Я написала Луні коли вона може зустрітися. Ми домовилися на 4, вона прямо запропонувала конкретні години коли вона вільна і запитала куди я хочу піти. Але я незмогла нічого запропонувати, лише прогулятися в місті. Вона погодилась, і сказала на місці вирішимо.
Я прийшла на місце зустрічі, але вона трохи запізнювалась і написала мені про це. Я поки зайшла в книгарню, до речі знайшла там ще книжку з рецептами українських страв. Потім вона мені написала що під’їхала, я вийшла.
Вона приїхала на велосипеді, припаркувалася. Запізнилася, бо її затримали на навчанні. Наскільки я зрозуміла, вона навчається на факультеті якимось чином пов’язаному з фотографіями, але незнаю як, і в неї від цього мозолі. Вона одразу коли ми зустрілись, сказала, що це дуже мило, що я сказала, що балакаю як равлик. До цього я їй писала, чи нормально їй буде зі мною гуляти, так як я говорю як равлик. Але вона мені запропонувала спілкуватися англійською якщо мені так легше (ааа вона прекрасна).
Ми ходили, говорили, потім ще взяли морозиво. У мене були солодкі руки із-за морозива, і Луна налила мені на них води. Я їй багато розповідала про війну(оце я класна компанія). Вона насправді доволі багато мене запитувала про Україну. Ще ми зустріли її друзів, вони запитали як мене звати, я відповіла що Катрін, і вони почали дивуватися як це так, це французське ім’я. Потім я сказала, що мене звати Катерина, але вони не можуть правильно вимовляти. Зазвичай французи кажуть Катеріна, ще й наголос на і. Але я потім ще додала, що повним ім’ям мене рідко називають, зазвичай я Катя.
Після цього Луна перепитала мене про це, і така о Катья, Катя(до речі в неї виходить дуже добре казати моє ім’я як для француженки). Вона запитала як мені більше подобається коли до мене звертаються Катья чи Катеріна, я сказала, що може казати як хоче. Зазвичай французи звертаються на повне ім’я. Але вона мені розповіла що її маму називають часто Кет.
Ми зустріли ще декілька її знайомих. До речі одна дівчинка була з рюкзаком в якому сидів кіт. Луна ще розказала, що вона з Болгарії, і запитала чи це біля України . До речі, дуже кумедно, що вона відповідає усім попрошайкам. Вони такі кажуть, дайте грошей. Вона відповідає, —ні вибачте немає.
—Гарного дня мадмуазель
— І вам гарного дня
Ми обговорювали хто, що дивився, і я сказала, що колись дуже активно дивилася аніме, але в нас бажано таке тримати в секреті, так як зазвичай якщо хтось відрізняється чимось то він від цього може страдати. І привела в приклад ще ЛГБТ. Вона сказала, що в Франції теж є гомофоби, і навіть в якихось регіонах їх більше а десь менше. Незнаю як така статистика підраховується. Вона в мене запитала, як мої батьки ставляться до цього, я відповіла, що не позитивно нажаль. Я розпитала як у неї, її мама сказала окей, і батько теж, але вони незнають як таке сказати бабусям і дідусям. Сестра її теж ок відреагувала, бо їй теж подобаються дівчата, і вона перша хто робив камінгаут в сім’ї . Взагалі у Луни дві сестри, наскільки я зрозуміла, вона середня. Вона дуже багато мені чогось розповідала, але я незавжди розуміла. Хоча мені просто навіть приємно слухати її голос. Наскільки я правильно зрозуміла, то в неї є дівчина. Але я сумнівалась чи правильно зрозуміла чи ні.
В цілому ми гуляли не довго, їй треба було йти забрати свої речі в своєму навчальному закладі. Ми стали прощатися, я її обняла, вона мене обняла у відповідь так, ніби я її подруга яку вона не бачила 100 років. Взагалі у французів чомусь є така манера обіймів, потерти по спині. Потім вона ще нахилилася, і я віддалилася, а потім зрозуміла що вона хотіла цілуватися. Я сказала а добре, і її поцілувала в одну щоку потім в другу. І вибачилась сказала що для мене це просто дивно, ми в Україні не цілуємось так. » Ви надаєте перевагу обіймам?» . Я сказала що скоріш так . Вона додала, що в Франції коли був ковід, то всі теж перестали цілуватися.
Я вже звикла впринципі цілуватися з всякими дядьками , бабусями і дідусями. Але з Луною було приємно це робити на відміно від всіх інших. Ми попрощалися, і під час прогулянки ми пообіцяли обмінятися трохи музикою. Я їй одразу надіслала, вона сказала що послухає коли буде вільний час, але якщо проспойлерити, то вона досі не послухала і мені нічого не відіслала.
Я їй подякувала за прогулянку, і запропонувала, якщо вона не проти ще якось зустрітися, але вона відповіла, що до неї приїде її копін, а потім вона їде додому, і тому не зможе піти гуляти, лише в вересні коли почнеться навчання.
В цю ж саму неділю в нас відбувся концерт, в містечку неподалік від того, де я зараз проїзджаю. Я домовилася добиратися туди разом з Таті, на велосипеді. Ще по дорозі ми зустріли Мальо та Естер, вони також їхали туди на велосипеді.
Ми знову виступали під відкритим небом, біля палацу. Переодягалися ми теж в палаці, і робили це за дверима де був плакат голої жінки. Там було підвальне приміщення, тому був дуже сильний контраст температури. Нам ще видали карточки на безкоштовну їжу та напій. Я трохи дулась на Луну бо вона не послухала мою музику. Тому за цей концерт я з нею практично не спілкувалася бо хотіла накрутити себе, щоб вона мені не подобалась. Але Луна все-таки запитала в мене «Ça va» ?
На цей концерт знову прийшла моя мама і декілька знайомих. Після концерту ми поїли по карточкам, що нам дали. Назад я так само добиралася велосипедом, ще й коли ми з Таті виїхали, то по дорозі зустріли Луну теж з велосипедом, вона комусь дзвонила. Таті запропонувала їй допомогти чимось, але та відмовилась.
Це була моя остання зустріч з Луною. В наступний раз я вже зустрілася з нею конкретно в турне. Але після цього вона мені ще писала. Я виставляла історію в інстаграмі, коли підірвали будинок офіцерів у Вінниці, і вона відповіла, що це жахливо те, що відбувається, та запитала мене чи не було там когось кого я знаю. І ще й я отримала досить дивне повідомлення. Я думаю про тебе…❤️. Французська вічливість звичайно, але це в цілому мило, що вона мені відписала, хоча мені тоді було не сильно до того щоб радіти. Мені ще й відписала Лія (флейта) що вона рада, що я поїду в турне, і зможу відволіктися(я на той момент якраз визначилась з цим).