Ми домовилися зустрітися в понеділок, але до понеділка ще мав відбутися гей парад і ще один концерт. Я пішла на прайд сама, але в переписці мінорів всі почали писати, що давайте зустрінемось, я стою тут, а я тут. Але там такий величезний натовп був, що жах. До цього ж жара неймовірна. Я йду собі, розглядаю, це доволі цікаво. Вже думала, що нікого не знайду, але потім чую мене хтось гукає. Я повертаю голову а там Таті, Анна і Мальо. Ми вже достатню дистанцію пройшли, але я все-таки їх зустріла.
Взагалі нічого незвичайного не відбувалося, ми просто ходили всі за ручки щоб не загубитися, і підспівували під музичку. Періодично всі зустрічали когось знайомого. Єдине це було жах як жарко і хотілося стрибнути в канал поплавати. Багато хто забігали в фонтани і там хлюпалися. Але в цілому це було весело. Ми зупинилися на деякий час, потім я дивлюся, із натовпу виходить Луна. Ми всі такі ооо, поздаровкались, обсудили як сьогодні спекотно, і вона побігла далі. Потім зустріли ще дівчат з оркестру. Під кінець гей параду я побачила повідомлення від Жульєна, він питав як я буду добиратися до завтрішнього концерту. Я відповіла, що поки незнаю, і він запропонував мене відвезти.
В день концерту я трохи запізнювалася на призначений час. Написала про це Жульєну, він сказав щоб я не хвилювалась, все ок. Я підходжу до місця зустрічі. Дивлюсь Луна стоїть. Я запитала чи вона також їде з Жульєном, вона підтвердила. Я була трохи в шоці, що їду з нею. Вона мене почала розпитувати як парад, чи вперше я на ньому. Чи мені сподобалося і так далі. Я їй багато чого встигла розповісти поки ми їхали, ми ще й продовжили розмовляти коли вийшли з машини.
Далі було трохи рутинне заняття, ми розтавляли стільці, барабани, потім в нас була репетиція. До речі, майже кожен раз так виходить, що я сиджу так, що мені просто ідеально видну Луну. Навіть ніяк повертатися не треба, я практично по діагоналі до неї сиджу, що мені прекрасно її видно. Коли я грала в оркестрі в коледжі я сиділа так, що духовиків взагалі не було видно. А зараз ідеальний ракурс. І іноді на репетиціях, якщо Люна зловить мій погляд, посміхається мені. Можливо мені неварто так робити, але я не можу не пялитися. Але невідомо чому, в мене немає такого відчуття, що мені за це соромно чи конфузно, і я немаю так робити, бо як мінімум це не вічливо, і людині може бути неприємно .
До концерту лишалася година, я незнала чим себе зайняти. Луна залишилась трохи пограти. Багато хто пішов переодягатися. Згодом, я приєдналась до компанії мінорів, ми тинялися по церкві в якій відбувався концерт. До виходу на сцену, Луна випадково доторкнулася до мого плеча, і вибачилась, ну блін, навіщо ж вибачатися, треба було ще раз.
Ми виступили, людей було якось малувато якщо порівнювати з минулими виступами. Далі ми розбирали барабани, і стільці. Я до цього запитала Жульєна чи зможу я поїхати разом з ним, і він погодився, тому я залишилася чекати, хоча мене запрошували їхати на потязі і не чекати нікого.
Нас залишилось досить небагато, і виявилося що Жульєн з Илюїз залишаються випити пива. І в мене є вибір лишитися з ними, чи поїхати з Еліз. Я обрала другий варіант. Якийсь мужик заманював Луну лишитися на пиво, але вона відмовилася. Коли ми прощалися з другою частиною людей, Гюстав намагався попрощатися зі мною українською мовою. Я йому нагадала, що це буде «допобачення «. Він це сказав, і Луна в мене потім перепитала, і повторила також(аааааа).
У Еліз на той момент була велика машина, тому поїхали вона, Шарлот(труба), Мальо, Таті і Луна. Ще й вийшло так , що саме Луна сиділа біля мене. Їхати було досить прикольно, вони вмикали і співали якісь французські пісні, а ще пісню про Бруно(енканто) тільки французською мовою. У Луни на ногах дуже багато ран, здогадуюся, що це розчісані комарі, але чомусь це так привабливо.
Спочатку висадилися Таті та Мальо, я збиралась з ними, але мені підсказали, що краще вийти пізніше, бо там трамвайна розв’язка. Тому я вийшла з Шарлот і Луною. Ми всі разом під’їхали на трамі, але дівчата вийшли раніше ніж я.
А ось на наступний день, довгоочікувана зустріч але в іншому розділі.