайшла друзів, Луна наприклад». Припустимо, що так. Мальо запропонував мені бути в його «блозі». Він зняв якісь відео, ще приєдналися Таті і Анна. Я ще трохи посиділа, і пішла на наступне сидіння. Врубила собі музички і дивилася у вікно.
Я поки їхала, написала Луні, щоб вона мені надіслала фото, які зробила, коли ми гуляли біля моря. Я умудрилася заснути в автобусі, при чому дуже непогано спала. Я була в самому кінці там де п’ять місць підряд. Навпроти мене спала Лорен, але вона якось занадто компактно влаштувалася. Я декілька раз прокидалася. Дивлюсь, щось на підлозі валяється, а там Анна, вона прямо під сидіннями спала.
Ми декілька раз зупинялися, але я не кожного разу виходила. Приїхали точно по графіку. З усіма попрощалися. Я обняла Лорен, Илюїз(але вона щось так нехотя відповіла). Я пішла на трам разом з Таті, та Мальо. Ще дочекалась, як всі попрощаються. Мальо взагалі в печалі, бо Естер поїхала по обміну в США, а Маїти повертається в Німеччину.
Луна мені прислала фотографії, і там ще була фотка мого лиця(вона мене просто сфоткала, коли я запропонувала сфотографуватися разом). Але вона вийшла смішна, і я прокоментувала, що це жахливо. Вона на це мені відповіла «J’adore t’es chou hahaha». Я це переклала в гугл перекладачі, звичайно подумала, ага звісно. Переклала кожне слово окремо. Шу це капуста. Я подумала, я схожа на капусту, чи що. Зайшла на якісь форуми. І отже, я переклала, як «мені подобається, ти мила хахаха». Я подякувала їй за фотографії, та сказала, що сподіваюсь, що їй не заважала. Її відповідь » Ні ти мені не заважала! Було дуже добре з провести час з тобою, поспілкуватися разом, вивчити пару слів українською! Великі поцілунки, до скорої зустрічі ❤️» . Я ще подякувала, за те що вона допомагала реєструватися в гуртожитку, до зустрічі. Незнаю чому я не відправила їй поцілунки, і не написала, що вона миліша мене в 10000000 раз.
Після поїздки я з нею не спілкувалася. Але вона мені одного разу відправила мем. І не так давно, я заходжу, бачу Луна вподобав(ла) ваше повідомлення. Вона лайкнула мою реакцію на мем.
Ось така вот історія. Тепер я просто чекаю повідомлення від неї. Незнаю напише вона мені ще чи ні. Але я була б рада якби вона написала коли приїде, хоча я сумніваюсь що отримаю від неї якусь звістку. Всеодно, я рада, що ще зможу спілкуватися з нею. Після турне, я постійно думаю про неї, хоча іноді ненадовго відволікаюсь. Тому, почнеться навчання, і можливо вона піде з моєї голови, хоча це маловірогідно, так як ми будемо бачитись кожної суботи.
Ще є така закономірність, спочатку хочеться просто бачити людину, потім спілкуватися, проводити час, торкатися її, і все мало і мало цього.
В цілому, я задоволена тим, що під час турне не боялася робити те, чого хочу. Навіщо чогось чекати, подумав— зробив. Сюди іноді навіть підходить наглість друге щастя. Є в неї копін, нема, насолоджуюсь моментом поки це входить в рамки.