Прекрасний початок дня. Я і чашка гарячого чорного чаю з молоком і хліб з маслом. Кайф-це тишина та простір через відсутність будь-кого в квартирі, якщо не враховувати молодшу сестру, але її особистість мені не докучає.
Ще потрібно прослідкувати за часом, адже скоро робота, сьогодні трохи раніше вийду, слід вивітрити непотрібні думки.
- Олівія, ти йдеш зі мною до крамниці?
- Так, будь ласка, але зачекай хвилинку мені потрібно скласти рюкзак.
- Добре, але поспішай адже в мене не має бажання запізнитися на зміну.
- Та-та-та.
- Я серйозно, якщо запізнюсь, то ти не будеш сьогодні мені допомагати з відвідувачами.
- Ні, це надто жорстоко з твого боку.
- Щоб часом, так Олівія Джин Ґрейнджер, ти- готова?
- Так, капітан!
Я обожнюю її, маленька, але надзвичайно обдарована дівчинка. Пам’ятаю, той час коли вона з’явилася - не могла відійти від неї, а весь вільний час був приділений дозвіллю цієї маленької копії у вигляді прогулянок на дитячих майданчиків, ігор та читання книжок на ніч, та тепер вона подорослішала і ми стали рідше проводити години.
- Герміоно, чого ти застигла? Пішли.
- Так, рушаймо.
- Герміоно, а можна на мені сьогодні будуть діти? Хочу помалювати та навчити плести браслети з намистин ?
- Звичайно ж, мені якраз потрібні були помічники ти знаєш, що мені не даний талант творити руками різні вироби.
Олівія - дівчина з безліччю талантів, а також дуже активна на відміну від мене, все ж таки спорт це не моє або якщо конкретніше сказати , що це не моя пристрасть. Але все ж таки виключення з правил є, і одним з таких є- йога, що-що але цей вид спорту мене дуже приваблює, особливо тиша, що його супроводжує та мінімум використання моєї нервової системи. До речі, моя нервова система. Треба приготуватися до завтрашнього дня, а то мені здається що мій куратор занепокоїться через мою відсутність в університеті , подзвонить до мене , до батьків у котрих виникнуть питання чому четвертий день сиджу дома , хоча я впевнена мама здогадалася, що коїться під час вчорашнього погрому кімнати та певне, змилується. Все ж таки, увійдіть в моє становище, адже моє небажання взялося не з неба , там винен один конкретний кретин-блондин, але ідіот йому теж личить.
- Герміона, твоя черга, називай слово на букву “Д”. Ти вже дуже довго думаєш.
- Ой вибач, я сьогодні дуже розсіяна.
- Бачу, але кажи вже , а то перемога буде за мною.
В очах ідентичних мені, загорілися вогні азарту та смаку маленької перемоги, що ж тепер її очі були схожі на бурштин, дитяча простота, якої часом у житті мені бракує.
- О це буде зовсім нечесно, Олівія. Ти так не вважаєш?
Дівчинка, що стояла поряд зробила вигляд наче обдумує, але на обличчі грала веселість.
- Ні, ні. Все чесно.
- Ах так, ну тримайся хитра лисиця.
Лоскотання - слабість усіх регіт лунав вулицею, а сонячні промені освічували доріжку, мащену камінням, до крамниці що повна різних дрібниць. Так, часом дрібниці роблять наше життя щасливішим.
Крамниця. Музика дзвіночків, що висять над головою, привернули увагу жінки за стійкою.
- Привіт, дівчатка! Сьогодні з нами буде працювати ще одна помічниця, у мене для тебе якраз є дуже цікаве завдання. Хочеш сьогодні зі мною провести майстерку зі складання паперових журавликів?
- Так, дуже!
- Гаразд, став тоді свій портфель, а ти Герміона заповни будь ласка деякі папери, що стоять на столі.
- Так, все зроблю. Місіс Лавґуд, а Луна вже прийшла?
- Ще ні, але вона дзвонила приблизно десять хвилин тому, казала що скоро буде. Луна просила, щоб ти їй розповіла про свою відсутність на парах та каже, що “Вітер дунув в іншу сторону”. Іноді дивуюсь своїй дитині, часом не розумію її думки, як і її батька.
- Та, я теж часом буваю далекою від її висловлювань.
Так, Ґрейнджер, бреши більше, якраз із сенсом “Вітер дунув в іншу сторону” ти достатньо добре знайома.
- Місіс Лавґуд, можливо вже попрямуємо до столу? Журавлики самі себе не зроблять.
- Так, сонце, йдемо. Розповіси мені, що там у тебе у школі та чому твоя ненька давно не заходила до мене на кружку чаю.
- О, тітонько, то буде довга розповідь. Якби ви вчора були в нас дома, побачили б що тато зробив з маминим платтям- сміялися з нами би весь вечір, а ще ….
Олівія пішла разом із місіс Лавґуд, лишивши мене.
Голоси віддалялися все більше, заходячи в комірку, їх взагалі не було чути. Тиша часом лякає, адже лишаєшся зі своїми думками на одинці, що поглинають тебе з головою. Три дні я тікаю від цього, три дні шукаю чим зайняти себе аби не почати копати в собі, але схоже сьогодні я повинна вже щось вирішити, придумати план дій, завтра почнеться гра на виживання, а якщо конкретніше - “Не потрап Драко Мелфою на очі”.
Мені потрібна Луна, адже вона- нитка Адріадни, точно знає що роботи. Герміона Ґрейнджер, чому ти спочатку робиш, а потім думаєш? Спершу, ти пішла пити з однокурсницями, але це ще не так страшно, де були твої мізки, коли зайшла розмова про хлопців. Дурна, дурна, дурна.
Але ж ні твоя вдача на цьому не закінчилася, гірше ніж обговорювати з пліткарками стосунки чи закоханості - це коли об’єкт симпатії та обговорення, стоїть над тобою, як примара разом зі своєю компанією і слухає цей п’яний потік інформації. Весь казус ситуації полягає все ж таки в тому, що з Драко у нас несильно дружні стосунки і навіть те, що його друг зустрічається з Луною не впливає на нас, адже сварки між нами та його жарти над моєю особистістю, будуть жити до кінця моїх літ. Так, от тепер точно можна вважати, що ти Герміона , погубила всі свої 130 балів IQ, а втім не переймайся, вже звикла до перемивання власних кісток.
Дзвіночки над дверима задзвеніли.
Ой все треба бігти працювати, ввечері з Луною поговоримо. Треба змінити вираз обличчя, а то всі відвідувачі розбіжуться, ще підготую всі приладдя праці завчасно, щоб майстерка пройшла успішно і нічого не забути.
Виходячи з комірки і піднявши очі, я почула в голові, як відбивається ритм серця. Ні, благаю хай те, що перед моїми очима буде лише маренням, страшним сном. Я не готова, життя до такого мене не підготувало. Розвертаємося на п’ятах, біжимо назад, доки він мене не впізнав. Один, два, три, а казала що фізкультура непотрібний урок. Забираю свої слова назад!
- Герміона, допоможи мені будь ласка, в мене не виходить крильця в журавлик рівно зігнути.
Ні, ні, ні, не повертайся і йди далі, зроби вигляд що то не до тебе. Так, я взагалі Міранда в душі, а не Герміона, а ще краще Марія-Антуанетта, але в останньої доля сильно щастям не пахне. Господи, лиш би зараз під землю провалитися.
- Герміона, ну будь ласка! Ти, чуєш мене взагалі?
Проклинаю своє тіло, котре повернулося в бік моєї сестри, позаду якої стояв власною персоною Драко Мелфой. Трясця, він мене помітив, і посміхнувся своєю посмішкою, яка прямо-таки кричала що мене спіймали, але не сьогодні.
Не сьогодні чоловіче, я вистою в переносному значенні, не важливо що я сховалася за дверима комірки, блін я їх не закрила, гаразд, хай вже так буде. Все рівно він не перелізе через стіл.
- Ґрейнджер , виходь я знаю що ти тут. Не думай, що якщо дехто не переліз через стійку та не зайшов до тебе до кімнати, тебе це якось врятує.
- Привіт, а ти хто?
- Хм , дівчинка а ти не боїшся говорити з незнайомцями?
- Ні, по-перше ти знаєш мою сеcтру, а по-друге в неї в кімнаті висить фотографія всієї групи людей, де ти біля неї стоїш із намальованим поруч маленьким сердечком, а ще дивлячись, що ти підходиш під параметр “ Надприродній блондин, що мене нервує та не може запам’ятати моє ім’я” і … ой… мене приб’ють…
О так малеча, з тобою саме це і зроблять, тобі не жити і не важливо що ти сестра, мене навіть не хвилює скільки років я буду відбувати в колонії. Олівія- ти язиката Хвеська.
-Ти що, мені якраз дуже цікаво про це почути. Мене звати Драко Мелфой, а тебе як красунька, міні копія Ґрейнджер ?
- Мене звати Олівія.
- Приємно познайомитися ,Олівія. Можеш, допомогти будь ласка витягнути свою сетричку з її сховища , м ?
- Я не знаю, після того що я тобі сказала, дома мене чекає каторга.
- Ні, не переживай за її образи, адже я приніс їй подарунок.
Який у сраці подарунок Мелфой, то малявок так розводь, я ж не така дурна. Він підтуплює певне, якщо думав, що почувши про подарунок, я вистрибну як стриптизерка з торту на парубоцькій вечірці. ХА-ха-ха, цікавий ти такий.
- Подарунки вона любить, але спочатку покажи мені, я повинна перевірити чи це правда.
- Та залюбки міні-копія Ґрейнджер . А ну дивись.
- Вау повезло їй, я теж такий хочу.
- Якщо твоя сестра вийде зі свого сховища, то можливо в тебе він теж буде.
- Справді? Так, Герміона, виходь! Я хочу подарунок, тому вилазь.
- Сестру на подарунок міняєш?
- Ні, допомагаю нам отримати в два рази більше.
- А ти правильно мислиш, мала.
Ну чудово, тепер в блондина-кретинам є партнер в обличчі моєї сестри, але я не складу руки, в мене ще є сюзник Луна і найголовніше я почервонію, як помідор коли з тобою заговорю.
- Привіт, всім ! О, Драко ти вже тут , привіт.
- Привіт. А чого стоїш , кого чекаєш?
- Та знаєш твоя коліжанка не має бажання вийти до мене, але її сестричка більш схильна до мене, правда красунька?
- Так, мені подобається Драко, як і Герміоні. Знаходжу в ньому плюси.
- Хпх, я вважала що ти її швидко вхопиш, а виявляється в Герміони не все так погано з фізкультурою.
Луно, от ти даєш, фізкультура може не мій козир, але бігти від проблем все ж таки вмію. А тепер мені спадає на думку, що вони всі у змові. Гаразд, Олівію зміг підкупити, але мою найкращу подругу та він певне знущається.
- Знаєш, зачекай хвилинку, слід дещо сказати цій шуганій.
- Давай, а то я не в змозі вічно стояти.
- Як, ти не готовий чекати свою принцесу цілу вічність?
- Почекати можу, але не на стільки довго, щоб постаріти адже я в самому розквіті сил для різних подвигів. Найголовніше, що якраз твоя подруга є основною частиною цих подвигів, ти вже певне зрозуміла , яких ?
- Драко, скажу тобі чесно, не бажаю чути про свою подругу в такому контексті з твоїх вуст. Я була б більш зацікавлена, якби вона про них мені розповіла.
- Якщо її постать, найближчим часом з’явиться перед нами, то вам буде що обговорити пізніше.
Він збожеволів, все кличте санітарів, вони пацієнта загубили. Так все треба вилазити ,щоб покінчити з цим, не можу я тут вічність сидіти.
- Драко Мелфой, мав би сором обговорювати такі речі при моїй сестрі!
- О бачиш, з’явилася пропажа, навіть не догадувався де ж вона може бути. Завжди підозрював, що я-чарівник.
Картину, яку я побачила змусила мене стати як вкопана- Олівія стояла поруч з Драко, поїдаючи цукерки з коробки, стає зрозуміло чого її було не чути. Але це ще не все, блондин-кретин стоїть з букетом півонії, котрі до речі є моїми улюбленими квітами. Відриваючи свій погляд від букету, піднімаю до гори і зустрічаю його очі, вони затягують мене топлячи в своїй глибині. Мені ніколи на думку не спадало, що існують зіниці, котрі нагадують сонячне небо після дощу, цей витвір природи закарбується в моїй голові навічно.
- Знаєш, Ґрейнджер , таких…
- Слухай, ти можеш нарешті сказати моє ім’я, а Драко?
Мені здається чи моє “я” ,тільки-но, звернулося до нього на ім’я. Існує не так багато речей на, які мені хотілося споглядати вічно, але все ж такі є, і одні з них- його емоції, що прикрашали його обличчя в даний момент. Тепер , споглядала не на його фірмову посмішку, а на щиру усмішку на всі тридцять два. Трасця, його зубні ряди ідеальні та білосніжні, б’юся об заклад, якби мої батьки оцінювали чоловіків за критерієм “ротова порожнина-мрія дантиста”- він був би першим на п’єдесталі.
- Ні, я б точно не кликав тебе Герміоною.
- Хах, нахаба. А як тоді?
- В мене безліч варіантів вибирай: «кохана», «моя любов», «мила», «дорогенька», «кішечка». Якщо даси більше часу, то зможу принести тобі цілі листки А4, де буде все написано від руки.
- Я не знаю, яке мені більше до вподоби.
- Тоді, кожен день буде різне.
- Олівія, на твою думку нам слід покинути це царство ніжностей?
- Так, не можу це слухати. Але сестричко, краще вибирай «кішечку» або «моя любов», вони звучать більш романтично.
Дівчата, як завжди у своєму репертуарі.
- Обов’язково дослухаюсь до твоє поради, Олівія.
- Гаразд, бувайте. Я з Олівією підем до мами робити журавликів, а вам двом є про що поговорити.
- Лавґуд, дякую. Тео передасть мою вдячність столиком в ресторані французької кухні, як ти любиш.
- Мелфой, якщо кожне моє побачення буде оплачене тобою, я готова весь час тобі допомагати з цією часом неврівноваженою.
- Луна, я думала ми подруги, а виявляється їжу ти любиш більше.
- Та, та , але не тільки їжу , а ще побачення з Тео, бувайте.
Коли мій малолітній скарб пішов з моєю подругою, залишивши мене на одинці з Драко, я не знала куди себе діти, в мене не було великого досвіду у спілкуванні з чоловіками.
- Я так і не договорив, моя солодка. Тобі, слід піти працювати в шпіонажі, ти гідно тримала оборону, не дивлячись на те, що я залучив твою сестру до себе.
Він сказав “моя солодка” чи причулося, але відчуваючи всередині кульбіти серця, можна дати гарантію що це все реальність, а не жарт моєї уяви.
- Моя солодка, можливо ти вже нарешті вийдеш за стійки-ресепшн і підійдеш до мене?
- М?
- Підійди сюди, будь ласка.
- А та хвилинку.
Стаючи перед ним, доводиться піднімати голову догори, адже його ріст перевищує мій рівно на 25 сантиметрів. І я- розгублена, думки плутаються, тіло наче під гіпнозом.
- Чого ти тут?
- Через тебе.
- Ні, я…я маю на увазі, про що ти хочеш конкретно зі мною поговорити.
- Ґрейнджер , ти мене часами дивуєш, така розумна, а скласти все у цілісну картину не можеш. Але гараз, я- добрий сьогодні, тому обійдемося без образ…
- Ти вже мене образив, принизивши мої розумові здібності.
Чоловіче не нервуй мене, кажи вже. Не тягни кота за хвіст, адже мої руки пітніють, а колінні чашечки трясуться.
- О Боже, що за жінку ти мені дав. Дорогенька моя, я прийшов до тебе і обговорити твій потік інформації в барі минулого разу. І хотів тобі…
Дз-дз-дз-дз-дз
Клятий телефон, щоб його, передзвоню пізніше.
Дз-дз-дз-дз-дз
Дз-дз-дз-дз-дз
Хто такий нетерплячий і кому я стала така потрібна ?
- Можливо, ти все ж таки відповіси на дзвінок, я нікуди не поспішаю?
- А та, мабуть, так. Вибач.
Побачивши ім’я на екрані, мене починає нудити. Не має ніякого бажання говорити з цим абонентом.
- Ало, так привіт , Ерні.
- Ні, Ерні.
- Ні , я не можу тому що …
Мій телефон забирає з рук Драко, даючи на заміну квіти та подарунковий пакет до рук. Вираз його обличчя став серйознішими.
- Ало, Макмілан.
- Не впізнаєш, це Драко, а точніше Драко Мелфой.
- Вона зайнята, в неї безліч справ.
У той же час, я опинилася в його обіймах. Його рука була на моїй талії, а її тепло проникало до середини навіть через сукню.
-Чим конкретно? Вона зайнята мною та і твоя компанія їй не до вподоби, а я тебе в цьому запевняю, все ж таки вона-моя кохана.
- Ні, ближчим часом не передзвонить, їй буде не до цього. Хочу додати, що зранку вона буде поза зоною, адже ночі дуже втомлюють.
Він щасливий від сказаного, а я ти часом червонію і знову маю можливість бачити посмішку на всі 32 та вогники в очах, що там палають.
- Та-та-та, нечвасно. Не плач, ще знайдеш свою долю, бувай і найголовніше забудь цей номер.
Драко кладе слухавку, віддає телефон та дивиться мені у вічі. Таке відчуття, що він може побачити мою душу зсередини, відчинити всі замки. Хочу зупинити цю мить.
- Солодка моя, більше цей слимак не буде тобі докучати та взагалі будь-хто, але навіть якщо хтось спробує свої сили, то їх рівень життя погіршиться.
- Ти погрожуєш людям?
- Ні, але якщо вони лишня морока в моєму житті, то чому б не усунути її розумними способами.
- Тобто ти х…
- Все стоп, ти відходиш від теми.
-Я не відхожу, просто уточнюю.
- Ну та ,звичайно ж. Ми до цього повернемося пізніше, а зараз розберемося зі стосунками.
Його долоні торкаються моїх щік, а лоб притискається до мого- ми стали набагато ближче, а мені набагато жаркіше, наче я в тропіках.
- Ґрейнджер, рано чи пізно я б тебе зловив ти це усвідомлюєш?
- Не гарантую, я ховалася би на вищому рівні, ти б навіть не помітив би моєї присутності.
- Помиляєшся, я завжди тебе помічаю, відчуваю аромат твоїх парфумів та найголовніше, кожен раз заходячи до аудиторії пробігаюся очима по всіх місцях, щоб тебе знайти.
- Що ж, то тепер ми…перейшли на новий рівень, так ?
- Не просто новий рівень, тепер в нас новий розділ , частина і там ми- пара.
- Отже ми- пара, а можна поцікавитися наші найближчі плани?
- Ти мене смішиш, солоденька. Скажи який сьогодні день?
- Не пам’ятаю, не слідкувала за часом, адже мої думки були зайняті…
- Зайняті мною, що я сподіваюсь буде так і цього романтичного дня. Адже сьогодні, моя дорогенька, 14 лютого- День Валентина.
- Вже, так швидко він настав.
- Та, а ще я маю на тебе великі плани сьогодні.
- Але я не можу, сьогодні зміна моя.
- Не хвилюйся, вже про все подбав, Луна все влаштує.
- Коли ти встиг?
- Після того дня, тому збирай речі і рушаймо на побачення.
- Знаєш, все….
Мене зупинили досить цікавим способом, який мені точно до вподоби.
Його губи в один момент опинилися на моїх та затягла у вирій пристрастей, і ніжності. Мурашки пробігли по всьому тілу, його вуста дали імпульси котрі запускали моє серце знову і знову, наче дефібрилятор.
Повітря. Нам не вистачає повітря. Хочеться відійти, щоб пустити кисень до легень, та водночас не маю ніякого бажання відсторонюватися, губити контакт.
Драко перший хто зупиняється, даючи перепочинок і тільки зараз розумію, що мої повіки були прикриті.
- Відкрий оченята, обожнюю потопати в тобі.
- Я..я..
- Я люблю тебе.
- Я тебе теж.
Герміона, що з тобою, певне ти- зніяковіла, але коли ще в житті ти цілувала хлопця своїх мрій та ще й в День Валентин з його признанням? Правильна відповідь- ніколи, це були лише потаємні бажання у справдження яких ти не вірила.
- А тепер вже точно, мила моя, збирай і ми йдем.
- Я нічого із собою не брала, єдине що слід взяти- телефон та куртку.
- Бери і я чекаю тебе на вулиці, біля машини.
Він вийшов з крамниці, коли я почула кроки позаду себе.
- То що тепер когось можна привітати?
- Певне так, але тебе ще чекає розбір польотів.
- Герміона, зараз це найменше, що тебе має хвилювати. Швидше, а то твій принц на коні запланував вам дозвілля на цілий день і ніч.
- Луно, ти все знала ?
- Плюс-мінус, він подзвонив мені після того, як ти не з’явилася в університеті. Розповіси мені, чи правда він такий гарячий.
- Ну Луно, ти знущаєшся з мене.
- Ну чому, це правда цікаве питання.
Сміх заповнив крамницю, схоже на те, що ми схопили смішинку. Взявши речі, попрощалася з Луною та домовилася, щоб та відвела Олівію додому після майстерки.
Мій вихід супроводжувався музикою дверних дзвіночків, вітерець дув в обличчя та від цього холодніше не ставало, сонце світило над головою парубка що заполонив моє серце. Зараз я відчула себе легкою немов пір’їнка та наповненою енергією. І не розуміючи чому, я почала бігти- падаючи в його обійми.
- А куди ми спершу?
- Спершу, я хочу тебе нагодувати чимось смачним, пізніше повести тебе на одну виставку, де висять картини Ренесансу, а ще я хочу піти з тобою в кафе де найкращий в місті “шоколадний фонтан” зі шампанським. І нарешті родзинкою нашої культурної програми- моя квартира.
- Ммм , я в захваті від твоїх організаційних здібностей, коханий.
- Коханий? Ніколи не думав, що з твоїх вуст почую це звертання ближчим часом.
- Мені знайти інший варіант, як до тебе звертатися, може повернутися до старого Мелфой, м ?
- Навіть не думай, я був би повним дурнем, якщо б згодився на це.
- Чомусь так і подумала, але є одне нескромне питання, що мене чекає в тебе у квартирі?
- Ох, тут є безліч варіантів, від перегляду фільму, читання книжок до зім’ятих простирадл.
- Цікаві пропозиції, але певне я теж би була дурною, якщо б відмовилася хоча б від одного з цих варіантів.
- Ґрейнджер , поїхали, потрібно щоб цей день був дуже плодотворний, а ще в мене мало терпіння.
Сідавши до машини, я зрозуміла що Луна була права “вітер справді дунув в іншу сторону” і мені подобається його напрям. Тепер я прямую до щастя малими кроками, і не одна, а з Драко.
Хоча ні тепер не Драко, а коханий.
Нарешті, День Валентина щасливий і для мене.