Зірочки в шафі

 

- Тихо ти, не ворушись - пролунав насмішкуватий шепіт.

Сука! Тут вже зайнято! Йосан, дратівливо цокнувши, поліз вибиратися з досить непоганого знайденого укриття. У вбудованій гардеробній внутрішня стіна відгороджувала півквадратного метру простору незрозуміло для чого. Нею і планував скористатися Йосан, щоб уникнути алкогольної гри, що винадав досить п’яненький Хонджун. Але його сховок вже виявився зайнятим. Він ризикує прямо зараз потрапити на очі капітану і спалитися. Йосані зазвичай доброзичливо ставився до всіх мемберів, особливо до свого улюбленого Ю, але під алкотою всі почуття загострилися, і в тому ж числі бажання послати всіх нахуй, особливо було неприємно, що саме Ю треба послати, бо то він зайняв першим сховок. Треба вилазити, поки не стало пізно. Хонджун ще рахує, але звідси не чутно, де він саме. Йосан виліз із схованки і пішов напівтемною гардеробною. Бляха, він не встиг! Через привідчинені двері він побачив спину Хонджун-о, що незграбно рився за диваном в сусідній кімнаті.

- Слухай, я назад. - Йосан незграбно наполовину запхався в закуток

Юнхо цілковито безшумно потиснувся в самий куток. Йосані мимоволі порадів, що, навіть п’яним, Юнхо чудово долучається до командної роботи та не задає зайвих питань. Йосан підійшов по Юю, відчуваючи незрозумілі мурашки. Втім, Юнхо, в найкращих традиціях турботливого самого себе, підтягнув Йосані за плечі, і завісив їх обох Сановим пальто. Ну ось, тепер їх майже не видно. Можливо , вони все таки чимось себе видали, бо у гардеробній увімкнулося світло. Йосан затримав дихання. Хонджун був десь зовсім поряд. Вони чули його високий п’януватий тенорок, що ним він просто відворотно нерозбірливо і кашоподібно читав власну партію з МАТЦ. Нерозбірливе бурмотіння про двох крутих чоловіків, що запалюють сцену віддалилося, світло вимкнулося, і Йосан дохволив собі розслабитися і відлипнути від Юнхо. А, ой, він весь цей час намагався розплющити його об стіну. В напівтепряві Йосан побачив, що Юю усміхається, ніби пропонуючи по-доброму покепкувати разом над ситуацією та над капітаном. Йосан і собі усміхнувся, відчувши, як приємне тепло розлился від грудей по тілу. На іншому кінці будинку вони почули якийсь шум, розмови і лисяче хіхікання Уйона. О, капітан вже знайшов Уйон-і, незабаром, мабуть їхня черга. Але тілом розливалося приємне тепло, в голові ніби поклали ватяну ковдру, що заважала думати. Юнхо виглядав спокійним та врівноваженим, а ще, майже не п’яним. Його широкі плечі були як неприступна скеля, Йосан бездумно поклав йому руки на талію, поверх темно-синього в’язаного светра, а голову поклав йому на груди. Думати цілковито не хотілося. Було дуже добре. Йосан якось краєм свідомості усвідомив, що якимось фігом він стоїть зараз в обіймах Юнхо, поклавши голову йому на груди, але в цій п’яній реальності багато дивних речей виглядали не так вже й неймовірно. Щось легенько торкнулося його волосся. В своєму щасливому п’яницькому стані до Йосані все доходило якось з запізненням. Він підняв очі на Юю. Той, в свою чергу підняв долоню, та напівнасмішкувато-напівласкаво погладив його по голові. Але Йосан відчував доторк, і коли руки Юю були опущеними. Він що, щойно поцілував його в маківку?

Тепло-ласкаве відчуття, що розпирало Йосана, досягло свого апофеозу. Він припіднявся навшпиньки, потягся до Юю і припав до його вуст з найніжнішим та найневиннішим довгим поцілунком. Світ зупинився. Не було нічого – ні думок, ні речей, на напівтемного закутку в комірчині, ні хлопців, що по черзі знаходилися капітаном, був лише осередок всесвіту Юнхо, що тримав його в обіймах та він, що припав до його губ. Йосан на хвильку зупинився, щоб вдихнути. Губи Юнхо були м’які та неймовірно солодкі, як вам скаже кожен закоханий. До на хвильку зупиненого Йосані нахилився його найнеймовірніша жива мрія і дуже ніжно, дуже тихо відповів на поцілунок. Так само ніжно, як він перед цим цілував його в маківку. Йосану здавалося, що почуватися краще вже немає куди, але зараз він зрозумів, що є. Немов тепла солодка бомба вибухнула в його грудях і він прикривши очііі, сховав обличчя в Юнхо на шиї. Цю ідилію порушили голоси, що, на цей раз, вже невідворотно наближалися. Здається, капітан знайшов всіх, крім їх.

Поки Йосан встиг подумати, що він може зробити, Юю притиснув його міцніше до себе, якось спромігся розвернутися разом з ним, і тепер Йосан виявився ближче до стіни, а Юю до виходу, ще й його широкі плечі майже повністю загороджували Йосана. В останню хвилину перед неминучим увімкненням світла він змовницьки усміхнувся до Йосані та пересунув пальто Сана між ними. Тепер Йосані цілковито не було видно, а Юю став робити вигляд, що це він так погано сховався.

Йосану вистачило клепки сидіти тихо, поки знайшли Юю, та в результаті він виявився перможцем.