Чи вірите ви у споріднені душі? Душі, що притягуються одна до одної, наче магнітом, поряд з нею ви відчуваєте спокій, безпеку та комфорт. Я вірю. Бо зустріла її. Кохання с першого погляду. Так, можливо це звучить смішно. Але я і досі пам’ятаю перший день зустрічі, коли побачила її, зазирнула в оливкові очі, почула той голос, від якого серце відтепер і назавжди буде постійно битися швидше. Сталась ця зустріч несподівано, якраз в той період, коли після важкого розлучення, я пообіцяла собі більше ніколи не закохуватися.
Спочатку, я думала, що мені це здалося, я помилилась, знову швидко закохалася. Я запевняла себе що це звичайна симпатія, яка пройде через декілька тижнів. Ну, знаєте, як буває, закохаєшся в зовнішність, думаєш, що ця людина ідеальна. Приписуєш їй ті риси, якими вона не володіє, а коли починаєш спілкуватися, то бачиш що все було тільки у власній уяві, щось дратує, щось злить і почуття симпатії зникає. Але зі мною в цей раз такого не сталося. Я почала закохуватись з кожним днем все більше. Спільні розмови показували, що нас цікавлять схожі теми, зачіпають однакові проблеми. Проводити час разом неймовірно приємно. Приховуючи почуття, я відчувала себе злодійкою, яка не каже правду та відхиляється від питань про особисте життя.
Я постійно хотіла зізнатися у своїх почуттях. Це була така нав’язлива ідея, що мене це до смерті лякало. Ніби стрибок з парашутом, але ти заздалегідь знаєш, що ніякого парашута немає. Проте тепер, дивлячись у минуле, я радію, що не розповіла те що хотіла. Це б було дуже дивно, типу: «Хей, ми знайомі тиждень, але я до нестями закохана в тебе. До речі, я вже спланувала чудове весілля, яке відбудеться влітку. Який ти хочеш весільний торт шоколадний чи ванільний?» Погодьтесь, ці слова відштовхнути б будь-яку нормальну людину від такої навіженої дівчини.
Минали тижні, місяці, ми ставали все ближчими одна до одної, проводили багато часу. Гуляли, сиділи в кафе, дивились фільми. Я бачила взаємність у погляді, в милих посмішках, відчувала в легких необережних дотиках. Тоді я вирішила відкрити своє серце в найромантичніший день року - день всіх закоханих. То було справжнє божевілля, коли згадую, так само долоні пітніють. Але все пройшло неймовірно добре. Мої жахливі жарти врятували ситуацію і вона віддала мені своє серце.
З того дня ми почали таємно зустрічатися. Маленькі зворушливі листівки, гарячі повідомлення дужче розпаляли вогнище цікавості та бажання. Через пару місяців нас взяли на стажування в одну агенцію, а ще згодом ми вирішили наймати разом квартиру. Вона розташована майже в центрі міста. Маленька однокімнатна, нам одразу припала до душі. Ми швидко облаштували затишок в ній. Живі квіти, плакати, постери, книги. Дуже багато книг.
Минуло кілька років
Не дивлячись на лютий, за вікном було тепло та сонячні промені гуляли по нашій квартирі. Сьогодні субота. День всіх закоханих. Я прокинулась раніше, щоб приготувати щось миле для неї. Але від шуму, який я спричинила, вона прокинулась. Одразу зрозумівши, що одна я не впораюсь, мені прийшли на допомогу. Готувати разом було не так страшно, бо ми обидві в цьому нічого не тямили. Якби я знала, яке життя мене очікує в майбутньому, я б з дитинства навчалася готувати кулінарні шедеври. Тому що страва приготовлена особливою людиною – то найкращий подарунок.
В нас є домовленість, нічого не дарувати на свята. Деякі наші знайомі не розуміють цього, але, як на мене, це дуже зручно. Непотрібно було ламати мізки над вигадуванням «щоб таке подарувати». Якщо ми хотіли щось придбати – йшли разом. Ми обожнюємо гуляти по торговельних центрах. Сьогодні всі вони прикрашені на честь свята в рожеві серця різних розмірів, навкруги літали маленькі янголятка. Перегляд фільмів був обов’язковим у вихідний та святковий день. Вона, як зазвичай, кладе свою голову на моє плече, а я в тишком-нишком їм її попкорн. Навіть, якщо в мене також є попкорн, але ж в неї смачніше. Вона бухтить, коли помічає.
В книжкових магазинчиках ми проводимо більшу частину часу. Їй подобається читати фантастику, можливо тому в неї багато божевільних теорій та немислимих ідей, які ми с задоволенням обговорюємо. Шукаю нові настільні ігри. В нас вся квартира містить в собі ігри різної складності. Ті вечори, коли ми граємо з друзями, об’єднують нашу маленьку спільноту. Теплі затишні години, коли ми в компанії друзів клеїмо дурня та дуркуємо.
Після придбаних подарунків, нам спонтанно спало на думку піти в парк розваг. Спонтанно – бо вона не любить мої планування, інакше тоді я не можу розслабитися. Їй подобається відчувати легкість зі мною, коли все йде мимохідь. Як вона каже «неідеальність прекрасна». Сутінки вже спустились на місто, але ми не поспішаємо додому. В неї завжди холодні руки, через низький рівень гемоглобіну, тому вона постійно ховає в моєї кишені свою долоню. Навкруги все мерехтіло різнокольоровими вогниками, чутно сміх дітей і дорослих, пахло випічкою та чимось солодким. Було важко встояти від великої кількості смаколиків, що продавали. Всюди ходили закохані парочки, сміючись тримались за руки. Довкола царювала атмосфера свята любові.
Ми гуляли освітленими алеями, я пританцьовувала всюди де чула музику. Незграбно рухала плечима, верхніми та ніжними кінцівками, а вона тільки грайливо сміялась, тримаючи стаканчик з кавою. Під світлом помаранчевих ліхтарів мені на секунду здалося, що в її волоссі я бачу маленьких метеликів, чарівне мерехтіння, яке було створене дивовижними феями. Вона сама чарівна, наче магічна і ця магія повсюди, коли я її бачу, коли вона поряд. Готова робити будь-які дурні речі, щоб вона посміхалась.
Губи переконливо запевняють у коханні. Кожного разу її дотики ставали все впевненішими, але такими ж лагідними, як і в перше. Вся вона складається ніби з маленьких часток, які я несамовито сильно люблю. Маленькі пальчики. Тонке зап’ястя. Ніжна шкіра. Солодкі губи. Пухкенькі щічки. Закохані очі. Шовкове волосся. Складається враження ніби великі могутні боги, староримські архітектори її створили.
У ліжку нам багато чого подобається роботи, але звичайні обійми є найціннішими моментами кожного дня. Тихі розмови, ніби хтось може почути, повільні погладжування скидають важке навантаження перед сном. Шепотіти лагідні слова, обговорювати плани на майбутнє, весілля в сонячному липні, великий п’ятиярусний торт, породу кота, кількість дітей. Обговорюючи мрії, вони стають планами, а потім втілюються у реальність.
Ми майже постійно засинаємо в одній позі: вона лягає до мене спиною і я обіймаю, перехоплюючи її тіло своїми руками. Іноді хочеться так сильно притиснути її до себе, щоб ми розчинитись одна в одній та стали непорушним цілим. Відчуття комфорту, безпеки та безмежної любові переповнює нас, хочу, щоб це тривало вічно.