Таємниця нитки

Нитка Долі

Все життя повʼязане з шляхами.

Усі в житті повʼязані нитками.

Хто хоче долю віднайти- 

Мусить за покликом йти.

- Блезе, подивися на неї. - сидівши за столом під час вечері у Великому залі, сердився Драко Мелфой. Він пильно стежив за грифіндоркою зіщуливши очі. Руки стискали намертво столові прибори, допоки пальці не побіліли. -  Сидить, шкіриться до Томаса, ніби вона йому щось винна.

- Незнаю, - байдуже промовив Забіні. Він неохоче глянув в сторону особи, про яку говорив його друг, звівши вгору плечі, - ніби мило спілкуються, як друзі.

- Мило? Для тебе це мило? Вона з ним явно не по дружньому говорить! - слизеринець закипав, - Недавно клинці підбивала до Голдштейна, перед тим мило щебетала з Візлюком, нині Дін, завтра хто? Ти?

- Міг бути ти, але ти ж не можеш з нею нормально поговорити. - Блезу це вже набридало. Він відставив прибори і розвернуся до сусіда. - Драко тобі варто визнати, що також відчуваєш це тяжіння, що тебе вабить до неї. Але ти надто тупий і замкнутий, щоб сам це усвідомити і визнати.  Так їй і скажи! Причому слово в слово!

- Ти верзеш якісь дурниці друже! Я вже тобі казав, що нічого у моїх почуттях не змінилося. Вона вільна робити, що хоче і з ким хоче. Я сказав Грейнджер, що її напевно тягне до когось іншого і їй варто шукати ще. Але вона це робить мені на зло і мене це так бісить.

- Я так бачу тупий, це для тебе ще комплімент! – хитаючи головою мовив його друг.

______________________________________________________________________________________________

Споріднені душі, соулмейт, повʼязані - це багато визначень одного і того ж самого терміну. Теорія, що всі люди мають людину, яка їм передбачена долею витає у світі вже багато років.​

Невідомо де і хто, це визначає: чи то на небесах, чи на землі, чи вищі магічні істоти, чи сутність, яку всі називають долею.

 Яка б відстань вас не розділяла, яка б різниця (класова,вікова,етнічна чи міжрівнева) поміж вас би не панувала, ви однаково рано чи пізно будете разом, адже так визначено вищими матеріями і опиратися цьому марно.

Деякі послідовники теорій реінкарнації[1]стверджують, що люди, які пов’язані чи споріднені, будуть зустрічатися і в наступних своїх життях. Як говориться у давніх літописах: «Те що поєднане на небесах,нехай не буде роз’єднане на землі».

Ходять легенди, що таких проявів спорідненості душ є декілька, всі вони мають різні прояви, але зміст в них один. Далі ж я вам розповім про найрідкісніший і найточніший, такий як - Нитка Долі.

Червона нитка зв’язує людей переплітаючи їх життя. Вона закладається ще при народженні.

 Сама по собі, ця невинна річ, є невидимою для людського ока, але її присутність відчувається. Вона одним своїм кінцем зав’язується навколо пальця людини, далі тягнеться  вверх по її руці, торкається серця і тягнеться до серця людини з якою має бути зв’язок.

Нитка вказує на людину з якою вам судилося бути разом. Цей звʼязок є нерозривним.

Лише самогубство може цілковито розірвати Нитку Долі. Але хто ж наважиться на такий лихий крок, лише наперекір коханню?

 Звʼязок складається з двох етапів:

Перший починається після того, як виповнилося 17 років. Звичайно, ці прояви починаються не на наступний день. Та з часом вони стають помітніші. Спочатку ти відчуваєш тяжіння до певної людини. Сильне неземне тяжіння. Неначе нитка натягується і рука самовільно тягнеться за особою на другому кінці нитки. Ця особа поселяється в думках, звичайно, якщо ще досі там не була.Можна зразу не зрозуміти, що це все вибрики долі, і сплутати це з випадковістю. Але тоді потяг лише посилюється. Так само і у випадку, якщо ви невірно розтлумачили тяжіння і спрямували свій погляд на когось іншого, або ж навмисно опираєтеся цьому. Тоді обʼєкт, якого обрала вам доля буде являтися вам у снах, маритися на яву і надмірно прослизати у ваші думки. Запах партнера буде вас супроводжувати повсюди і голос буде чуватися в усіх розмовах. Нитка долі, сама по собі, кохання не створює. Але як, після всіх таких дій можна не проявити хоча б крихту симпатії, не говорячи вже про кохання?

Другим етапом буде поцілунок. І лише після того, як губи пов’язаних торкнуться один одного ( незалежно від того чи вони вже колись цілувалися один з одним, до прояву тяжіння) Нитка Долі засяє на них, від їх серця через руки і прямо до серця партнера. Вони відчують ніби їх магія і душі переплелися.

Як вже зазначалося вище, цей звʼязок є непорушним. Спорідненість не означає, що ви не будете сваритися, чи що на вашому шляху не буде ніяких труднощів чи непорозумінь. Ви звичайно можете не йти за тяжінням, не підтримувати звʼязок і не бути разом, але ви будете страждати і щасливими ви стати самостійно не зможете. Навіть якщо одружитеся з кимось іншим то бажаного щастя не здобудете.

Ніхто окрім вас не є творцем вашого кохання та щастя . Все у руках пари.

Герміона закрила книгу. Прогнози були не найкращими. Вона точно відчувала потяг до Мелфоя і збилася з рахунку, скільки разів зупиняла свою руку на півдорозі, щоб торкнутися до нього, щоб відчути його гарячу шкіру, чи як пульсує кров венами, навіть якщо б це була його шия, щоб його задушити, бо лише всесильний Годрик знає, як же він її бісить. Про сни вона навіть згадувати не хотіла.  Але що ж вдіяти, якщо твоя споріднена душа, насправді не душа, а дупа у вигляді Драко Мелфоя.

Дівчина сердито крокувала коридорами замку, із гордо задертою головою, від чого її буйні кучері енергійно стрибали. Вона неслася, як істинна відьма. Герміона Грейнджер знову була зла і це бачили всі навколо. Неначе статичні іскри летіли від неї в усі сторони.

- Драко Мейфой! Негайно зупинися!

Він зупинився посеред коридору. «Ех, а день так гарно починався»: пронеслося в його голові. Манірно розвернувшись він подивися на неї. Дівчина яка постала перед його поглядом була неначе якась німфа, яка зійшла з небес, щоб явитися йому. В усій своїй красі, гордовитості, легкості та впевненості. Ну можливо і не з небес, судячи в її лихого настрою, можливо десь із пекельної безодні, вона піднялася, або приїхала на Цербері[2].

- Ти читав мого листа?

- Так. - склавши руки на грудях і гордо задерши голову, промовив він. Вся його поведінка була копією її стилю. - Але я нічого не зрозумів. Все тому, що божевільна не моя рідна мова.

- Ти зрозумів про що я, недоумку! Ти ще довго будеш заперечувати наш звʼязок і що ми повʼязані? Це ж не мій вибір…так, так вирішили деінде …

Хтось, десь і навіщось вирішив, що їхнє життя і так недостатньо важке, тому переплели їхні долі, і їх самих ще тісніше, та ще й в кінці завʼязала на тугий вузлик.

- Я тобі вкотре пояснюю, я не відчуваю жодного звʼязку чи потягу до тебе. - спокійно промовив хлопець. А в голові вже поставлені нові стіни, емоції посилено взяті під контроль.

- Та не бреши мені. Я ж відчуваю це. Я..я просто…- вона загубилася в своїх словах. Стоячи тут, перед ним, посеред замку і зацікавлених вух. Так ніби вона вмовляла його любити себе. Хоча про це вона і не думала. Можливо вони б не одружилися ніколи, можливо вони і навіть не спробують нічого. Але ж поговорити варто. - Послухай, я розумію, це не те, що ти хотів,  я також цього не прагнула, та і явно не очікувала, що нас можна повʼязати разом, та ще й з нашою всією історією і я… Але я і в заправду відчуваю, що чомусь мене тягне саме до тебе. Я ж не кажу одружуватися зі мною, просто поцілунок, щоб знати, що це точно не правда.

- Так досить! Я не хочу це слухати. Тебе тягне, але це не до мене. Можливо, це ти собі сама таке накрутила, а насправді, якогось іншого бідосю тягне до тебе і ви маєте бути разом. -  він переконував навіть не її, а себе.

- Ах так. - тепер емоції брали над нею гору, - Ну добре, Мелфою. Можливо, ти і правий. Я напевно все ж таки прислухаюся до цієї цінної поради, піду і буду цілувати кожного хлопця в цьому клятому замку поки не знайду того самого! - вона кричала на нього ніби вони вже встигли прожили близько 20 років спільного життя. - я більше до тебе не заговорю!

Вона пішла залишаючи гіркоту. І він був розбитий від її слів, а ще від своїх почуттів. Хлопець знав, що вони споріднені, і лише один невеликий поцілунок відділяв їх від того, щоб нитка долі навічно переплела їх руки та серця. Можливо вона теж зможе його колись покохати, можливо навіть так палко, як і він її кохав. Але ж якщо в неї є шанс побудувати стосунки, які не будуть проходити через біль та випробування, то їй варто спробувати їх знайти.

Дівчина була впевнена, що він відчував те ж саме, але з якихось причин, чи то через кров, чи то через ненависть до неї, чи були ще якісь невідомі їй причини, він це все ігнорував. «О Мерлін, та краще б старий Луціус Мелфой у той день, як його зачати дістав би сверблячку!» - промайнуло в її голові. А ще й окрім всього, він сказав їй пошукати партнера серед інших хлопців. «Оо хлопче, ти не на ту напав, я не з тих дівчат, якими так можна нехтувати. Клянуся всіма засновниками Гогвартсу, в тебе серйозні проблеми!» - дівчина була налаштована серйозно. А як всім відомо, немає таких задач, які б ставила перед собою Герміона Грейнджер і не досягала їх.