Прогулянка по Муфтару
Хлопець років сімнадцяти шагав вздовж продуктових лавок. Вулиця Муфтар , мов би водяний змій вилася угору. Він зупинився біля квіткового магизину своєї тітки Шарлоти -де-Мілін. Зайшовши у магазин він помітив її. Сухопара , років сорока п’яти , з пучком чорного волосся . Блакитна у білий грошок спідниця сукні крутилася туди - сюди , коли Шарлота перев’язувала зеленою стрічкою букет з піоноів.
-Доброго дня , тітко - хлопець усміхнувся
-Доброго , Крістіан ! - Шарлота витянула зі своїх тонких губ усмішку ; - Ох - хо !Випрасувана сорочка , штани у стуль ! Можу посперичатися на двісті франків , що у тебе зустріч !
-Так , ви як завжди праві - Крістіан посміхнувся ; - Я прийшов не тільки з вами поспілкуватись , а й купити у вас квіти . Он ті блідо-рожеві піони , що у вас в руках ! Вони дуже красиві та вишукані . Скільки вони коштують ?
-П’ядесять франків , любий .
Крістіан порився у кармані штанів і зайшов гроші .
-Ось - він простягнув їй купюру
-Дякую . Тримай -тітка простягнула йому букет ; - Доречі , якщо не сикрет , с ким ти зустрічаещься ?- тітка доброзичливо підморгнула Крістіану .
-Ви напевно пам’ятаєте її . Кєтрін Лерін, моя давня подруга .
-Кєтрін? Так , щось знайоме …Така мила дівчинка зі смарагдовими очима ?
-Так , це вона!Шість років тому вона поїхала до Англії , та залишилася там жити , бо батьки Кєтрін знайшли там кращу зарплатню . Тепер вона знов приїхала до Парижу . В мене є ідея зводити її по тим місцям ,де ми були разом , що б вона згадала всі ті миті !
-Гарна ідея ,Крістіане !
-Тоді я пішов .Гарного дня !
-До зустрічі !
Крістіан вийшов з квіткового магизину та пішов угору по Муфтару . На перехресті стояла дівчина у красивому зеленому вбранні . Солом’яний капелюх доповнював іі зовнішній вигляд. Каштанові волосся були красиво зібрані у косу . Смарагдові очі не змінилися з того часу . В них , як і тоді грали кольорові барви щастя . Він підійшов до неї
-Кєтрін ?
Дівчина повернулася на голос і з радісними вигуками кинулася Крістіану на шию .
-Крістіане , як давно я тебе не бачила !
-Кєтрін , люба !
він простягнув руку з квітами
-Це мені ? Дякую , дякую , дякую !
-Та немає за що ! Я знаю,це твої юлюблені квіти !
Після довгих обіймів та привітань вони пішли гуляти по вулиці. Вони влилися у ритм Муфтару . Не мов би кружляючі сніжинки у життевому снігопаді . Довгі розмови , єйфорія від зустрічі , та гаряче какао . Все це теплими спогадами розливалося по пам’яті Крітсіана , коли він намагався заснути , лежачи у ліжку .