Перший шар Комплексу, Другий район
Зона проведення операції: Збройовий завод Чорнан
16:32 по підземному часу
— Сотий! Сотий! До десантування залишилось десять хвилин! Запускай свій АС!
Горлав у навушниках на захищеній частоті незадоволений жіночий голос його оператора, що знову була незадоволена тим що Сотий знову задрімав в кокпіті. Благо завдання на цей раз було більш спокійне і підбивати транспортний гелікоптер із АС на борту нікому не було потрібно.
— Та що ти кричиш? Запускаю вже, запускаю.
Дещо сонно та злегка роздратовано відповів він тарабанячи пальцями по панелі керування запускаючи системи свого АС «Гончак». Це була легка біпедальна машина із реверсивним коліном, легким кулеметом та легендарним серед Воронів лазерним мечем під назвою «Місячне Сяйво». Через хвилину світло екранів, що демонстрували зображення із камер та інформацію із масиву датчиків у «голові» машини, освітлювало маленький тісний кокпіт доки сам Сотий розминався як міг та морально готувався до десантування. Він не очікував чогось екстраординарного від звичайних робітників в яких максимум що було це силова броня із ракетними ранцями та наспіх перероблені цивільні МТ. Об таке вбивалися лише «пташенята», а він «пташеням» уже давно не був. Ще трохи повертівшись у кріслі аби розвіятись після сну він нарешті був готовий до операції, залишились лише останні перевірки зброї, систем життєзабезпечення та прискорення. На щастя операційна система робила це самостійно кожну годину, але Сотий змінив налаштування встановивши перевірку кожні 5 хвилин. А тим часом він просто дивився у монітори розглядаючи корпоративні індустріальні потужності. Правда дивитись на них довго не довелось, дуже скоро гелікоптер скинув його перед входом у необхідний цех, та полетів назад.
— Ну що ж, за діло.
Прошептав Сотий собі активуючи бойовий режим мехи та йдучи до перших воріт що мали вести у цех та відкриваючи їх, даючи своїй машині увійти у дуже широкий коридор, достатньо широкий аби в ньому йшли пліч-о-пліч ще з десяток таких ж АС. Через десяток-другий хвилин нудного прольоту по коридорах та розблокування дверей він нарешті вилетів у необхідний йому цех. Сам цех був досить великим, повсюди були якісь каністри, ящики, робоче обладнання різного призначення, а також бунтівники. Першими на приціл СУВ йому потрапив загін бійців у кустарній силовій броні із ракетними ранцями, та черга з кулемета швидко розірвала їх на шматки, доки Сотий спрямовував свій АС всередину. На величезній швидкості він влетів усередину руйнуючи все що було під його ногами, та злетівши він побачив двійку двоногих вантажних МТ із ракетними установками й направив свою машину на них активуючи “Місячне Сяйво” й роблячи замах. Однак, бунтівники також його помітили й відкрили вогонь, та всі ракети були збиті системою ПРО “Гончака”, а лазерне лезо меча без проблем розрубало обидві машини. Першу машину розрубило по вертикалі спочатку випарувавши пілота, а другу по горизонталі через що вибухнув генератор. Задовольнившись цим Сотий направив АС прискоренням в сторону за якесь дуже масивне обладнання аби уникнути декількох черг крупнокаліберних кулеметів. Сотому залишалось лише гадати звідки в цих нікчем знайшлись такі іграшки, та хоч як би вони не обвішували свої МТ, це їх не врятує. І як доказ цього він вилетів з-за масивної конструкції на надприскоренні й врізався у ворожу машину лівим плечем, а після одним рухом розрізав його навпіл відлітаючи назад, та ловлячи у сітку прицілювання своєї СУВ ще декілька перероблених кранів, та три загони солдат у силовій броні, такі ж яких він вбив раніше. У цеху знову пролунали короткі автоматичні черги після яких було чутно лише звуки вибухів, передсмертної агонії бунтівників та звуки роботи реактивних двигунів “Гончака”. Так продовжувалось ще чотири хвилини, чи десь так, аж раптом його оператор знову зазвучала в ефірі, а на радар прийшла нова інформація.
— Помічено нову енергетичну сигнатуру. Вона швидко наближається. Це Рись, АС “Безчестя”.
Почуте заставило Сотого зупинитись від здивування та повернутись до коридору звідки мала вийти ворожа АС. І не проста.
— Рись?! “Безчестя”? Та ти жартуєш! Невже ця шавка Кісарагі…
— Шавка, не шавка, та я не жартую. Готуйся до бою з ним.
— Трясця, от тобі й взявся за легку роботу зранку…
Сумно покивав головою Сотий перевіряючи кількість набоїв у кулеметі. Екран видавав цифру у 677 набоїв і це дещо вселяло надію у нього. Та не встиг він зрадіти як важкі гермоворота вибухнули залишаючи після себе лише хмару пилу в якій виднівся червоний візор та невелика блакитна куля світла. А згодом цю хмару розсіяв чіткий голубий лазер та помаранчеве сяйво реактивних двигунів ворожої машини яка вилітала з хмари. Сотий заледве встиг ухилитись від пострілу із ворожої “Карасави” та відкрив біглий вогонь по ворожій машині паралельно стрибаючи у бік аби ухилитись від рою мікроракет, з якими ПРО його ядра нізащо б не впоралась.
— Чортів нелюд.
Прошипів він як раптом йому відповіли.
— Ласкаво просимо на землю, Ворон!
Це був самозадоволений рик ворожого пілота, Рисі, що проміняв свою людяність, свою честь, свою гідність, самого себе на силу яку давали аугментичні доповнення від Кісарагі. Однак, бою це не заважало, Рись вів вогонь на придушення з іншого легкого кулемета в своїй правій руці та робив точні постріли із Карасави у лівій доки Сотий скакав неначе той сайгак та ховався за обладнанням, ящиками та колонами рідко пострілюючи у ворога та стараючись його закрутити, опинитись зі спини. Це б дало йому перевагу, та ворог не бажав йому її давати, хоча й різниця у збірках була суттєвою, “Гончак” був дуже легким, в той час як “Безчестя” вважався важким в середній категорії, в швидкості та швидкості повороту він не поступався. Та довго бігати від рідкісних та смертоносних пострілів не вийшло б, він витратив більше палива ніж його супротивник, а значить потрібно було діяти негайно! Тож після чергового пострілу Карасави та залпу ракет Сотий на надприскорені полетів у сторону ворога замахуючись для удару “Місячним Сяйвом” та в момент удару ворожа АС ухилилась нагодувавши “Гончака” чергою двадцяти міліметрових куль і як десерт виступив би постріл Карасави, та він зумів ухилитись і знову ринувся на ворога. І знову він був близький аби розрізати його ядро навпіл та ворог знову ухилився змушуючи Сотого стріляти, а не лізти в ближній бій. Тим паче що ворог уміло його всіляко уникав розуміючи, що протиставити у ньому нічого не може.
— Що, ручки коротенькі? А ніжками пробував?!
Прозвучало в ефірі і ворожа АС на надприскоренні влетіла у “Гончака” завдаючи удару ногою прямо по ядру машини гнучи композитну броню та ламаючи кокпіт, здавлюючи його. Це було досить неочікувано для Сотого. Чому - вже значення не мало, екрани, пульт керування та рама ціпко впились в його тіло переламавши ноги, ребра, розірвавши кишки, пробивши легені та перебивши хребет паралізуючи його та навіть не даючи йому закричати від того болю який він відчував. Єдине що він міг, це хрипіти та булькотіти випльовуючи кров на внутрішню сторону свого шолома, доки в навушниках чувся лемент його оператора в перемішку з насмішками Рисі. Потім Сотий відчув ще один удар по своєму АС, а потім ще, і ще. Якийсь із них ще сильніше увігнав в нього те що було панеллю керування, а потім ще раз, і ще, і ще, і ще, і ще…
Перший шар Комплексу, Другий район
Зона проведення операції: Збройовий завод Чорнан
16:57 по підземному часу
Рись продовжував товкти ногою ядро свого ворога так, як колись це Сотий зробив із ним. Правда, тоді його не добили, а зараз, зараз він переконається що цей покидьок більше ніколи не буде числитись у Global Cortex.
— Що сволото, подобається, га?! Ласкаво просимо на землю сучий сину! Лише Я маю право літати, лише Я!
— Рись, припиняй та повертайся до точки евакуації. Я вислав за тобою гелікоптер. Завдання завершено.
— Ні він ще-
— Так!
Прозвучав в ефірі стриманий чоловічий голос оператора разом із приємним жіночим голосом системи його власного АС, що повідомив про перехід у нормальний режим. Його оператор був правий, контракт виконано, час повертатись назад, на нього чекає черговий медогляд.