Одного дня я отримала повідомлення від валторністки з оркестру, що на цьому тижні відбудеться концерт, і чи знайшла я вже спосіб як я буду добиратися, так як концерт відбудеться в іншому місті. Це було дуже добре що вона мені повідомила про це, так як я ніяких повідомлень не отримувала. Потім я домовилася з цією дівчиною, що вона мене підвезе. Вона зі своїм хлопцем Бенуа теж валторністом відвезли мене туди, ще й підібрали мене прямо біля дому. Це було дуже приємно що про мене не забули і написали. Взагалі я мала отримати мейл на пошту(у мене Жульєн брав його), але я нічого не отримала, можливо він записав неправильну адресу.
Ми прибули в місто, воно справді було доволі далеко. Спочатку я пішла в кімнату поклала свою скрипку слідом за валторністкою. Я вирішила пройти туди де було більше людей. Заглянула в одну із гримерок, там якраз була Таті, я їй помахала. Тільки но я хотіла взяти телефон, піднімаю очі, на мене дивиться дівчина, і з виразом «О» підходить до мене.
— Як тебе звати? — запитала. Але я нічого не чула бо було дуже шумно, і плюс я була трохи в ступорі. Вона ще раз повторила. І потім мабуть зрозуміла що я іноземка.
— What is your name?
— Aa, name, Katherine.
Я чула дуже погано що вона каже. Але під час діалогу вияснила, що їх звати Louna , хоча я і це далеко не з першого разу почула. Ще й перепитала це як Lune? (Французською це місяць), вона підтвердила, і сказала що в її мами таке саме ім’я як і моє. І вона навчається в Арт школі на другому курсі, хоча я і досі не до кінця зрозуміла, що вона там вивчає. І їй 20 років Після недовгої бесіди ми мали йти, так як нам організували ще екскурсію в цьому місті.
Звичайно я мало що зрозуміла з тої екскурсії. Ще я стояла не далеко від Луни(типу неспеціально ), потім ще сказала, що мало що розумію. Вона запропонувала пояснити. Ааа, вона прекрасна. Але я відмовилась. Було б дивно відволікати їх від екскурсії. Потім вона випадково вперлася на одну із стін, і на ній лишилося трохи побілки. Я незнаю звідки я брала сміливість, підійшла до неї, і почала обтрушувати, при цьому сказала в тебе стіна на спині. Взагалі місто дуже гарне. Там багато стін, де організовували бої в середньовіччі.
Після цього ми мали репетицію під відкритим небом та палючим сонцем. Тому ще й використовували прищіпки. Це було доволі кумедно. Так як ми намагалися швидко перегортати сторінки, і вони ще й літали по всій сцені.
Закінчивши грати, ми пішли перевдягнутися і перекусити. Я одразу була в чорному. Тому спочатку просто пішла прогулялася. Я ще й була в платті, що легко взлітає, і коли я спускалась по сходах, хтось такий «Мерлін Монро». Повернулася, взяла свої бутерброди з лаваша. Мама ще сказала брати два на випадок щоб когось пригостити, але я все сама поїла звичайно. Луна переодягнулась в чорне. Вона прекрасна, особливо в чорному ще й в рубашці, просто вау. Потім почався дощ. І багато хто побіг забирати партитури і деякі інструменти що там лишилися. Але нам пощастило що дощ йшов зовсім недовго, тому хоч і трохи пізніше, але все таки ми виступили. Я троохи запорола, ще й вітер трохи підводив, хоча це було навіть весело ловити ноти по сцені.
В нас був невеликий антракт, я пішла поклала скрипку, і спустилася в низ. Паралельно розповідаючи подрузі про Луну, ще й засняла на камеру в низу сцени як вона бігала туди сюди. Я спустилася до сцени, і мінори оркестру(неповнолітні) запросити мене піти фотографуватися.
Я не відмовилася, і пішла з ними. Це було досить мило, що вони мене запросили. Ми зробили декілька фото, ще мене запросили на гей парад, і потім нас почали гукати, що вже пора йти на сцену. Виявилось що одразу потрібно було взяти інструмент, а я залишила його в гримерці. Я бігом побігла за скрипкою. А там закрито, я перелажу через паркан, а наступні двері закриті. Потім я вже відчаїлася, думала що вже незможу виступити. Повертаюся, так само перелажу через паркан, бачу Жульєна з ключами. Він пішов відкрив мені двері, я почала вибачатися що провтикала, він сказав, що всеодно без мене б не почали. Я налякана і захекана вибігаю на сцену, і всі повертаються і дивляться на мене. Кошмар як соромно.
Ми відіграли другу частину концерту. Пішли переодягнулися. І звичано як всі поважаючі себе музиканти пішли пити пиво. Мене усі розпитували чи їду я в турне, але я не могла відповісти, бо сама ще незнала. Я знову опинилася біля Луни. Ми трохи поговорили, вона і ще декалька чоловік привітали мене з дебютом. Також Луна показала мені на карті де її рідне місто, і дізналася що я з України і приїхала у зв’язку з війною. Коли французи дізнаються, що я українка, вони спочатку реагують, а добре, а потім, так стоп, а коли ти сюди приїхала? І починають жахатися коли дізнаються що після 24 лютого.
Всюди було шумно, тому Луна попросила ближче казати їй бо їй не чути. А я ледь стримувалась щоб не сказати яка вона шикарна в чорному. Ми ще трохи поговорили, я попросила її інстаграм. Вона написала свій нік, і поряд з ним веселка(бінго).
Потім Гюстав мене розпитував як буде добрий день українською і допобачення. Він відразу сказав, що дуже схоже на польську. Потім усі почали збиратися їхати.
Я назад поверталася таким самим чином. А Луна їхала в машині з іншими музикантами. Ще й по дорозі, ми їх зустріли. Я повернулася додому пізно. Вертатися додому в ночі прекрасно.