Дівчина стояла за спиною хлопця і намагалась розібратись зі ще одним вузлом червоної мотузки.
— Що так довго?
— В сенсі, довго?! Я це вперше роблю, — Лі закинув голову і посміхнувся. Та це зовсім не була підтримка. Він з неї знущався. Що вже зовсім не подобалось Суйон.
Вона нарешті знайшла правильний кінець і смикнула за нього.
— Ах…
— Боляче? — брови дівчини піднялись.
— Пхах. Ти ж знаєш, що ні.
Вона ще раз підтягнула мотузку. Хлопець сіпнувся тілом, та вже мовчав. Ше Лі знову відхилив голову назад.
— А поцілунок? Я тут так страждаю.
— Сам сказав, що нічого не відчуваєш, то які страждання?
Навіть під час прелюдії вони не могли заспокоїти своє его. Та чи це заважало?
Дівчина кілька секунд дивилась йому в очі згори донизу, аж поки бажання не переповнило її. Вона нагнулась, майже торкаючись його вуст своїми, але в останній момент запустила пальці під червону мотузку, прослизнувши по всій її довжині донизу, закінчуючи біля паху. Далі піднялась догори, не забираючи долоні. Провела по торсу, грудях, ключицях, і запустила за спину, стиснувши дві паралельні мотузки разом.
Лі промовчав. Та випустити пар хотілось. Не через біль, а напругу, що все більше куйовдилась всередині.
Тим часом дівчина присіла позаду, притулившись грудьми до його спини. На ній ще був одяг, та це не заважало місцю дотику палати. Вона поклала своє підборіддя йому на плече і прошепотіла на вухо:
— Потрібно ж було перевірити, чи не за туго затягнула.
— Так, — протягнув хлопець гортанним риком.
Дівчина встала. Та не тільки вона.
— Знаєш, не дуже розбираюсь у вузлах.
— Це поки.
Вона проігнорувала зауваження.
— Та точно знаю одне: це повинно гарно виглядати. Вставай.
— Як скажеш, золотце.
Це було дещо важко зробити зі зв’язаними за спиною руками. Центр рівноваги викривився, та ніхто не збирався допомагати.
«Я не проти, якщо ти будеш зверху».
От і відповідай тепер за свої слова.
Перше, що хлопець зробив — розплутав схрещені між собою ноги. Поки була можливість, спирався кінчиками пальців на підлогу, аби хоч трохи допомогти собі. А коли присів навпочіпки, ними ж відштовхнувся і, трохи гойднувшись, встав у повний зріст.
Розвернувся до дівчини і швидкими кроками зменшив дистанцію між ними, втискаючи її у стіну.
— І як?
Ше Лі був більше ніж на голову вищий від Суйон. Тож тепер дівчині доводилось мучити шийні хребці і закинути голову.
— Можливо, я хоч щось повинна бачити аби відповісти?
— Можливо.
Та ніяких порухів не відбулось. Навіть так, будучи зі зв’язаними позаду руками, він не втрачав контроль над ситуацією. І Суйон це бісило.
Тепер Ше Лі і стіну розділяло лиш її тіло.
— А тепер поцілуєш?
Якби вона дозволила йому зробити це, то точно зазнала би поразки. Тому, схопившись руками за мотузки перед собою, різко потягнула на себе, торкаючись його губ своїми.
Дихання партнерів збивалось і теплими клубками перебігало з кінчика одного язика на інший. Що стосувалось фізичної близькості, то тут ніхто з них не намагався тиснути. Хоча вони і були готові розірвати один одного за першої ж можливості. Та не зробити боляче. Це табу.
Поцілунок це ж тільки початок процесу. Завжди хотілось бути ближче і глибше. Його не вистачало надовго, як і Ше Лі.
Хлопець ще сильніше притиснув Суйон до стіни. Якби не зв’язані за спиною руки, то вона б вже давно була на ньому. А так, все ж таки, доводилось грати за правилами і насолоджуватись відсутністю вільного простору між ними, ногою затиснутою між її, яку вона вперто стримувала.
Він закінчив поцілунок першим, та спустився на її шию.
«Стоп!» — стукнуло у дівчини в голові. Сьогодні вечір не піде за звичайним сценарієм.
Вона відпустила мотузки і відразу ж знову запустила під них долоні, та віддавши трохи сили в руки відштовхнула хлопця.
— Лягай.
І це був наказ. Вона провела поглядом до ліжка.
Змінивши хвилинний ступор на заздалегідь заготовану покору, Лі дав можливість штовхнути себе додолу.
Нарешті посадивши, Суйон прибрала руку з його плеча, яку він в останній момент намагався схопити. Чи то поцілувати, чи вкусити.
І перші хвилини, вона здавалась розгубленою.
Ох, як її хотілось пожаліти.
Та це лиш поки дівчина не зіставила план, опинившись у більш вигідному становищі. Якби він не був зв’язаним, то в Суйон не було би шанса перемогти.
— Пам’ятаєш, про що ми говорили? Сьогодні ти тільки дивишся.
Хлопця наче холодною водою облили.
«А вона ж, блядь, могла.»
— То…
Дівчина схопилась за поділ чорної футболки і одним рухом її скинула.
— Я передумала.
Наступними пішли вузькі джинси. Це вже було зняти важче, та вона намагалась не розбивати ауру сексуальності. І ох, вдавалось. Залишившись лиш в одному темно-синьому комплекті, вона піддалась вперед. Падаючи перед самим хлопцем навколішки і так само швидко підіймаючись його торсом догори, дівчина передала йому із вуст в уста замість поцілунку:
— Сьогодні я не хочу тебе задовольняти.
Суйон трохи сильніше вперлась Лі коліном в пах.
— В тебе ж є лубрикант?
— Так.
Ше Лі махнув головою у бік столу.
— Верхня поличка.
Вона лиш на секунду полишила його, а повернулась вже з рожевою пляшечкою, яку відклала поки на ліжко поряд. Натомість розстібнула ґудзик на штанях і блискавку.
— Привстань.
В цей момент Ше Лі не бентежило навіть те, що Суйон сиділа на ньому і тиснула. Він з легкістю підняв таз, а вона швидко опустила штани разом зі спіднім. Результат був передбачуваним для обох — у хлопця давно стояв.
Тепер дівчина взялась за залишену нею пляшечку поряд. Вона випустила на руку рідину та провела нею по члену. Змазка була кімнатної температури, та хлопець здригнувся від перепаду температур на його, зараз, найчутливішому місці. Вона не довго розтирала розчин, бо і сама вже хотіла продовжити, тож піднялась з колін хлопця і тією самою рукою прибрала у бік свої трусики. Вона знову взяла член до руки і нахилилась, впавши на плече хлопця.
— Обережно.
Обоє знали, що підготувались нормально, та, якщо десь і могли проявити трішки більше піклування один про одного, то робили це.
Дівчина потроху сідала донизу, спеціально не показуючи свого лиця в цей момент, але не соромлячись проявляти свої емоції, зітхала йому на вухо.
За весь вечір, зараз Ше Лі найбільше хотілось звільнити руки, аби обійняти її.
Та в їхньому розпорядженні були такі умови.
Суйон повністю сіла, приймаючи всього його всередину. Хлопець відчував, як внизу все сильніше і сильніше пульсує, та дівчина не починала рухатись. От тепер він і справді покірно чекав.
Прийшовши трохи до тями і знову отримавши контроль на ситуацією, вона нарешті показала своє лице.
Перший поштовх. Вона трохи підіймається на ногах, бере його лице в руки і цілує. Сідає назад.
З горла Ше Лі виривається гарчання. На диво, Суйон мовчить. Та це через поцілунок. Невеличке відстрочування прояву її слабкості.
І як тільки їх губи розімкнулись…
— Ах… — голосно розлетілось кімнатою.
Якби в Ше Лі не були звязані руки, то він би вже давно обійняв її, огорнув, перевернув, опинився зверху. Як і завжди. Та зараз Суйон рухалась в своєму темпі. І його це заводило ще більше. Було щось недоступне в тому, аби так підкорюватись, настільки підлаштуватись під іншу людину.
Раніше в його житті ця функція була недоступною. Та, можливо, тому і заворожувала. Віддатись комусь без залишку. Піти на повідку.
Дівчина все менше соромилась свого голосу і звуків, що видавали їх тіла. Нарощувала темп.
За сьогодні вони достатньо награлись і хотілось кінчити.
— Зніми його, — хлопець зубами вчепився в лямку від ліфчика.
— Не тобі вирішувати.
Вона опустила свою голову над його, зупинившись на секунду вгорі. Прикрила їх обличчя чорним волоссям. Віддала короткий поцілунок і продовжила пришвидшуватись.
На останніх секундах, коли здоровий глузд вже покидав їх, Суйон сама закинула руки Ше Лі за шию і втиснулась, настільки це було можливо. Цей момент проникнення був апогеєм того, що розпочав поцілунок.
Вона на секунду затрималась вгорі, майже випустивши його з себе, і безсильно сіла назад, знову повністю приймаючи.
Ше Лі відкинувся на ліжко, забираючи дівчину з собою.
Вони кілька хвилин лежали і в тиші переводили подих. Скоро доведеться вставати, розв’язувати мотузки. В голові Суйон вже починала битись перша думка, чи не занадто туго вона зав’язала. І в той же момент, в момент, поки вони ще разом, дівчина думала: «Хочу залишити на ньому слід від цієї ночі».
— То, — подав голос Ше Лі. — Наступного разу спробуємо з пов’язкою на очах.