Приємні сонячні промінчики легко заходили у квартиру через великі вікна. Мабуть, ще ніколи тут не було так затишно. Кроулі відкрив очі й здивовано сів у ліжку. Щось у його помешканні сильно змінилось. Спросоння він оглянув кімнату, заметушившись, взяв телефон і перевірив час. «Раненько» – подумав демон і глянув убік, там, на іншому боці ліжка, спав ангел. Вчора вони пережили занадто багато. Та й взагалі, останній тиждень був доволі напружений тому навіть ангел задрімав. Потроху Кроулі згадував що з ними сталось, і, згадавши одну неприємну особу, скривився.
Він безшумно встав з ліжка і поплентався на кухню. Кроулі подумав що непоганою ідеєю буде щось приготувати для ангела, бо той, в свою чергу, любив вранці попоїсти. Вчора вони після своєї невдалої страти пішли в ресторан і досить довго сиділи там. Тепер вже ніхто, ні рай, ні пекло не їх контролюють, вони самі по собі. Приємне відчуття довгоочікуваної волі.
Кроулі знов задумавсь, що ангел заради Бо… Та кого завгодно, робить у його ліжку? «А, точно, я ж сказав йому що в мене нема іншого ліжка і запросив спати на моєму». Демон хитро посміхнувся, шукаючи коробку з чаєм. «А Гавриїл все ж така сволота». Мабуть через певний час і зверху, і знизу щось запідозрять, але часу на себе у них вдосталь. Коробка з чаєм знайшлась, Кроулі взяв дві чашки, насипав туди заварку і залив її окропом. У квартирі щось однозначно було не так, і це було спричинено одним ангелом який солодко спав у спальні.
Демон клацнув пальцями й на столі з’явились найкращі млинці, прямо з Парижу. Азирафаїл уже більше не намагався якось віддалитись, йому вже ніщо не заважало бути з демоном, але йому потрібен час, багато часу. Досить старомодний, йому завжди було важко призвичаюватись до нового століття, але це є частиною його особистості. Для себе Кроулі погодився, що він чекав уже шість тисяч років, і може почекати ще трохи. Прогрес очевидно був, і тепер, коли вони звільнились, все повинно бути добре.
Почулись тихі кроки. Ангел прокинувсь, виглядав він трохи скуйовджено після сну. Його погляд швидко метнувсь до Кроулі.
– Доброго ранку, – позіхаючи сказав Азирафаїл.
– Сідай, ангел – Кроулі махнув рукою на стілець, запрошуючи його до столу.
Азирафаїл був трохи здивований, але сів на стілець близ Кроулі.
– Не думав що сьогодні спатиму, не часто сплю.
– Тому що зло не спить і тобі потрібно вартувати? – демон засміявся із власного жарту, але ангелу довелось витратити декілька секунд, щоб зрозуміти. Тепер вже вони обоє весело сміються.
Ангел задоволено їв млинці, запиваючи їх чаєм, Кроулі ж просто спостерігав спершись підборіддям на руку, потроху ковтаючи чай. Приємна атмосфера. Спокійно. Азирафаїл уже закінчив трапезу, клацнув пальцями, і на столі з’явилась серветка якою він обережно витер губи.
– Було смачно, – він затримав погляд на декілька секунд на Кроулі але потім відвів його трохи убік.
– Без цього армагедону якось нудно навіть, чим сьогодні займатимемось? – Кроулі не вдягав своїх окулярів, його жовті очі дивились прямо на ангела.
– Можу запропонувати прогулянку парком. Може у тебе є ідеї, бо не будемо ж ми цілий божий день ходити по парку? – ангел знову поглянув на співрозмовника, і їх погляди зустрілись.
– Можна подивитись фільм якийсь після прогулянки, знаєш, я й справді хочу розвіятись, – задумливо потираючи підборіддя сказав демон.
– Що ж, тоді збираємось на прогулянку? – ангел встав з-за столу.
– Угу, зараз рослини швидко поллю.
– Тільки не треба на них знову кричати! Ти і так їх добряче залякав, не можна ж з ними так.
Кроулі вирішив послухатись ангела і тепер залякував рослини тільки поглядом. Треба ж підтримувати свій авторитет. Але коли підійшов Азирафаїл то довелось скасувати й цю тактику. Рослини радісно тяглись до нього і, здається, забули хто головний у квартирі. Кроулі все ж пробачив це ангелу.
Коли догляд було завершено він накинув свій піджак і разом з ангелом вийшов з квартири. Рослини помахали листочками на прощання. Кроулі здалось що махали вони зовсім не йому, а ангелу якого вони бачили всього-на-всього декілька разів у житті.