Їхали ми на автобусі, тому зустріч була ввечорі, щоб якраз на ранок ми були на місці. Мені трохи важко було дістатися, так як там де я зазвичай пересідаю на трам відбувалися ремонтні роботи, і в такому випадку треба трохи пройтися. А з валізою та іншими речами це не дуже весело.
Я написала Таті, чи не можна до неї підсісти, під’їхати. Вона погодилася, але я всеодно трохи під’їхала автобусом. Я то думала, що підвезуть її батьки. Але вона така бере і сідає за руль.
Як відчути себе лохинею швидко. На хвилинку Таті просто теж 17, вона навіть на пів року менша. В Франції здати на права можна з 16, але їздити можна тільки в присутності людини яка має досвід водіння більше трьох років.
Ми прибули на місце відправлення. Мені Таті розповіла страшну історію, як її флейту вкрали. Вона живе на першому поверсі, і в неї були відкриті вікна, хтось заліз, і вкрав конкретно її флейту . Тому на цей тур їй позичила Еліз свою стару. Таня якраз збиралася купити нову флейту, і впринципі не так сумно, але всеодно жаль. Потихеньку всі почали підходити. Метушня з барабанами та арфою. Зустрілися з Анною і Мальо. Луни я серед усіх незнайшла. Уся компашка мінорів пішли на задні місця. Ті, хто старші ввімкнули музику, дістали пиво.
До півночі всі спілкувалися, пили, підспівували, лазили по автобусу. Шарлота нам видала ще невеличкі програмки туру. У нас була якась вікторина на знання учасників оркестру, але мене не запитали . Нам пощастило, що нас не так багато, і мені дісталося подвійне місце в автобусі. Це означає, що в мене була можливість хоч трохи поспати. Я намагалася вмоститися. І постійно випадково штовхала Таті, вона спала навпроти мене. Я сростерігала таку картину, що Таті уже заснула, а Мальо намагався її розбудити, оце так тактовність. За ніч я все-таки трохи поспала. Зранку ми їхали дуже гарними місцями, між гор, і я ввімкнула музику та дивилась на дорогу, релакс.
Ми прибули вчасно, як і обіцяли. Я нагріла вухо, почула, що Луна приїде в 15:30. В кімнату ми не могли одразу заселитися, тому нам спочатку просто оголосили хто з ким. Мені пощастило, так як нас заселили лише вчотирьох( Таті, Анна та Естер). Заселитися ми мали можливість лише після обіду, тому ми пішли гуляти містом і шукати щось, щоб поснідати. Спочатку в нас була доволі величенька група. Але потім ми трохи розділилися, і так вийшло що я залишилася вдвох з Таті. Ми знайшли булянжерію, купили собі круасани. Потім трохи погулялися. Спочатку мені не дуже сподобалося місто. Одразу видно, що воно набагато бідніше за те, в якому я зараз проживаю. Потім ми вирішили спробувати пошукати інших. Ми їх знайшли, але потім пішли далі гуляти, і взяли з собою Мальо. Ми потрапили вже конкретно в центр міста, і там було гарно. Погуляли, зайшли в катедраль, вона була менша ніж у місті де я зараз знаходжусь, і ми думали, що старіша, так як нагадувала середньовічну побудову, але виявилося що вона навпаки молодша. Ще у Тані на годиннику випало 12:12, і мені сказали доторкнись до носа. Я спочатку не зрозуміла в чому справа. А це у французів щось типу сплюнути, але в цьому випадку навпаки на удачу. Ми зробили декілька фото. Пішли назад в наш » l’héberge de jeunes — будинок молоді».
Кімнати ще досі не відчинили, тому ми трохи почекали на дворі, а вже потім пішли заселятися. Після цього ми одразу пішли обідати. Мене ще здивувало, і вразило, що їжу готували деригент з деякими іншими музикантами які входять в адміністрацію оркестру. І до того ж це було дуже смачно.
Одразу після обіду, у нас була репетиція. На мене очікував сюрприз. Нам дали програму з першого семестру, яку я абсолютно не грала і перший раз чула. Я намагалася на ходу читати з листа, ще й Жібу(концертмейстр) сказав, та не панікуй, а як тут не панікувати то.
На середині репетиції прийшла Луна.Таті її провела в залу де можна лишити речі. До речі репетиції були на вулиці, разом з прищіпками, сонцезахисним кремом та окулярами від сонця. Луна приєдналася до нас, коли я на неї подивилася, вона мені помахала і посміхнулася. Ми трохи пограли, і після цього була невеличка перерва.
Я не пішла на неї, сіла розбирати симфонію. До мене підійшла Таті, поспівчувала мені. Сказала, що насправді це для усіх трохи сюрприз, бо скоріш за все в останній момент було вирішено грати деякі твори з минулого семестру. Потім до нас підійшла Луна, і теж мені поспівчувала. Вони сіли біля мене, дивилися як я намагаюся грати симфонію, і тринділи. Дякую за підтримку звичайно, але наврядчи це було гарно.
Потім в нас була друга частина репетиції. Деякі дівчата ще мокрі з душу повибігали на неї. Ми були трохи втомлені, і почали нагадувати дерегенту, що вже час вечеряти. Після цього мені вже впадло було щось грати, і я пішла в душ відмитися від автобуса.
Ми сіли вечеряти. Я була якраз навпроти Луни, в неї ще деякі пасма були пофарбовані в фіолетовий, і я зробила комплімент. До речі, коли я щось починаю говорити, вона одразу на мене дивиться, і це ааа. Навіть якщо до Таті звертаюся російською, вона на мене дивиться та слухає. Ще в мене з’явився конкурент, він втикав на Луну. Але вона вже реагувала не так як на мене. Вона терпіла, терпіла, питала мімікою, що таке, а потім вже просто запитала «Шо»?
У нас була ще одна недовга репетиція, і вільний час. Ми пограли в настільні ігри. В мене є погана звичка, що коли я з кимось знайомлюся, то я починаю за ним бігати, але тут якось усі разом спілкуються. Просто з кимось більше з кимось менше. Це звичайно дуже добре, але для мене трохи складно. Спочатку я таким чином бігала за Таті.
Я підсіла на лавку і опинилася недалеко від Луни. Ми з нею трохи поговорили. Я порозпитувала як вона добиралась, вона мене теж багато порозпитувала, навіть як справи у моєї мами. Запитала за навчання, консерваторії, якась її подруга навчається в університеті на тій же спеціальності, та в консерваторії вчиться по класу скрипки. Тільки в іншому місті.
За сусіднім столом багато хто грав в якусь гру, Луна мені пояснила, що це щось типу дорослих настольних ігор про секс і наркотики. Я трохи подивилася, але потім стало трохи нудно, і пішла чілити на гамак. Потім до мене підійшов деригент, я з ним трохи теж порозмовляла. Ми обсудили заробітню плату музикантів. Я цого здивувала зарплатньою соліста та концертмейстра в Україні. Він сказав приблизну зарплату цієї роботи у Франції, і я трохи офігіла. Ще він мені почав доказувати, що на півдні Франції погано, і люди там дуже бідні. Гюстав ще порозпитував мене про війну.
Я пішла спати. До речі я обрала другу полку на свій страх звалитися звідти. Але жодного разу не пожалкувала. Так як на першу завжди всі сідають. І тим більше у нас в кімнаті постійно тусувався Мальо, і можна просто вилізти наверх, і ніхто не заважає і я теж нікому не заважаю в такому разі. Я майже одразу вирубилась, так як втомилась від дороги.