Глава 2. POV Джейк

Примітки від автора:

Зазвичай я не можу публікувати більше одного розділу на тиждень… але цього тижня в мене з’явилося трохи більше часу, тож ось ще один розділ.

До речі, я намагався підбирати для антагоністів в цій історії імена, які не асоціюються з нинішніми айдолами. Але якщо я все ж помилився й використане ім’я належить комусь із них — я не маю на увазі конкретного айдола.

Якщо вам цікаві часові й вікові рамки, я залишив цю інформацію в примітках наприкінці розділу.

[Джейк]

Хісин: У мене комп’ютер зламався, коли я майже зробив домашнє завдання.

Джейк: О ні! Тобі вдалося його відновити?

Хісин: …більшу частину. Здається, я втратив приблизно пів години на відновлення.

Джейк: Це дійсно відстій. Що це був за предмет?

Хісин: Один з моїх курсів з продюсування. Ми мали створити цікавий хук на основі семплу, який нам дали.

Джейк: Це справді круто, що ти буквально можеш створювати музику.

Джейк: Не знаю чому, але здається, що в тебе дуже гарний голос.

Джейк: Це дивно? Чорт, це прозвучало ще дивніше, ніж я хотів.

Джейк гризе ніготь вказівного пальця. Хісин продовжує друкувати і зупиняється на півслові. Джейк хоче вдаритися головою об стіну. Чому він це сказав?

Хісин: Я дуже люблю співати, але я ще той перфекціоніст, тому не завжди задоволений, як звучить мій голос.

Хісин: Та не хвилюйся! Для мене це не було дивно.

Джейк робить глибокий вдих. За останні два тижні він помітно прив’язався до розмов із Хісином. Хісин веселий, і з ним легко спілкуватися.

Джейку складно відкриватися друзям. Принаймні, так кажуть Хун і Джей. Тому він здивований, наскільки відкритими були деякі з його повідомлень до Хісина.

Наприклад, два дні тому: в нього був жахливий день через те, що він облажався в лабораторії. Зазвичай він би просто пішов на тренування і намагався забутися. Та замість цього, простоподілився цим із Хісином — і йому справді полегшало. Можливо, Джей має рацію.

Хоч Джей більше не наполягає на тому, щоб Джейк почав відвідувати психотерапевта, але він знає, що Джей і Хун досі хвилюються за нього.

Джей відвідує психотерапевта ще з першого курсу, і каже, що це дуже йому допомогло. Джейк не має нічого проти терапії, але сама думка про розмову з незнайомцем про свої почуття змушує його напружитися.

Проте він знає, що його друзі турбуються про нього, бо їм справді не байдуже.

Він хитає головою, готуючись продовжити розмову з Хісином, але тут отримує повідомлення від свого молодшого — Чонвона.

Джей і Джейк були непохитні в бажанні створити систему «старший/молодший» у братстві, яка є набагато кращою за ту, яка була, коли вони приєдналися.

Минулого року старшокурсників було менше, ніж новачків, тому багатьом довелося взяти під опіку по два-три молодших. Джейк отримав Чонвона і Такі, які зараз уже були другокурсниками.

Цього року молодшим для Чонвона, ймовірно, стане Харуа, а Такі дуже хоче, щоб його молодшим став його друг – Ні-кі.

Джей трохи непокоїться через те, що Такі хоче обрати свого друга, але також знає, що Джейк уже фактично «всиновив» Ні-кі. Крім того, Джей насправді дуже добрий.

Чонвон: Може, прогуляємося? Хочу провітрити голову.

Джейк посміхається. Чонвон любить гуляти. Він був у захваті, що цього року переїхав до будинку братства — це дало йому нові маршрути для нічних прогулянок.

Джей і Джейк подбали, щоб усі члени братства знали: проживання в будинку абсолютно необов’язкове.

Попри це, значна частина минулорічних новачків усе ж переїхала сюди. Такі вирішив продовжувати жити в інженерному гуртожитку.

Джейк: Дай мені 5 хвилин. Зустрінемось унизу.

Джейк трохи супиться. Йому, ймовірно, доведеться завершити розмову з Хісином на сьогодні.

Джейк: Другові потрібна моя допомога, тож я зникну на годинку.

Хісин: А потім настане твій час сну, лол.

Джейк: Вірно, ха-ха. Я не можу тусуватися з вами, крутими хлопцями, які не сплять після 23:00.

Хісин: На мені футболка з Баззом Лайтером і пухнасті піжамні штанці з котиками. Я – втілення крутості.

Джейк: ЛОЛ. Справжня висока мода.

Хісин: На добраніч, Джеюне!

Джейк: Добраніч, Хісине :)

Джейк засовує телефон у кишеню спортивних штанів і біжить вниз по сходах, щоб зустрітися з Чонвоном. Коли він прибігає, помічає, що Чонвон нервово походжає вітальнею.

– Обережно, ще дірку в підлозі проштовхаєш, – жартує Джейк. Чонвон закочує очі, але не зупиняється. – Ходімо звідси? – Джейк жестом показує на вулицю.

Чонвон киває, і вони разом виходять на вулицю. Темно, але ніч гарна. Осінь лише почалась, тож ще не надто холодно.

– Як справи, Вон? – Джейк жартома штовхає Чонвона плечем.

Чонвон зітхає.

– Я посварився з другом, – хитає головою. – Я навіть не впевнений, чи можу ще називати його другом. Не після того, що сталося.

– Через що ви посварилися? – нейтрально запитує Джейк.

Чонвон опускає погляд у землю. Потім піднімає очі на Джейка. Він прикушує губу, і Джейк одразу розуміє, що той обмірковує, як уникнути правди.

– Просто розкажи мені, добре? – м’яко каже Джейк, стискаючи його плече. – Ти не повинен жаліти моїх почуттів.

– Ми з другом розмовляли за обідом, – Чонвон видихає. – Ми не бачилися відтоді, як закінчився минулий рік, бо на початку цього року у нас обох було дуже багато божевільних подій.

Джейк киває.

– Так чи інакше, я сказав йому, що цього року переїхав до гуртожитку братерства, – розповідає Чонвон, швидко поглядаючи на Джейка, перш ніж продовжити. – Мій друг запитав мене, чи я впевнений, що це хороша ідея.

Джейк киває, щоб Чонвон продовжував.

– Я розумію, чому він запитав, і це мене роздратувало. Але все ж таки попросив уточнити, що він мав на увазі, – розповідає Чонвон. – І він сказав, що просто хоче, щоб я був у безпеці. – Чонвон хитає головою. – Якби він хоч раз прийшов на одну з наших вечірок, він би знав, наскільки ви, хлопці, змінили братерство. – Чонвон зітхає.

– Що ти йому сказав? – Джейк знає, що Чонвон може бути страшним в гніві.

– Я сказав: По-перше, не всі в братерстві були ґвалтівниками, – каже Чонвон, піднімаючи вказівний палець догори. – А по-друге, його світогляд — це звинувачення жертви, – продовжує Чонвон, піднімаючи інший палець вгору. Джейк киває, щоб Чонвон продовжував. – Я вказав на те, що він досі тусить з багатьма хлопцями з інших братерств, і що ці братерства все ще займаються небезпечними речами, але ніхто не має сміливості викрити їх у цьому.

Джейк здригнувся. Це правда, але людям не подобається, коли в це тикають. Джей і Джейк впевнені, що є щонайменше три інші братерства, які мали подібні проблеми, але вони нічого не можуть зробити без свідків чи доказів.

– А потім він запитав мене, чи не вважаю я дивним те, що тільки один гей-випускник залишився в клубі, – Чонвон закочує очі. – До того, як я поправив його, він сказав, що дехто думає, що ви прийшли в клуб, щоб спокушати натуралів, а коли вони відмовили вам, ви просто вигнали їх усіх, виставивши цих хлопців злочинцями.

Джейк зітхає. До нього також доходили ці чутки. Він здогадується, хто міг почав ці чутки. Та й вони стають дедалі гучнішими, тож йому, мабуть, варто поговорити про це з Джеєм.

– Я сказав йому, що він поводиться як гомофоб, і це абсолютно не відповідає дійсності, – Чонвон зітхає. – Він встав і пішов.

Джейк киває. Схоже на правду. Джейк ненавидить, що молодшим членам доводиться мати справу з такою реакцією. Вони з Джеєм можуть впоратися, але він дуже не хоче, щоб молодші були втягнуті в цю драму. Джейк робить глибокий вдих, щоб заспокоїтися. Перш ніж він встигає сказати щось у відповідь, Чонвон продовжує:

– Він же навіть не правий. Звісно, Кіхо, І Джей, Джей та Хун — геї, але серед старшокурсників є й гетеро, – Чонвон хмуриться, відраховуючи імена на своїй руці. – Техьон, Ніколас, Кай… і… ну, за тебе точно не знаю, але в тебе була дівчина минулого року… – Чонвон замовкає.

Джейк сміється.

– Не люблю вішати ярлики, але я б не назвав себе натуралом, – йому завжди було все одно, до якої орієнтації він належить. Він зустрічався і спав як із дівчатами, так і з хлопцями. – Але ти маєш рацію. У нашому клубі є багато натуралів, –  зітхає Джейк. – І мені шкода, що ти зустрівся з цим лайном віч-на-віч.

Чонвон різко дивиться на нього.

– Що ти маєш на увазі?

– Я просто хочу, щоб вам не довелося вислуховувати таке від інших людей, – Джейк опускає плечі. – Краще б вони казали це мені напряму.

– Ти ж розумієш, що кожен із нас готовий за вас боротися, хлопці? – запитує Чонвон. – Ми всі дуже пишаємося тим, що ви зробили. Те, що ви створили – справді унікально.

Джейк ніколи не вмів приймати компліменти, але все одно намагається посміхнутися, попри відчуття незручності.

– Я все одно хотів би зробити більше, щоб захистити вас від усієї цієї драми, – каже Джейк, відкидаючи ногою камінчик з тротуару.

– Ти й так робиш забагато. Ти заслуговуєш на перепочинок, – усміхається Чонвон.  Декілька хвилин вони йдуть мовчки. Потім Чонвон запитує. – До речі, про відпочинок… Як там той хлопець, якому ти випадково написав?

Джейк охоче підхоплює зміну теми.

– Все доволі добре. Насправді ми чудово ладнаємо. Навіть не знаю, як це описати, – каже він. – З ним справді легко й приємно говорити.

– Поклич його на наступну вечірку, – підбадьорливо каже Чонвон.

Джейк хмуриться.

– А, навіть не знаю. Мені здається, нам ще трохи рано бачитися.

– Що? Два тижні – це ж ціла вічність. Я зазвичай кличу людей на побачення через два дні після знайомства в додатку, – сміється Чонвон.

– Гарний аргумент. Напевно, я просто хочу цього разу не поспішати, – щиро зізнається Джейк.

Його останні стосунки закінчилися серйозними зрадами довіри, тому зараз йому складно відкриватися новим почуттям. Чонвон розуміюче киває. Минулого року він був поруч і прекрасно знає, що накоїла колишня дівчина Джейка. Тоді Джейк пообіцяв собі: цього року – жодної драми. Жодного зайвого клопоту для друзів чи братства.

Тож, хоч йому й дуже подобається спілкуватися з Хісином, Джейк не хоче поспішати – він не впевнений, що це зараз гарна ідея.

________________________

 

Хісин: Яка крайня дата після закінчення терміну придатності, коли ще можна пити молоко?

Джейк: Я взагалі не п’ю молока після того, як минає термін.

Хісин: Окей, але якби раптом захотів…

Джейк: Але я б не захотів.

Хісин: Ти точно Т-тип особистості, правда?

Джейк: ISTJ.

Хісин: Ну, звісно.

Хісин: Як гадаєш, я сильно ризикну, якщо вип’ю молока, в якого термін вийшов три дні тому?

Джейк: Хм. Це залежить від того, скільки ти встиг випити, але є шанс, що на тебе чекають доволі неприємні 24 години.

 Хісин: Просто казка.

Джейк: Можна спитати — як проходить твій ранок?

Хісин: Якщо чесно… я сьогодні трохи розібраний. Засидівся за грою до пізньої ночі і геть забув, що мав бути в кампусі о десятій.

Джейк: Звучить як дуже неприємний ранок.

Джейк: Може, я можу чимось допомогти?

Хісин: Хіба що ти захочеш сходити замість мене на післяобідні пари.

Джейк: Я б із радістю, якби міг. Хоча, чесно кажучи, майже гарантую, що провалюся.

Джейк: Це той самий курс, для якого ти робив трек?

Хісин: Ага. Сподіваюся, що мій трек прокотить.

Джейк: Я впевнений, що він класний. Не хочу звучати дивно, але я б із задоволенням послухав щось із твого.

Хісин: Та нічого дивного! Просто я трошки соромлюся… і переживаю, що тобі може не зайти.

Джейк: Дуже сумніваюся, що це буде щось погане. Але й тиснути не буду — тільки якщо сам захочеш поділитися.

Хісин: Побачу, що скаже мій професор. Якщо він схвалить — можливо, скину тобі.

Джейк: Чекатиму з нетерпінням!

Хісин: Як так вийшло, що після десяти хвилин балачок із тобою мені раптом стало спокійніше?

Хісин: Зроби вигляд, ніби я це не писав.

Джейк: Не буду.

Джейк: Та й не хочу. Бо я відчуваю те саме.

Хісин: Фу, яка гидота.

Джейк: Ти перший почав.

Хісин: :P

Джейк: >:(

Джейк: Як би мені не хотілося продовжити ці дебати смайликами, у мене от-от почнеться пара.

Хісин: Знаєш, деякі люди умудряються писати повідомлення просто на заняттях.

Джейк: Шалені ризиковані душі.

Хісин: Ти буквально скидав мені фото зі свого курсу з фізики.

Джейк: …Поговоримо пізніше, Хісине!

Джейк усміхається в телефон, витягаючи з рюкзака ноутбук і мишку. Зазвичай він уникає переписок під час занять, але того першого дня не втримався й таки зазирнув у повідомлення — не зміг проігнорувати той факт, що Хісин знову йому написав.

Тоді Хісин був просто незнайомим номером у списку контактів. Дико, як багато всього змінилося всього за пару тижнів.

Тепер, коли Джейк знає, що може продовжувати спілкуватися з Хісином, він тримає себе в руках і старається не читати повідомлень на парах. Хісин не такий закомплексований, як він, тому Джейк уже звик до того, що після заняття його чекає кілька нових повідомлень. Йому подобається читати випадкові думки, якими ділиться Хісин. І навіть якщо ті бувають трохи банальним, але Хісин став для нього безпечним місцем.

Коли Джейк відкриває Word, щоб робити нотатки, помічає, що хтось сів поруч. Це трохи дивно — у класі вільно можна обрати будь-яке місце, і студенти зазвичай залишають простір між собою. Джейк обертається, щоб побачити, хто це, — і відчуває, як у нього стиснулося в животі.

Він інстинктивно хапається за стегно, намагаючись зберігати спокій і тримати обличчя нейтральним.

– Привіт, Джейку, – усміхається Джунґі.

Джейк знає, що вони ходять на ті самі лекції, але за останні тижні він робив усе, щоб подумки стерти Джунґі зі свого життя. Вони зазвичай сиділи по різні боки аудиторії і не розмовляли. Та й Джунґі ніколи не славився любов’ю до відвідування лекцій — він завжди якось проходив тестування без зайвих зусиль. Це вражало Джейка ще тоді, коли він був наївним першокурсником, який мав на нього краш.

Джейк дивиться на нього порожнім поглядом.

– Я хіба виглядаю так, ніби хочу з тобою говорити?

Джунґі сміється — тим фальшивим сміхом, який зазвичай вмикає перед людьми. Джейк добре знає, що його справжній сміх набагато більш гнусавий. Раніше йому це навіть здавалося милим.

– Зовсім ні.

Але Джунґі не зрушує з місця.

– Ну, значить, ми закінчили, – сухо каже Джейк і повертається до комп’ютера.

– Не закінчили, – відповідає Джунґі. Джейк знову зиркає на нього. – Я говорив з кількома іншими хлопцями, які ще досі тут навчаються… – Джунґі замовкає на мить. – І ми подумали, що було б добре, якби ти поговорив з адміністрацією. Порекомендував, щоб нас знову могли допустити до братерств… Ну, не в твоє, звісно. В якесь інше.

Джейк кліпає очима.

– І чого це я маю це робити?

– Бо ми тебе просимо, – Джунґі невиразно знизує плечима.

– Я теж якось попросив Санту про мільйон доларів… – Джейк знизує плечима. – Але ж не всі бажання збуваються.

– Я не думаю, що ти усвідомлюєш, наскільки м’яко ми з тобою повелися, – Джунґі піднімає брову, голос його спокійний, але в ньому вчувається виклик. – У нас є зв’язки. Багато друзів в інших братствах. Ми могли б ускладнити тобі життя, але не зробили цього. Навпаки – дали тобі простір, дозволили перебудувати братство на свій лад.

Джейк з недовірою дивиться на нього.

– А ти не замислювався, що і я не пішов до кінця?

– Та ну, – Джунґі криво всміхається. – Я завжди знав, що тебе легко зламати.

Його усмішка – та сама, яка колись змушувала серце Джейка пропускати удари. Тепер вона викликає в нього тільки огиду. Від неї по спині біжать мурахи.

– Ми все? – Джейк закочує очі, намагаючись не видати свого роздратування.

– Просто подумай над цим, – знизав плечима Джунґі, нарешті підводячись.

Джейк згадує, що казав Чонвон, і кидає услід:

– І припини вже поширювати ці нісенітниці про те, чому вас вигнали. Можеш ненавидіти мене скільки завгодно, мені все одно, але чутки шкодять молодшим. А я не дозволю, щоб через твої образи страждали інші.

– Може, якби ти поговорив із адміністрацією, я був би не таким балакучим, – байдужо кидає Джунґі, не озираючись.

Джейк стежить за ним поглядом, поки той не зникає в іншому кінці аудиторії.

Йому душно. Повітря в кімнаті стало важким, комп’ютер розпливається перед очима. Зібратись із думками просто неможливо. Він хапає свої речі й швидко виходить – потім напише професору, що зле себе почував.

Але куди йти? Повернутись до гуртожитку – занадто далеко. Та й зустрічатися з Джеєм зараз йому зовсім не хочеться.

Тренажерний зал? Джейк зітхає – забув змінний одяг. Відпадає.

Він блукає кампусом, зрештою натрапляє на зелену галявину. Вирішує присісти під деревом, сподіваючись трохи прийти до тями. Але замість полегшення – тільки свербіж на ногах.

Він зітхає й тицяє повідомлення:

Джейк: У тебе буває алергія на траву?

Хісин: Не думаю.

Хісин: А ти не на парі зараз?

Джейк: Уже ні.

Хісин: Вчитель не з’явився?

Джейк: Думаю, був. Я не залишився, щоб перевірити.

Хісин: Все нормально?

Джейк: Та все окей. Просто треба було трошки повітря.

Джейк: І поговорити з тобою. Після розмов з тобою завжди стає легше.

Хісин: Я радий це чути. Але я також трохи хвилююся. Ти ж не любиш пропускати заняття, правда?

Хісин: Я можу чимось допомогти?

Джейк: Є одна річ. Розкажи мені про свою останню гру з Soccerkid.

Хісин: Ох, це буде довго… Ти не проти, якщо я просто зателефоную?

Хісин: Чи ще зарано?

Джейк на мить завмирає в роздумах. Він же сам просив Хісина надіслати зразок своєї музики — тож було б чесно, якби той також почув і його голос. Та й навряд чи когось можна розпізнати лише по голосу.

Джейк: Дзвони.

Через хвилину телефон задзеленчав. Джейк відчуває, як серце стискається від хвилювання, але все ж бере слухавку.

— Алло? — обережно питає він, ледь стримуючи подих.

— Привіт, — відгукується Хісин. — Ого… до цього ще треба звикнути.

Він сміється — трохи ніяково, але щиро. І його голос… заспокоює.

— Нам обом, — всміхається Джейк. — Але я радий, що ти перший запропонував. Насправді приємно чути тебе. — Джейк ляскає себе по лобі. — Блін… прозвучало крінжово, так?

Хісин знову засміявся, цього разу трохи голосніше.

— Трохи… але я відчуваю те саме.

Джейк не може не посміхнутися.

— Ну що, твоя пригода з Soccerkid?

— А, так, точно. Все почалося з того, що ми обоє вирішили хильнути по енергетику…

 

­­­­­­­­­­­­___________________________

 

Хісин: Нарешті отримав фідбек на минуле завдання…

Джейк: Дай вгадаю — професор сказав, що воно було хороше?

Хісин: Було кілька помилок, але не критично. Хоча я все одно вважаю, що міг би зробити краще.

Джейк: Упевнений, що ми домовлялися на те, що роботу приймуть.

Джейк: І схоже, ти пройшов.

Хісин: Фух. Гаразд. Я скину тобі файл. Але обіцяй — ми більше ніколи про це не говоримо.

Хісин: До речі, я лише переробляв режисуру. Слова… не мої, якщо що.

Щойно файл приходить, Джейк одразу його завантажує. Він уже лежить у ліжку, але помічає, що лампа на робочому столі Джея ще світиться. Тому тягнеться до шухляди комода й дістає навушники. Натягує їх, натискає «play».

Come here and get some (Some)

남겨줘 on my neck

네 거란 증거 (거)

Just come over and bite me

Come here and get some (Some)

널 찬미할 sidekick

그게 내 숙명 (명)

Just come over and bite me

Хук, як виявляється, просто зачаровує. Хісин виділяє окремі склади, додаючи треку глибини — отого самого «чогось», що чіпляє. Слова пісні провокативні, і будь-хто інший легко міг би скотитися в банальність. Але Хісин — ні. Його підхід тримає пісню в ідеальному балансі: вона лишається ефектною, але не вульгарною.

Джейк не пише. Він телефонує. Після тієї першої розмови минулого тижня вони підсіли на дзвінки — тільки так і говорять, коли хочуть поспілкуватися довше. Чекає кілька секунд, доки Хісин візьме слухавку.

– Я був за крок від того, щоб скинути, просто щоб ти знав, – бурмоче Хісин.

– Добре, що не зробив, – посміхається Джейк. – Хук — вогонь, Хісине. А як ти його подаєш — просто мурашки.

– Ще слово — і кладу трубку, – пробурмотів Хісин у порожнечу.

– То мені вже й похвалити тебе не можна? За очевидний талант, до речі, – ображено тягне Джейк. – А якщо я просто скажу, що твій голос — вау?

Клац. Хісин кладе слухавку. Джейк тільки сміється — і тут же передзвонює.

– Ще один комплімент — і я знову кидаю слухавку, – огризається Хісин.

– Ідіот ти, – каже Джейк, стримуючи сміх. Не хоче, щоб Хісин і справді розірвав дзвінок. – Розказуй, як день минув?

– Побив свій рекорд у League of Legends, – з гордістю каже Хісин. – Але пальці — просто в м’ясо.

– Заробиш собі тунельний синдром, якщо не почнеш робити ті розтяжки для пальців, що я тобі скинув, – попереджає Джейк.

– Так, мамо, – бурчить Хісин, але Джейк чує посмішку в його голосі. Джейк підозрює, що у Хісина напевно гарна посмішка. Можливо, він занадто боягузливий, щоб попросити Хісина обмінятися селфі, але це не заважає Джейкові фантазувати про те, як той виглядає.

– Мабуть, доведеться відмовити Soccerkid сьогодні ввечері. Не впевнений, чи зможу грати, – каже Хісин.

– Це ти зараз так говориш, а завтра скажеш, що не спав до другої ночі, бо вам треба було завершити квест перед сном, – відповідає Джейк.

Хісин щось каже, але Джейк не чує – його навушники раптово зриваються з голови.

– Чувак, я намагаюся зробити домашнє завдання, щоб лягти спати. Навіть Хуна змусив залишитися в кімнаті. Можеш фліртувати деінде? – Джей витріщається на нього, тримаючи навушники Джейка недосяжно.

– Це не флірт. Ми так не робимо, – дується Джейк. – Віддай мої навушники! – робить хапальний рух, але Джей відступає ще на крок.

– Краще скажи йому, що мусиш завершити розмову, – каже Джей, звужуючи очі. – Якщо скажеш «ні, клади слухавку першим», я придушу тебе подушкою.

Джейк закочує очі, але киває. Джей дивиться на нього ще кілька секунд, потім повертає навушники.

– Мені кажуть покласти слухавку, – каже Джейк. Джей стоїть біля ліжка, дивиться на нього. Джейк дивується, що той не тупає ногами по підлозі.

–  Я чув, – Хісин сміється, але якось ніяково. Джейк хмуриться

– З тобою все гаразд? – питає Джейк, забувши про погрози Джея.

– О, я в порядку. Просто покладу слухавку, щоб твій сусід по кімнаті не задушив тебе подушкою, – швидко відповідає Хісин. І завершує розмову раніше, ніж Джейк встигає попрощатися.

Джейк дивиться на Джея.

– Ти змусив його почуватись погано! – звинувачує Джейк, показуючи пальцем.

– Ні, думаю, ти зробив це сам, генію, – Джей закочує очі і повертається до столу.

– Що ти маєш на увазі? – питає Джейк.

– Думаю, що заперечення вашого «флірту» було не тією новиною, на яку він чекав, – гостро каже Джей.

Джейк здригається. Він знає, що вони з Хісином фліртують. І розуміє, що їхня дружба швидко переходить у сіре, невизначене поле, але він не готовий до романтики. Тож відчуває цю дивну патову ситуацію. Він розуміє, що має щось сказати Хісину, але боїться ризикувати і руйнувати те, що між ними є. Це егоїстично, він не хоче втрачати ці стосунки.

– Я ненавиджу тебе, – категорично заявляє Джейк.

Джей знизує плечима.

– Слухай, Хун сказав мені, що я не повинен тиснути на тебе з приводу терапії… – Джей замовкає. – Але ти ось-ось можеш втратити шанс почати стосунки з хлопцем, який тобі подобається, через якихось придурків. І я справді вважаю, що тобі варто з кимось про це поговорити.

– Мені ні з ким не треба говорити. Вони не скажуть мені нічого такого, чого б я вже не знав, – хмуриться Джейк. – Я розумію, що дію зі страху.

– Так, і ти це робиш, бо те, що з тобою сталося, було жахливо, – співчутливо каже Джей, підходячи ближче. – Те, що ти шукаєш, не робить тебе слабким.

– Я знаю, – каже Джейк. – Але я впораюся. – Схрещує руки. – Чорт забирай, я навіть говорив із Джунґі минулого тижня, і не запанікував після цього.

Це не зовсім правда, але Джей не повинен про це знати.

– Чекай, що? – хмуриться Джей. – Як? Він же обіцяв, що не буде з тобою спілкуватися. Ми не подавали офіційного заборонного припису через цю обіцянку.

Джейк хоче заткнутися подушкою. Він міг приховувати вибір класу Джунґі кілька тижнів.

– Е-е… – затинається, дивлячись у стелю, наче вона дасть відповідь.

– Зачекай. Він у твоєму класі цього року? – запитує Джей.

– Угу… – відповідає Джейк, не відводячи погляду.

– Джеюн. Краще розкажи мені, що сталося, або завтра я піду до адміністрації і подам офіційний заборонний ордер, – голос Джея стає твердим.

Джейк розуміє, що не втече від цього. Він дивиться на Джея, який став у захисну позицію — руки схрещені, щелепа висунута, губи стиснуті. Частина його вдячна, що Чонсон — друг, а інша хоче провалитися крізь землю від ненависті говорити про це.

– Нічого особливого, – знизує плечима Джейк. – Він просто у моєму класі, – глибоко вдихає. – Ми ніколи там не спілкувалися. Він тримав дистанцію.

– А що тоді сталося минулого тижня? – питає Джей.

Джейк зітхає.

– Я впорався. Тож це не така вже велика проблема.

– Джеюн, що саме сталося минулого тижня? – перепитує Джей.

– Можливо, він намагався мені погрожувати. Просив, щоб я пішов до адміністрації і сказав, що йому і іншим слід дозволити знову приєднатися до культурного життя братства, – Джейк піднімає очі до стелі. – Звісно, я відмовився. – Трохи усміхається. – Він навіть визнав, що стоїть за чутками, які ходять про братство.

– І для тебе це не була «велика справа», – Джей зітхає, провівши рукою по волоссю. – Ти думаєш, я ідіот?

Джейк хитає головою.

– Звичайно, ні.

Джей посміхається втомленою, але теплою усмішкою.

– Я знаю, що тобі це не сподобається, але нам треба домовитися про зустріч з адміністратором наступного тижня, – каже Джей. – Є причини, чому цих десятьох не відрахували, як інших двадцяти п’ятьох.

Джейк киває. Він розуміє, що сперечатися з Джеєм марно — саме тому так старанно приховував цю інформацію. Мабуть, справді краще йти до адміністратора, але Джейк ненавидить це обговорювати. Він просто хоче залишити все позаду.

– Можемо на сьогодні закінчити цю розмову? – питає Джейк. Джей виглядає, ніби хоче щось додати, але кусає губи, помічає, як Джейк нервово щипає себе за стегно, тому хитає головою і повертається до свого столу.

Джейк дістає телефон. Там немає жодного повідомлення від Хісина. Він притискає долоню до чола — не впевнений, що готовий зараз до серйозної розмови ще й з Хісином, але й залишати це все так на ніч не хоче.

Джейк: Я щось зробив не так?

Хісин: Ні.

Джейк: Ти не дуже переконливий.

Хісин: Я злюся на себе. Не на тебе.

Джейк: Ти не повинен.

Хісин: Мабуть, повинен.

Джейк: Ти правильно все зрозумів.

Хісин: Здається, ні.

Джейк: Так, просто… я не готовий зараз.

Джейк: Це складно. І ти не зобов’язаний чекати, поки я розберуся.

Хісин: Тому ти навіть не натякнув, що хочеш зустрітися зі мною наживо?

Джейк: Ну, є таке.

Хісин: Добре, підведемо підсумки:

Хісин: Ти часом фліртуєш зі мною, але не хочеш рухатися далі. І не хочеш зустрічатися, бо думаєш, що це створить тиск, через який доведеться крокувати далі.

Джейк: Так. Я фліртую, бо ти мені подобаєшся. І впевнений, що наживо ти б мені сподобалася ще більше. Але я не готовий іти далі.

Хісин: Тобі здається, що я тисну на тебе?

Джейк: Ні. Просто не хочу, щоб ти чекав на мене.

Хісин: По-перше, я сьогодні на сніданок пив Mountain Dew, а на обід одягнув футболку з написом «Y U No Gank» із плямою гірчиці. Як ти можеш уявити, я не маю черги залицяльників під гуртожитком.

Хісин: По-друге, навіть якби і мав, мені було б байдуже, бо я б все одно волів розмовляти з тобою саме так, як зараз.

Джейк: І ти ще називаєш мене дурним?

Джейк: До речі, ця футболка — це просто жах, чесно кажучи.

Хісин: Вона ще неоново-зелена.

Джейк: Чому з кожною деталлю все гірше?

Джейк: Але дякую тобі. Я справді вдячний, що тоді випадково тобі написав.

Хісин: І я, Джеюн. Відпочинь трохи, добре?

Джейк: І ти.