На другий день по графіку мав бути пляж, але ми на нього врешті-решт не пішли. Ще вчора нам повідомили, що замість пляжа буде репетиція. До речі я вчора розмовляла про це з Луною і про інші можливості піти на пляж, і вона підтримала ідею піти на світанку, хоч це і доволі проблематично, так як пляж знаходиться дуже далеко. Вона така, «оо на світанку має бути дуже красиво та людей нема.» Але не цього разу, так як ми усі втомлені після дороги.
Зранку мене очікував невеличкий сюрпрайз, я така стою біля дзеркала, якраз одягаю кулон, і заходить до мене Луна чистити зуби. Але я одразу втікла, еххх. До речі цікавий факт, більшість французів чистять зуби після кожного прийому їжі.
На справді в нас в кімнаті був трохи прохідний двір. Постійно хтось приходив, особливо Мальо. І перед концертом було неможливо потрапити до вбиральні, так як Мальо та Естер робили мейк ап.
Ми пішли готуватися до репетиції, я допомагала нести литаври, і взяла їх неправильно. До мене підійшов ударнік і сказав що це те саме, що взяти скрипку за струни. Оце в нього залізні нерви. Я би вже виругалась б на людину.
На репетиції було дуже жарко, ми якраз були під сонцем. Луна зробила собі маленький хвостик. Це наймиліше, що я коли небудь бачила після моєї киці звісно, хоча не сильно й програвало, з малою різницею.
В нас знову були репетиція з перервою, я так само лишилася пограти. Багато оркестрантів пішли по пиво, і коли перерва вже закінчилась вони його допивали в паузах.
За те коли я беру каву для французів це дивно. Мені Таті одразу сказала, ого ти така доросла, коли я взяла каву. Її реально п’ють дуже мало людей. Це ми постійно нею закидуємся, то лате то капучіно то ще щось.
Після репетиції я трохи пограла в настільні ігри. Ми пообідали, і нас відвезли на місце проведення концерту. Це було зовсім недалеко, але кожен раз щоб нам кудись дістатися, потрібно попереносити барабани та інші інструменти, і на це витрачається досить багато часу.
В цей день було жах як жарко. Нам одразу сказали, що можливо у нас буде можливість піти в душ, тому порекомендували взяти купальні костюми. Ми пішли до сцени розставили стільці, пюпітри та ноти і нас відвели в гримерку. На цей раз час був розподілений максимально нераціонально. Ми приїхали туди в 15, а сам концерт був на 21. Тому нам небуло чим зайнятися. Було жах як жарко, на вулицю не було сенсу йти. Нам залишили невеликий снек в заллі, і воду в холодильнику. Наша старша частина оркестру(зазвичай приблизно 23+) охолоджувалися за допомогою пива. Я випила кави з печивом яке було там. Трохи тусувалася з Мальо, Естер та Маіти. Після цього пішла дивитися як грають в якусь гру. Я нічого не зрозуміла, і нас до того ж вже почали гукати на репетицію.
Сонце ще не сіло тому все одно було жахливо жарко, ми трохи пограли, в нас навіть вже з’явилась публіка на репетицію. Виявилось, що цей концерт присвячений фестивалю вуличних художників.
Ми повернулися до гримерок. На нас вже чекала їжа(кіш та салати, непогано так). Але спочатку більшість пішли в душ. Я декілька разів приходила і уходила, бо то думаю піду, то ні. Ще прикол в тому, що душ там був спільний, але ми могли митися в купальнику. Я вирішила не йти, пішла туди накрасити вії. При цьому це було максимально неловко, бо я туди приходила вже разв так три, то з речами то без. Перший раз я взагалі втікла бо побачила полуголих дівчат, і мені стало соромно. Отже я прийшла красити вії, позаду хтось, наближається, бачу через зеркало, що це Луна. Вона починає перевдягатися в купальник. Незнаю чому я злякалась, і знову втікла. По дорозі зустріла Таті, запитала чи іде вона в душ. Вона сказала, що поки не іде. Я вже подумала, що мабуть все-таки я теж не піду. Але потім вже сіла, і думаю ладно, піду, не хочу бути солона. Потім вже взяла речі іду, і згадала, що буде незручно з мокрими речами і повернулась, але потім все-таки вирішила піти. Я переодягнулася, пересіклася з Луною, звичайно підсковзнулася на плитці, а душ ще й капець який гарячий був. Освіжилась називається.
Я переодяглася в концертне, і тоді в душ прийшли Таті та Анна . Я вже їх не чекала, пішла всі вже почали їсти. Я взяла собі трохи їжі, та сіла на стілець десь в куточку. Впринципі я б змогла сісти разом з усіма, але я вважала, що заважаю людям. І думаю їм не сильно було цікаво зі мною, багато хто навіть незнав, що я можу говорити французською, і намагалися казати мені щось англійською. Тому я досить часто була одна, а може я себе просто накрутила. Але зазвичай я або хвостиком ходила за компашкою мінорів, або сама.
Я собі їла, до мене підійшла Таті. Вона прийшла бо Анна пішла говорити по телефону з батьками. Ми з нею доволі непогано поговорили, вона ще почалв вибачатися, що іноді забуває мені перекладати, і щоб я не соромилася запитувати в неї переклад, якщо я чогось не розумію. Я звичайно подякувала, і сказала, що я маю вивчати мову і практикуватися, і це нічого страшного якщо вона мені не перекладає. Вона мені сказала, що всі тут хороші, люблять говорити, не треба соромитися ітд. Я поділилась з нею, що скоріш вони то люблять але не зі мною. Таті сказала, що можливо вони і самі бояться, бо думають, що я взагалі не шпрехаю французською. Ми душевно поговорили, ще обговорили аніме, що в Європі жінки ходять без лівчика і це дуже круто.
До мене ще підійшла Еліз(флейта і якийсь менеджер оркестру), і сказала, що якщо мені щось треба, щоб я не соромилася запитувати. Перед виходом, деякі дівчата флейти трохи розігрувалися, і я поплескала в долоні, здається трохи засмущала їх. Потім я ще сказала Таті, що обожнюю флейту, і люблю слухати коли хтось грає на ній, в мене на це фетиш. Вона усміхнулась, сподіваюсь, що я її не налякала.
Ми пішли виступати. Було вже шикарно, не жарко. Ми грали із лампами на пюпітрах. Позаду нас малювали художники. Я трохи була перелякана, бо я взагалі майже незнала симфонію, і ще й сиділа в першому ряду. Але начеб-то все було нормально.
Під кінець нашої програми, нас почали знімати, і прямо біля мене був оператор. Він просто знімав мої ноги, руки, скрипку. Я така граю, і боковим зором бачу якогось мужика,(до речі потім це попало в відеоролик про цей концерт, і мене там було багато). Ще на концерті затупив наш ударник, ми в одному місці немогли вступити три рази із-за нього. Зазвичай в проміжку між виступом в нас є антракт, а цього разу його не було, і я тільки зараз розумію наскільки це важливо, так як за дві години, може трохи менше, спина встигає сказати о ревуар.
В цілому було прикольно, і були дуже гарні картини. Всі такі красиві в чорному, я ледь стримувалась щоб не сказати Луні комплімент, яка вона гарна. Тому я просто сказала, що всі гарні, і не збрехала. Ми закінчили виступати, пішли класти інструменти, і верталися ми разом з Марі(валторна) і Анною. Марі розповідала, що вона взагалі не бачила деригента, бо темно, тому просто дивилася на перших скрипок, «мерсі Катеріна, я якраз дивилася на тебе». Упс.
Ми поклали речі, і Таті позвала мене піти пофотографувати сцену. Ми пішли, по дорозі зустріли віолончелісток, і Анна вигукнула «ей мадмуазелі ви чарівні» (це я так зрозуміла у них популярний пікап). Коли трохи ближче підійшли до сцени, ми зустріли Луну. Аня сказала те саме, і вона відповіла, і ти тоже. Потім Анна почала казати огого, вона мені відповіла вауу.
Ми зустріли на сцені Шарлот, і вона попросила комусь зателефонувати, щоб сказати Илюіз(альт краш) забрати партитури. Але в нас не було її телефону, тому ми намагалися різними махінаціями до неї дозвонитися через інших людей. Але потім прийшли ще дівчата з адміністрації, і вже дзвонити не треба було. Ми повернулися в гримерку, забрали інструменти, їжу, і пішли до автобуса. Трохи допомагали по-переносити барабани. Коли я стояла біля автобуса, до мене підйшов Батіст(фагот), побалакав зі мною, запитав враження від концерту, виявилося він також приєднався до оркестру в другому семестрі, і для нього теж виявилося сюрпризом, що ми маємо грати ще симфонію, і дві п’єси.
Я пішла в автобус, на місце, де сиділа до цього, але воно вже було зайняте пирогом та кішом. Але мені допомогли звільнити його. В нас ще залишився яблучний пиріг, і деякі із задніх сидінь його під’їдали. Звичайно я теж взяла, і він був дуже смачним. Ще Таня пожартувала, що ми приїдемо а його вже не буде. Нажаль вона мала рацію, але краще ми б його справді з’їли б.
Ми вийшли з автобуса, усі почали брати барабани, пюпітри, я теж взяла один барабан, а Мальо та Естер несли пиріг. Ми вже підходили до будинку, як Майло спіткнувся, і пиріг вилетів на дорогу, і повністю обмазав Естер. Це було дуже сумно та трагічно.
Ми розклали речі, піднялися наверх, сходили по своїм справам, хто в душ, хто ще кудись. Естер заставляла Мальо прати їй футболку, вона ще й біла була. Але добре, що пиріг яблучний а не смородиновий. До речі Естер приїхала на другий день, тому спочатку одна полка в нашій кімнаті була вільна.
Таті втомилась, і лягла, навіть вирішила цього разу не спускатися вниз. Прийшов Мальо сів до неї на кровать, я зробила те саме, і почала ловити флешбеки з гуртожитку. Деякі пішли в низ, Естер з Мальо лишилися лялякати, а Таті заснула, тому я теж пішла в низ. Спочатку я просто дивилася як люди грають в карти, і потім мені запропонували зіграти з ними. В снеп, якщо я не помиляюсь. Ян(віолончель)та Люсіль(тромбон) почали «битися» за стілець, я пішла взяла собі інший. Потім мене почали запитувати як буде мерсі українською, і всі намагалися сказати «дякую». Їм це чомусь важко було. Ми тільки хотіли почати грати, як у Амандін(валторна) впало пиво, і розлилося. Так як стіл був з дирками, Розалін(труба і сестра Амандін) почала дути на те пиво, і воно почало литися через дірки на ногу Люсіль. І нам прийшлося всетаки змінити ще стіл, так як він залишався мокрим.
Боковим зором я побачила, що Луна пішла, вона теж грала в карти, але не в тій самій компанії, що і я. Але все-таки це було прикольно, я ще в таку гру не грала. Потім ми закінчили майже в три години ночі, але багато хто залишився. Я вже все-таки пішла спати. І до того ж дізналася, що завтра в нас замість репетиції буде відьний час, і можна буде піти на пляж, тому ми з мінорами знайшли мажорів, що теж йдуть на пляж, та домовилися з ними.