Ще один концерт, але в тому ж місті де я зараз проживаю , тому проблем з тим як дістатися до місця призначення не виникало. Але в день виступу я почала трохи сумніватися чи правильно я почула коли ми зустрічаємося. Спочатку я написала Таті, але вона не відповідала. Тому я вирішилась на те щоб написати Луні. Але коли я вже стояла на зупинці, мені відповіла Таті і через деякий час Луна. Вона мені все дуже детально розписала, обожнюю коли люди так відповідають. А Таті відповіла російською, латинськими літерами.
Я дісталась начебто до пункта призначення, але щось мені здалося, що щось не те. Якась маленька церква, і я не чую ознак життя, а тим більше що там музиканти. Я сфотографувала церкву, і запитала Луну чи це тут. Потім запитала якихось двох тіток, що стояли неподалік. Вони допомогли мені знайти правильну адресу. Я вирушила до зупинки, добре що правильне місцезнаходження виявилося зовсім недалеко. Потім одразу видалила повідомлення, що писала Луні.
Звичайно я гарно так запізнилася, розклалася, сіла за третій пульт, хоча зазвичай граю за другим. Стільця для мене не було, тому я сіла на лавку біля пюпітра. Коли ми перейшли до наступної пісні Гюстав(деригент) запропонував взяти мені стілець. Я вже сіла як людина, мені ще й дівчина що грає на арфі допомогла піднести його.
Я сіла за третій пульт, хоча зазвичай сижу на другому. Прийшла дівчина, яка взагалі рідко ходить на репетиції, і ще й партачить. За день до концерту, ми з одною моєю колегою розписали штриги у всій партитурі, аплікатуру, і все що можна, але ця папка дісталася не нам. Ми були змушені грати по третьому пульту, а там дуже мало чого написано, ще й попереду Емілі постійно плутала штрихи, що сильно збивало.
Після репетиції ми пішли переодягатися, до мене підійла Луна, і почала вибачатися, що не змогла відповісти на повідомлення, бо грала(яка ж вона киця). Ще я їй розповіла трохи детальніше як я добиралась, і чому запізнилась. Потім до мене підійшла ще одна дівчина і вибачилася що вони не поставили стілець для мене бо незнали чи я буду. Чому вони всі такі милі?
Після цього в нас був концерт, він був досить непоганим, мене лише напрягало, що глядачі сиділи в метрі від мене. А ще моя мама з хрещеною та її родичами, змогли прийти на концерт. Моя хрещена сказала що не думала що їй буде подобатися лебедине озеро.
Після антракту ми трохи побули на дворі, ще Таті похвалила мій наряд. І виявилося що ми маємо грати ще твір який я ніколи не грала і перший раз побачу. Але добре, що всі ці пісні я добре знала, вони в мене на слуху, це були просто деякі хіти Абба тому це доволі не важко.
Мене спочатку хотіли дочекатися після концерту, але я відмовилася. Як же я пропущу пиво після концерту, яке я не п’ю. Але всеодно це можливість з кимось поспілкуватися. Я хотіла піти в гримерку, як до мене каже Гюстав, я тебе познайомлю з одним українським композитором. Після цього я була змушена розмовляти з якимось дядьком, який ніяк не міг зупинитися щось говорити. Я все хотіла піти, бачила як всі складаються ітд, але він все говоре і говоре.Під час бесіди я побачила як Луна дає спробувати зіграти на її флейті своїй подрузі. Я стою і наблюдаю боковим зором за людьми з оркестром і типу слухаю що він каже. Так цікаво то було, він все ніяк не міг зупинитися балакати. Я вже почала говорити, що думаю , мені пора йти, і нарешті він зупинився хоч і не одразу.
Багато хто вже підійшли до столу, деякі досі допомагали розносити барабани. Я трохи почекала і теж підійшла до столу. Деякі оркестранти вже пішли додому недочекавшись. Мене почали розпитувати Гюстав(деригент) та Илюіз(наш єдиний альт краш і бібліотекар) . Вони запитували про війну, як все починалося де я була, як мої родичі і друзі що в Україні. Я розповіла як в нас щось зірвалось, і вахтерша почала казати виносьте сміття, але вони не знали як реагувати. Також питали мене про вступ до концерваторії та систему навчання музики в Україні.
Поряд зі мною стояла Луна, і розмовляла з своїми друзями але їй постійно треба були то якийсь стаканчик, то ще щось, і вона постійно наближалась до мене, прямо дуже близько. Я ще трохи постояла там і вирішила піти. Коли я виходила, мене наздогнала Марі(валторна) , і запитала, як я буду добиратися наступного разу. Вона пообіцяла, що знайде спосіб доїхати, або ж сама підвезе.
Я пішла на зупинку, і так вийшло що я чекала на автобус ще з одною дівчиною з оркестру. Цього концерту вона була за одним пультом зі мною. Виявилося, що вона з Німеччини і також не ідеально розмовляє французською тому ми говорили англійською. Взагалі цього разу було цікаво іти додому. Коли ми з Маіти(це ця дівчина) виходили з автобуса, то якраз на велосипеді проїзджала Луна повз нас, ми їй помахали, поздаровкались і я знову побачила її посмішку. Потім виявилось, що я живу зовсім недалеко від Маїти.
Після цього концерту я багато нила подрузі, що я хочу погуляти з Луною хочу ще зустрітися ітд. Думала написати чи ні, чи що робити взагалі. Але Ясіся (моя подруга) сказала що чому б і ні, і я все-таки вирішилась запросити Люну піти гуляти.
Я їй написала, і вона мені відповіла, що вона цьому була б рада, але вона нажаль зараз не в місті, і повернеться в п’ятницю. Можемо зустрітися на вихідних або на наступному тижні якщо я зможу. Згодом я їй запропонувала піти гуляти в суботу, але вона відповіла що працює в суботу зранку, а потім іде на марш гордості(гей парад). Я відповіла, що теж буду там. Потім вона сказала що це кул, і ми домовилися про зустріч в інший день. Трохи пізніше, вона мене запитала, чи я одна чи з друзями буду. Я відповіла, що скоріш за все сама( так як компанія неповнолітніх що запросили мене почали писати що вони йдуть з іншими компаніями, і вже не можуть) . Луна запропонувала періодично пересікатися, вона знає деяких людей, що будуть там і вона збирається періодично змінювати компанії. Я відмовилася, подякувала і сказала що не хочу її відволікати, тим більше після цього я маю йти не день відкритих дверей до концерваторії.
Можливо я лохиня а можливо і ні))