Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
«Такий швидкий кар’єрний ріст… – думалось Кею. – Один бій – і я вже не рядовий солдат. Ще два – і лейтенант. Цікаво мати власну систему звань.»
Кей розглядав свій новий погон ас-лейтенанта Nerv. На ньому було тепер два інкрустованих синіх камені трикутної форми. Сам же погон кріпився на кітель на липучці.
–Так, час вже збиратись.
Сьогодні доктор Акаґі та лейтенант Ібукі вирішили провести додатковий брифінг можливостей Клеймора та його озброєння з огляду на нові. В останньому бою Кей використовував далеко не все, адже тільки но нові технології були встановлені на меха, одразу ж напав Бардіїл.
Той же вібромеч було до кінця відкалібровано тільки після останнього бою. Пістолет також був марним, адже АТ-Поле Кей так і не зумів вчасно спроектувати. І саме поле незрозуміло як працює. Навіть з такими недосконалими «клинками» доведеться уживатися. І Кей прагнув взнати про них побільше. Адже це було все, на що він міг розраховувати.
***
Куроґане жорстоко помилявся, сподіваючись взнати щось нове…
–…таким чином, ми вважаємо, що для вдалої проекції АТ-Поля необхідно дещо більше, аніж сильні роздратованість чи злість. – доктор Акаґі протягом двох годин розпиналася про можливості та способи активації цієї містичної зброї. Та всі її слова зводилися до того, що «ми не знаємо, як його активувати».
«Тим не менш, в Аянамі зовсім нема з цим проблем…»
–Семпаю, – встряла Майя, – за десять хвилин розпочнуться тести з Євою-00.
Відірвавшись від лекції, Ріцко глянула на годинник.
–Точно. Майє, завершиш лекцію?
І з цими словами та незворушним обличчям, доктор Акаґі залишила кабінет.
–В результаті я нічого про це поле не взнав… – пробурмотів Кей. – Що це за зброя, яку неможливо використати?!
–Нічого не поробиш, Куроґане-куне. Ми замало знаємо про Янголів, про Єв, щоб щось заздалегідь стверджувати.
–Як я зрозумів, АТ-Поле є і в Янголів, і в Єв. Чи означає це, що Євангеліони були створені на основі Янголів?
–Саме так. Ми використали ДНК Янгола, знайденого в Антарктиді після Другого Удару для вирощування Єв.
–ДНК? Вирощування?
–Саме так. Євангеліон, в першу чергу, біоробот. Він – недосконалий організм, убраний в броню. Модель біологічних роботів дає можливість пілоту природньо відчувати себе в контактній капсулі…
На цьому моменті Кей випав з реальності. Клеймор живий… все те безумство, та темна воля, що випромінював мех… то не було лише грою уяви пілота.
Ні. Це не може бути правдою. Ті почуття – це всього навсього відчуття від улюбленого меча, чи пістолета. Не може така машина, як Єва, бути розумною. Але перед очима Кея з’явилась картина берсерку. Клеймор, що несе руйнування місту, ледь не більші, ніж Сакіїл. Жага крові Янголів, якої Кей ніколи в житті не відчував. І темні руни… палаючі в багрових очах Клеймора…
–Кею-куне! – до свідомості пілота досяг оклик Майі. – Ти чого завмер?
Кей кліпнув оком. Видіння розвіялось і перед Кеєм знов постала старший лейтенант Ібукі, що занепокоєно трясла пілота за плече.
–Перепрошую… – прибито відповів Кей. – Трохи замислився. – він потряс головою, насилу скидаючи з себе залишки кошмару.
–Точно все нормально? Ти був якийсь втрачений.
Кей кинув погляд на дзеркало. Його єдине око палало темним червоним вогнем, а на вустах грала крижана усмішка. Кілька довгих секунд Кей вдивлявся у своє спотворене відображення, поки його знов не потрясла Майя.
–Точно все в порядку?
–Так точно! – випалив пілот. – Все в нормі!
Він примусив себе розгледіти той образ, вирізав його зі своєї пам’яті.
–Я можу продовжити!
–Добре… – трохи невпевнено промовила Майя та повернулась до лекції. – Так от, природа Єви дозволяє поліпшити керування та покращити бойові навички. М’язи, сухожилля, зв’язки, суглоби, кістки, що міцніше металу. Все це дозволяє Єві робити все те, що може робити звичайна жива істота, а не машина, що обмежена програмним кодом та ненадійними шарнірами.
Ти пілотуєш аналог людського тіла з його гнучкістю та надійністю. На відміну від того, що зараз розробляється в Америці та росії.
–А що там розробляють?
–Джети – повністю механічні роботи на ядерних реакторах. Вважай, Ґандами – в допомогу Євам. Хоча, на мою думку, вони просто хочуть змістити Єви своїми моделями.
–Але, якщо Єви – живі, чому вони ніяк це не проявляють?.. – але Кей одразу замовк, адже згадав нещодавнє безумство Прототипу.
–Єви дуже рідко подають ознаки життя. – протягнула Майя. – Для роботи їм необхідні джерела живлення і пілот. А спалахи люті Прототипа – це останнє, що ми від них очікуємо.
–А як проходить синхронізація?
–Як казала семпай, синхронізація – це поєднання душі пілота та Єви.
–Душі? – підняв брову Кей. – Я гадав, ми говоримо про біологію.
–Чесно кажучи, я й сам не зовсім розумію, але доктор Акаґі сказала так: «Душа – це найважливіша складова Єви. Без неї пілотування неможливе.»
–Я не розумію…
–І не ти один. Але природа Єви нам поки не до кінця відома.
«І все ж таки, ми використовуємо їх…» – подумав Кей.
Слабак…
–Ну гаразд. – оживилася Майя. – Ходімо. Далі в нас по списку – озброєння Єв. Найкраще буде показати тобі все на тренуванні…
***
Ріцко вивчала показники стану Єви-00 та її пілота.
–В нас прогрес, Рей. Єва більше не вирує, а твої показники покращились! – задоволено промовила вона.
–Так. – тихо відповіла Рей з кокпіту Прототипу.
–Але в чому ж була проблема? – ніяк не могла зрозуміти доктор Акаґі.
–Навряд чи це був її ментальний стан. – припустив Макото. – Я не помітив, щоб вона якось мінялась…
–Не знаю… – пробурмотіла Ріцко, проганяючи в голові усі можливі варіанти. – Зараз проведемо тренування разом із Кеєм.
–Так. – як завжди відповіла Рей.
Двері ангару відкрилися, і Єва-00 рушила на тренувальний полігон на поверхні Гео-фронту. Там їх вже чекали Ібукі Майя, капітан Кацураґі у командному пункті та Куроґане Кей в кокпіті чорного Клеймору.
–О, Рей! – зрадила Місато. – Вам нарешті вдалось запустити Єву!
–Так, вона більше не вирує. І я вирішила, що спільне тренування має піти на користь. Прототипу необхідне калібрування, та й Рей ще жодного разу не билась в Єві.
–Гаразд. – кивнула Місато. – Майя як раз інструктувала Кея на рахунок вогнепальної зброї…
***
Майя не була експертом в області озброєння, тому вона коротко та тезово пройшлася по кожній зброї. Втім Кей почерпнув куди більше інформації, оглядаючи її.
Кожна з них являла собою потужну гармату, якій надали форму та скорострільні характеристики ручної вогнепальної зброї. Наприклад пістолет – «гарматна версія» класичного пістолету Desert Eagle, штурмовий карабін – це гармата у вигляді гвинтівки FN SCAR. До купи була важка гармата-гаубиця, дизайн якої скопіювали зі снайперської гвинтівки Barret M82.
Власне, це було все що доступно Nerv’у. Всього по два екземпляра «штурмових» та «снайперських гармат» та чотири «ручні гармати». Вони були розраховані на найрізноманітніших Янголів, чиї зовнішній вигляд, розміри та здібності були невідомі на момент створення цього озброєння.
Кей провів із задоволенням ті години тренувань з гарматами. Хоча в подальшому тренування будуть обмежені з огляду на велику вартість снарядів для них. Втім що Кей, що Рей, показали неймовірний рівень підготовки. Вони стріляли так, наче це було не важче, ніж бігати. Рей вчилась пілотуванню з самого дитинства, Кей в свою чергу складав враження талановитого генія.
–Неймовірно… – в шоці видавила Ріцко. – Ваші навички просто неперевершені! Я бачу, твої тренування у стрільбі не проходять марно, Куроґане-куне. Так тримати!
–Дійсно. – погоджуючись, кивнула Місато. – Так, досить витрачати патрони. Ці гармати поки на Янголах не випробовувалось. Будемо робити упор на вже перевірений ближній бій. Ножі, мечі та АТ-Поле.
–Так точно. – кивнув Кей, спохмурнівши після згадки містичного поля.
–З холодної зброї ми маємо десять протитанкових ножів, – почала пояснювати Майя, – по два комплекти прогресивних ручних клинка на кожну Єву, шістнадцять кумулятивних кувалд і наразі тільки два… ні, вже один експериментальний вібромеч.
Якщо коротко, то вся наша клинкова зброя має один принцип дії – високочастотна вібрація. Втім вібромеч додатково обладнаний сто двадцятьма репульсорами. Не варто морочити собі голову принципом їх дії. Достатньо розуміти, що репульсори можуть збільшити імпульс та силу удару меча. Викликаються голосовими командами.
Втім Кей це вже знає. Але, що важливіше, такі ж репульсори має і Клеймор. На його ліктях, долонях, спині та стопах встановлені потужніші моделі.
–Тільки Клеймор? – рівно запитала Рей.
–Так. Технологія була розроблена вже після заморозки Єви-00.
–Продовжимо. – Майя зробила глоток води. – Кумулятивні кувалди – це невеличкий по міркам Єви молот, грузило якого є кумулятивна граната. Невідомо, чи проб’є вона АТ-Поле Янгола. Втім на іспитах кувалда здолала сім метрів бронеплит.
Кей віднісся до такої інформації скептично. Занадто потужною зброя виглядає. З іншого боку… Єва – ще більш екстраординарна зброя. Якщо вона потрапить не в ті руки, або пілотів захоплять та примусять виконувати чужі накази… жодна армія світу не зможе їй протистояти. Напочатку, як мінімум. Той факт, що Ікарі видав Кею пістолет, починає сяяти новими барвами…
***
–Так, а тепер проведемо спаринг. – сказала Місато, тільки-но закінчилась лекція. – Наразі у нас лишився всього один вібромеч, тому Рей доведеться задовольнятись тим, що є.
–Так точно. – синхронно відповіли пілота.
І бій почався. Рей використовувала ручні клинки проти вібромеча Кея. Втім, це не викликало у неї жодних проблем. Дівчинка була майстром своєї справи. Її рухи були ідеально плавні та швидкі. Що розбігалось з її звичайним станом. У бою вона була стрімкою, наче блискавка і не зробила жодного зайвого руху. Якби вона здолала Янгола сам на сам, не отримавши жодної подряпини, Кей не здивувався б.
Втім, він викладався на повну, використовуючи всі ті нечисленні навички фехтування, котрими володів, в кожен удар, кожен випад. Проте навіть цього виявилось замало.
Активувавши репульсори на руках та мечі, Кей здійснив хибний випад та, змахнувши мече над головою, завдав руйнівного удару по шиї Прототипу. Але лівий ручний клинок раптово опинився на шляху вібромеча та зупинив атаку. А правий, тим часом, розірвав повітря та з’явився в лічених сантиметрах від шиї Клеймора.
Тяжко дихаючи, Кей завмер в шоці. Ніколи ще його так не обробляли… він глянув на зображення Рей на одному з моніторів – її обличчя залишалось абсолютно спокійним, не виражаючим нічого. Жодної крапельки поту не блиснуло. Ані тіні втоми чи напруги… зовсім нічого. Наче здолати Кея було не важче, аніж здійснити вдих! Повна поразка…
І за наступні кілька годин, що продовжувався спаринг, Кей жодного разу не здолав Аянамі… він використовував всю клинкову зброю, що в нього була, втім – марно. Коли спаринг закінчився, і пілоти розділилися. Майя та доктор Акаґі провели обстеження кожного з них.
–Молодець, Куроґане-кун. Твої показники покращились! – похвалила Майя. – Коефіцієнт синхронізації збільшився до 78%. Це дуже добрий результат! За такий короткий термін…
–А що таке коефіцієнт синхронізації? – поцікавився Кей.
–Ем… як би тобі пояснити… – призадумалась асистентка. – Чим вище коефіцієнт, ти швидше Єва буде виконувати твої команди. Якщо він перевищить 100%, то Клеймор реагуватиме швидше за твоє власне тіло.
–І як же можна підвищити рівень синхронізації?
–Тренуваннями. – відповіла Майя. – Чи ти гадав, що тести та вправи по синхронізації існують тільки, аби зайняти ваш час?
Насправді в Кея проскакувала така думка… час від часу…
–Зрозумів.
–Можу тобі точно повідомити, що в тебе талант до пілотування. Твоя синхронізація зростає щодня. Ні в кого з інших Дітей не спостерігали таку швидкість!
«Ні в кого з інших… Точно!»
–Лейтенанте Ібукі… – почав Кей.
–Просто Майя. Мені ніяково від всіх цих звань.
–Так точно. Міс Майе, якщо я шостий, то хто решта пілотів?
–О, а решта зараз проходять тренування. – відповіла Майя. – Я точно не знаю, адже це не зовсім моя область дозволеного, але Аянамі Рей – перше виявлене Дитя, здатне пілотувати Євангеліон. Друга Дівчинка наразі тренується в Німеччині. Разом з Євою-02, вони мають прибути впродовж місяця. Щодо решти – я не знаю. Втім, гадаю, вони всі також найближчим часом прибудуть в Японію. Тут ви об’єднаєтесь, і ти, як найдосвідченіший, будеш лідером загону.
«Лідером? Не краща перспектива…»
***
Щойно покінчивши з інструктажем, Кей залишив базу. Він підіймався довгим ескалатором та здивувався, побачивши на ньому ж Аянамі Рей. Кей піднявся до неї, перестрибуючи кілька сходинок.
–Аянамі, ти вже закінчила з тестами?
Рей спокійно глянула на пілота та кивнула.
–Я хтів тебе запитати, як давно ти керуєш Євою? Скільки ти для цього вже тренуєшся?
Рей з ледь помітним здивуванням глянула на Кея, трохи нахиливши голову.
–Десять років. – рівно відповіла вона.
«Нічого собі… – вразився пілот Клеймору. – Отже почала вона всього в чотири, чи п’ять років…»
–І тебе не турбує, що старшим призначили мене? – запитав він. – Не пройшло й місяця, як я став пілотом.
–Ви тренуєтесь боротьбі дванадцять років. – без жодної емоції відповіла Рей. – Ви єдиний, хто бився з Янголами. Ви маєте більше досвіду. Вам належить бути лідером.
–Та не хочу я. – вирвалося в Кея.
Рей трохи здивовано глянула на пілота та ще більш нахилила голову до плеча:
–Чому?
Кей зам’явся та почухав потилицю.
–Чому, питаєш… Я мало знаю про Євангеліон, най я і єдин, хто у ньому бився, я зовсім не вмію командувати.
Тепер обличчя Аянамі насичилось нерозуміючими барвами.
–Ви добре показали себе в розподілі наказів. – рівно сказала Рей.
–То було всього один раз, та і той невдалий…
«І боюся, так буде недовго…»
***
Цієї ночі Кею пощастило виспатись. Після затяжних тренувань він майже повністю вибився із сил, і, ледь повернувся додому, одразу ж завалився в ліжко. Наступного ранку, вже сповнений сил, він рушив до школи. В дорозі його раптово окликнули.
–Куроґане!
Повернувшись на голос, Кей побачив Судзухару та Аїду, що поспішали наздогнати його.
–Привіт, Куроґане. – поздоровався Тоджі.
Кей кивнув і дочекавшись, поки його наздоженуть, продовжив шлях.
–Куроґане, ти зробив сьогоднішню домашку з японської? – запитав Аїда.
–Ні. – зітхнув Кей. – Щойно я покінчив з математикою, так Кацураґі одразу згадала, що мене чекають в Nerv.
–О, то ти зробив математику! – зрадів Кенске. – Даш списати, бо я загубився в тих квадратних рівняннях.
Кивнувши, Кей занурився у свої думки. Ві не переставав гадати про своє відбуття до Сибіру і чималій вірогідності опинитися поза містом під час чергового нападу Янголів. А також думки його були зайняті його статусом командира, що все більше наближався. І, хоча формально та фактично, їх командиром буде Місато, він все ще має прийняти на себе відповідальність та турботу про загін, як під час бою, так і в вільний час.
«Не можна мені довіряти командування… – думав він. – Ні до чого доброго це не призведе…»
***
Не дивлячись на сонячну погоду та скінчившийся снігопад, день був для Кея похмурим. Аянамі, як зазвичай, сиділа перед ним та нічого не помічала. Проте цього разу Кей навіть погляду на неї не кинув, поглинений своїми думками.
Він не мав ставати командиром загону. Коли він взнав, що його привласнено звання сержанта, він вирішив, що це чиста формальність та визначення рівня допуску. Він ніяк не гадав, що це переросте в керівництво загоном.
І Куроґане був цьому нерадий. Все, що він знав про себе, кричало про хибність цієї затії. Треба з цим покінчити. Раз і назавжди!
Від цих думок його відволікло нове повідомлення на його ноутбуці. В наші часи у процвітаючих містах, у школах, замість підручників, учням видавались спеціальні ноутбуки. Проте Кей перевівся посеред навчального року і йому не зуміли виділити такий. Втім, дозволили користуватись особистим.
Власне і ноутбук у Кея був від Nerv’у.
Пілот відкрив свою особисту електронну пошту та прочитав останнє повідомлення від Х’юґи Макото.
Особова справа №2: Аска Ленґлі Сор’ю – мовилось у заголовку.
Стать: жіноча
Звання: Друга Дівчинка
Організація(-ї): Nerv
Дата народження: 04.12.2005
Вік: 14
Зріст: 1,49 м
Громадянство: німецьке
Ледь прочитавши це, Кей закрив листа. Там була довга біографія цієї Сор’ю, а також Аянамі, втім Кей не став їх читати. Він чудово розумів, нащо йому відправили їх досьє і йому це не подобалось. Він не збирався ставати командиром. А отже і читати це не мало сенсу.
Продзвенів шкільний дзвінок, що знаменує кінець навчального дня, і Кей твердо прийняв рішення.
«Раз і назавжди!»
Підвівшись, пілот взяв телефон і, знайшовши номер Місато, прийнявся друкувати повідомлення:
Каптане Кацураґі, прошу відхилити мою кандидатуру на роль командира загону Євангеліонів.
Відправивши повідомлення, Кей почав нервово очікувати відповіді, не відриваючи ока від рядка повідомлень.
–Агов, Куроґане. – це підійшов його однокласник – Судзухара. – Староста тебе ще не діставала питаннями про шкільний клуб?
–Нема проблем. – не дивлячись, відповів Кей.
Рядок сповіщень оновився і телефон завібрував – прийшло нове повідомлення. Швидко його відкривши, Кей прочитав наступне:
Я не маю права приймати такі рішення. Це наказ командира.
«Дідько. Знов Ікарі!»
–Ну так повір, вона буде тебе діставати. – запевнив друга Тоджі.
–Нема проблем.
А чому ти просиш відхилення? – Кей продовжив читати. – Всі вважають, що ти ідеально підходиш для цього.
–Тому, аби до тебе не домагалась Хікарі, раджу тобі вступити в наш баскетбольний клуб. – продовжив Судзухара. – Як ти на це дивишся?
–Нема проблем. – на автоматі повторив Кей.
Він прийнявся друкувати відповідь:
Вимушений заявити, що даний висновок заснований на неповній інформації. Можу я переговорити з командиром Ікарі щодо цього питання?
–Тоді розпишися тут. – Тоджі протягнув Кею бланк.
Очікуючи відповіді, Куроґане, не дивлячись, поставив свій підпис. Нарешті прийшло нове повідомлення:
Так. Командир зараз у себе.
Дочитавши до крапки, Кей швидко поскладав свої речі в сумку та залишив клас, ні з ким не попрощавшись. Накинувши пальто, він швидким кроком рушив до Гео-Фронту…
***
–Чому? – рівно запитав командир Ікарі.
–Я не підходжу. – різко відповів лейтенант Куроґане.
–Мої спостереження кажуть інше. – злегка розслабившись, Ікарі відкинувся на спинку крісла. – Ти чудово показав себе в битвах з Шатіїлом та Бардіїлом. Аянамі, доктор Акаґі, капітан Кацураґі та Фуюцкі згодні з моїм рішенням. Ти ідеально підійдеш на роль командира загону.
–Ці спостереження засновані на неповних та хибних даних. – пілот почав втрачати терпіння. Сама розмова з цією людиною виводила Куроґане з себе. – Крім того, хіба не каптан Кацураґі наш командир?
–Вона стратег. Координує ваші дії, виходячи з наявних даних та надає поради, розробляє стратегію. Треба розуміти, що бойовий командир приймає рішення безпосередньо на полі бою. В той час, як капітан Кацураґі виступає в ролі радника. Наче ти цього не знаєш.
Куроґане зам’явся, не знаючи, як відповісти. Ці слова звучали розумно, як і більшість слів Ікарі. І цей факт дратував пілота.
–Я не підходжу… – слабо повторив він.
–Ти ідеально підходиш для цієї роботи. Твій досвід та бойові заслуги – кращий тому доказ.
–Дезінформація. – Куроґане почав підіймати голос. – Ти не знаєш до чого це призведе! Я – знаю! Втрати будуть неминучі під моїм командуванням, я певен. Я знов припустюся помилки і тоді… – він ковтнув слину. – І тоді ми всі загинемо.
–Я так не вважаю. – рівно відповів Ікарі.
–Тоді можеш готуватись до кремації. – кинув Кей, повертаючись до виходу. На шляху до дверей, він додав. – Хоча, я не думаю, що тобі буде до цього діла, коли настане кінець світу…
–Можеш язвити скільки завгодно. – раптом відреагував Ґендо, змусивши Кея завмерти в сантиметрі від дверної ручки. – Моєї думки це не змінить. Твої повноваження набудуть чинності, тільки-но ми об’єднаємося з Другою Дівчиною.
–Ти не… – почав було Кей, но Ґендо його перервав.
–Я вірю в тебе. Ти впораєшся.
Єдине око Кея, що свердлило дверну ручку, розширилось. Ікарі Ґендо щойно не просто похвалив його… він надихав хлопця… підбадьорював його… Це було неприродньо та… приємно. Лише на мить, але ці слова вселили віру у власні сили. Втім, лише на мить…
–Ти нічого про мене не знаєш, щоб казати таке! – холодно кинув він та залишив кабінет.
Повисла тиша. За кілька секунд Ґендо порушив її тяжким зітханням. Він дістав із столу пачку паперу, заголовок якої голосив:
Особова справа №1: Кей Куроґане (Ікарі)
Стать: чоловіча
Звання: Шосте Дитя, лейтенант
Організація(-ї): Nerv…
–Далеко не найгірший початок, наскільки я можу судити. – раптовий голос заступника командира змуси Ґендо перервати читання та ледь помітно здригнутися.
«Та щоб тебе шляк трафив, Фуюцкі!» – вилаявся він про себе.
Ґендо і досі не міг звикнути до непомітності свого заступника. Той спокійно сидів у кріслі, в куті кабінету та мовчки слухав діалог командира та лейтенанта. Хоча під кінець це вже більше нагадувало сварку батька з сином.
–Підбадьорити його та висловити довіру було гарною ідеєю.
–Головне, щоб він вірив у свої сили. Без того, він просто зламається від ваги власної відповідальності. – Ґендо зняв окуляри та прийнявся їх протирати. – Часом, я сумніваюсь, чи не забагато я на нього звалив?
–Це покаже лише час. – багатозначно заключив Фуюцкі.
Ґендо промовчав та продовжив читання:
Особова справа №1: Кей Куроґане (Ікарі)
Стать: чоловіча
Звання: Шосте Дитя, лейтенант
Організація(-ї): Nerv, Азовсталь
Дата народження: 01.11.2005
Вік: 14
Зріст: 1,59 м
Громадянство: відсутнє…
***
У пригніченому стані Кей повернувся додому та, не знімаючи пальто, повалився в ліжко.
«Якби він тільки знав, то нізащо не пішов би на це. – журився Кей. – Бісів Ікарі!»
Ніщо не могла переконати пілота в зворотному. Але піти та розповісти все в подробицях Кей не міг. Для нього це було рівносильно що розплакатись. Рівносильно здачі Ікарі. На це він піти не міг.
І єдиним виходом Кей бачив лише надати Ікарі наочні докази своїй некомпетенції. Але навмисно програти в битві, підставивши Аянамі та ту Другу Дівчинку – Ленґлі, було для Кей анітрохи не кращим рішенням. Це було б підло та безвідповідально. Це було б вбивством… зрадою. Навіть, якщо пілотування була нав’язано йому Ікарі, Кей не міг так вчинити. Це було вище його сил… єдине, що він міг зробити, так це викластись на повну, аби не підвести решту пілотів.
От тільки… вони загинуть. Якщо Кей буде командиром, ці дівчата загинуть. Загинуть по його провині. Адже він не підходить. Не підходить на роль командира!
«Ааааргх!!! – Куроґане схопився за голову, скуйовджуючи своє волосся – Якесь замкнене коло! Що б я не зробив, вони все одно загинуть!»
–ЗАГИНУТЬ! – вигукнув він у пустоту.
Перед його очима постала картина, як він, сидячи в Єві та віддаючи накази, бачить, що пілоти, слідуючи ним, віддають свої життя. Жертвують ними, аби виконати поставлену задачу. Жертвують, адже Кей не зумів скоординувати їх дії та захистити їх. А слідом за пілотами гинуть невинні. Безліч людей вмирають тому, що Кей виявився недостатньо вправним, аби захистити їх. Занадто слабкий, аби боротися з Янголами та занадто дурнолобий, аби віддавати накази.
Гине все Токіо-3 і все його населення. Гине світ та все людство, адже Ікарі поклав на Кея відповідальність, яку він не зможе подужати…
Темні думи охопили розум Кея, і він ледь не загубився у них. Проте у пілота було рішення. Титанічним зусиллям він відігнав темні думки та підвівся з ліжка, знімаючи пальто та кітель. Розвісивши одяг по тремпелям, він дістав із шафи електрогітару та підсилювач. В день заселення він написав вчителю з проханням прислати їх.
Трохи повозившись із дротами, Кей підключив гітару до підсилювача та почав налаштовувати струни. Сам цей процес заспокоював, втім покінчивши з ним, Кей з силою опустив медіатор на струни. Музика пролунала усією квартирою. Музика, що здатна заспокоїти Куроґане Кея.
Довгий, проте енергійний вступ відкрив нову картину пілоту.
Тим, хто зустрічає день зі зброєю в руках,
Хто виходить в ніч, хто з вірою в думках,
Хто віддасть життя заради інших поколінь.
Всім вам до землі уклін!
Далека країна, яку охопила війна. Він був там. Зовсім ще дитина. Дитина без сім’ї та імені. Але дитина, вихована воїном та солдатом. Оточений такими самими дітьми без минулого та без майбутнього… без дитинства. Діти, що розуміли лише мову війни.
Синьо-жовте небо застилає чорний дим,
Наступає зло, та правда в твоїм слові!
Це час згадати, хто ти і з ким,
Хто ти по духу, хто ти по крові.
Вони зіткнулися зі своєю першою війною. Війною з свободу. Війною за життя і сяйво. До їх дому прийшли вороги. І єдине, що вони могли зробити – вступити у війну.
Тим, хто не ховався по домівках по кутках.
Тим, хто виніс зброю побратима на руках.
Хто пішов на небо захищаючи свій дім.
До землі уклін вам всім!
Вони були хоробрі, вони були відчайдушні, вони були воїнами. Але вони були дітьми. Дітьми, що не бачили війну, але бачили смерть. Діти, що не бажали стати рабами кинулись у бій. У повів у бій їх один – той, за ким пішли. Той, хто був достатньо хоробрим, аби надихати інших.
Поглинає світло ненажерливий павук.
Та звичайні хлопці роблять свою справу.
Сказані колись слова для них не просто звук.
Смерть ворогам! І країні слава!
Свобода була для них всім. Вони боролись за життя, за волю. І поки дорослі воювали, діти не стояли осторонь. Ніхто не знав про них. Та вони були. Непомітні, неухильні, войовничі. Так їх виховали. Але довго так бути не могло.
Тим, хто вистояв в полоні, не злякавсь катів.
Хто тримав кільце в долоні, щоб спасти братів.
Хто лежав один у полі серед підлих мін.
Всім вам до землі уклін!
Їх знайшли. Ворог спіймав їх. І кати зайнялись своєю улюбленою справою. Деякі зламались, інші померли, не витримавши тортур. Решта втекли. Вивів їх лідер. Вивів до воїнів своєї країни. Вражені жахом, звичайні дорослі військові приютили дітей. Нагодували, зігріли. Вони надихнулись хоробрістю дітей, та зажурились їх буттям воїнами у такому віці.
Тим, хто не ховався по домівках по кутках,
Тим, хто виніс зброю побратима на руках.
Хто пішов на небо захищаючи свій дім.
До землі уклін вам всім!
Для дітей вони стали новою сім’єю, тими, хто боронив їх власне життя. Найхоробрішими людьми в світі… Втім довго це не тривало. Воїни загинули в боях. І діти залишились одні. Знов їх очолив лідер. І повів їх у бій, шануючи пам’ять дорослих.
Хто дарує хлопцям кожен день друге життя.
Хто пішов прямо з майдану в бій без вороття.
Хто беріг наш рідний прапор серед вражих стін.
До землі уклін, до землі уклін!
Вони боролись, знов і знов. Діти зі зламаною долею та розумом, вбивали ворогів одного за одним. Але сталося найгірше…
Тим, хто зустрічає день зі зброєю в руках!
Хто виходить в ніч із країною в думках!
Хто віддав своє життя, щоб ти встав з колін!
Всім вам до землі уклін…
–Я їх не зберіг…
***
Кей тяжко дихав. Зігравши пісню, він витратив масу сил та концентрації. Таке просте заняття, але так сильно на нього тиснуло.
–Я припустився помилки… – прохрипів Кей.
Зазвичай, гра на гітарі допомагає Кею здолати перешкоди, посилити його дух… Але цього разу все пішло не так.
–Став причиною їх загибелі…
Він з усієї сили стиснув медіатор. Так сильно, що побіліли кісточки пальці.
***
Відклавши гітару, Кей, швидко одягнувшись, рушив до штаб-квартири. Він, як лейтенант, мав допуск до більшої частини бази. І, керуючись мапою, він знайшов тир, де провів більше п’яти годин. Не припиняючи стрільбу ні на хвилину.
П’ятнадцять пострілів, перезарядити, продовжити. Ще п’ятнадцять, ще перезарядка, продовжити. Постріл, осічка, пересмикнути затвор, спорожнити магазин, вставити новий, продовжити.
В кожен постріл Кей вкладав свій страх та біль. Страх перед командуванням, біль за загиблих. Загиблих по його провині. Але це не допомагало. Кожна куля оберталась обличчя побратимів. Кожен постріл робив ці обличчя ще більш жахливими…
Він стріляв та стріляв. Не зупинився, навіть коли стволом пішли тріщини. І нарешті пістолет спіткала нова осічка. Пересмикнувши затвор, Кей зламав його остаточно.
–І все ж таки ти його добив. – пролунав позаду жіночий голос. – Ти знаєш, скільки вже тут простирчав?
Куроґане обернувся та побачив капітана Кацураґі, що спускалася сходами в приміщення тиру.
–Glock не розрахований на таке. Від довгої та безперервної експлуатації він просто видихається. З’являються мікротріщини і в решті решт він просто ламається. До того ж він вже настраждався в бою із Шатіїлом.
–Так. – кивнув Кей. – Я замислився та не помітив.
–Про що ти думав? – поцікавилась Місато.
Вона підійшла на лінію вогню та приєдналась до стрільби. Її точність вразила та налякала Кея. Таке складалось враження, з кулі з її пістолету були заговорені та летіли, наче магічні. Жодного хибного пострілу Місато не зробила. Неймовірна влучність.
Під впливом надточної стрільби каптана Кацураґі, Кей не зумів ухилитися від відповіді:
–Я не хочу ставати польовим командиром… – під ніс собі пробурмотів він.
–Можеш сказати мені чому? – спитала Місато, перезаряджаючи пістолет.
Під час цієї короткої паузи Кей зам’явся. Він не хотів без причини розкривати своїх мотивів та справжніх причин цієї проблеми. Ці рани були ще свіжими. Але Місато… вона викликала довіру… Кей згадав, як вона накричала на нього після перемоги над Шатіїлом. І як… обіймала його. Від згадки про це обличчя Кея трохи почервоніло. Ці обійми нагадували йому мати… неньку, яку він ніколи не знав, і не міг пам’ятати…
–Я… з мене вийде жахливий командир… ви ж знаєте…
Звичайно знала. Кацураґі читала його особову справу. Легенда, яку йому надіслав Ікарі, приховувала найважливіші моменти його життя. Напевно тільки в самого Ікарі і була справжня повна версія. Втім війну, яку він застав у минулому легенда не приховувала. Ба більше, вона висвітлювала та романтизувала війну в Україні, в якій він приймав участь менше року тому. Але чому, кожен вважав Кея ідеальною кандидатурою? Цього він зрозуміти ніяк не міг.
–Знаєш, Кею, я теж пройшла подібну ситуацію. – ненароком сказала Місато.
Пілот відірвав погляд від мішені, яку решетувала каптан, та шоковано поглянув на неї.
–Я була в спецназі JSSDF, коли мене завербували в Nerv. А я була лише лейтенантом, коли командир Ікарі призначив мене оперативним командиром. Я всього навсього вела загін спецпризначенців. Загін звичайних людей. Авжеж я була здивована та пригнічена. Направляти загін дітей, що будуть керувати неймовірними та незрозумілими мені машинами смерті! Звісно я вважала себе непридатною.
Але я задалась питанням. А хто взагалі буде придатний для цього? – Місато знов перезарядила зброю. – Як і я, жоден військовий не знає ані про Євангеліони, ані про те, як їх розподіляти на полі бою.
Кей призадумався. Це дійсно мало сенс. Ніхто більше, крім нього, не бився з Янголами… але все ж…
–І я вирішила, – тим часом Місато продовжила, – що візьму на себе відповідальність за все людство. Коли вже мені її довірили…
Вона зупинила стрільбу та повернулась до Кея, посміхнувшись йому:
–І знаєш, що я зрозуміла, пройдучи стільки битв разом с тобою? Нехай і через оперативний стіл.
Кей довгим поглядом очікував її відповіді.
–Мої якості визнали. Визнали люди, що значно старші за мене. Люди, що значно розумніші за мене. Люди, які вірять у мене. І неважливо, що я про себе думаю, я просто не можу їх підвести. Я маю прикласти всі зусилля, аби виправдати їх довіру.
Кей спохмурнів. Кацураґі все отак просто розклала по полицях. Але вона не знала однієї маленької, втім найважливішої деталі. Точніше, знала, але вперто робила вигляд, що не помічає їх!
–Каптане…
–Просто Місато. – виправила його Кацураґі.
–Місато… – Кей трохи запнувся. – Ти… ти кажеш, що опинилась в такій же самій ситуації, проте це не так. Решта пілотів загинуть… як і…
Куроґане не зміг закінчити. В нього рідко застрягав ком в горлі. Але події останнього місяця все більше вибивали пілота з колії, все більше руйнувало його душевну рівновагу, яку він будував з такими зусиллями… а все Ікарі!
Місато глянула на пілота. І хоча вона не бачила його обличчя, адже він відвернувся, Місато все одно розуміла, який вираз воно зараз мало. І Місато прийняла рішення.
–Ходімо, Кею. Я хочу тобі дещо показати…
***
–Ти ж ніколи не був так глибоко в базі? – спитала Місато.
–Ні, сюди мені допуску нема. – відповів Кей.
Оперативний командир і ас-лейтенант Nerv їхали ліфтом ось вже хвилин п’ять. Кей давно збився з підрахунків, наскільки глибоко вони поринули під землю.
–Раніше не було. – виправила Місато. – Пілоти Євангеліонів маю свою власну систему звань та субординацію.
Кей кивнув. Він вже давно це помітив та запевнився.
–Так от, ас-лейтенант, як ти, має достатньо високий рівень допуску, аби потрапити сюди.
«І про що тільки думав командир Ікарі, даючи можливість дітям потрапити сюди? – думала Місато. – Не міг же він всерйоз передбачити те, що я приведу сюди Кея, аби показати йому це?»
–Отже, я маю доступ до Термінальної Догми? – запитав Кей.
–Саме так. Не те, щоб це було дуже великим секретом. Усі, починаючи з капітана, окрім капітана охорони та збройних сил, можуть сюди увійти. Більшість офіцерів Nerv має допуск сюди. – пояснила Місато.
–І ас-лейтенант дорівнює званню каптана. – це було не питання, а констатація факту.
–Командир вважає, що його рівня допуску буде достатньо, аби знати правду.
–Правду? – запитав Куроґане.
–Правду про Другий Удар. – похмуро відповіла Місато.
Нарешті ліфт виїхав на відкритий простір. Занадто великий, щоб бути реальним, як подумав Кей. Це було кругле приміщення, що в десятки разів перевищувало за розмірами Гео-Фронт! І знаходилось воно глибоко під землею, глибоко під базою Nerv’у. До країв заповнене цілим море LCL та примхливими фігурами недобудованих… недобудованих Євангеліонів! Сотні, якщо не тисячі мехів були розібрані аж до хребту та занурені у червону рідину.
–Це ж.. це ж Єви! – Кей не зумів стримати шок. – Але ж…
–Це невдалі спроби збудувати Єву. – рівно сказала Місато. – Єви, що не мають душі. Втім я не це хотіла тобі показати.
Кабіна ліфту все опускалася і нарешті занурилась у море LCL., яке виявилось у глибину в кілька сотень метрів. Нарешті вони досягли дна, але і на цьому все не закінчилось. Ліфт проїхав ще кілька хвили. Пасажири не видали ні звуку. Кей був занадто шокований масштабами їх положення. Стільки спроб… стільки разів Nerv намагався створити Єву, але жодного разу не зупинився. Вони не втратили надію на успіх і в результаті добилися свого – в їх розпорядженні було, щонайменше три Єви. В якому жаху перед Янголами вони були, раз після стількох спроб не зупинились? Але що означало «Єви, що не мають душі»?
І от ліфт сповільнився і повністю зупинився. Пасажири вийшли в довгий та вузький коридор, що освітлювався лише червоними аварійними вогнями, а зі стелі звисали товсті труби та кабелі. Місато вийшла першою та повела Кея вглиб коридору.
Його стіни помальовані дивними рунами та малюнками дерева Сефірот. Кей нічого з цього зрозуміти не міг. Руни були для нього простими малюнками, а дерево Сефірот – окультним символом, до якого йому не було жодного діла. Втім, чим глибше вони пробиралися крізь труби та кабелі, тим більше руни викликали в нього побоювання. Адже деякі з них він вже бачив. Бачив у своїх снах та видіннях!
Щодалі вони проходили крізь коридор, все більше груди Кея стискало. Відчуття холоду і жару, електричного розряду, болі та передчуття, очікування, ширилися його розумом.
–Ми прийшли. – Місато раптово перервала потік його думок. – Саме тут похована істина про Другий Удар.
Вона вказала на масивні двері, помальовані особливим варіантом дерева Сефірот та великими рунами. Рунами, які, вже без сумніву, Кей бачив! Потім Місато вказала на реєстраційну консоль, запрошуючи Куроґане.
Пілот дістав свою ключ-карту та з легким побоюванням провів нею через щілину-сканер. Жодного сигналу тривоги, жодних пасток. Цього він і боявся. Ключ-карта підійшла і Кей мав доступ до чогось, що вже тепер кричало йому повернути назад, що вже тепер жахало його. Щось, чого він не може собі уявити.
Щойно двері відчинилися, дивні почуття вмить посились, пригнічуючи дух пілота. Голоси в голові закричали йому тікати, тікати не озираючись! Двері відкрилися. І перед очима пілота постав величний багровий хрест, на чверть занурений в LCL, а на ньому була розіп’ята…
–Єва… – прошепотів Кей. – ще одна…
Саме так… тут була Єва. Велика біла Єви без броні, з маскою вицвілого фіолетового кольору. На ньому був зображений перевернутий трикутник, розділений навпіл. По праву руку від Єви маска мала три ока, по ліву – чотири. Разом, усі сім очей якось дивно дивилися на двері… чи вже на гостей – Кея та Місато.
Руки Єви були прибиті до хресте чорними цвяхами, а груди простромлені кривавим списом. Спис, що складався з двох переплетених частин, що посередині роздвоювались та утворювали двозуб. В місці, де спис роздвоювався, був інкрустований великий необроблений синій кристал. Кей міг присягнутися, що побачив у ньому людський силует… З рани, що утворював спис, стікала ріка LCL. А нижче торсу Єва не мала ніг. По пояс вона були відсічена.
Ця Єва змусила Кея переглянути важливість висловлювання Кацураґі.
–Стільки Єв… – почав Кей. – Місато, що означає, що вони не мають душі? І що не так з цією Євою? Чому вона розіп’ята?
Місато перервала його потік питань, піднявши руку.
–Тому що це – не Єва. – сказала вона. – це справжня причина Другого Удару. Каталізатор та спусковий гачок Третього Удару, прабатько Янголів та їх справжня мета.
Це – Перший Янгол. Адам!
–П-почекайте, каптане Кацураґі… – язик в Кея заплівся. – Так одразу… я не розумію…
–Причиною Другого Удару став не метеорит, а Адам. Чотирнадцять років тому люди знайшли його в Антарктиді. Експедицію очолював мій батько. Вони спробували активувати Адама і він прокинувся, пробудивши Янголів, та вибухнув. Тепер Янголи прагнуть возз’єднатися зі своїм батьком.
Мій батько зупинив Другий Удар, коли той почав поширюватись планетою і відвів вимирання. Але загинув сам.
–Саме тому Янголи нападають саме на штаб-квартиру? – не потребуючи відповіді, запитав Кей.
Місато кивнула та продовжила:
–Ми ж не можемо цього допустити. Возз’єднання хоча б одного Янгола з Адамом призведе до його еволюції, що супроводжується надпотужними викидами енергії. Такими, що здатні зруйнувати планету. А якщо хтось і виживе – то Суперянгол просто доб’є решту.
Возз’єднання Янгола з Адамом починає Третій Удар – кінець світу.
Останні слова Місато сказала рівно, проте вони подіяли на пілота, як грім серед ясного неба. Вони виром пройшлися його головою, заполоняючи все навколо, забираючи здатність мислити.
–Головна задача Nerv – захист Гео-фронту та Термінальної Догми від Янголів, задля попередження Третього Удару.
У Кея голова йшла кругом. Nerv тримає під рукою власного Янгола! Чому його тоді просто не знищити? Адже його існування загрожує планеті. Так чому?..
–Кожна Єва побудована та вирощена з ДНК Адаму. Кожна Єва – то є клон Адаму, тобто – Янгол. Якщо хоча б одна Єва спуститься в Термінальну Догму, нас чекає та сама псевдо-еволюція, той самий Третій Удар.
Захист Гео-Фронту – це єдиний шлях врятувати планету і людство.
Кею, чому ти пілотуєш Єву? – раптом спитала Місато.
–Тому що так хочу… – після довгої паузи невпевнено відповів Куроґане.
–Ти певен? – із сумнівами запитала Місато, схрестивши на грудях руки. – От я стала оперативним командиром Nerv’у, щоб помститися Янголам за смерть мого батька. Низька та примітивна мета. А в тебе яка?
Куроґане опустив погляд:
–Я… я солдат… – він скоса глянув на Адама.
Чомусь він викликав у пілота жахливі та суперечливі відчуття. Відчуття первісного страху та бажання. Відчуття небезпеки та неминучості. Втім також і спокою та умиротворення… Кей у сум’ятті відвів око від Янгола.
–Це моя робота… – закінчив він. – Я маю знищити Янголів.
–І тільки? – Місато спохмурніла. – А ти не хочеш захистити людей? Своїх близьких? Себе врешті решт!
–Мені…
–Хіба не тому ти не хочеш ставати лідером?! – перервала його каптан. – Хіба не тому, що не хочеш, щоб вони загинули?
Кей підняв єдине око на Місато. Єдине око, сповнене гнівом. Та що вона знає?! Нічого!
–Тебе не було там! – заволав він. – Ти не знаєш, що там сталось! Я підвів їх! Вони всі… всі загинуть через мене! Я не зумів їх захистити!
–Ти просто не хотів цього. – Місато навіть не ворухнулась.
–Я намагався їх врятувати!!! – закричав Куроґане. – Я старався з усіх сил!.. Але вони… вони всі померли через мене…
–І після однієї помилки ти вирішив все кинути? – Місато припідняла брову.
–Не кинути! Застерегти від помилок! Помилок, які коштували їм життя! Кращий варіант – не підпускати мене до командування! Я не зможу…
–Не зможеш ти – не зуміє ніхто! – тепер вже каптан трохи підняла голос. – Ані Перша, ні Друга Дівчинки не подужають таку ношу. А, якщо ніхто не візьметься за це, то ви всі загинете. А загинете ви – загине і все людство. Янгол досягне Термінальної Догми та возз’єднається з Адамом. Настане Третій Удар…
–Але чому Я?! – перервав її Кей. – Чому саме я..
–Тому що ніхто інший не зможе. На тебе покладені всі надії та мрії людства. Ти тепер розпоряджаєшся долями людей.
Кей підняв погляд на свого командира.
–Але, якщо я не зможу? – запитав він.
–Не хвилюйся, я допоможу тобі. – Місато посміхнулась та простягнула йому свій пістолет. – Ми всі допоможемо тобі. Покладайся на нас і ми всі покладемося на тебе.
Куроґане ще довгу хвилину мовчки дивився в очі свого оперативного командира… в очі жінки, що замінила йому матір на останній місяць… в очі людини, якій він міг довіритися…
Прийняти на себе роль захисника людства.. рятівника планети… Він ніколи не замислювався над цим. Весь цей час Кей пілотував Євангеліон через простий наказ. Йому подобалося в мехові, але в першу чергу це стало для нього роботою.
Втім Місато каже, що на його плечі покладено майбутнє всього людства. Не тільки маленького загону Євангеліонів. Не одного міста, а цілої планети та всіх мешканців… Це просто непосильна ноша для дитини. А Куроґане Кей в свої чотирнадцять років і був дитиною! Він усвідомлював це.
–Я підвів загін звичайних солдат… таких самих дітей, як і я сам… і тепер вони мертві… а ви хочете змусити мене відповідати за все людство… це непосильна ноша…
–Кею…
–Але я спробую. – перервав Кацураґі пілот і схопився за пістолет. – Все одно іншого виходу я не маю.
Місато кілька секунд дивилась в очі Кею, і нарешті просто посміхнулась та обійняла пілота, міцно притиснувши його до себе. Пілот знов опинився в полоні почуття… обійм матері… таких теплих і таких далеких… але вони були тут і зараз.
Вперше за останній рік, Кей прийняв тверде, як сталь рішення.
«Я захищу її! Я не дам їх померти!»
–Дякую тобі, Кею. Ти впораєшся, будь певен. Я вірю в тебе.
–Дякую.. Місато. – і Кей вперше за рік щиро посміхнувся.
Втім момент щирого щастя був найжорстокішим чином перерван. Всім приміщенням Термінальної догми, всією базою, всім місто рознеслися сирени за спалахнули червоні вогні.
Місато і Кей одночасно підняли голови, чудово розуміючи, що це все означає… Янгол…
Episode-05
Ace
- Використана пісня: Позивний «Алькор» – Тим, хто зустрічає день із зброєю в руках.
- Азовсталь – третій за рівнем доходу металургійний завод в Україні. 2022 року, як і вся країна зазнав підлого нападу з боку російської армії. Оборона заводу бійцями полку «Азов» тривала довгий час, закріпивши за Азовом символ незламності. Терміни Азов та Азовсталь – тут, символи твердості та міцності. Азовсталь для мене, як для автора SGE, став на один рівень разом із мітрилом Толкіна, та міфічним адамантом. Звідтам і назва нової для Єви організації. (незважаючи на те, що воно просто круто звучить)
- Діти-солдати – тут, лише літературний та драматичний троп. На щастя я не знаю про таку ситуацію в новітній історії своєї країни. Втім, якщо таке дійсно є, то всі співпадіння – випадковість. І, якщо ви знаєте про таке, прошу вас повідомити мені.
- [Ред.] На жаль тепер я знаю про подібне. Юні герої дійсно захищають Україну від окупанта. Слава Героям!
- Війна в Україні – тут, НЕ є тією війною, що почалась у 2014 році з Донбасу. Це альтернативний всесвіт. Деталі будуть розкрити пізніше – у наступній частині.