Пітер ніколи не міг подумати, що безсоння може бути хоч трохи корисним, проте встиг чудово переконатися у зворотному за останні кілька місяців.
Вони з Барнсом зустрічаються на кухні майже щоночі, тому що кошмари не відпускають зі своїх лап нікого з цих двох.
Спочатку Паркер намагається звалити з кухні в вежі якнайшвидше, майже одразу після появи Джеймса на одній території, адже той здається небезпечним. І Пітеру начхати, що його павуче чуття мовчить. Але через тиждень він звикає, не намагається накивати п’ятами, а тихо та спокійно поїдає свої сендвічі, запиваючи усе це соком, хоча боковим зором і спостерігає за Джеймсом, але нічого не каже. Вони обидва мовчать, ігноруючи те, що кожен із них періодично кидає погляди на іншого.
Через два тижні Пітер пропонує Барнсу сендвічі і дізнається, що Джеймс не такий уже й похмурий, та зовсім не страшний. А ще він може приготувати дійсно чудовий какао і навіть дивився Зоряний шлях. З того часу Паркер радіє кожній появі Зимового на кухні, а ще п’є регулярно найсмачніший какао у своєму житті та дізнається багато про тридцяті роки. Проходить ще тиждень і Барнс стає «Джей», а вони потихеньку перебираються у вітальню і тепер дивляться фільми до самого ранку.
Пітер не помічає, як поступово відстань на дивані між ними скорочується. Якось Паркер засинає на плечі у Джеймса, бо екзаменаційний тиждень його просто виснажує і відбирає останні сили. Він уперше не бачить кошмарів і прокидається у своєму ліжку.
Це стає ритуалом, вони готують сендвічі та какао, дивляться фільми, а потім хтось із них засинає поруч. Пітеру затишно і спокійно, а волосся у Джеймса виявляється вражаюче м’яким, не кажучи вже про те, якими теплими виявляються обійми від Барнса.
Паркер не може заснути, коли Барнс вирушає на завдання з кимось із команди, а дивитися фільми наодинці вже не так круто. Одної ночі Пітер прокидається в той момент, коли Джеймс опускає його на ліжко, а Паркер відмовляється відпускати його від себе. Вони сперечаються, Барнс боїться, що розбудить, якщо знову насниться жах, проте Пітер таки його вмовляє, а на ранок Джеймс каже, що давно так добре не спав.
З тих пір вони дивляться фільми в спальні, а на час від’їзду Пітер краде у Барнса светри та футболки, тож засинати виходить трохи краще, хоча ліжко все ще здається надто пустим та й без обійм засинати трохи не те. Вони цілуються вперше під перегляд Джона Уїка, зовсім не романтичний момент, але у Паркера все одно горезвісні метелики в животі. Половину фільму вони пропускають за поцілунками і доводиться переглядати його знову.
Пітер на кухні один і у футболці Бакі, бо той на завданні, а він лише закінчив науковий проект і хоче випити соку перед тим, як чергову ніч засинати без Барнсу під боком. Він не очікує, що на кухні з’являться Джеймс, Наташа та Тоні, які повернулися із завданням раніше, ніж планувалося. Паркер навіть не намагається відпиратися, коли Джеймс цілує його, бо сам дуже скучив. Наташа тактовно тягне незадоволеного Старка подалі, а Пітер відірватися не може від Барнса, дозволяючи його рукам опинитися під футболкою, а подих збивається від того, який контраст створює холодний метал і гаряча жива долоня на його шкірі.
Цієї ночі їхній споконвічний план йде до біса, так само як і весь одяг, що скидається в купу десь на підлозі в спальні Джеймса. З розгніваним Тоні, вони розберуться пізніше, після того, як відіспляться після цієї ночі.